Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
TEMA СУСПІЛЬСТВО РИЗИКУ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

TEMA СУСПІЛЬСТВО РИЗИКУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

1.         Соціологічна концепція «суспільства ризику»: еволюція, типологія та ознаки ризиків.

2.         Структура ризиків. Суб’єктивний ризик та його фор-мування.

3.         Чорнобильська детермінанта суспільства ризику.

СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ «СУСПІЛЬСТВА РИЗИКУ»: ЕВОЛЮЦІЯ, ТИПОЛОГІЯ ТА ОЗНАКИ РИЗИКІВ

Чорнобиль — це кінець «других», кі-нець усіх наших строго культивова-них можливостей дистанціюватися один від одного, який став очевидним після радіоактивного зараження. Від бідності можна захиститися кордо-нами, від небезпеки атомної епо-хи — не можна.

Ульріх Бек

Аварія на ЧАЕС — катастрофа планетарного масштабу, яка по-ділила час існування не лише українського суспільства, а й глоба-льного соціуму на період «до» та «після». Досить часто Чорнобиль-ську катастрофу визнають вихідним чинником переходу до нової фази розвитку — суспільства ризику, головною з ознак якого є іс-нування загроз різного походження й зумовлених ними ризиків. «...Підкоривши природу і поставивши її на службу цивілізації, лю-дина виявилася беззахисною. Межі, за якими вона могла захисти-тися від небезпеки, перестали існувати. Кінцем можливостей дис-танціюватися від загрози став Чорнобиль.»1

1 Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Седель-ника и Н. Федоровой. — М., 2000. — С. 1.

Проблема ризиків та їх подолання актуальні для України, на-віть якщо розглядати їх лише з огляду на Чорнобильську катаст-рофу та її наслідки. Пошук оптимальних форм подолання соціа-льних, технологічних, економічних та екологічних ризиків, управління ними, планування та прогнозування — завдання, яке ще потребує остаточного вирішення в національному та глоба-льному масштабах.

Усе частіше виникають надзвичайні ситуації на спеціальних об’єктах — атомної енергетики, військово-промислового ком-плексу, хімічної та нафтохімічної галузі тощо. Значні загрози несе і зберігання потенційно небезпечних речовин, матеріалів, тимчасово законсервованих виробництв і технологій.1 Безпека та атомна енергетика — важко поєднуються. Зникають межі поши-рення негативних наслідків у разі їх виникнення, існуюча дифе-ренціація глобального середовища стає умовною перед сучасни-ми ризиками.

У сучасному суспільстві відбуваються кардинальні зміни, в ос-нові яких — перехід від виробництва багатства до виробництва ри-зику. Таким чином, постіндустріальне суспільство стає «суспільст-вом ризику»2.

Основу соціологічної концепції «суспільства ризику» заклав У. Бек. Пізніше питання аналізу сучасного суспільства як суспільс-тва ризику стали в центрі уваги інших дослідників: Н. Лумана, Е. Гіденса та інших. Концепція набула поширення з огляду на акту-альність проблеми для сучасного соціуму.

Еволюцію та типологію ризиків можна простежити на основі підходу Ковальової М.3, яка розрізняє три історичні види ризику: природний, цивілізаційний та глобальний (табл.).

В основі аналізу визначених видів ризику є їх характерні ознаки:

—        ризик взаємовідносин із природою;

—        ризик взаємовідносин у межах соціуму;

—        ризик застосування технічних засобів в діяльності людини;

—        ризик взаємодії суспільства та держави, міждержавної взає-модії4.

1          Хлобистов Є. В. Екологічна безпека у складі національної безпеки держави //

Стратегічна панорама. — 2004. — № 1. http://www.niisp.gov.ua

2          Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография)

http://ecsocman.edu.ru

3          Ковалева М. С. Эволюция понятия «риск» // Социологическое обозрение. —

2002. — Том 2. — № 1. — С. 19—27.

4          Там само.

