4.2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ 4.2.1. Методичні рекомендації до вивчення теми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 

загрузка...

Вивчення теми розпочніть з пригадування лекційного матері-алу. Для цього зверніться до власного конспекту лекцій та вико-ристайте нижченаведений опорний конспект теми лекції.

План (логіка) засвоєння матеріалу:

1.         Зародження соціологічних знань.

2.         Становлення соціології як самостійної науки у XIX ст.

3.         Сучасні соціологічні парадигми.

4.         Соціологічна думка України. Пригадайте з курсу філософії та історії, що у найдавніші часи

знання людей про навколишній світ знаходили своє відображен-ня у міфологічному світогляді, який мав соціоантропоморфний характер: життя людей залежало від волі богів, тож все, що ото-чувало людину, наділялося живою душею. В античну епоху з’явилися перші соціальні теорії. Так, причини соціального роз-шарування, моделі ідеального соціального устрою розглядали у своїх працях видатні філософи Стародавньої Греції: Демокрит, Платон, Аристотель та ін.

Соціальні вчення раннього Середньовіччя носять чіткий від-биток християнського провіденціалізму, головними теоретиками якого виступили Августин (Блажений) Аврелій та Фома Аквін-ський.

В епоху Відродження була започаткована нова система со-ціальних і моральних цінностей. У цей час виникає також і со-ціальна утопія, як відповідь на вічні пошуки ідеально справед-ливого суспільства. Найвідоміші утопічні теорії сформулювали

італієць Т. Кампанелла та англієць Т. Мор. Вагомий внесок у роз-виток принципів «соціального менеджменту» зробив Н. Макіа-веллі.

Значний вплив на розвиток суспільної думки справили конце-пції Т. Гоббса, перш за все його вчення про суспільний договір. Теоретичну розробку соціальних проблем продовжили мислителі епохи Просвітництва: Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, А. Сен-Симон. Саме вони здійснили глибокий аналіз реальної соціально-економічної ситуації, виклали основи функціонування суспіль-них відносин та вказали на роль людини як активного учасника історичного процесу.

Соціологія виникла на основі ідей «просвітителів» та як реак-ція на Французьку революцію. Таким чином, вона є продуктом свого часу та суспільства, однак надалі сама стала впливати на соціальну дійсність.

Термін «соціологія» вперше ввів у науковий обіг французький філософ-позитивіст О. Конт (1798–1857). Він застосував науко-вий метод для вивчення суспільства. Вважав, що за допомогою соціології можливо пізнати приховані універсальні суспільні за-кони. Соціологію (яку ще називав соціальною фізикою) поділяв на соціальну статику, яка має справу зі сталими умовами існу-вання будь-якого суспільства, та соціальну динаміку, яка вивчає закони суспільного розвитку.

Функціонально-біологічну концепцію суспільства розробив англійський філософ і соціолог Г. Спенсер (1820–1903). Він по-рівнював суспільство з живим організмом, яке подібне до люд-ського тіла. «Тіло»– суспільство, за Г. Спенсером складається з багатьох частин, кожна з яких відіграє свою певну функцію: економічну, військову, релігійну та ін. Чим складнішу функцію виконує той чи інший «орган», тим важче його замінити. Пода-льшою розробкою та доповненням ідей, висунутих Г. Спенсе-ром, займаються сучасні соціологи — прихильники теорії функ-ціоналізму.

Вагомий внесок у розвиток соціології здійснив французький філософ та соціолог Е. Дюркгейм (1858–1917). Він обґрунтував соціологію як емпіричну науку, вказав на необхідність розгляда-ти соціальні факти як продукти загального суспільного зв’язку, а не як ознаку індивідів чи груп. Також він вважав, що будь-яке соціальне явище виникає з потреб суспільства.

Німецький соціолог М. Вебер (1864–1920) головне завдання соціології вбачав в інтерпретації суб’єктивних мотивів індивіду-альної дії. У методології соціальних наук він висунув теорію ідеальних типів як засіб пояснення та узагальненого вивчення інди-відуальних явищ.

Сучасна західна соціологія відзначається різноманітністю те-чій, які притримуються різних концепцій: теорія розуміючої со-ціології (М. Вебер); теорія формальної соціології (Г. Зиммель); теорія структурного функціоналізму (Т. Парсонс); теорія соціа-льного конфлікту (Ч.Р. Мисс); теорія соціального обміну (Д. Хо-манс, П. Блау); інтегральна соціологія (П. Сорокін); символічний інтеракціонізм (Дж. Мід, М. Кун); психологічні теорії (З. Фрейд, Г. Леон, Л.Ф. Уорд, Ф. Гіддингс).

