Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ДЕТЕРМІНАНТА СУСПІЛЬСТВА РИЗИКУ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ДЕТЕРМІНАНТА СУСПІЛЬСТВА РИЗИКУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Аварія на ЧАЕС та її наслідки впливають на життєдіяльність мільйонів осіб у вигляді як об’єктивних, так і суб’єктивних ризиків. Понад 20 років подолання дають підстави оцінити дієвість заходів з ліквідації наслідків катастрофи та оцінити міру ризиків. Прийнято десятки законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на вирі-шення безпрецедентно складних завдань, спрямованих на мініміза-цію наслідків Чорнобильської катастрофи і на недопущення в май-бутньому подібних аварій. Україна приєдналася до міжнародної конвенції щодо недопущення ядерного тероризму. Це свідчить про значущість загроз для суспільства загалом та світового товариства.

Із радіоактивно забруднених територій переселено понад 52 тис. сімей. На подолання наслідків чорнобильської катастрофи за роки незалежності витрачено близько 7,5 млрд доларів США (12 млрд доларів за часів СРСР). Проте проблеми Чорнобиля зали-шаються актуальними і соціально гострими. «Наявні фінансово-економічні можливості забезпечують фінансування основних чор-нобильських програм у середньому лише на 20 %. У черзі на по-ліпшення житлових умов перебувають 44 тис. сімей (забезпечено житлом більше 7 тис. сімей). На повноцінне оздоровлення можуть розраховувати лише 5–7 % загальної кількості потребуючих. Хворі, які потребують операцій або інших складних форм лікування, ро-ками чекають своєї черги»2. З огляду на неналежне фінансування у сфері захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи уряд змушений обирати лише пріоритетні напрями, зосереджую-чись на життєво важливих і соціально гострих питаннях.

Подолання наслідків катастрофи — це довготривалий процес, який вимагає зокрема належного правового та організаційного за1   Саєнко Ю. Соціальні ризики // Чорнобиль і соціум (Випуск сьомий) / Відп.

ред. Ю. І. Саєнко, Ю. О. Привалов. — К., 2001. — С. 160—172.

2          Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та

перспективи (26 квітня 2006 року) Холоша В. І. http://www.rada.gov.ua/zakon

безпечення. У березні 2006 року прийнята Національна програма мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, що дала можли-вість більш комплексно й у прийнятному обсязі реалізовувати за-вдання подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Національна програма мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи орієнтована на необхідність переходу до нової фази подолання наслідків Чорно-бильської катастрофи, а саме — до фази відновлення та розвитку.

Основним соціальним пріоритетом державної політики щодо подолання наслідків Чорнобиля визначають: екологічне оздоров-лення радіоактивно забруднених територій, відродження життя на цих територіях, сприяння соціальній адаптації постраждалим, про-ведення медико-санітарного обслуговування постраждалого насе-лення, інакше кажучи, головне — це людина, її життя, здоров’я, добробут і безпека1.

Про глобальні масштаби ризиків свідчать екологічні збитки. За-бруднення радіонуклідами понад 145 тис. квадратних кілометрів території, близько 5 тис. населених пунктів України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, з них в Україні — 2 тис. 218 се-лищ і міст із населенням приблизно 2,6 млн осіб, які зазнали опро-мінення.

Ще важче сприймаються оцінки втрат у сфері людського факто-ра. На 1 січня 2006 року в Україні 2 млн 594 тис. 71 особа мали ста-тус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській атом-ній електростанції. 17 тис. 448 сімей отримують пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською ка-тастрофою2.

Постчорнобильські роки значно погіршили медико-демографічну ситуацію в Україні. Загальна захворюваність насе-лення України значно збільшилась. За 1989—2003 рр. прискорени-ми темпами збільшувалося поширення хвороб системи кровообігу (у 2,9 разів), сечостатевої системи (у 1,9 разів), органів травлення (у 1,8 рази). Серед дітей рівень захворюваності збільшився з 1416,0 випадків у розрахунку на 1000 дітей у 1989 р. до 1745,9 випадків у 2003 р.3

Спостерігається погіршення репродуктивного здоров’я населення: майже 68 % пологів відбуваються з ускладненнями; питома вага без-плідних жінок становить близько 7 % жінок дітородного віку.

