Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
ТИПОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

ТИПОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Девіації поділяють на індивідуальні та групові.

 

Індивідуальне відхилення    окремий індивід відкидає норми своєї субкультури

Групове відхилення  розглядається як конформна поведінка члена деві-антної групи щодо її субкультури

У реальному житті ці два типи відхилень найчастіше взаємно перетинаються.

1 Личностно-ориентированная социология / Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. — М., 2004. — С. 305—325.

 

Первинна девіація    Поведінка з відхиленням, яка загалом відповідає культурним нормам, прийнятим у суспільстві. Відхилення незначні і терпимі. Соціальним сере-довищем індивід не визначається як девіант і сам не вважає себе таким.

Це відхилення сприймається як маленька витівка, ексцентричність чи помилка (незначна). Індивід продовжує жити колишнім життям, займати те са-ме місце в системі статусів і ролей, як і раніше вза-ємодіяти з членами групи. Девіанти залишаються первинними доти поки їх дії укладаються в межах соціально прийнятої ролі.

Вторинна девіація     Відхилення від існуючих у групі норм, яке соціально визначається як девіантне. Особа при цьому іденти-фікується як девіант. Іноді у разі здійснення навіть єдиної дії (зґвалтування, гомосексуалізм, вживання наркотиків і т.д.) або помилкового звинувачення, до індивіда приклеюється ярлик девіанта. Варто одер-жати ярлик девіанта, як одразу з’являється тенденція до переривання багатьох соціальних зв’язків із гру-пою і навіть можлива ізоляція. Таким чином, вторин-не відхилення може змінити все життя людини.

Концепція первинного і вторинного відхилення вперше була сформульована і детально розроблена Xовардом Полом Беккером.

«…Соціальні групи створюють девіантність, створюючи прави-ла, порушення яких становить відхилення, застосовуючи ці правила до окремих індивідів і наклеюючи на них ярлик аутсайдерів. Із цьо-го погляду, девіантність — це не властивість дії індивіда, а радше наслідок застосування іншими індивідами правил і санкцій до «по-рушника». Девіант — це той, на кого вдалося наклеїти цей ярлик; девіантна (та, що відхиляється) поведінка — це поведінка, на яку люди наклеїли ярлик девіантної»1.

На думку В. Добренькова та А. Кравченка, девіантна поведінка (в широкому значенні) має три більш конкретні форми порушення соціальних норм2:

• власне девіантна, або девіантна у вузькому значенні слова, тобто такі поведінкові відхилення (не значні), які не зумовлюють кримінального та адміністративного покарання;

Беккер Г. Девиантность как следствие «наклеивания ярльков» // Контекстьі совре-менности — II: Хрестоматия. / Сост. и ред. С. А. Ерофеев. — К., 2001. — С. 144—146.

Добреньков В. И., Кравчанко А. И. Социология: в 3 т. — Т.3: Социальнье ин-ститутьі и процессьі. — М., 2000. — С. 448—449.

•          делінквентна поведінка — протиправні вчинки, які не є у власному значенні слова злочином, вони караються в адміністра-тивному порядку;

•          кримінальна, або злочинна поведінка — поведінка, вчинки, які можна класифікувати як злочин.

На думку Я. Гілінського, поведінка з відхиленням може бути як зі знаком «мінус» (негативна), так і зі знаком «плюс» (позитив-на — соціальна, наукова, технічна, художня творчість)1.

Отже, поведінкою з відхиленням може бути і творчість, особ-ливо її видатні форми, їх назвали — інваріантними.

По-перше, власне творчість є запереченням норми.

По-друге, творці принципово нового майже всі відрізняються відхиленням від прийнятих у суспільстві норм поведінки.

Таким чином, поняття девіації з введенням до нього і творчості й інших форм порушення стандартів призвело до того, що великий перелік явищ та маса людей характеризуються як відхилення від норми. І в цьому плані може бути нормою за масштабом, тому про-блема девіації та девіантної поведінки є постійно незавершеною.

Види девіантної поведінки (С. Фролов):

 

Культурно схва-лені девіації. Позитивні девіа-ції — вчені, спортсмени, герої, політичні діячі. Такі відхилення пов’язані з понят-тям звеличення, тобто піднесення над іншими, що і складає основу відхилення.            Умови виникнення позитивної девіації: (необхідні якості і способи поведінки, які можуть призвести до соціально схвалюваних відхилень).

 

            Надінтелектуальність (звеличення на основі ін-телектуальності) можливе тільки в окремих, об-межених сферах людської діяльності. Надінтеле-ктуальність не дуже популярна в народі, може навіть заважати при виконанні деяких ролей, оскі-льки ізолює особу від решти членів групи.

 

            Особливі здібності дозволяють проявляти унікаль-ні якості у специфічних сферах діяльності. Звели-чення спортсмена, актора, балерини, художника за-лежить від наявності особливих здібностей людини.