При вивченні теми слід звернути увагу на те, що соціологіч-на думка в Україні як цілісний еволюційний процес практично ще недостатньо досліджувалась аж донедавна. Втім українська соціально-політична теорія має давню історію. Перші спроби осмислення соціального буття ми зустрічаємо в «повчаннях», «проповідях», «патериках», «житіях святих» та літописах доби Київської Русі. В оригінальних літературних творах, як «Слово про Закон і благодать» митрополита Іларіона, «Повчання Воло-димира Мономаха дітям», «Слово о полку Ігоревім» відображе-но не тільки моральні принципи і настанови, але й роздуми про історію вітчизни, значення влади у побудові сильної державно-сті. У «Повісті минулих літ» Нестора, Галицько-Волинському, Київському та інших літописах ми зустрічаємо відомості про склад населення, густоту розселення та його розшарування, ма-ємо відомості, що у 1257 р. відбувався перший перепис насе-лення для сплати данини.

Червоною ниткою через усі літописи проходить ідея єдності руських земель. Київська Русь — Козацька держава — Запорізь-ка Січ — стали символом українства.

Історія суспільно-політичних ідей в Україні має особливості у зв’язку з відсутністю протягом багатьох століть своєї держав-ності.

В епоху литовсько-польської доби думки соціальної справед-ливості, збереження культури, мови та православ’я знаходимо у полемічній літературі І. Вишенського, братів С. і Л. Зизаніїв, З. Копистенського, братів Г. і М. Смотрицьких.

Значну роль в обороні батьківської віри і культури відіграли Братства як специфічний соціальний інститут.

У ХVІ ст. ідеї природного права та суспільного договору роз-робляв С. Ориховський.

Вагомий внесок у розвиток соціологічної теорії зробив Г.С. Сковорода (1722–1794), який найголовнішою з наук вважав

науку про людину та її щастя. Його концепція спорідненої праці, що становить не лише засіб існування, а й найвищу насолоду для людини, має актуальність і донині.

У розвитку соціологічної проблематики України слід зверну-ти увагу на діяльність інтелігенції, що опікувалася становлен-ням в Україні вищих навчальних закладів: І. Шада, В. Каразина, П. Лодія.

Обов’язково треба звернути увагу на розвиток національно-визвольної ідеї Кирило-Мефодіївського братства та праць М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, що формували соціа-льно-політичну та соціологічну думку.

Початком української соціології прийнято вважати кінець ХІХ — початок ХХ ст. Серед учених, які досліджували проблеми українського суспільства, слід виділити насамперед М. Драго-манова, Х. Вовка, І. Подолинського, М. Ковалевського, О. Потеб-ню, Б. Кістяківського, М. Шаповала, В. Ліпінського. М. Драгома-нов вірив у невідворотність соціального прогресу, ідеалом суспільно-політичного устрою був для нього західний парламен-таризм у поєднанні із земським рухом як опорою у боротьбі із централізацією влади.

Автор двотомної праці «Соціологія» М. Ковалевський вважав, що тільки соціологія здатна відкрити чинники, необхідні для іс-нування суспільного порядку та блага, дотримувався позитивіст-ської класифікації наук О. Конта.

Потебня О. першим започаткував в Україні дослідження про-блематики, що в західній соціології відома як «психологія наро-дів», вивчав мову як основу етносу.

Вагомий внесок у розвиток вітчизняної соціології зробив М. Грушевський. У своїх численних працях він довів, що україн-ська державність веде свій родовід ще з Київської Русі, яка була першою державою саме українського народу. Справжнім осеред-ком вітчизняної соціології стала створена і оголошена ним у 20-х р. ХХ ст. Кафедра соціології при соціально-економічному від-ділі ВУАН.

Насамкінець варто відзначити для становлення українсь-кої соціології значення діяльності соціолога і публіциста Ми-кити Шаповала, який один із перших зрозумів практичне значення соціології як науки. Ним був створений у 1924 р. у Празі Інститут громадознавства, де був відділ соціології і політики для дослідження соціальних процесів українського життя.

На жаль, з кінця 20-х і до середини 80-х років соціологія як наука була заборонена в СРСР. З початком перебудови вона від-новила свій статус в Україні. Нині вітчизняна соціологія активно інтегрується у світовій соціологічній науці.


загрузка...