Таблиця ВИДИ РИЗИКІВ ТА ЇХ ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ1

 

            к

к & к ч к m      Характерні ознаки

 

           

            Ризики взаємовідносин із природою         Ризики юаємовідносин у межах соціуму   Ризики застосування технічних засобів у діяльності

людини          Ризики взаємодії суспільства та держави і міждержавної взаємодії

1          S

и ч о &

S

&

с

S

S          Природа — середо-вище та джерело за-собів існування і по-сгійна загроза (хвороби, дикі звірі, стихії...)            Нерозвиненість соціальних від-носин: ризик притаманний ко-жному індивіду в формі непід-корення сімейній, становій су-бординації, на основі індивідуа-льних психологічних властивос-тей, жертвакримінальнихдій...    Мускульні знаряддя праці    Політичні рішення щодо питань, які стосуються певної сукупності осіб (війна, переселення...) мають атомар-ний характер (приймаються під осо-бисту відповідальність головою сім'ї, царем...)

2          S

и

'1

'д 'ш S

a

S

S Рч    Перехід від позиці людини залежної від природи до позиції загарбника та при-боркувача природи            Ускладнення суспільних від-носин та суспільного устрою, класове розшарування (на основі володіння засобами виробництва, рівня доходів, освіти, влади), розвиток соці-альних інститутів. Соціаль-ний ризик (масові форми протесту, світові війни, рево-люції)         Розвиток технічного оснащення (перехід від мускульних засо-бів праці до механіч-них, елеюричних...) — масовість людей, втя-гнутих у ризик. Технологічний ри-зик — основний та постійний фактор за-грози       Становлення парламентських форм управління: розподіл влади, система противаг. Технічне оснащення силових струюур, людський фаюор у вищій по-літичній сфері (гіперволюнтаризм тота-літарних вождів: смертельні соціальні ризики задля «світлого майбутнього»). Виникнення нових форм соціально-політичного ризику— тероризм та тоталітаризм.

Міжнародне співробітництво та роз-поділ праці

3          S

І s        Порушено природній динамічний баланс катшшізмів. Постають питання відновлення, збереження природно-го середовища    Глобалізація техногенних ри-зиків. Техніка із допоміжного знаряддя перетворилася на засіб поступового самозни-щення людства  Глобалізація соціа-льних процесів Глобалізація політичних процесів (будь-які рішення національних та міжнародних суб'єктів виходять за межі їхніх безпосередніх інтересів та неминуче впливають на інших аген-тів).

За матеріалами статті Ковальової М. С. Еволюція понятгя «ризик» (Социологическое обозрение. — 2002. — Том 2. — № 1.— С. 19—27).

Ризик природний. У давні часи людина — атомізована істота, яка, за відсутності держави, самостійно «один на один» вирішує всі проблеми і має право застосовувати всі можливі засоби для само-збереження. Природа виступає основним джерелом загрози, тобто фактором ризику. В свідомості особистості природний ризик сприймається як випадковість в хаотичному потоці подій, визначе-на необхідність (фатальність, кара...).

Ризик у такому суспільстві — іманентна властивість. Він хоча й загрожує стабільності окремих складових (індивідів), але загалом забезпечує гармонію та цілісність системи.

1. Ризик цивілізаційний. Перехід від натурального госпо-дарства до індустріального порушив природний баланс сил у со-ціальній та природній сфері. Вніс зміни в соціальну структуру суспільства, зумовив зростання кількості агентів взаємодії, намі-ри та волевиявлення яких гранично не збігаються. Ризик став масовим явищем: до індивідуального додався соціальний ризик у вигляді масових форм протесту, світових воєн, революцій. В соціальній сфері процес модернізації, формалізації, уніфікації взаємовідносин (нібито спрямованих на зниження ризику) при-звів до розширення сфери дії ризику та залучення до неї суб’єктів, які не мають безпосереднього відношення до джерела ризику. Індустріальна епоха завершується під знаком нарощу-вання можливих ризиків. Ризик — зло, якого не можна уникну-ти. У свідомості людей цивілізаційний ризик (до Чорнобиля) сприймався як «необхідна плата на шляху до прогресу», до «сві-тлого майбутнього». В науковій сфері відбувся перехід від прос-тої калькуляції ризиків до оцінки, яка містить технічну, форма-льну, а також ціннісну та моральну складові (досить складно інтерпретувати та операціоналізувати).

