3.2. Методичні рекомендації до роботи із ситуаційними вправами («case study»)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Повна свобода дій і міркувань студента досягається при розгляді «практичних ситуацій». Практична ситуація — кейс (англ. саsе — ви-падок) — це опис реального чи вигаданого випадку прийнятих рішень, їхніх передумов і наслідків. Класичне визначення поняття «кейс»: «кейс являє собою опис ділової ситуації, що реально вставала чи стоїть перед відповідальними менеджерами, опис, що включає супутні даній ситуації факти, думки, судження, на які звичайно на практиці і спирається рішення менеджерів». Ендрю Тоул додає до цього: «...Кейс — каталізатор, що прискорює процес навчання шляхом при-внесення до нього практичного досвіду». Використання практичних ситуацій у навчальних цілях, починаючи з появи першого збірника кейсів у 1921 р. у гарвардській школі бізнесу, традиційно відбуваєть-ся при вивченні, наприклад, юридичних і медичних ситуацій. Слу-хач, познайомившись з умовами ситуації, повинний був висловити свої судження і сформулювати рішення, звіряючи їх з реальним резуль-татом. У 60–70-ті рр. викладач Гарвардської школи бізнесу почав широко застосовувати практичні ситуації при вивченні економіко-Методичний посібник до вивчення курсу «Соціологія»

управлінських дисциплін. За рубежем є величезна кількість навчаль-них практичних ситуацій, підготовлених різними викладачами в ба-гатьох вузах. З’явилася і велика розмаїтість типів подання навчаль-них практичних ситуацій. Це складні і прості, спеціалізовані і комплексні, друковані і телевізійні ситуації.

Найкоротше обґрунтування застосування кейсів у соціології мож-на сформулювати в такий спосіб: «мудрість неможливо втлумачити». Сьогодні не існує якогось єдиного й універсального методу і прийому навчання, навчившись яких, можна стати висококласним фахівцем. Життєві ситуації, особливо соціальні, настільки унікальні і так швид-ко розвиваються і видозмінюються, тому навчання соціології повинне мати справу насамперед з моделями таких динамічних ситуацій. Кейс-метод орієнтований в більшому ступені на розвиток аналітичних здібностей й уміння приймати правильні рішення, ніж на розширен-ня кола теоретичних знань і предметів. Це метод інтенсивного навчан-ня, на відміну від екстенсивних традиційних лекцій, семінарів і прак-тичних занять. Зовсім, однак, не означає, що останні мають бути відкинуті і замінені кейс-методом — інструмент інтенсифікації засвоє-ння матеріалу демонстрації того, як теорія застосовується на практиці.

Якщо більш докладно визначити призначення кейс-метода, тоді можливо виділити такі основні цілі:

—        розвиток навичок аналізу і критичного мислення;

—        зв’язування теорії і практики;

—        подання прикладів прийнятих управлінських рішень;

—        подання різних точок зору;

—        формування навичок оцінки альтернативних варіантів в умо-вах невизначеності.

Крім цілей при застосуванні кейс-метода досягаються побічні позитивні ефекти, наприклад:

—        студенти одержують навички усної комунікації й аргументу-вання своєї позиції;

—        дійдуть висновку, що в більшості реальних ситуацій не буває одного правильного рішення і що бажання прочитати ще одну книгу, вивчити ще один метод і після цього вирішити всі про-блеми — не більш ніж ілюзія;

під час дискусій студенти виробляють впевненість в собі й у своїх силах, переконаність у тому, що в реальній бізнес-ситуа-ції вони зможуть впоратися з будь-якою проблемою;Організація самостійної роботи студентів

—        формуються стійкі навички раціональної поведінки в умовах неповної інформації, що є характерним для більшості практич-них ситуацій;

—        формуються навички раціональної поведінки при розв’язанні комплексних проблем;

—        знайомлячись з описом кейса в ході аналізу інформації, слу-хачі одержують уявлення про те, яка вихідна інформація може їм знадобитися при рішенні аналогічних практичних задач.

