Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

магниевый скраб beletage

Основним елементом соціальної структури суспільства є соціа-льна група. Питання теоретичного та емпіричного аналізу соціаль-них груп набуває особливої актуальності в період трансформацій-них процесів. Структурна композиція демократичних держав із розвиненою ринковою економікою не відповідає соціальній струк-турі пострадянських суспільств, що зумовлює теоретичний та прак-тичний аспект актуальності цієї проблеми. Дослідження соціальної диференціації суспільства та виокремлення соціальних груп, їх ти-пологія мають свою наукову традицію. Ще Аристотель вживав по-няття «група». Т. Гоббс перший визначив групу як певну кількість людей, об’єднаних спільним інтересом або спільною справою. Кла-сики соціології Е. Дюркгейм, Г. Тард, Г. Зімель, Л. Гумплович, Ч. Кулі, Ф. Тьонніс та інші звертаються до аналізу соціальної групи та здійснюють перші спроби створення соціологічної теорії груп у ви-гляді двох напрямків: у першому випадку проблема груп вирішува-лася шляхом співвіднесення групових процесів з індивідуальними, а в другому — «визнанням існування певного «містичного групо-вого зв’язку», що має незалежну «реальність саму по собі»»1.

Цією проблемою займалися Р. Мертон, Т. Парсонс, Ян Щепан-ський, О. Шкаратан, Т. Заславска, Н. Загоруйко, І. Таганов, С. Клі-мова, С. Макеєв та інші.

Антипина Г. С. Группа социальная //http:www.ecsocman.edu.ru

Поняття соціальної групи та її характерні ознаки

Соціальна група — «сукупність людей, що мають загальну соціальну ознаку й виконують суспільно необхідну функцію в загальній структурі суспільного поділу праці й діяльності»1.

Ян Щепанський окреслює соціальну групу як певну кількість осіб (не менше трьох), які пов’язані системою відносин, що регу-люються соціальними інститутами, мають спільні цінності та пев-ний принцип, що забезпечує їх відмежування від інших груп2.

Поняття соціальна група виступає як родове щодо понять «соці-альний клас», «прошарок», «нація», «колектив» «верства», а також стосовно етнічних, релігійних, демографічних та інших спільнот, тому що фіксує соціальні відмінності між спільнотами, що вини-кають у процесі поділу праці та діяльності на основі ставлення до засобів виробництва, характеру праці, професії, освіти, національ-ності, місця проживання тощо. 3

Індивід одночасно належить до різних соціальних груп. Розпо-діл індивідів на групи за однією з ознак одночасно зумовлює внут-рішній поділ групи за іншими критеріями. Наприклад, виокремлен-ня жителів міст та сіл дає підстави для продовження диференціації на прошарки кваліфікованих та некваліфікованих працівників, що утворює додатковий (похідний) внутрішній поділ груп.

Соціальна група не є простою сумою індивідів. Вона набуває спе-цифічних ознак, що не можуть бути зведені до суми якостей її складо-вих. Великі соціальні групи складаються з індивідів із подібними соці-альними статусами. Тут поєднується як особистісний, так і надособистісний рівні аналізу. Соціальні групи мікро- та мезорівня об’єднані спільністю стійких та відновлюваних властивостей. На ос-нові притаманних їм властивостей соціальні групи виконують певні функції, без яких не могли б існувати та відновлюватися. Як елементи соціальної структури соціальні групи наявні в певній досяжній для аналізу та спостереження кількості. Але нескінченними є зв’язки та взаємодія соціальних груп. Їх композиція робить соціальну структуру сутнісною характеристикою конкретно-історичного соціального орга-нізму. А визначальний у ній — характер взаємозв’язку елементів. 4

1          Антипина Г. С. Группа социальная //http:www.ecsocman.edu.ru

2          Щепанский Ян Элементарные понятия социологии. — М., 1969. — С. 117—118.

Антипина Г. С. Группа социальная //http:www.ecsocman.edu.ru

Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпирический расчет // Общественные науки и современность. — 2000. — № 5. — С. 33^5.

Ян Щепанський зазначає, що для виникнення соціальної групи необхідно не менше трьох осіб, що забезпечує наявність системи соціальних відносин; внутрішню організацію, тобто інститути, сис-теми контролю, зразків діяльності.

Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні для виникнення та розвитку почуття групової єдності та приналеж-ності (зокрема через усвідомлення групової солідарності, що вира-жається словом «ми»).

До принципів відособлення, що дозволяють вирізняти одну гру-пу від іншої, Ян Щепанський відносить: ідеологію, ціль, проживан-ня на певній території, володіння певними матеріальними ціннос-тями, виконання певних ритуалів, мову тощо. Принцип відособлення — це основа ідентичності групи. Об’єднання, які не мають внутрішньої організації, Ян Щепанський не відносить до со-ціальних груп. Тому соціальними групами він не вважає:

•          Пари чи діади — в контактах, які виникають, вирішальне значення відіграють риси особистості.

