Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕВІАЦІЇ : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕВІАЦІЇ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

магниевый скраб beletage

У всі часи особистість перебуває під суспільним контролем, су-спільство намагається примусити її демонструвати конформну по-ведінку. Відхилення від встановлених стандартів викликали осуд, покарання і загрожували дестабілізацією.

У перекладі з латинської «девіація» (deviatio) означає відхилен-ня. Початковим для розуміння сутності девіантної поведінки є по-няття «норма».

Соціальні норми — це засновані на цінностях правила пове-дінки, очікування і стандарти, які регулюють дії та вчинки лю-дей, соціальних груп, зміцнюючи стабільність та єдність суспі-льства.

Норми втілюються в юридичних законах, моралі, етикеті. Вихід за ці норми розцінюється суспільством як девіантна пове-дінка. У більшості випадків вона засуджується суспільством: від осуду до кримінального покарання.

Девіація — це відхилення від прийнятих у суспільстві норм, по-чинаючи від незначних і завершуючи найбільш суттєвими та сер-йозними, що загрожують життєдіяльності окремих груп, суспільст-ву загалом.

Соціальні відхилення — це не випадкові факти, а процеси, що набули певного поширення в суспільстві.

Для того, щоб індивідуальні негативні відхилення набули якості соціальних, потрібні такі умови:

S однакова спрямованість таких відхилень у подібних груп людей в однакових умовах;

S близькість причин, які викликають ці відхилення;

■S повторюваність, стійкість зазначених явищ .

Девіантність не слід розуміти як об’єктивну якість конкрет-ної поведінки.

Це відносне оціночне поняття. Кожне суспільство виробляє свої уявлення про норми, а відповідно і про девіації. Більше то-го, соціальні норми відрізняються у різних класів та груп одного і того самого суспільства.

 

Девіація відносна щодо:                  

а) історичної епохи;             

б) культури суспільства.                 

Відносність у науці прийнято         називати        релятивізмом.

П. Сорокін дійшов висновку, що за змістом вчинку не можна сказати, злочинний він чи ні. Навіть вбивство, зґвалтування, діто-вбивство, батьковбивство у багатьох народів не вважалися злочи-нами. Крадіжка часто розглядалася як благодіяння.

Не вирішує проблеми і «небезпечність» вчинків для суспільст-ва. Дуже часто злочином вважалося те, що суспільству ніякої шко-ди не завдавало. У деяких народів злочином вважалося, коли хтось наступав на тінь іншої людини. В Індії злочином вважалася купівля молока браміном (представник вищої касти), за це він переводився до нижчої касти. Водночас вбивство людини тим самим браміном могло бути непокараним. П. Сорокін визначає злочинні чи заборо-нені акти як такі, що суперечать «дозволено-належному» шаблону поведінки.

Наприклад, в межах індійської кастової системи для брахманів вважалися нормою релігійні медитації та інтелектуальні заняття,

1 Соціологія. Матеріали до лекційного курсу / За ред. В. М. Пічі. — К., 1996. — С. 297—304.

фізична праця для них розглядалася як заняття нечисте з релігійної точки зору.

Закони Ману (Індія, ІІ ст. до н.е.) визначали поведінку чле-нів суспільства. Недотримання таких правил визначалося як девіація.

«31. Задля процвітання світу він (мається на увазі божественна суть Пуруші) створив із своїх вуст, рук, стегон та ступнів відповід-но брахмана, кшатрія, вайшія і шудру.

88.       Навчання, вивчення Вед, жертвопринесення для себе і жертвопринесення для інших, подання і отримання милостині він встановив для брахманів.

89.       Охорону підданих, подання милостині, жертвопринесення, вивчення Вед і несхильність до мирських утіх він вказав для

кшатрія.

90.       Випасання тварин, а також подання милостині, жертвоприне-сення, вивчення Вед, торгівлю, лиття і землеробство — для вайшія.

91.       Але тільки одне заняття Владика (Ману) вказав для шуд-ри — смиренне служіння цим варнам.

96. Із живих істот найкращими вважаються одухотворені, серед одухотворених — розумні, серед розумних — люди, серед лю-дей — брахмани»1.

Критерії девіантності змінюються в часі, і навіть у межах однієї і тієї самої культури. Девіація — справа соціального визначення2. Поняття девіації може мати сенс, коли соціальній ситуації прита-манний консенсус у визначенні правил соціального життя. Стабі-льність такого консенсусу зумовлює чітке визначення «девіації» як того, що відхиляється, порушує визначені типові очікування щодо поведінки особистості. Коли таких типових очікувань немає, не можна бути девіантом3. Оцінка девіантності поведінки тісно пов’язана із тим, хто висуває про неї судження. Залежно від «суд-дів» поведінка може вважатися девіантною або ні. Щоб визначити відхилення, потрібно знати норми, мати їх.

1          Кирилюк Ф. М. Історія політології. — К., 2002. — С. 48—57.

2          Справа ведмедика Мухамеда. Британська вчителька Джилліан Гіббонс, яку

засудили в Судані за те, що в дитячій грі зі школярами вона запропонувала назвати

плюшевого ведмедика найулюбленішим іменем пророка — Мухамедом, повернулася в Англію. Вона не відбула 15 діб, на які «крамольну» вчительку прирік суворий мусульманський суд Судану, бо як повідомила БІ-БІ-СІ, за долю своєї громадянки заступилося МЗС Великої Британії. Напередодні в Судані пройшли мітинги

релігійних фанатів, які протестували проти занадто м’якого, на їхню думку, покарання Гіббонс / Україна молода. — Середа. — 5 грудня 2007 року).

3          Личностно-ориентированная социология / Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. —

М., 2004. — С. 305—325.

Інколи досить тяжко кваліфікувати той чи інший вчинок як де-віацію: норми, стандарти в суспільстві рухливі, відносні, по-різному сприймаються різними групами. Швидкі соціальні зміни та ситуації, яким притаманна плюралістичність та невизначеність стандартів, ускладнює орієнтацію людей: їм важко визначити, що є нормою, а що — ні. Відбувається швидка зміна у визначенні си-туації, і те, що вчора було девіантним, уже таким не вважається; і навпаки — нормальна в минулому поведінка сприймається як від-хилення .

Суспільство визначає, яку поведінку вважати девіацією. Деякі види поведінки повсюдно вважаються девіаціями, оскільки завда-ють суспільству реальної шкоди і характеризуються високою мі-рою соціальної небезпеки. Визнаються як девіантні у більшості су-спільств в різні історичні часи: вбивство, садизм, кровозмішення (інцест), сексуальне насилля.

Суспільство захищається від такої поведінки, тому що вона зда-тна викликати глибоку соціальну дисфункцію.

Проблема девіації викликала інтерес у соціологів передусім з огляду на потребу з’ясувати два основні питання:

^ Що вважати нормою та відхиленням?

> Чому люди поводять себе девіантно, навіть у випадку, коли їм відомо, що порушення норм жорстко карається?