4.5. Соціальне сирітство в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 

Загрузка...

 

Притулок       \           I Приймальник/         \ розподільник

Пояснєння

Соціальне сирітство - явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по стосовно до неповнолітньої дитини.

Соціальні сироти - це особлива група дітей, батьки яких внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин не виконують батьківських функцій.

На сьогодні в Україні не існує усталеного визначення щодо цієї категорії дітей. У пресі, періодичних виданнях, психолого-педагогічних працях, результатах соціологічних досліджень вживаються такі терміни, як: бездоглядні; бездомні; безпритульні; діти вулиці; діти,

позбавлені батьківського піклування; соціальні сироти; неповнолітні групи ризику.

Причинами соціального сирітства в Україні є: низький матері-альний рівень життя багатьох сімей, безробіття обох чи одного з батьків; зайнятість батьків "човниковим бізнесом”, що вимагає частої і довготривалої відсутності батьків; відсутність постійного житла (мало-забезпечені сім'ї продають свої оселі, щоб забезпечити собі засоби існування, заздалегідь виписуючи дітей, залишаючи їх без даху над головою); асоціальний спосіб життя одного або обох батьків, як-то різні види залежності (пияцтво, нарко- і токсикоманія), проституція, участь у протизаконній діяльності; примушення дітей до жебрацтва з боку дорослих членів родини; різноманітні форми насильства щодо дітей у сім'ї та державних закладах опіки.

Явище соціального сирітства спостерігається не лише в Україні. У різних формах воно існує в багатьох країнах світу. Як показує міжнародний досвід, його практично неможливо викорінити через багато об'єктивних та суб’єктивних причин. 3 метою локалізації явища соціального сирітства в Україні розвиваються інноваційні форми опіки, проводяться різні форми роботи з сім’єю, спрямовані на формування відповідального батьківства.

Сьогодні в Україні до "дітей вулиці” зараховують такі групи неповнолітніх:

-          безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця

проживання у зв’язку з втратою батьків, асоціальними формами

поведінки дорослих в сім'ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;

-          бездоглядні діти - p,nv\, які мають певне місце проживання, але

вимушені перебувати на вулиці в результаті матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів); психічних розладів батьків;

байдужого ставлення останніх до виховання дітей;

-          діти-втікачі із виховних установ - діти, що зазнали психо-логічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтер-натного типу та притулках;

-          діти-втікачі з зовні благополучних сімей - діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхи-леннями у психічному та особистісному розвитку;

-          діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, діти з діагнозом дромоманія - схильність до бродяжництва та подорожування.