Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Правила поведінки соціальної групи: : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

Правила поведінки соціальної групи:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

магниевый скраб beletage

1.         Тримайся зі «своїми».

2.         Не говори керівництву того, що може зашкодити групі.

3.         Не спілкуйся з керівництвом частіше, ніж зі «своїми».

4.         Не виробляй продукції більше, ніж інші.

■S соціальний контроль через примус (він передбачає, що напрацьову-ються відповідні формальні засоби контролю й покарання).

Існують три основні типи процесів соціального контролю:

S процеси, які мотивують (стимулюють) індивідів до інтерналі-зації нормативних основ;

S процеси, які організовують соціальний досвід індивідів;

S процеси, які застосовують різні формальні та неформальні соціальні санкції.

Механізм підтримки суспільного порядку — соціальний конт-роль, у т.ч. норми та санкції.

Норма — існуючі в певному суспільстві та прийняті індивідом правила, стандарти, зразки поведінки, які визначають, як він пови-нен вести себе в конкретній ситуації.

Норма — соціально схвалені інваріанти поведінки.

Норма — інтервал допустимих дій.

Норми бувають формальні та неформальні.

Соціальні норми поділяють на:

1) соціальні норми, що діють у малих (первинних) соціальних групах;

1 Фролов С. С. Социология: Ученик для вузов. — М., 1996. — С. 95—113.

2) соціальні норми, що діють у великих (вторинних) соціальних групах чи у суспільстві загалом.

До соціальних норм, які діють у межах вторинних соціальних груп, належать:

1)         закони;

2)         етикет;

3)         традиції;

4)         звичаї.

Ці норми можна класифікувати залежно від міри жорсткості по-карання. Одні з них передбачають м’яке покарання (несхвалення, усмішка, недоброзичливість), інші — жорстке покарання (позбав-лення волі, матеріальна компенсація абощо).

Н. Смелзер аналізує норми-очікування та норми-стандартиНорми-правила

Найважливіші норми суспільства. Їх порушення зазвичай спричиняє суворе покарання. Норми-правила поєдунують закони, що забороняють такі вчинки, як убивство й ви-крадення людей. Передбачають обов’язкове їх дотриман-ня; за їх порушення передбачається застосування санкцій до порушників.

 

Норми-очікування

Менш важливі. Їх порушення не призведе до суворого покарання, не завжди викликає навіть зауваження (на-приклад, при застосуванні ложки замість виделки). Озна-чають, що соціальне середовище очікує бажаної поведін-ки, проте за її недотримання немає жорсткого покарання.

Ян Щепанський розрізняв такі елементи соціального контролю: звичаї, звички та система санкцій2.

Звичка — установлений спосіб поведінки в певних ситуаціях, що не зустрічає негативної реакції групи. Звички виникають на ос-нові навичок, традицій, їх або поважають, або терплять. Порушен-ня звички не викликає зазвичай негативних санкцій (звичка рано вставати, робити гімнастику). Звичка менш жорстко регламенту-ється соціальним середовищем.

Звичай — установлений спосіб поведінки, з яким група по-зв’язує певні моральні оцінки й недотримання якого викликає нега-тивні санкції. (Звичай вимагає допомагати безпомічному, поводи-тися стосовно високо статусних осіб відповідно до етикету...).

108.

Смелзер Н. Социология / Пер. с англ. — М., 1994. — С. 220—230. 2 Щепанский Я. Элементарные понятия социологии. — М., 1969. — С. 101—

Санкції — це покарання та заохочення, що сприяють дотри-манню соціальних норм. Це розгалужена система винагород за ви-конання норм (тобто за конформізм), а також система покарань за відхилення від них.

Санкціями називають не тільки покарання, але і заохочення, що сприяють дотриманню соціальних норм. Поряд із цінностями вони відповідальні за те, чому люди прагнуть виконувати норми. Норми захищені з двох боків — з боку цінностей і з боку санкцій. Соціальні санкції — розгалужена система винагород за виконання норм, тобто за конформізм, за згоду з ними, і покарань за відхилен-ня від них, тобто за девіантність.

Розрізняють 4 типи санкцій: позитивні і негативні, форма-льні і неформальні. Вони дають 4 типи сполучень, які можна представити у вигляді логічного квадрата.

 

Формальні позитивні санкції

(Ф+)    публічне схвалення з боку офіційних організа-цій: урядові нагороди, державні премії і стипен-дії, наукові ступені та вчені звання, вручення по-чесних грамот, допуск до високих посад і почесних функцій тощо.

Неформальні позитивні санкції

(Н+)    публічне схвалення, що не виходить від офіцій-них організацій: дружня похвала, компліменти, мовчазне визнання, доброзичливе ставлення, оплески, слава, пошана, посмішка тощо.

Формальні негативні санкції

(Ф–)    покарання, передбачені юридичними законами, урядовими указами, адміністративними інструк-ціями, розпорядженнями: позбавлення волі, зві-льнення, штраф, конфіскація майна, страта, від-лучення від церкви тощо.

Неформальні негативні санкції

(Н–)     покарання, не передбачені офіційними інстанціями: осуд, зауваження, глузування, невтішна кличка, зневага, відмова подати руку, наклеп, недоброзич-ливість відкликання, скарга, фейлетон тощо.

Соціальний контроль можна поділити на зовнішній та внутрішній.

