Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Механізми соціалізації : Соціологія. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

Механізми соціалізації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 

Загрузка...

Дослідження соціалізації передбачає розгляд її механізмів. Од-ним із перших психологічні механізми соціалізації аналізував З. Фрейд, який розрізняв: механізми підтвердження — виклю-чення, імітації, заборони, заміщення (підстановки), ідентифікації.

Дж. Мід механізми соціалізації розкривав через сприйняття ро-лей. Прийняття ролі — це процес присвоєння ролі в іншій, незви-чній ситуації взаємодії, а виконання ролі — фактичні дії або акти рольової поведінки. Усвідомлення «узагальненого іншого» відбу-вається через процеси прийняття й виконання ролі. В соціалізації ці процеси доповнюються навчання ролям1.

Механізми соціалізації 2

За напрямком впливів факторів, що соціалізують:

—        інтериоризація — засвоєння, долучення до загальнолюд-ського досвіду, внаслідок чого цей досвід стає надбанням особи-стості, здійснює вплив на становлення особистості. Формування внутрішньої структури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу у внутрішнє «Я» особистості. Результатом ін-теріоризації стає індивідуальність особистості.

—        екстериоризація — об’єктивація внутрішнього світу лю-дини в її практичній діяльності та спілкуванні.

За мірою цілеспрямованості:

—        стихійні впливи на особистість соціального середовища, що мають іноді різноспрямований характер;

—        цілеспрямовані впливи в умовах соціальних інститутів освіти та виховання в інтересах особистості й суспільства.

1 Резник Ю. М. Человек и общество (опыт комплексного изучения) // Личность. Культура. Общество. — 2000. — Т. 2. — Вып. 3, 4.

Солодовникова И. В. Социализация личности в зрелом возрасте: опыт интер-претации // Социологические исследования. — 2006. — № 2. — С. 32—39.

За позитивністю механізми соціалізації поділяються на (Н. Смелзер на основі підходу З. Фрейда):

—        позитивні — ті, що формують бажані якості особистості: імітація (усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати певну модель поведінки; ідентифікація (спосіб засвоєння діть-ми поведінки батьків та інших значущих дорослих, соціальних установок, цінностей і норм як своїх власних);

—        негативні — ті, що перешкоджають появі у дитини соціа-льно небажаних форм поведінки: почуття сорому (зазвичай, асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили), й почут-тя провини, (коли мова йде про покарання самого себе, пов’язується з внутрішніми переживаннями і муками совісті, не-залежно від інших людей).

Механізми соціалізації за Т. Парсонсом

Згідно з Парсонсом, індивід «вбирає» у себе суспільні цінності в процесі спілкування зі «значущими іншими», а соціалізація здійс-нюється за допомогою трьох основних механізмів:

а)         пізнавальних механізмів (наслідування (імітація) і психічна

ідентифікація);

б)         захисних психічних механізмів, за допомогою яких приймаються рішення в тих випадках, коли між потребами особистості

виникають конфлікти;

в)         механізмів пристосування, які тісно пов’язані із захисними

механізмами.

Додаткові механізми соціалізації:

а)         підкріплення-загасання (засновані на принципі задоволеннястраждання, який реалізується у вигляді застосування винагород та

покарань);

б)         гальмування, що вподібнюється механізму витиснення;

в)         субституція (заміщення), різновидами якої є перенос (трансфер) і переміщення.

Особистість, згідно з Парсонсом, завдяки навчанню завжди пе-ребуває в стані змін, однак функціонування механізмів адаптації й захисту, які контролюють ці зміни, забезпечують особистості стан рівноваги1.

Краткий обзор теорий социализации с 30-х по 70 годы // http://wwwethnopsyhology.narod.ru/socialization

У процесі соціалізації застосовують такі форми навчання1:

•          через закріплення (застосовуючи систему покарань та стиму-лів, закріплюючи необхідні вміння, навички, способи поведінки);

•          через спостереження («значущий інший» як зразок);

•          через взаємодію (передусім через рольові ігри).

Під час навчання формується «друга натура»: за визначенням

французького вченого П’єр Бурд’є — габітус.