3. Глобальний ризик. Початок ХХІ ст. — новий статус ри-зику. В епоху постмодерну світова система постала перед неми-нучим ризиком після кумулятивного накопичення наслідків техногенних і природних катастроф та помилок, викликаних людським фактором. Ризик — визначальна характеристика жит-тєдіяльності. Він — всезагальний: на планеті немає місця еко-логічно, соціально та технологічно безпечного. Скрізь людина може стати жертвою фінансового краху, військової загрози, те-роризму, епідемії... Виникла загроза існуванню людства. Інди-відуальне та наукове осмислення глобального ризику ще на по-чатковій стадії. Особливістю глобального ризику є те, що людина не може його контролювати, не застосовуючи техніку, яка і зумовила виникнення цього ризику. Ризик має штучний, рукотворний характер. Для захисту атомних електростанцій після Чорнобиля, з-поміж іншого, використовують багаторівневе комп’ютерне забезпечення управління. «Однак відомо, що складні комп’ютерні системи відрізняються такою особливістю, як допуск непередбачуваності її поведінки під час експлуатації. Відбулося ускладнення імовірнісного характеру такого явища, як ризик»1.

Суспільство ризику, за У. Беком не має чіткої межі між кіль-кісно визначеним ризиком та невизначеністю (небезпекою), між «об’єктивним» аналізом ризику та соціальним сприйняттям ризику2:

—        Небезпека має «руйнівну силу війни», вона торкається усіх сфер життя та усіх соціальних спільнот.

—        Небезпека виходить за межі окремо взятої країни, ми стаємо членами «світової команди небезпеки», якій потрібна нова внутрішня політика, орієнтована на спільне подолання не-безпеки.

—        Прогрес науки підриває роль експертів, які, не вбачаючи не-безпеки, визначали її відсутність. «Наука не зменшує ризик, а лише загострює усвідомлення ризику».

—        Страх є визначальним у відчутті життя. Цінність безпеки змінює цінність рівності, виникає розумний «тоталітаризм захисту від небезпеки».

—        Найбільш продуктивною стає «економіка страху». Безпека стає суспільним продуктом споживання (розробляються, впрова-джуються, купуються системи захисту).

—        Щодо політики, то діє девіз: «Ті, кого ми вибрали, не ма-ють влади. А тих, хто має владу, ми не обирали».

—        Національна безпека виходить на інтернаціональний рі-вень. Якщо раніше зовнішня політика була проблемою вибору, то у суспільстві ризику як внутрішня, так і зовнішня політика, національна безпека та міжнародне співробітництво взаємо-пов’язані. «Настала парадоксальна ситуація: держави повинні, виходячи із національних інтересів, децентралізуватися та транснаціоналізуватися, відповідно, віддати частину своєї авто-номії, щоб у глобалізованому світі вирішувати національні про-блеми».3

1          Ковалева М. С. Эволюция понятия «риск» // Социологическое обозрение. —

2002. — Том 2. — № 1. — С. 19—27.

2          Интервью с профессором Ульрихом Беком // Журнал социологии и социальной антропологии. — 2003. Том VI. — № 1. — C. 5—23.

3          Там само.

У. Бек у центр свого дослідження суспільства ризику поста-вив соціальну архітектуру та політичну динаміку цивілізаційних загроз власному існуванню, які вчений конкретизував у вигляді п’яти тез1:

—        Це ризики, які виникають на найвищій стадії розвитку

виробничих сил (зокрема наслідки від впливу, недосяжної для

сприйняття, радіоактивності, шкідливих та ядовитих речовини в

продуктах харчування...). Вони вивільняють системно обумовлені, часто незворотні та невидимі, руйнівні сили, які проявляються лише в знанні про них (науковому чи ненауковому, достовірному чи ні). Засоби інформації та дослідження міри ризику

стають стрижневими суспільно-політичними позиціями.

