Обґрунтування моделі внутрішньоособистісного конфлікту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 

Загрузка...

1.         Соціальний конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, цілей, думок, поглядів у системі суспільних відносин людей, соціальних груп, соціальних інститутів, суспільства в цілому.

Тому даний змодельований конфлікт можна вважати внутрішньоособистісним соціальним конфліктом, так як виник він на

рівні індивідуальної свідомості особистості, коли Джеймс Бланш

ніби «роздвоюється» на два протилежні суб’єкти і відчуває внутрішню боротьбу із самим собою за те, яким чином йому діяти.

Класифікація соціального конфлікту:

—        за способом розв ’язання — ненасильницький, оскільки він не передбачає насильницьких методів свого розв’язання;

—        за ступенем виявлення — відкритий, бо має на меті всеза-гальний розголос;

—        за суб ’єктами — внутрішньоособистісний;

—        за наслідками — наш СК поєднує у собі елементи конс-труктивного і деструктивного, оскільки виконує як позитивні, так і негативні функції;

—        за мотивацією — СК з приводу цінностей та життєвих установок;

—        за масштабами — локальний;

—        за формою — простий.

2.         Дії змодельованого нами конфлікту відбуваються у сфері культури.

3.         Джерело конфлікту — це збуджувальний мотив. У нашому випадку це ціннісні орієнтації, тобто те, що є принципово важли-вим для даного соціального суб’єкта та його життєдіяльності, ви-ступає для нього самоціллю, виразом його розуміння самого се-бе, своєї власної природи, з втратою якої зникає він сам як, власне, суб’єкт, який гідний визнання та поваги інших суб’єктів суспільства.

Підставою даного конфлікту є практичний мотив Джеймса Бланша — прагнення виявити свою індивідуальність по-новому.

Приводом конфлікту є пусковий механізм прагнення до не-залежності, незадоволення академічним навчанням живопису.

Причина конфлікту — порушення рівноваги обох сторін — розбіжності у поглядах, уявленнях та цінностях суб’єктів взаємодії.

4.         «Живопис — це єдина моя мета» — говорив Джеймс Бланш.

Саме живопис визнав внутрішню логіку життя, думок і творчості

Бланша. Він намагається звільнити її від пут і тому невтомно перебуває у творчому пошуку і постійній боротьбі із самим собою. Отже, СК триває протягом усього його творчого життя.

5.         Наш соціальний конфлікт проходить у формі суперницт-ва — боротьбі за визнання особистих досягнень.

6.         Змодельований конфлікт включає такі механізми: процес розгортання (формування світогляду Джеймса Бланша на мисте-цтво), передконфліктна ситуація — формування соціальних умов, що викликають розбіжності інтересів та цілей суб’єктів конфлік-ту (зіткнення поглядів художника та уже існуючих принципів мистецтва); процес розгортання, в межах якого відбувається перша суперечка конфліктуючих сторін — інцидент, наступне поглиблення конфліктного протистояння — ескалація та досяг-нення ним вищої точки напруги — кульмінації; завершення кон-флікту — вихід із нього конфліктуючих сторін у зв’язку зі смер-тю художника; післяконфліктна ситуація.

7.         Суб’єкт конфлікту — художник Джеймс Бланш.

8.         Можливе часткове вирішення змодельованого конфлікту.

9.         Наш конфлікт може бути врегульований за допомогою ме-тоду уникнення конфлікту, який дозволяє виграти час, мобілізу-вати ресурси, об’єктивно оцінити ситуацію, скоригувати свої ці-лі, але не усуває причини, а отже, — і ймовірності виникнення конфлікту у майбутньому.

10.       Змодельований нами конфлікт може носити такі функції:

—        конструктивні: інноваційну — конфлікт сприяє оновлен-ню соціальних відносин, утвердження нових норм та духовних цінностей, дозволяє уникнути культурного застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій; комунікативну — спри-яє пошуку шляхів розв’язання конфлікту, який активізує соціаль-ну взаємодію, забезпечує взаємопристосування взаємоприйнятих рішень; соціально-психологічну — конфлікт сприяє зняттю пси-хологічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зниженню їх інтенсивності;

—        деструктивні: надлишково-витратну — конфлікт вимагає використання додаткових матеріальних, часових, моральних, зокре-ма, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають; дезорганізуючу — конфлікт уповільнює та ускладнює процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.