Зовнішній контроль досягається за допомогою соціальних інсти-туцій чи груп, тих санкцій, які застосовують інші учасники взаємодії.

Пітер Бергер поділив зовнішній контроль на кілька систем, які впливають на нашу поведінку. За Бергером, ми перебуваємо у полі соціального контролю, що являє собою кілька концентричних кіл 1:

Кравченко А. И. Социология: Учебник. — М., 2003. — С. 220—235.

 

Політико-юридична система          Державний апарат. Перед ним усі безсилі (стягнення податків, призив на військову службу, може відпра-вити у в’язницю, навіть стратити).

Суспільна мораль, звичаї та звички           За моральністю індивіда стежать усі — поліція, ба-тьки, родичі, друзі. Усі вони, кожен у межах своєї компетенції, застосовують інструменти соціального контролю. Аморальність індивіда карається звіль-ненням з роботи, ексцентричність — утратою шан-сів знайти нове місце, невихованість — тим, що його не запросять у гості чи йому відмовлять у гостинно-сті люди, що цінують гарні манери.

Професійна система Професія і посада вирішують, що індивіду можна і що не можна у поза виробничій сфері: до яких доб-ровільних об’єднань він може бути прийнятий, яким буде коло його знайомих, у якому районі він зможе дозволити собі купити будинок.

Неформальні вимоги            Суспільне середовище як самостійна система соціа-льного контролю: поєднує далеких і близьких, не-знайомих і знайомих людей, які висувають до люди-ни свої вимоги, неписані закони, що охоплюють широке коло явищ (манеру вдягатися і говорити, ес-тетичні смаки, політичні і релігійні переконання і навіть манера поведінки за столом).

Сім’я та

приватне

життя  Саме в цьому колі індивід встановлює найбільш ва-жливі соціальні зв’язки. Несхвалення, втрата поваги чи презирство в колі близьких мають набагато біль-шу психологічну вагу, ніж такі санкції від чужих чи незнайомих людей. Внутрішню частину останнього кола, його ядро, складають інтимні стосунки чоло-віка і дружини.

Внутрішнім контролем особистості є самоконтроль.

У тоталітарній системі цей різновид контролю розвинутий сла-бко і побудова демократичного суспільства видається мало можли-вою саме через відсутність самоконтролю, який мав би бути прита-манний індивідам.

Функціоналісти1 розглядають соціальний контроль як не-від’ємну вимогу, без якої не може існувати суспільство. Відмова дотримуватися суспільних стандартів поведінки покличе за собою

1 Социология: Учебник / Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Нечипуренко В. Н., Попов А. В. — М., 2000. — С. 193—232.

неправильне функціонування та розлад інституційних систем. Ха-ос — альтернатива суспільного порядку.

Конфліктологи стверджують, що соціальний контроль здійс-нюється в інтересах соціальних груп, які наділені владою за раху-нок нехтування інтересами інших груп. Соціальний контроль — несправедливий: право на боці сильного.

Функції соціального контролю:

S охоронна;

S стабілізуюча.

Я. Гілінський окреслює основні питання, які потребують свого з’ясування в сфері дослідження соціального контролю, актуалізу-ють цю проблему в теоретичному аспекті:

♦          що таке «порядок», чи існують об’єктивні критерії його оцінки?

♦          «порядок» для кого? У чиїх інтересах? З чиєї позиції?

♦          чи можливо суспільство без «безладу»?

♦          як, якими засобами, якою ціною підтримується «порядок»?

Із першоджерел — Закони Хаммурапі (вавилонський цар, Шумери. 2 тис. р. до н.е.) :

134.     Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жін-ка невинна.

135.     Якщо чоловіка буде полонено і в його домі відсутні засоби для харчування і тому його дружина увійде в дім іншого і народить дітей, а потім її чоловік повернеться і досягне своєї громади, то ця жінка повинна вернутися до свого першого чоловіка; діти ідуть за своїми батьками.

150. Якщо чоловік подарує своїй дружині поле, сад, будинок або рухоме майно і видасть їй документ з печаткою, то після смерті чоловіка її діти не можуть вимагати від неї нічого через суд; мати може віддати те, що буде після неї, своєму синові, якого любить; братові вона не повинна віддавати.

169. Якщо батько захоче вигнати свого сина і скаже суддям: «Я виганяю свого сина», то судді мають вивчити його справу, і якщо син не здійснив тяжкого гріха, достатнього для позбавлення його спадщини, то батько не може позбавити його спадщини.

195. Якщо син вдарить свого батька, то йому треба відрізати пальці.

Гилинский Я. И. Социальный контроль над девиантным поведением в совре-менной России: теория, история, перспективы // Социальный контроль над деви-антностью в современной России. — СПб., 1998. — С. 4.

2 Кирилюк Ф. М. Історія політології. — К., 2002. — С. 48—57.

196. Якщо людина пошкодить око іншій, то треба пошкодити її око.

218. Якщо лікар зробить тяжкий надріз бронзовим ножем і спричинить цій людині смерть або зніме більмо людині бронзовим ножем і пошкодить око людини, то йому треба відрізати пальці.

229.     Якщо будівельник збудує людині дім і зробить свою роботу неякісно, так, що дім завалиться і спричинить смерть господаря дому, то цього будівельника треба вбити.

230.     Якщо він спричинить смерть сину господаря, то треба вби-ти сина цього будівельника.