—        Визначення та поширення ризиків зумовлюють соціально небезпечні ситуації. Хоча ризики певним чином відображають соціально-класову структуру, однак підпорядковуються іншій логіці поширення: «ризики модернізації рано чи пізно стосують-ся і тих, хто їх виробляє, і тих, хто одержує з них користь». Від ризиків, які загрожують здоров’ю, а також пов’язаних із легіти-мізацією багатства та доходів, не застраховані навіть багаті. Водночас, ризики спрацьовують на глобальному рівні, поширю-ючи та закріплюючи нерівність як між нерозвиненими та розви-неними країнами, так і у взаємовідносинах між самими розвине-ними країнами.

—        Ризики цивілізації — це великий бізнес; безмежна сукуп-ність потреб, які постійно самовідновлюються та зростають. Економічний зиск від породжених ризиків одночасно стає під-ґрунтям небезпечних ситуацій та політичного потенціалу суспі-льства.

—        У суспільстві ризику свідомість визначає буття. Потенціал суспільства ризику повинен аналізуватися в категоріях виник-нення та розповсюдження знання про ризик.

Громадськість та влада втручаються в раніше «аполітичні» сфери, проводячи «політику ліквідації «причин» самого процесу індустріалізації». Ведуться дискусії щодо визначення самих ри-зиків. У суспільстві ризику виникає політичний потенціал ката-строф2.

1          Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / Пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой. — М., 2000. — С. 13—15.

2          Там само.

Політична теорія Т. Гоббса базується на положенні «людина людині вовк», а політична теорія «суспільства ризику» висуває ін-шу тезу «людство людству вовк». «Характер хижака» притаманний не лише окремій людині, а й людству загалом, яке є об’єктом та суб’єктом самозагрози.1

Виробництво ризиків притаманне усім суспільним сферам: економічній, політичній, соціальній. За виробництвом ризику йдуть такі фази — розповсюдження, а потім споживання ризику. Однак, процес цим не завершується: споживання ризику одночасно призводить до його накопичення, не поглинання, а його акумуляції. Ризик стає зростаючим компонентом суспільного виробництва. Концентрація ризиків призводить до «ефекту бумерангу», «тобто до універсалізації та глобалізації ризиків, які порушують класові і національні межі. «Ефект бумерангу» породжує зворотній зв’язок, а споживання ризику одночасно є і початком його виробництва»2.

Ризики зумовлені імовірнісним характером багатьох природних, соціальних і технологічних процесів, на розгортання яких впливає цілий ряд не прогнозованих, випадкових об’єктивних та суб’єк-тивних чинників. Це зумовлює неможливість керування суспільст-вом як жорстко детермінованою системою.

Аналіз ризику передбачає виокремлення основних його еле-ментів:

—        «можливість відхилення від поставленої мети, заради чого виконувалася обрана альтернатива;

—        ймовірність досягнення бажаного результату;

—        відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;

—        можливість виникнення небажаних наслідків (матеріальні або фізичні збитки, захворюваність, смертність тощо) при прове-денні тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб’єкта, який ризикує;

—        матеріальні, екологічні, моральні та інші втрати, пов’язані із впровадженням, обраної в умовах невизначеності, альтернативи;

—        очікування загрози, невдачі в результаті вибору альтернати-ви та її реалізації». 3

Цей підхід вказує, що ризик пов’язується не лише з вірогідними негативними наслідками, адже він орієнтований на нові методи, технології досягнення результатів в умовах невизначеності та ви1  Интервью с профессором Ульрихом Беком // Журнал социологии и социальной антропологии. — 2003. Том VI. — № 1. — C. 5—23.

2          Гришаев В. В. Риск и общество (дискуссия о понятии риска и библиография)

http://ecsocman.edu.ru

3          Качинський А. Б. Розвиток проблеми ризику в Україні: теорія і практика //

Стратегічна панорама. — 2002. — № 4. http://www.niisp.gov.ua

бору. Долаючи консерватизм у відповідній сфері, ризик сприяє на-уково-технічному прогресу. Некомпетентність, суб’єктивізм, відсу-тність необхідної інформації тощо спричиняють підвищення небез-пеки та продукують втрати внаслідок невдалого вибору та прийняття рішень.