1          Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та

перспективи (26 квітня 2006 року) Холоша В. І. http://www.rada.gov.ua/zakon

2          Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та

перспективи (26 квітня 2006 року) Усаченко Л. М. http://www.rada.gov.ua/zakon

3          Концепція демографічного розвитку України на 2005—2015 рр.

http://osvita.org.ua

За даними ВООЗ, у 2002 р. за показником очікуваної тривалості життя наша країна відставала від країн Центральної та Східної Єв-ропи на 5,5, а від країн Євросоюзу — на 10,9 років. «Різниця у три-валості життя чоловіків і жінок в Україні перевищує 11 років, тоді як в економічно розвинених країнах цей показник становить 5— 6 років. Ризик смерті для чоловіка у 20—24 роки перевищує такий для жінки у 3,3 рази, а імовірність смерті у працездатному віці для чоловіка сягає 37 %»1.

Показник смертності чоловіків працездатного віку є одним із найвищих в Європі. Рівень смертності від інфекційних і паразитар-них хвороб та зовнішніх дій, що піддається усуненню засобами су-часної медицини та соціально-гігієнічної профілактики, в Україні перевищує такий для країн Центральної та Східної Європи та Єв-росоюзу у 2,3 та 3,6 рази відповідно. Серед причин смерті від зов-нішніх дій найбільшої шкоди завдає травматизм, вбивства та само-губства.2

Загалом з 1990 р. населення України скоротилося більш як на 5 мільйонів — з 52 млн осіб до менш ніж 47 млн чол. — у 2005 р. Сталося це за рахунок суттєвого перевищення смертності над на-роджуваністю. Якщо в країнах Європи коефіцієнт природного при-росту населення коливається від -1 до +1 (на 1000 населення), а смертність приблизно дорівнює народжуваності, то в Україні цей рубіж був подоланий в 1990—1991 роках. З 2002—2003 рр. цей по-казник стабілізувався на рівні (-7,5). Тобто цей коефіцієнт став від’ємним. Щороку населення України зменшується більш як на 300 тис. — це дорівнює кількості жителів обласного центру, отож фактично кожен рік зникає з карти в центрі Європи велике місто3. Особливе місце в цій категорії належить постраждалим від наслід-ків аварії на ЧАЕС. «504 тис. 117 ліквідаторів і потерпілих пішли з життя, 106 тис. 824 — інваліди і страждають від хвороб, пов’язаних із наслідками Чорнобильської катастрофи, 2 млн 23 тис. осіб зму-шені проживати на радіоактивно забруднених територіях»4.

Основними причинами втрат здоров’я, зростання смертності та зниження очікуваної тривалості життя є низький рівень і несприят-ливі умови життя та праці значної частини населення, низька ефек-тивність існуючої системи охорони здоров’я, нехтування нормами

1          Концепція демографічного розвитку України на 2005—2015 рр.

http://osvita.org.ua

2          Там само.

3          Поліщук М. Страшніше від голоду та чуми // Дзеркало тижня. — 2006. —

№ 11 (590).

4          Парламентські слухання 20 років Чорнобильської катастрофи: підсумки та

перспективи (26 квітня 2006 року) Холоша В. І. http://www.rada.gov.ua/zakon.

здорового способу життя. Однак, слід зазначити велику роль чор-нобильський фактору, який негативно впливає не лише на офіційно визнаних постраждалими. «Загальна картина факторів радіаційного впливу в їхньому зв’язку зі здоров’ям людини виявляється настіль-ки складною, що вона недоступна розумінню не тільки простих людей, але і більшості фахівців. Виникнення і динаміка негативних наслідків для життя і здоров’я людини виявляються некерованими і неконтрольованими, тому що неможливо відокремити прямі і побі-чні негативні наслідки аварії.»

