СОЦІОЛОГІЯ Е. ДЮРКГЕЙМА.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

загрузка...

Французький соціолог ЕМІЛЬ ДЮРКГЕЙМ (1858—1917 рр.) «Правила соціологічного методу», «Метод соціології»

| Дві тенденції в соціологічній концепції:

—        випливає з розуміння суспільства за аналогією до природи (продовжує на якісно новому рівні, намагається будувати соціо-логію за зразком природничих наук);

—        знаходить відображення у принципі: «соціальні факти слід розглядати як речі»;

—        це зумовлює причинний та функціональний аналіз соціальних фактів (суспільство розуміється як соціальна цілісність, подібна живому організму з його досконалою системою органів та фун-кцій, що історично розвивається від простого до складного);

—        виводить поняття суспільств нормального типу, норми та пато-логії (емпірично фіксованою ознакою є поширеність соціального явища або рідкість, винятковість);

—        усі ці положення дають підстави визнавати Дюркгейма одним із провідних науковців, які заснували структурний функціоналізм.

—        Вимагає розуміння суспільства як реальності особливого типу, відмінної від усіх інших її видів (хімічної, біологічної, психологі-чної) та домінуючої над індивідом.

Соціальні факти — елементи соціальної реальності, сукупність яких утворює суспільство, і які складають предмет соціології (колективність, розповсюдженість, примусовість для індивіда). Соціальні факти поділяються на:

—        морфологічні факти «матеріальний субстрат суспільства» (населення, засоби спілкування, житло...).

—        фізіологічні «духовні» факти — «колективні уявлення» (ре-лігія, мораль, право ...).

Суспільство виникає внаслідок причинної взаємодії індиві-дів, але згодом стає «вищим» — центральне положення соціаль-ного реалізму — визнання пріоритету суспільства, суспільної свідомості, «колективних уявлень» над індивідами. Отже, зазначені вище положення утворюють «соціологізм» — принцип специфічності та автономності соціальної реальності, її домінування над індивідами.

Ідея соціа-льної солі-дарності (об’єднання розрізнених індивідів)

Механічна солідарність (примітивні суспільства, розподіл праці незначний; колективна свідомість— як репресивна сила для об’єднання людей в єдине суспільство); об’єднання на основі подіб-ності. Панує репресивне право.

Органічна солідарність (розвинені суспільства — сила колек-тивної свідомості послаблюється, зростає органічна солідар-ність: кожен стає особистістю і бачить особистість в іншому; зростає залежність один від одного; право — захищає індиві-дів) — в її основі — поділ праці. Реститутивне (те, що віднов-лює) право.

 

Аномія            Дезінтеграція суспільства і особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів), соціальна нерівність, нестримна класова боротьба, конфлікти тощо.

Стан суспільства, в якому у його членів втрачена значущість соціа-льних норм та цінностей, що призводить до зростання поведінки з відхиленням, а також до самогубств.

Відсутність еталонів порівняння, соціальної оцінки власної по-ведінки, що призводить до «люмпенізованого» стану, втрати групової єдності.

У невідповідності, розриві між соціальними цілями та соціально визнаними засобами їх досягнення, що при недосяжності усіх цих цілей законними засобами штовхає багатьох людей на неза-конні шляхи їх досягнення1.

Норма Норма — те, що має широке розповсюдження, певне статистич-не «середнє число», яке відображає стан здоров’я у конкретного соціального цілого; відхилення від норми — патологія; злочин-ність — норма; зростання злочинності — патологія.

Концепція самогубств «Самогубс-тво», (1897)    Число самогубств є обернено пропорційним мірі інтеграції тих соціальних груп до яких належить індивід. Види самогубств:

егоїстичні — відсутність тісних зв’язків між індивідом та гру-пою, людина не бачить смислу життя, свої цінності й потреби ставить вище за інші;

альтруїстичні — індивід настільки залучений до соціальної систе-ми, що готовий пожертвувати власним життям заради суспільства; аномічні — соціальн е середовище втратило механізми нормати-вної регуляції поведінки;

фаталістичні — занадто жорстка регламентація життєдіяльно-сті індивіда в суспільстві зумовлює прийняття рішення про са-могубство.

Рівень самогубства вище влітку, ніж взимку; серед чоловіків, ніж серед жінок; серед старих, ніж серед молодих; військових, ніж циві-льних; протестантів (менш консервативна релігія), ніж католиків; серед одинаків, ніж одружених; жителів міста, ніж села...

Структура соціології Соціальна морфологія вивчає субстрат суспільства (структуру, географічні фактори, народонаселення, щільність, кількість). Соціальна фізіологія — «життєві прояви суспільства» — охоп-лює окремі науки: соціологію релігії, моралі, юридичну, еконо-мічну, естетичну.

Загальна соціологія — теоретичний синтез, найзагальніші за-кони, філософський аспект знання.

1887 р.            Визнаний професором педагогіки і соціології на філософському факультеті у Франції (Бордо), Дюркгейм першим читає лекції з соціології.

1896 р.            Створив першу у Франції кафедру соціології. Професор соціальних наук (вперше у Франції).

1898 р.            Засновник та редактор соціологічного журналу «Соціологічний щорічник».

Социология. Учеб. пособ. / Под ред. Д. С. Клементьева. — М., 2004. — С. 34.

Механічна та органічна солідарність за Е. Дюркгеймом

 

Механічна солідарність        Органічна солідарність

Морфоло-гічна

(структур-на) основа            Заснована на подібностях (переважає в менш розви-нутих суспільствах). Сегментарний тип (спочат-ку на клановій, потім на територіальній основі). Слабкий взаємозв’язок (де-що слабкі соціальні зв’язки). Дещо малий обсяг насе-лення.

Дещо низька матеріальна і моральна щільність.    Заснована на поділі праці (переважає в більш розви-нутих суспільствах). Організований тип (злиття ринків і зростання міст). Велика взаємозалежність (дещо сильні соціальні зв’язки).

Дещо великий обсяг насе-лення.

Дещо висока матеріальна і моральна щільність.

Типи норм (втілені в праві) Правила з репресивними

санкціями.

Перевага карного права.      Правила з реститутивни-ми санкціями. Перевага кооперативного права (цивільного, комер-ційного, процесуального, адміністративного і кон-ституційного).

Формальні ознаки колективної свідомості            Великий обсяг. Висока інтенсивність. Висока визначеність. Влада групи абсолютна.      Малий обсяг. Низька інтенсивність. Низька визначеність. Великий простір для ін-дивідуальної ініціативи і рефлексії.

Зміст

колективної

свідомості      Висока міра релігійності. Трансцендентність (пере-вага над інтересами люди-ни і беззаперечність). Приписування вищої цін-ності суспільству й інтере-сам суспільства як цілого. Конкретність і детальний характер. Зростаюча світськість. Орієнтованість на людину (зв’язок з інтересами лю-дини і відкритість для об-говорення).

Приписування вищої цін-ності перевагам індивіда, рівності можливостей, трудовій етиці і соціаль-ній справедливості. Абстрактність і загальний характер.


загрузка...