•          Соціальні кола — сукупності осіб, що постійно контактують, але не мають чіткого принципу відособлення та внутрішньої організації. Коло менше впливає на поведінку своїх членів, в ньому відсутня чітка система контролю. Наприклад, контактне коло, коло друзів чи колег.

Натовп, публіка, аудиторія — масова спільнота (квазігру-па) — реально існуюча сукупність осіб, що випадково об’єднані спільними умовами існування, але не мають стійкої, усвідомленої спільної мети взаємодії. Отже, за Щепанським, такі об’єднання не належать до соціальних груп1.

Для соціологічного аналізу соціальної групи велике значення має поділ їх на реальні та номінальні (які ще називають статис-тичними) та з’ясування ознак реальності.

Номінальні групи — це сукупності, які виокремляються за кі-лькома ознаками, що має значення для цілей конкретного соціоло-гічного дослідження (наприклад, групи за віком, статтю, місцем проживання, рівнем доходу або сукупністю кількох вимірюваних ознак). Номінальні групи не передбачають обов’язкових і, тим паче, безпосередніх зв’язків між індивідами, що належать до цих соціа-льних груп, та не розкривають сутнісний бік відносин, що пов’язує індивідів. Наприклад, до жителів міста Києва належать ті, які офі-ційно зареєстровані, але не обов’язково проживають в місті.

Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. — М., 1969. — С. 117—118.

Реальні групи — групи, які вирізняються за сукупністю ознак, що відображають характер реальних відносин у суспільс-тві. Наприклад, городяни — це люди, які живуть у місті та ве-дуть міський спосіб життя, з високою щільністю людських кон-тактів, переважанням анонімності та формалізованості у спілкуванні, з різноманітною трудовою та дозвілевою діяльніс-тю, зайняті переважно в індустріальній та інформаційній сфері та інше. При такому підході номінальна (статистична) група «жителі міста» лише частково збігається з реальною та відпові-дає критерію урбанізованості.1

За М. Шаповалом, соціальні групи поділяються не лише на реа-льні та статистичні, а й на фіктивні — сукупність нереальних, не-існуючих одиниць. Наприклад, ангели, «рай», грішники, лісовики, русалки, відьми, утопічні «суспільства»2.

Шкаратан О. та Сергєєв Н. щодо показників реальності соціаль-ної групи насамперед зазначають, що реальні соціальні групи по-стають «суб’єктами та об’єктами реальних соціальних відносин (влади, експлуатації та ін.). Вони володіють: потребами й інтереса-ми, які можна виміряти; загальними соціальними нормами; загаль-ними цінностями; взаємною ідентифікацією; подібною мотивацією; символами; стилем життя. Для них характерні самовідтворення, відмінна від інших груп система соціальних зв’язків».3

Номінальна група може перетворитися на реальну за умови об’єднання, створення асоціації, формування системи цінностей та самосвідомості4. Основними системоутворюючими характеристи-ками, що перетворюють номінальну групу на реальну, є потреби та інтереси. Інтереси (соціально обумовлені потреби) виникають стихійно, можуть усвідомлюватися чи ні, визначають поведінку людей, які входять до відповідних спільнот, роблять схожим їхній стиль та спосіб життя, міжособистісні взаємозв’язки та установки, що дозволяє членам групи ідентифікувати своїх та чужих, навіть не усвідомлюючи власну приналежність до цієї групи. До сутнісних

1 Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпи-рический расчет // Общественные науки и современность. — 2000. — № 5. — С. 33—45.

Шаповал М. Загальна соціологія. — К., 1996. — С. 29—39.

Шкаратан О. И., Сергеев Н. . Реальные группы: концептуализация и эмпириче-ский расчет // Общественные науки и современность. — 2000. — № 5. — С. 33—45.

Гавриленко І. М. Соціологія. Кн. 1. Соціальна статика: Навч. посіб. — К., 2000. — С. 134—185.

характеристик групи належить також ціннісна та нормативна сис-тема, яка регулює поведінку індивідів.