 

            Понад мотивація — інтенсивна мотивація часто служить компенсацією за незгоди або переживан-ня, перенесені в дитинстві чи в юності. Так, існує думка, що Наполеон мав високу мотивацію до до-сягнення успіху і влади через самотність в дитинс-тві. Відчуття замкнутості, обурення або ворожості можуть знайти вихід в інтенсивних зусиллях, спрямованих на особисті досягнення.

Социология в России / Под ред. В. А. Ядова. — М., 1998. — С. 595—601.

 

            Особистісні якості. Їх наявність у індивіда є чинни-ком, що сприяє піднесенню над рештою людей. Ці особистісні риси та властивості характеру найтісні-шим чином пов’язані з певними видами діяльності. Сміливість і відвага відкривають солдату шлях до успіху, слави, але вони абсолютно не обов’язкові для художника чи поета. Товариськість, уміння заводити знайомства, твердість характеру потрібні політику і підприємцю, але майже ніяк не позначаються на кар’єрі письменника, художника або ученого.

 

            Особливі умови (щасливий випадок) може сприя-ти прояву здібностей людини в певних видах дія-льності (Чи став би Наполеон імператором, якби не Велика французька революція?)

Великі досягнення — це не тільки яскраво вира-жений талант і бажання, але і їх прояв у визначе-ному місці і в певний час.

Девіації, що ви-кликають осуд (з боку панівної куль-тури). Негативні девіації Це соціальна патологія (злочинність, наркоманія тощо). Ці вияви відхилень — дисфункціональні, завдають шкоди суспільству і особистості.

Класичними видами девіантної поведінки знані :

—        пияцтво, алкоголізм;

—        наркоманія;

—        злочинність;

—        суїцид2;

—        проституція;

—        гомосексуалізм. Інколи до них додають:

—        азартні ігри;

—        психічні розлади;

—        кримінальні злочини.

(негативної) ви1       Глинский Я. И., Афанасьев В. С. Социология девиантного (отклоняющегося)

поведения. — СПб, 1993.

2          За рівнем самогубства розрізняють країни з низьким рівнем самогубства — 10

осіб на 100 тис. населення (Албанія, Арменія, Греція, Італія, Єгипет). Середній рівень —

10—20 осіб на 100 тис. населення (Америка, Австралія). За рівнем самогубств Україна

належить до країн з високим і дуже високим рівнем (понад 20 тис осіб на 100 тис. населення). Показник 2004 р. — 23,7, а 2000 р. — 29,8 (Латвія, Литва (понад 40)), Росія (39, а

в деяких регіонах до 80 осіб на 100 тис. населення). (http: www. Lossofsoul.com)

Роберт Мертон розробив типологію поведінки залежно від став-лення особистості до цілей та засобів їх досягнення.

Види соціальної поведінки (за Р. Метроном)1     Цілі      Засоби

 

Конформізм

(повне прийняття соціальних цілей суспільства та способів їх досягнення)    +          +

Інновація

(прийняття соціальних цілей, але недотримання засобів)          +Ритуалізм

(соціальні цілі не усвідомлюються, але засоби їх досягнення — священні, непохитні)           —        +

Ретритизм

(заперечення і цілей, і засобів (анархія, бродяж-ництво, наркоманія)   —       

Бунт, заколот

(активне неприйняття першого та другого (ради-калізм, боротьба за свободу, політичний теро-ризм та ін.).            +          +

Р. Мертон зауважував, що суспільство і в інші часи проголошу-вало ідеалом багатство й добробут, проте не декларувало рівних можливостей для усіх. Сьогодні така можливість проголошується. В реальності досягнення усіма суспільного ідеалу не можливе, і це є підґрунтям для девіації.

1)         Конформіст — лояльний член суспільства: приймає суспіль-но визнані культурні цілі та інституціональні засоби їх досягнення;

2)         Новатор — досягає цілей, що схвалюються суспільством, не інституціональними засобами, у тому числі і незаконними;

3)         Ритуаліст — особистість, що абсолютизує засоби та не ви-знає суспільно визнану ціль, задля яких здійснюється діяльність;

4)         Ретритист (ізольований тип) — людина, яка відсторонюється як від культурних цілей, так і від інституціональних засобів;

5)         Бунтар (заколотник) — особистість, що відступила від цілей і засобів, прийнятих у суспільстві, але натомість протиставила їм інші цінності й норми.

Рысь Ю. И, Степанов В. Е. Социология: Структурно-логические схемьі с комментариями. — М., 1999. — С. 36.

У будь-якому суспільстві є поведінка, яка відхиляється від суспі-льних норм: прогресивна, що випереджує цей стан суспільства. В останньому випадку вона є засобом розвитку суспільства та девіацією.

Найбільше девіація виявляється в періоди радикальних суспіль-них змін, коли руйнуються старі норми, цінності, стереотипи і лю-ди втрачають орієнтири. Завдання соціології — встановлювати за-гальні причини тих чи інших видів девіацї, щоб допомогти суспільству відновити контроль за поведінкою, запобігти розпаду суспільства.