В обґрунтуванні змодельованого нами конфлікту ми викорис-тали такі теоретичні положення учених:

Ніколо Макіавеллі висловив думку про позитивну роль кон-фліктів різного рівня у суспільному житті.

Геракліт намагався обґрунтувати позитивну роль боротьби у процесі суспільного розвитку.

Ф. Бекон вперше всебічно проаналізував причини соціальних конфліктів, а також можливі способи їх подолання.

Р. Дарендорф висунув теорію конфліктної моделі розвитку суспільства: у будь-якому суспільстві завжди є елементи незгоди, які сприяють його інтеграції; кожне суспільство засноване на на-силлі одних над іншими; причина конфліктів — у конфлікті інте-ресів, політичних факторах.

Л. Козер висунув теорію позитивно-функціонального конфлі-кту: нерівність існує у будь-якому суспільстві; СК — це боротьба за певний статус, владу, ресурси; мета боротьби — нанесення збитку або усунення супротивника.

К. Боулдинг висунув загальну теорію конфлікту і вважав, що конфлікт — це невід’ємне явище суспільства.

Отже, даний змодельований конфлікт носить важливе соціа-льно-культурне значення, оскільки він породив значні зміни в ро-зумінні мистецтва як такого, змінив відносини між митцем та со-ціальним середовищем, в якому він творив.

6. У темі «Соціологія особистості, сім’ї і молоді» кожен сту-дент має взяти участь у рольовій грі, підготувавши у письмовому вигляді характеристику особи, роль якої буде виконувати і про-гнозовану поведінку у кожній дії, мотивуючи, чому саме так себе буде поводити людина у відповідній ситуації.

У характеристиці особи студент має описати особливості структурних елементів (когнітивні, емоційні, поведінкові) люди-ни, роль якої буде виконувати. Віднести людину до певного типу особистостей, пояснити, чому саме таким типом наділив цю лю-дину. Розписати, якими внутрішніми чинниками (потреби, уста-новка, вибір) і зовнішніми чинниками (загальноприйнятні норми, соціальні правові санкції, ситуація) керується людина у відповід-ній дії.

Рольова гра «На прийомі у лікаря «ультразвукове обсте-ження».

Варіанти вихідної системи ролей:

—        студент;

—        викладач;

—        підприємець середнього бізнесу;

—        реалізатор з ринку;

—        пенсіонер;

—        домогосподарка;

—        молода жінка з дитиною;

—        офіцер Збройних Сил;

—        священик;

—        «новий» українець;

—        лікар;

—        медсестра. Дія перша. Біля кабінету лікаря збирається черга. Лікаря в кабінеті ще

немає. Виходить медсестра і звертається до черги з проханням при вході до лікаря пред’являти талончик добровільного внеску на підтримку медичної галузі. Як статусний набір впливає на по-ведінку після повідомлення?

Дія друга.

Приходить лікар. Хтось із черги намагається прослизнути до лікаря в обхід інших. Як статус впливає на поведінку в однаковій ситуації?

Дія третя.

Інша медична сестра приводить трьох пацієнтів зі стаціонару і наполягає на їх терміновому обстеженні.

Дія четверта.

Лікаря терміново викликають у інше відділення для консуль-тації. Рольова модель поведінки кожного.

Варіант 2. Рольова гра «Людина в автобусі».

Варіанти вихідної системи ролей:

—        студент;

—        викладач вузу;

—        інженер успішного підприємства;

—        інженер підприємства, що збанкрутувало;

—        пенсіонер;

—        офіцер Збройних Сил;

—        священик;

—        домогосподарка;

—        успішний бізнесмен (в автобусі випадково);

—        кондуктор;

—        контролер;

—        мати з дитиною

Дія перша.

Картина перша.

Посадка в автобус. Купівля квитків і пред’явлення проїзних документів (взаємовідносини з кондуктором). Як статусний набір пасажирів впливає на їх взаємовідносини з кондуктором?

Картина друга.

Входять контролери, починається перевірка проїзних докуме-нтів. Хто із дійових осіб без квитка?

Дія друга.