Учені поділяють позицію відомого соціолога П. Бло, який вва-жає, що група — це сукупність, члени якої більше взаємодіють один з одним, аніж із представниками зовнішніх щодо них груп. Це не обов’язково прямий безпосередній контакт, як у малій групі. Дружбі, коханню можуть стати на перешкоді належність до різних соціально-економічних груп та сприяти — належність до одного й того самого класу, етнічної групи. 1

Реальна соціальна група має внутрішню структуру: ядро (або кілька ядер) та периферію. В ядрі концентрація сутнісних характе-ристик групи найбільша, на периферії — найменша. Індивіди, що належать до ядра групи, найбільш повно відображають усі соціаль-ні риси групи (характер діяльності, потреби, інтереси, цінності, но-рми, установки). Немає ядра — немає групи. Ядро відносно стійке соціальне утворення. Воно може зникнути за певних обставин (зникає певний вид діяльності) або трансформуватися, набувши но-вих якісних ознак. Однак темпи змін одних соціальних груп зазви-чай збігаються з темпами змін у інших, а отже, зберігається харак-тер міжгрупових відносин та «соціальна дистанція» щодо інших груп. Сама соціальна група не зникає, а лише видозмінюється, вод-ночас склад її ядра беззупинно змінюється за рахунок соціальної мобільності та демографічних факторів.

Ядро соціальної групи не перетинається з ядрами інших груп — це системна якість групи. На емпіричному рівні найбільш яскраво це проявляється в діях (їх формах та інтенсивності), типових лише для представників цієї групи. Системні якості соціальної групи на-буваються протягом тривалого часу. Властивості соціальної групи не зводяться до сукупності властивостей індивідів, що входять до її складу, а випливають із аналізу конкретного суспільства та розкри-вають місце групи в системі суспільних відносин, функції, історич-ні реалії та перспективи2.

Соціальна група реальна за умови «самовідтворення як сукуп-ності діяльності, так і сукупності потреб, норм та цінностей. Здат-ність до самовідтворення забезпечує репродукованість ядра проша-рку (групи) як умови, що визначає стійкість, поряд із необхідною мінливістю спостережуваної розмаїтості діяльностей, потреб і цін-ностей. Виникнення нових видів занять (типів діяльності) призвоШкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпириче-ский расчет // Общественные науки и современность. — 2000. — № 5. — С. 33—45.

Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учеб. пособ.

М., 1995. — С. 17—24.

дить до формування нового прошарку лише у випадку, якщо при цьому виникне інша, відмінна від других прошарків (груп), сукуп-ність потреб і цінностей»1.

Отже, реальна соціальна група, на відміну від статистичної, виріз-неної лише за окремо взятою ознакою, — це цілісність, що характери-зується спільністю умов існування, подібними формами діяльності в різних сферах життя, єдністю норм, цінностей, рис, способу життя.

Шкаратан О. та Сергєєв Н. зазначають, що в радянському суспі-льстві, найбільш повно ознакам реальної соціальної групи відпові-дала лише правляча еліта. Вона характеризувалася самоідентифіка-цією та самоорганізації, була єдиним дієздатним елементом соціальної структури з точки зору системної організації суспільст-ва. В пострадянському суспільстві реальні соціальні групи перебу-вають на стадії становлення2.

Роберт Мертон, аналізуючи характеристики соціальної групи, розглядає показник міри членства та виокремлює3:

•          дійсного члена групи — він сам та інші ідентифікують його як члена групи, він тісно взаємодіє з іншими членами групи;

•          номінального члена групи — особа, яка визначається інши-ми як член цієї групи та залучена до системи взаємодії, а наспра-вді індивід перестав взаємодіяти з іншими членами групи;

•          периферійного члена групи — індивід, який скоротив взає-модію у групі до мінімуму і лише незначна частка його поведін-ки контролюється групою.

Зміна об’єктивної ситуації, в якій перебуває група, може при-звести до збільшення чи зменшення кількості дійсних та номіналь-них членів. Будь-які тривалі події, які призводять до збільшення частоти та інтенсивності взаємодії між одними її членами та посла-блення між іншими, зумовлюють формування підгруп.

Підгрупи складаються з осіб, які розвивають особливі взаємо-відносини між собою, що не поділяються іншими членами ширшої групи. Цінності, особливі інтереси, почуття, властиві для представ-ників різних соціальних статусів, можуть сприяти утворенню під-груп у межах широкої соціальної групи.

1 Радаев В. В., Шкаратан О. И. Социальная стратификация: Учеб. пособ. — М., 1995. — С. 17—24.

Шкаратан О. И., Сергеев Н. В. Реальные группы: концептуализация и эмпириче-ский расчет // Общественные науки и современность. — 2000. — № 5. — С. 33—45.

Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Мет-рон Р. Социальная теория и социальная структура. — М., 2006. — С. 428—562.

Мертон Р. зазначає, що склад та структура групи динамічні: одних і тих самих індивідів потрібно в одних випадках розглядати як членів однієї групи, а в інших — як членів різних соціальних груп. Межі груп постійно перебувають у процесі змін та визначення членства.

