Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
АМЕРИКАНСЬКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

АМЕРИКАНСЬКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКА ТРАДИЦІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ МАРГІНАЛЬНОСТІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Роберт Парк заклав класичні основи соціологічного досліджен-ня маргінальності, зокрема культурологічний підхід в її поясненні. Надалі вивченню проблем маргінальності, маргінальної ситуації, маргінального статусу, маргінальної ролі, характеристик та типів, умов та стадій маргінальності присвятили свої роботи Е. Стоунк-віст, Т. Веблен, Т. Шибутані, У. Самнер, А. Фарж, Б. Манчіні, М. Голдберг, Р. Мертон, а також вітчизняні радянські та постра-дянські науковці Є. Стариков, Є. Рашковський, Б. Шапталов, В. Муляр, А. Атоян, З. Голенкова, О. Ігітханян, В. Шапінський, І. Казарінова, І. Прибиткова, І. Попова, О. Черниш, М. Черниш, Є. Головаха та інші.

Концепцію маргінальної людини Р. Парка уточнили та розши-рили, застосовуючи до вивчення різноманітних соціальних проце-сів, однак і сьогодні є питання однозначного трактування основних понять, що описують соціальну маргінальність. Виокремилися різ-номанітні ракурси розуміння маргінальності та пов’язаних із нею причинно-наслідкових процесів.

1 Маргинальность в современной России. Коллективная монография. — М., 2000. — С. 5—14.

Труднощі у визначенні маргінальності характеризує І. Попова1. По-перше, сам термін широко використовується у різних науках (соціологія, соціальна психологія, політологія, філософія, економі-ка тощо), що сприяє міждисциплінарному, загальному характеру. По-друге, в процесі застосування поняття з’явилося кілька його трактувань, що пов’язувалися з різними типами маргінальності. По-третє, нечіткість у визначенні ускладнила процес вимірювання явища, його емпіричної інтерпретації.

Розрізняють американську та європейську традицію трактуван-ня поняття маргінальність.

Американська (починаючи з Р. Парка) зосереджується переваж-но на вивченні культурного конфлікту, який виникає при переході особистості з однієї спільноти в іншу з відмінною культурою, суб-культурою, стилем життя (Е. Стоунквіст, Е. Х’юз, Т. Шибутані). Зокрема Е. Стоунквіст доповнює характеристики маргінальної лю-дини оптимістичними положеннями про можливість подолання культурного конфлікту, але за тривалий час, близько 20 років. Він розрізняє три фази еволюції маргінальної людини:

1)         особистість не усвідомлює перебування в процесі конфлі-кту культур, а лише «всмоктує» панівну культуру;

2)         конфлікт стає усвідомленим;

3)         пристосування до ситуації: успішне або ні.

Е. Х’юз розширив поле застосування маргінальності не лише до расових та культурних взаємодій, а й до наслідків соціальної мобі-льності, соціальних змін, які зумовлюють появу особистостей у по-зиції невизначеності власної ідентифікації.

Т. Шибутані вводить категорію маргінальний статус як пози-цію, де втілюються протиріччя структури суспільства. Він зазначає, що не завжди є взаємозв’язок між маргінальним статусом та ком-плексом негативних психологічних рис маргінальної людини, що описували Р. Парк та Е. Стоунквіст. Маргінальні групи можуть не усвідомлювати культурний конфлікт, формувати соціальне середо-вище з власними цінностями. Чинником психологічних розладів найчастіше є ситуація ідентифікації з вищою стратою та не-прийняття до неї особистості (Р. Мертон детально розглядає маргіПопова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теорети-ческие аспекты исследования) // Социологические исследования. — 1999. — № 7. — С. 62—71.

нальність як специфічний випадок референтної групи — прагнен-ня, підготовка до входження до референтної групи, яка не схильна приймати індивіда).

Отже, для американської традиції притаманний суб’єктивно-психологічний, культурологічний підхід визначення маргінальності1.

Європейській традиції (починаючи з М. Вебера та К. Маркса) властиве дослідження структурної (соціальної) маргінальності. З акцентуванням на об’єктивній соціальній зумовленості маргіналь-ності, визначенні умов та чинників цього явища. Предметом аналі-зу стає взаємозалежність маргінальності та соціальної структури суспільства. Досить різноманітне трактування маргінальності. Най-частіше — це декласовані елементи, проблемна група, соціальне дно; соціальні групи, які виключені із системи суспільних зв’язків (К. Рабан, А. Фарж). Маргінальність переважно пов’язується із со-ціальним вилученням, витісненням чи добровільним відходом2.