Відмінність практичних ситуацій і ділових ігор від традиційних форм навчання полягає в тому, що грають студенти, грають у прак-тичну ситуацію у прискореному режимі її розвитку. Студенти вклю-чаються в аналіз, обговорення, вироблення рішень. У результаті вони самі знаходять потрібні практичні дії в змодельованій ситуації. Прак-тичні ситуації стають «школою ділового життя», де здобуваються знання на рівні управлінських алгоритмів. Дуже важливо відзначи-ти, що при ділових іграх нові знання не передаються від викладача до студентів, а виробляються самими учасниками заняття. Цей ас-пект украй необхідно довести до свідомості студентів, що особливо звикли тільки до традиційних форм занять.

Від уміння і навичок керівника занять залежить їхня ефек-тивність. Викладач допомагає працювати студентам, але не робить роботу замість них. Будь-яке навчальне заняття — це технологія, і її варто розробити. Професійний викладач перед заняттям у формі діло-вої гри чи вивчення практичної ситуації обов’язково підготує план заняття, складе необхідний роздавальний матеріал, складе ключові питання, спланує поділ роботи за групами учнів, проаналізує мож-ливі невдачі в навчальній діяльності слухачів і способи їхнього вирі-шення, підготує заключні висновки, індивідуальні чи групові додат-кові завдання для аналітичної роботи учнів після заняття.

Студенти свідомо виконують навчальну роботу в тому випадку, якщо чітко розуміють мету заняття, практичні навички й уміння, які необхідно опанувати, склад знань, на який орієнтоване заняття. Ділова гра — це багатофункціональний метод навмисного розвитку знань і навичок людини або групи людей, спрямований на конкретну сферу знань, практичних навичок чи психологічних якостей.Методичний посібник до вивчення курсу «Соціологія»

Особливості опису «практичної ситуації»

У принципі будь-яка практична управлінська ситуація може за-лучатися як навчальний результат. Це значною мірою залежить від способу опису ситуації, саме спосіб опису покликаний «розбудити» мозок студента і підштовхнути його до логічного аналізу. Усю су-купність рекомендацій зі складання навчальної практичної ситуації можна поділити на кілька груп.

По-перше, це наявність «людського» елемента. Ситуація має бути цікавою за сюжетом, близькою до реальності або створювати повне відчуття реальності подій, що досягається різними прийомами (на-приклад, використання реальних назв міст, підприємств і продукту, прізвищ учасників, дат подій).

По-друге, бажаною є свідома драматизація ситуації.

По-третє, стиль має забезпечити оперативне знайомство з матері-алом. Обсяг матеріалу не повинний перевищувати двадцять сторінок машинного тексту. Структура матеріалу викладається як послідовність невеликих розділів розміром 0,3–1 сторінки машинописного тексту з чітко орієнтованим заголовком. Діаграма, графіки, таблиці — це додат-ковий матеріал для практичної ситуації, і він приводиться в додатках.

По-четверте, кількість описуваних подій і фактів має бути «об-межено-достатня». З одного боку, необхідно «затуманити» ситуацію, «розмазати» дані по всьому матеріалі, але, з іншого боку, не має бути абсолютно зайвих даних і повинна зберігатися загальна (єдина) його орієнтація. Не слід підганяти дані під чіткі теоретичні залежності (життя зазвичай не укладається у тверді рамки теорії), необхідно обновляти цифровий матеріал (наприклад, урахування динаміки цін, масштабів, асортименту).

Орієнтація на логічний аналіз досягається чергуванням у викладі дій управлінського персоналу і наслідків, виключенням з матеріалу оцінок, логічних висновків. Матеріал дає констатацію подій (як фо-тографія), а висновки й аналіз покладаються на читача (слухача). Фактичний виклад ніби обривається, надаючи читачу (слухачу) мож-ливість самостійно зробити висновок.