Хтось наступає на ногу домогосподарці. Учасники вступають у конфліктну взаємодію. Як статус різних людей впливає на по-ведінку в одній і тій же ситуації?

Дія третя.

Ремонт дороги. Автобус неочікувано змінює маршрут. Як ви-глядає рольова модель поведінки кожного?

Дія четверта.

Поломка автобуса. Вихід пасажирів. Що відбувається на сце-ні, якщо ті самі ролі зіграють інші актори?

Приклад.

Завдання 14 Виконала Лугівська Леся, студентка гр. Ф-21, 2007 р.

Рольова гра «На прийомі у лікаря «ультразвукове обстеження»

Шановні панове!

До Вашої уваги пропонується рольова гра на тему: «На при-йомі у лікаря «ультразвукове обстеження», дійовими особами якої є: студент, викладач, підприємець середнього бізнесу, реалі-затор з ринку, пенсіонерка, домогосподарка, молода жінка з ди-тиною, офіцер збройних сил, юрист, «новий» українець, лікар, медсестра.

Вступ

Кожен із нас є особистістю з певним усталеним комплексом якостей, набутих під впливом відповідної культури суспільст-ва, конкретних соціальних груп і спільнот, до яких ми на-лежимо.

Особистість, взаємодіючи із суспільством, виявляє свої харак-терні риси, такі як самосвідомість, ціннісні орієнтації, соціальні відносини, внутрішню духовну структуру (потреби, інтереси, цінності, мотиви, соціальні норми, переконання, світоглядні принципи та ін.). Ці структурні елементи взаємодіючи і розвива-ючись утворюють систему. Результатом цієї взаємодії є переко-нання — стандарти, за допомогою яких людина виявляє свої со-ціальні якості. Такі стандарти називаються стереотипами, що означає «тривалі, повторювальні».

Ми діємо відповідно до свого статусу в суспільстві, своєї со-ціальної ролі. Саме соціальний статус особистості охоплює узагальнювальну характеристику становища індивіда у суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, по-саду, матеріальне становище, наявність влади, ділові відносини, належність до демографічних та етнічних груп.

Тому головна мета гри — зрозуміти, як статусний набір впли-ває на поведінку особистості; з’ясувати структуру особистості кожного героя, які елементи диспозиції особистості (когнітивні, емоційні чи поведінкові) використовує герой при реагуванні на певні явища соціальної дійсності. Подивитися на людей «збоку», впізнати серед героїв своїх друзів, сусідів, знайомих та ін. На ос-нові цього зробити певні висновки і, можливо, змінити щось у своїй структурі особистості.

Завданням гри є: моделювання певної життєвої ситуації, під час якої розвиваються взаємовідносини особистості у процесі со-ціальної взаємодії.

Характеристика дійової особи (реалізатор з ринку)

Моя героїня має низький соціальний статус у суспільстві, оскільки робота її вважається непрестижною, не цінується серед людей; напевне вона має лише середню або профтехнічну освіту; не обіймає ніякої посади, а тому її праця оплачується відповідно до кількості реалізованої продукції. Матеріальне становище її не задовольняє, але покращити його суттєво вона не може, тому що не має вищої освіти і зв’язків.

Як особистість вона є досить розумною жінкою, має власні думки і переконання, які не завжди є правильними, проте вона наполегливо їх відстоює. Має гарну пам’ять, тому дуже привітна з постійними клієнтами і, залежно від настрою та погоди, спілку-ється з іншими клієнтами. Сприймає дійсність відповідно до свого соціального середовища. При цьому, перш за все, вона керується емоціями, які досить легко можуть переростати від прихильності до ненависті, від симпатії до антипатії; дуже заздрісна особа. Ке-рується життєвим принципом : «моя хата скраю — нічого не знаю».

При вирішенні певних проблем проявляє сильну волю і напо-легливість, часто користується своїм умінням переконувати, нав’язувати людям свою позицію.

Основними мотивами життєдіяльності даної особистості є: фі-зіологічні та екзистенціальні потреби (у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, гарантованості праці), соціальні

потреби. Реалізатор має певні соціальні цінності, які проявляють-ся у тому, щоб розбагатіти, знайти нову роботу у теплому мага-зині, прогодувати свою сім’ю, допомагати батькам.

Цікавиться вона переважно серіалами, життям їхніх головних героїв; не байдужа до політичних подій у країні та світі.