Радянські соціологи розпочали дослідження маргінальності, ви-значаючи її як характеристику капіталістичних соціумів. Маргіна-льними вважалися соціальні групи, які брали недостатню участь у соціально-культурних, економічних, ідеологічних сферах, не вико-нували суспільних функцій, існували на нелегітимні засоби чи со-ціальні видатки; соціальні групи, ізольовані від суспільства3.

Один із перших дослідників маргінальності радянського періоду Є. Стариков дещо в публіцистичному стилі характеризує таке сус-пільство «як маргіналізоване початково, фактом «маргінального первородства» (революція, громадянська війна)»4. Вчений ототож-нював маргіналів із люмпеном, «охлосом», які утворилися та від-творилися в радянський час. Водночас, Є. Стариков акцентує увагу на об’єктивній оцінній нейтральності поняття, вважаючи, що ця ка-тегорія не несе ані негативного, ані позитивного емоційного наван-таження.

У вітчизняній соціології набув поширення розгляд маргіналь-ності в контексті розвитку суспільних відносин, як прояв відносин соціально-поляризованого суспільства, а не лише як наслідок етно-культурного конфлікту. Під маргінальністю розуміють «чи ситуа-цію, яка виникає при взаємодії різних соціальних груп, нерідко тих,

Маргинальность в современной России. Коллективная монография. — М., 2000. — С. 5—14.

2          Там само.

3          Акопян Н. Маргинальность как одна из основных характеристик трансформирующегося общества // 21-й век. — 2005. — № 1. — С. 150—165.

За Попова И. П. Новые маргинальные группы в российском обществе (теоре-тические аспекты исследования) // Социологические исследования. — 1999. — № 7. — С. 62—71.

що конфліктують; чи статус, обумовлений приналежністю до двох чи більше таких груп; або субкультури, які утворюються в сфері їх взаємодії. Маргінальність інтерпретується як наслідок значної соці-альної дистанції між групами, що проявляється в відмінностях між цілями, які вони переслідують; ресурсами, якими вони реально во-лодіють, або механізмами, які забезпечують їх інтеграцію. З іншого боку, маргінальність розглядається як наслідок довготривалої та всеохоплюючої взаємодії соціальних груп, зумовленої розподілом праці чи іншими об’єктивно діючими факторами. Взаємодія різних соціальних груп призводить до розхитування їх нормативно-ціннісних систем, що супроводжується порушенням соціальної ре-гуляції поведінки, проявом асоціальності, негативним психічним станом індивідів»1.

Переосмислення маргінальності в контексті сучасної ситуації в Україні дало підстави С. Макеєву виокремити два рівні аналізу ма-ргінальності2.

По-перше, можна трактувати маргінальність як проекцію зага-льної маргінальної ситуації, характерної для українського суспільс-тва загалом та окремих соціальних груп на межі двох соціальних структур. При цьому маргінальну ситуацію вчений визначає як систему зовнішніх та внутрішніх умов існування, що виникає вна-слідок широкомасштабних якісних нееволюційних суспільних змін, яким притаманна зміна державного устрою, трансформація соціа-льної структури та ціннісно-нормативної системи світосприйняття. Це — структурна маргінальність, причиною якої є вилучення ін-дивідів та соціальних груп із системи виробничої діяльності, від-сторонення від виконання суспільних та політичних функцій, спо-живання духовних цінностей. В Україні численне безробіття, зубожіння значної частини населення, масова зміна соціального та професійного статусу зумовлюють маргінальну ситуацію.

По-друге, маргінальність — прояв перебування особистості в ма-ргінальному статусі, що зумовлений індивідуальними обставинами, але однак під впливом маргінальності у першому значенні. Тобто, це — культурне (суб’єктивно-психологічне) трактування маргіна-льності, яке закладене представниками американської соціології.

Соціально-психологічна маргінальність характеризується внут-рішньою конфліктністю, що зумовлює тривожність, настороженість, агресивність та відчуженість стосовно соціального середовища.

Прибыткова И. Мы — не маргиналы, маргиналы — не мы? // Философская и социологическая мысль. — 1995. — № 11—12. — С. 70—86.

2 Коваліско Н. В. Основи соціальної стратифікації: Навч. посіб. — Л., 2007. — С. 226—227.

Соціальна та соціально-психологічна маргінальність описують різні феномени: не завжди соціальний маргінал має ознаки соціаль-но-психологічної маргінальності. Підґрунтям для соціально-психологічної маргінальності у сучасному українському суспільст-ві є його рухливість та хаотичність у культурному, політичному та економічному сенсі1.