Габітус — сукупність культурної спадщини, глибоко за-своєна індивідом, яка спрямовує поведінку особистості навіть без участі свідомості.

Саме завдяки габітусу ми поводимо себе так, як того очікує від нас соціальне середовище, і отримуємо від цього задоволення.

Габітус — внутрішній соціальний порядок, спосіб існування, що є невід’ємним від індивіда.

Розрізняють три типи габітусу

•          Культурний, або національний — характеризує колектив-ну національну свідомість, визначає культурні відмінності між народами. (Бернард Шоу «Пігмаліон» вчений — лінгвіст, пере-творює свою вульгарну квіткарку (Елізу Дуетл) на леді, навчив-ши її манерам, мови).

•          Класовий — характеризує класові відмінності: у кожного класу свій соціальний капітал, «джентльменський набір». Сучас-ні молоді люди — представники вищого класу повинні мати престижну вищу освіту, займатися дорогими видами спорту, відпочивати на престижних курортах.

Об’єктивована форма культурного капіталу, що відрізняє представників різних класовий позицій, — це дипломи, трива-лість навчання в найкращих університетах, нагороди…

Інтерналізована форма культурного капіталу — це те, що наза-вжди залишається з особистістю, характеризуючи її як члена певно-го соціального прошарку, класу: рівень розвитку інтелектуальних здібностей, знання, тип мислення, словарний запас, манера говори-ти, естетичний смак, стиль спілкування та манера поведінки.

•          Гендерний габітус відповідає гендерним ролям.

Волков Ю. Г. Социология: лекции и задачи. — М., 2003. — С. 56—75.

Агенти соціалізації — конкретні особи, відповідальні за на-вчання культурним нормам, засвоєння соціальних ролей.

Інститути соціалізації — установи, які впливають на процес соціалізації та спрямовують його.

Р. Клут’є та А. Рено розрізняють чотири ієрархічні структу-ри, які здійснюють соціалізацію, нашаровуючи свій вплив на особи-стість1:

1.         мікросистема — у функціонуванні яко ї індивід бере безпо-середню участь (сім’я, школа, друзі);

2.         мезосистема — відносини між елементами мікросистеми;

3.         екосистема — с к л а д а є т ь с я з інститутів, які безпосередньо не стосуються індивіда, однак, беруть участь у соціалізації (напри-клад, професійне оточення батьків, їх взаємовідносини із керівниц-твом та підлеглими досить часто суттєво впливають на формування у дитини уявлень про оточуюче соціальне середовище);

4.         макросистема — к у л ь т у р н е середовище, тобто соціальні цінності, норми ідеології, які не лише прямо нав’язуються дитині, а опосередковано впливають на функціонування перших трьох стру-ктур. Це ідеологічні установки суспільства загалом, дитячі та юна-цькі організації ідеологічного характеру.

Стадії соціалізації

П. Бергер і Т. Лукман розрізняють два етапи соціалізації — пер-винний і вторинний.

Первинна соціалізації відбувається в дитинстві. Цей процес має виражене емоційне забарвлення. Під час первинної соціалізації не виникає проблем з ідентифікацією, тому що немає вибору «значу-щих інших». Первинна соціалізація закінчується, коли в дитини формується поняття «узагальненого іншого».

Вторинна соціалізація — входження людини в нові сектори су-спільства, у якому живе. Вона може сама обирати об’єкт для іден-тифікації, цей вибір більш раціональний2.

На думку соціологів, соціалізація ніколи не буває повною і ні-коли не завершується.

2 Солодовникова И. В. Социализация личности в зелом возрасте: опыт интери-претации // Социс. — 2006. — № 2. — С. 32—39.

Первинна соціалізація — (сфера міжособистісних відносин) превалює в першій половині життя. Агенти соціалізації — без-посереднє близьке оточення людини: сім’я, родичі, однолітки, учителі.

Вторинна соціалізація — (сфера соціальних відносин). Пре-валює в другій половині життя. Агенти соціалізації — всі, що знаходяться за близьким оточенням людини: адміністрація, ВНЗ, ЗМІ, політичні партії...

Г. Андрєєва розрізняють три етапи соціалізації: дотрудовий, трудовий та післятрудовий.