Об’єктивні та суб’єктивні ризики доповнюють один одного. Не-обхідні поінформованість населення, заходи щодо дотримання здо-рового способу життя та профілактики захворювань. Спеціальні ада-птовані для конкретних категорій населення програми зможуть сприяти зниженню ризиків в цій сфері. Адже здоров’я це не лише медична категорія, а й категорія соціальна: з нею пов’язані соціальні перспективи не лише окремої особистості, а й суспільства загалом.

Чорнобильська катастрофа втрутилася в сприйняття атомної енергетики, викликавши відповідні страхи. Одним із наслідків ста-ли зміни в свідомості населення України та інших країн щодо без-пеки атомної енергетики та безпосередньо АЕС. Емоційне сприй-няття превалює над раціональним — і переважно негативне. Для значної частини населення атомна енергетика асоціюється з аварі-єю на Чорнобильській АЕС, із глобальною загрозою життю: ««Ава-рія в Чорнобилі»; «вірогідність непоправних катастроф»; «перед очима ядерний гриб»; «це вибухи та страшні наслідки»;... «заги-бель усього живого»; «загибель людей»; «знищення білого світу» (відповіді на відкрите запитання) .

Дослідники звертають увагу на те, що досить часто негативне ставлення до атомної енергетики не стільки раціональне, скільки емоційне, що ґрунтується на відчутті небезпеки та загрози, серед яких: непередбачуваність, можлива безвідповідальність чи неком-петентність працівників станцій, висока вірогідність аварій чи ка-тастроф із найтяжчими наслідками. Негатив пов’язаний із пробле-мами: захоронення ядерних відходів, підвищення рівня радіації, забруднення території, порушенням екологічного балансу, а також відчуттям страху, яке не має конкретного визначення причин, що його породжує .

1          Медико-біологічні та соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи http://www.ukraine3000.org.ua

2          Вовк Е. Отношение к атомной энергетике в России: через 20 лет после Чернобыля // www.socreal.fom.ru

3          Там само.

Досить поширеною є думка, що всі атомні електростанції, на-віть ті, що нормально функціонують, без пошкоджень, завдають шкоди екології та здоров’ю людини (а несправні АЕС — загрожу-ють широкомасштабними катастрофами). Позитивне чи негативне ставлення до атомної енергетики переважно визначається оцінкою двох параметрів: наскільки висока міра ризику (чи достатній рівень технологічного оснащення та захищеності) та наскільки цей ризик виправданий.1

Через двадцять років після аварії на ЧАЕС у масовій суспільній свідомості превалює думка, що чорнобильська катастрофа може повторитися навіть сьогодні. А за словами У. Бека, в суспільстві ризику свідомість визначає буття. Буття пов’язане зі страхом, з очікуваннями негативів від катастрофи, яка відбулася 20 років то-му, та з неможливістю відкинути ймовірність подібної небезпечної події в майбутньому.

«Масштаб, тяжкість економічних і соціальних наслідків надзви-чайних ситуацій дедалі більшою мірою визначаються не тільки пе-ребігом подій, а й станом суспільства загалом. Системна криза еко-номіки України значно поглибила потенційну ураженість господарських, соціальних об’єктів, знизила рівень захищеності на-селення і територій»2.

Першочерговим чинником системної кризи в Україні Ю. Саєнко визначає Чорнобильську катастрофу, що викликала довготривалі негативні зміни в сфері фізичного та соціально-психологічного здоров’я, в екосферу, зруйнувала міф про «мирний атом».

По-друге, розпад Радянського Союзу та руйнування патерналі-стських надій, міфу про «рівність та братерство», формування «но-вої радянської людини».

По-третє, «кінець глобального міфу про «світле майбутнє» — людство вичерпало свою фантазію, і за пустим олімпом комуністи-чної ідеї залишилося згарище буденного життя»3.