Розглядаючи характеристики соціальної групи, Р. Метрон вважає за необхідне аналізувати категорію «не-членства». Для цьо-го вчений використовує введене Г. Зіммелем поняття «повнота групи», що характеризує властивість групи і вимірюється співвід-ношенням між потенційними членами групи (тими, хто може нале-жати до членів групи, тому, що відповідає встановленим групою вимогам щодо членства) та дійсними членами групи. Повнота групи не відповідає її абсолютній величині (кількості її членів). Чим по-вніша група, тим вагоміші її соціальна сила та вплив. Окремі соціа-льні організації прагнуть розширення своєї абсолютної кількості за рахунок потенційних членів для збільшення впливу у суспільстві. Отже, «не-члени» групи — це неоднорідне утворення, до них на-лежить той, хто має право на членство в групі, і той, хто такого права не має; прагнуть, байдужі чи не прагнуть членства тощо. Микита Шаповал2 вважав, що для наукового аналізу важли-во знати ознаки соціальних груп, за якими можна оцінити їх со-ціальну силу. До таких ознак вчений відносив:

1)         кількість членів групи;

2)         їх солідарність — міра прагнення досягнення єдиної мети;

3)         їх організованість — керівництво, відповідний розподіл функцій;

4)         поширеність групи в певному суспільстві;

5)         технічний апарат — матеріально-технічні ресурси, засоби комунікації, спеціалісти з різних фахів;

6)         темперамент (вдача) членів групи — психологічні та ро-зумові характеристики;

7)         освіта членів групи, що дає великі можливості усвідом-лення соціальної сили групи;

8)         вдача та здібності провідників;

9)         міра іннервації членів спільноти або сила подразнення;

1          Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Метрон Р. Социальная теория и социальная структура. — М., 2006. — С. 435—438.

2          Шаповал М. Загальна соціологія. — К., 1996. — С. 29—39.

10)       міра загрози — біологічної та психологічної;

11)       етика боротьби — міра гуманізму чи альтруїзму в спіль-ноті, етична обмеженість чи необмеженість у виборі засобів.

Розглядаючи сформовану формальну групу, Ян Щепанський ви-значає її основні характеристики. Для своїх членів група визначає: фізичний зразок (зовнішній вигляд); моральний зразок (сукупність моральних рис, які повинен проявляти індивід у власній поведінці); функції.

Складовими елементами групи є центри її об’єднання (предме-ти та символи, які ідентифікують групу, місце розташування влад-них органів для формальної групи, або місце зустрічі для неформа-льної, знамена, знаки, матеріальні ресурси, власне органи управління (лідери).

Характерною рисою є завдання групи як цілого. Ян Щепансь-кий акцентує, що коло друзів може перетворитися на соціальну групу, якщо поставить перед собою певне завдання, наприклад, спільне проведення дозвілля. Це призведе до появи засобів реаліза-ції мети, інституціоналізованих способів, форм контролю, системи оцінки виконання поставлених завдань, нової системи відносин між членами об’єднання та потреби в їх інституціоналізованому регу-люванні. Отже, виникне внутрішня організація та система контро-лю. А надалі — і принципи відособлення: критерії прийому в члени групи. Ознакою соціальної групи є її колективна воля — спільне прагнення реалізації завдань групи.

Узагальнюючи, дослідник зазначає складові елементи соціаль-ної групи: «члени, їхні риси та принципи, що визначають ідентич-ність та неперервність існування групи; завдання групи, засоби, які необхідні для їх реалізації; фактори, що підтримують внутрішню єдність групи, інститути та система соціального контролю, зразки взаємодій, зразки поведінки та норми, які регулюють відносини між членами групи; інститути та засоби регулювання контактів та відносин з іншими групами». 1

Шкаратан О. та Сергєєв Н. зазначають, що науковий аналіз со-ціальних груп вимагає з’ясування ознак їх виокремлення як елеме-нтів соціальної структури суспільства та рис, які свідчать про реа-льність виокремлених соціальних груп. Вчені характеризують два панівні підходи щодо виокремлення соціальних груп. Один — най-більш поширений в американській традиції. Він полягає в дифере-нціації членів суспільства за рівнем доходів, престижу, влади, роз-глядаючи кількісні показники як самодостатні. Кожен індивід, що займає ту або іншу статусну позицію, виступає як автономна оди-ниця: це його особистий дохід, його особистий престиж та ін.

Другий підхід домінує в європейській соціології і аналізує соці-альну групу в контексті інституційної структури через призму відЩепанский Я. Элементарные понятия социологии. — М., 1969. — С. 117—131.

носин з іншими соціальними групами. Зокрема, влада, власність, престиж як індикатори соціального статусу означають не міжінди-відуальні відносини, а вказують відносні позиції соціальних груп (наприклад, влада — не відносини владарювання та підкорення од-ного індивіда іншимому, а прошарку, який має владу та спільноти, що її немає), тобто застосовуються не абсолютні, а відносні показ-ники1.