Зневажає тих людей, які порушують соціальні норми, зневаж-ливо ставляться до інших.

Дану особу можна віднести до традиціоналістичного типу особистості, оскільки вона орієнтована на цінності обов’язку, по-рядку, дисципліни, не виявляє самореалізації. Це людина — філі-стер, бо вона спирається на традицію, не виявляє соціальної гну-чкості, не виявляє опори.

Є дуже схильною до конфліктів, особливо конфронтаційного характеру; постійно є суб’єктом чвар.

У рольовій грі реалізатор з ринку виступає проти купівлі та-лона, з її точки зору це звичайне здирництво. Вважає, що в лікар-ні, перш за все, усі дбають про покращення свого матеріального становища, а не про здоров’я людей.

Шокована тим, що хтось намагається прослизнути в кабінет лікаря поза чергою, а тому прагне цьому перешкодити.

Висновки

На прикладі даної рольової гри ми переконалися, що провідне місце у визначенні поведінки особистості посідає соціальна стру-ктура та соціальний статус особистості у суспільстві. Саме завдя-ки «статусному набору» особистості можливо спрогнозувати її дії в тій чи іншій життєвій ситуації.

Проаналізувавши рольову гру, ми дійшли висновку, що деякі особистості можуть проявляти девіантну поведінку, порушуючи усталені соціальні норми, а тому засуджуються іншими дійовими особами (прагнення деяких героїв пройти до кабінету лікаря поза чергою).

Але хочемо наголосити на тому, що ми складали характерис-тики і прогнозували дії героїв відповідно до певних стереотипних уявлень про певні професії людей, характер виконуваної ними праці. Тому не всі люди відповідних професій, статусу діють од-наково у життєвих ситуаціях.

7. У темі «Соціологія культури, релігії, науки, освіти» ко-жен студент виконує індивідуальне творче завдання, уявляючи себе гідом, якого прикріпили до групи іноземних студентів, які

приїхали до нашого вищого навчального закладу з візитом по обміну. Завдання студента — підготувати розповідь:

а)         про особливості і традиції нашого університету;

б)         про найвідоміші і найкрасивіші історичні місця вашого рідного міста;

в)         про одне із свят, напередодні якого приїхали іноземні студенти (День університету, День міста, День Перемоги, День Незалежності, Шевченківські дні, День космонавтики, Новий рік,

Різдво, Хрещення, Стрітення, Пасхальні свята, Івана Купала, Маковея, Спаса, Покрови…).

Варіант індивідуальної роботи може бути добровільний, екс-курсія, діалог, есе.

Коротко про есе.

Есе — нетрадиційний метод розгляду соціальної дійсності, охоплює особистісно-психологічний бік соціальних явищ. Есе — особливий метод, що здатний викликати живу думку і непідроб-ну зацікавленість. Прийнято вважати, що цей метод започаткова-ний у філософії і засновником його є блискучий мислитель фран-цузького Відродження М. Монтень.

Безсмертні «Досліди» М. Монтеля залишили відбиток на всій наступній європейській традиції.

Закон жанру есе — простий. Він чесний з боку автора, так як взагалі з самого початку відмовляється від претензій на об’єк-тивність. Автор — це трибун, що звертається до людей, до їх жи-вої суперечливої природи, до постійно змінного настрою і складу душі, яка відкрита гармонії слова і готова сприйняти те, що зна-ходиться далеко за раціональними межами. Тому право есеїс-та — виходити за рамки існуючих форм, знаходячи різні шляхи до людського розуму і серця.

Есе практично використовували усі соціологи: Георг Зиммель, Карл Поппер, Роберт Мертон, Ральф Дорендорф та ін. Есе — це політ думки, сміливість ідеї і творча пристрасть.

Характер есе дарує відчуття прозріння у слухача, який зво-рушений стихією слова, водночас перебуваючи під емоційним впливом, коли йому відкривається інтуїтивна сторона осягнення дійсності.

Есеїст може свідомо провокувати конфлікт з читачем — «се-редньою людиною», «сірою масою», до яких читач з першої літе-ри категорично не хоче відносити себе, таким чином примушую-чи до глибоких роздумів на перетині розуму і совісті.