«Це глибока системна криза суспільства з раптовим провалом у тотальну бідність держави і населення».4 Стабільність та визначе-ність радянського способу життя змінилися на невизначеність та потребу постійного здійснення вибору в нестабільному, невизначе-ному, хиткому просторі.

1          Вовк Е. Отношение к атомной энергетике в России: через 20 лет после Чернобыля // www.socreal.fom.ru

2          Хлобистов Є. В. Екологічна безпека у складі національної безпеки держави //

Стратегічна панорама. — 2004. — № 1. http://www.niisp.gov.ua

3          Україна: моделі виживання та проблеми вибору

//http://www.universum.org.ua/book/2001/sayen_2.html

4          Там само.

Основні особливості ризиків сучасного суспільства характе-ризує В. Гришаєв1:

Латентність — значна частина їх (зокрема техногенні) не може бути сприйнята органами чуття, вони — «невидимі», тому часто ство-рюють ілюзію відсутності небезпеки, що підвищує роль експертів, які фактично «монополізують право на визначення обсягу ризику та міри його вірогідності». Однак, наукова раціональність не дає абсолютних авторитетів щодо ризиків: неминучим є подолання протистояння та об’єднання наукової та повсякденної раціональності.

Глобалізація ризиків. Ризики долають межі окремих держав і стають глобальними. Наслідки техногенних катастроф та аварій у промисловій сфері поширюються не лише в межах конкретної країни, а відображаються на стані екологічного середовища сусід-ніх країн. В економічній сфері катастрофи породжують подвійний ефект: зменшують ресурси країни та перерозподіляють їх, виділя-ючи значні обсяги на ліквідацію наслідків. У соціальній сфері ри-зики змінюють соціальну структуру, втручаючись у класову дифе-ренціацію країни, структуруючи суспільство за мірою потрапляння соціальних спільнот під ризик. Ризики зрівнюють усіх перед їх-ньою небезпекою2.

Межі поширенню Чорнобиля немає. Державні кордони не захи-щають. «...Понад сто громадян Франції подали позов проти свого уряду. Вони звинувачують його у приховуванні інформації про ри-зики, на які наражалися жителі країни одразу після аварії на Чорно-бильській АЕС. На думку позивачів, радіаційна хмара, що дрейфува-ла над Францією з 27 квітня по 5 травня 1986 року, стала причиною виникнення у деяких французів раку й захворювань щитовидної за-лози.... Прокуратура Парижа ініціювала розслідування з метою ви-явити зв’язок між випадінням радіоактивних осадів та погіршенням стану здоров’я людей... Якщо ж суд таки визнає обґрунтованість претензій, уряд Франції буде змушений понести відповідальність за «Причетність до нанесення фізичних пошкоджень й свідоме нехту-вання обов’язками щодо забезпечення громадської безпеки»»3. Тут ми бачимо, за визначенням У. Бека, громадсько-політичну складову, усвідомлення ризику, транснаціональність. Відмінною рисою сучас-ного ризику є його глобалізаційний рівень. В цьому контексті окремі небезпеки та ризики аналізує Пахомов Ю.4

1          Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография)

http://ecsocman.edu.ru

2          Там само.

3          Французи судяться через Чорнобильську катастрофу // Дзеркало тижня. —

2001. — № 40 (364).

4          Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. — 2001. — № 139.

По-перше, — це зростаюча диференціація між країнами, що «пояснюється стрибкоподібним наростанням нееквівалентного обміну». Співвідношення за критерієм ВВП на душу населення між 20 % слабких та сильних у 1960 р. — 1:30; 1990 р. — 1:60; 1999 р. — вже 1:90. Нерівність у глобальному середовищі стає підґрунтям для наростання загроз — екологічних, соціальних, фінансово-економічних.

По-друге, глобалізація зумовлює загрозливу деформацію фі-нансово-ринкових механізмів, зокрема антиліберальне переро-дження інструментів конкуренції. Не стимулювання слабо ре-сурсних країн (як це було до 70-х років), а фактичне знищення тих, хто мав шанс. «Людина вже не раціональна, а ірраціональ-на; економіка — не мотиваційна, а перерозподільна; предмет бі-знесу дедалі більше віртуальний; інформаційні технології реалі-зуються через мережну несвободу; вже не товар підганяється під потреби людини, а людина підганяється під товар тощо. Це — явища, що загрожують стабільності планети»1.

По-третє, — до ризиків можна віднести невгамовну експан-сію глобального (нерідко спекулятивного) капіталу.

Для України глобалізація — безальтернативна, однак це і великі перспективи, і чималі ризики. Адже об’єктивні та суб’єктивні пока-зники свідчать про проблематичність цього процесу та його ризи-кованість.

В 2006 році Україна змінила свої позиції в глобальному середови-щі відповідно до Індексу глобальної конкурентоспроможності (оцінює розвиненість інфраструктури та ускладненість бізнесу, ефективність ринку праці, рівень охорони здоров’я, якість освіти) і перемістилася з 68 (з 117) на 78 місце (із 125)2. Україна увійшла до першої групи країн «початкової» стадії розвитку (друга група — країни, які перебу-вають на стадії ефективного розвитку; третя — на стадії іннова-ційного розвитку). Країни першої стадії характеризуються тим, що джерелами конкурентоспроможності є або сировина, або дешева не-кваліфікована робоча сила. Цінова політика — основа конкуренції у таких країнах. Низький рівень життя, низькі зарплати, низька продук-тивність праці. До цієї самої групи входять ще 46 країн, серед яких найбідніші держави Африки, Азії та Латинської Америки та найбідні-ші країни колишнього Радянського Союзу.

1          Пахомов Ю. Україна і виклики глобалізації // День. — 2001. — № 139.

2          Дзеркало тижня. — 2006. — № 38(617).

Україна, відповідно до першої (базової) групи складових чин-ників займає такі позиції: державні та суспільні інститути — 104-те місце із 125 можливих; інфраструктура — 69-те; макроекономіка — 74-те; охорона здоров’я та шкільна освіта — 94-те.

Щодо другої групи чинників, які характеризують підвищення ефективності економіки: вища освіта та фахова підготовка — 48-ме; ефективність ринків — 80-те; технологічний розвиток — 90-те.

Третя група — інноваційні показники: розвиненість бізнес-процесів — 76-те; власне інновації — 73-тє.

Саме в громадянському суспільстві вбачають основу подолання негативів українського суспільства, а запорукою його становлення та функціонування є якість соціальних інститутів. А тут в України найгірші показники (104 місце). Попереду нас Молдова (101), Ніге-рія (94), Камбоджа (95), Вірменія (84), Ефіопія (83). Саме якість державної влади і соціальних інститутів є головним чинником не-конкурентоспроможності нашої країни1.

Отже, розглядаючи основні положення концепції суспільства ризику в контексті наслідків Чорнобильської катастрофи для украї-нського суспільства слід зазначити, що аварія на ЧАЕС — найбі-льша техногенна катастрофа ХХ століття, наслідки якої різноаспек-тні: радіоактивне забруднення навколишнього середовища, еколого-біологічні наслідки, опромінення населення, медико-демографічні та соціально-психологічні зміни, вплив на розвиток атомної енергетики, значні матеріальні втрати. Двадцять років по-долання свідчать про складність, довготривалість, а в певних аспе-ктах — і про незворотність постчорнобильських процесів. Взаємо-зв’язок Чорнобиля та суспільства ризику — безпосередній. Саме катастрофу визначають основоположним чинником переходу сус-пільства модерну в другу стадію — стадію невизначеності, постій-них страхів та ризиків, які не мають кордонів, меж, не враховують соціальну приналежність і визначають політичне, соціальне та еко-номічне функціонування не лише окремого суспільства, а й загалом глобального середовища. Ризики сучасного суспільства сягають своїм корінням не в минуле, вони пов’язані з небезпекою сьогоден-ня та дня завтрашнього.