Читач повністю захоплений предметом обговорення. Його сприйняття напружене, його логічна думка загострена, а сам він

себе відчуває повноправним учасником бесіди, до якого зверта-ються як до рівного і від його здатності мислити залежить пошук істини. І хоч висновки, до яких підштовхує мислитель, могли б ніколи не приходити в голову читача, у нього залишається від-чуття, що власне він сам до них дійшов.

Пропонуємо до Вашої уваги есе із книги Робіна Шарма «Кто заплачет, когда ты умрешь» / Пер. с англ. — М.: «София», 2005. — 256 с. (мовою перекладу).

Найди свое призвание

«Еще подростком я услышал от своего отца слова, которые никогда не забуду:

— Сынок, мир радовался твоему появлению на свет, а ты при этом плакал. Проживи жизнь так, чтобы мир плакал, когда ты, исполненный радости, покинешь его.

Из-за сумасшедших скоростей современной жизни мы перес-тали сознавать свое истинное предназначение. Сегодня человек может без труда высадиться на поверхность Луны, но не найдет времени перейти на другую сторону улицы, чтобы познакомить-ся с новым соседом. Мы можем запустить баллистическую раке-ту на другой конец планеты, рассчитав ее траекторию с порази-тельной точностью, но не находим свободного времени, чтобы сводить родных детей в зоопарк.

Чтобы поддерживать связь друг с другом, люди используют электронную почту, факсы и цифровые телефоны, но при этом никогда еще человеческие существа не были более разобщенны-ми. Мы лишились гуманных начал и утратили свою истинную цель в жизни. Мы перестали обращать внимание на подлинные человеческие ценности.

Теперь, коль скоро ты приступил к чтению этой книги, поз-воль мне спросить: кто заплачет, когда ты умрешь? Скольких людей трогает тот факт, что ты удостоился чести ходить по Зем-ле? Как отразится твоя жизнь на судьбах последующих поколе-ний? Какое наследие достанется твоим потомкам, когда с после-дним вздохом ты уйдешь из жизни?

Основываясь на личном опыте, я пришел к такому выводу: ес-ли ты возьмешься за свою жизнь, то она непременно возьмется за тебя. Дни незаметно перетекают в недели, недели — в месяцы, а месяцы в годы. Жизнь быстро идет к неизбежной развязке, и очень скоро мы с болью в душе начинаем сознавать, что поло-вина жизни уже прожита.

Когда Джорж Бернард Шоу лежал на смертном одре, его спросили:

—        Кем бы вы хотели быть, если бы вам довелось заново прожить свою жизнь?

Немного подумав, он произнес с глубоким вздохом разочаро-вания:

—        Я бы хотел быть человеком, которым мог стать, но так и не

сумел.

…Постоянно путешествуя по городам Северной Америки с семинарами, я посвятил много времени участию в многочис-ленных конференциях, чтобы донести до людей свое представле-ние об основополагающих законах жизни. Мне хотелось поделиться с ними личным пониманием лидерства — как в его бытовом про-явлении, так и в деловой сфере. Несмотря на то что люди, кото-рых мне довелось встречать, представляют разные слои общест-ва, их беспокоят одни и те же вопросы: «Как найти смысл жизни? Насколько труд может сделать мою жизнь полнее? Как жить так, чтобы успеть насладиться жизненным путешествием, пока еще не стало слишком поздно?».

Отвечая на эти вопросы, я говорю одно и то же: Ищите свое призвание.

У меня нет сомнений, что любой из нас имеет особый дар, ко-торый временно дремлет, пока ему не представится случай раск-рыться в полной мере. Каждый человек живет, чтобы выполнить свою уникальную задачу — достичь благородной цели, которая позволит ему в высшей мере реализовать свой человеческий по-тенциал и вместе с тем обогатить жизнь других людей. Поиск своего призвания вовсе не означает, что ты должен отказаться от работы, которую выполняешь в данный момент. Просто надо еще больше отдавать себя своему делу и сосредоточиться на том, что тебе удается лучше всего.

Довольно жить, надеясь на то, что твоя судьба изменится к лучшему исключительно благодаря участию в ней других лю-дей. Как сказал Махатма Ганди: «Стань сам той переменой, ко-торую ты больше всего хочешь видеть в своей жизни».

И, как только это случится, твоя жизнь изменится.»