§ 3. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

Реалії сьогодення стали поштовхом переосмислення традицій-них підходів до оздоровлення, відпочинку дітей, а також до діяль-ності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, забезпечення умов модернізації їх структури та змісту роботи.

У сучасних умовах оздоровлення потрібно розглядати як комп-лекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігі-єнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психічного здоров’я дітей, що здійсню-ються в дитячому закладі оздоровлення протягом оздоровчої зміни.

Відпочинок – комплекс спеціальних заходів, що забезпечують організацію дозвіллєвої діяльності дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духо-вності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі відпочинку протягом зміни.

Відповідно, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку – постійно або тимчасово діючий дитячий заклад, призначений відповідно для оздо-ровлення або відпочинку дітей, розташований у спеціально збудованому або пристосованому приміщенні (навчальний заклад, наметове містечко, табір тощо), в якого є необхідна матеріально-технічна база, кадрове забез-печення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Оздоровлення та відпочинок дітей може здійснюватися у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку протягом року, у період канікул, цілодобово, протягом дня.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Діти віком від 7 до 18 років оздоровлюються та відпочивають у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно. Діти віком від 4 до 6 років можуть оздоровлюватися та відпочивати у таких закладах тільки разом із батьками, іншими законними представниками, якщо ці заклади спеціально облаштовані для такого оздоровлення та відпочинку.

До дитячих закладів оздоровлення належать:

-          дитячий заклад санаторного типу – заклад, в якому діти пере-бувають цілодобово, і де поряд з оздоровчими надається комп-лекс медичних послуг, спрямованих на покращення стану їх здоров’я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадро-вого забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими;

-          дитячий центр – заклад, що функціонує цілорічно, в якому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забез-печення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для органі-зації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей. До дитячих закладів відпочинку належать:

-          заклад з денним перебуванням – заклад, що тимчасово утворе-ний у навчальному закладі, закладі позашкільної освіти, закладі культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту тощо, в якому забезпечується догляд за дітьми, їх змістовне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів;

-          дитячий заклад праці та відпочинку – заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, в якому поряд із відпочинком органі-зовується трудова діяльність дітей із метою формування у них трудових інтересів і навичок;

-          наметове містечко – тимчасово діючий заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведе-ній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, в якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, са-мообслуговування, колективізму.

Оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплекту-ватися одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не повинна бути коротше як два дні.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку зобов’язаний: ство-рити дитині безпечні умови проживання та харчування, які відпові-дають встановленим вимогам; забезпечити охорону життя і здоров’ядитини, її майна, надання невідкладної медичної допомоги, страху-вання від нещасного випадку; забезпечити виконання освітніх про-грам, організацію змістовного дозвілля дитини.

Метою діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб. Кожен заклад відповідно до умов та кон-тингенту дітей самостійно визначає свою мету діяльності.

Мета і завдання діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку може формулюватися як на різних рівнях (заклад, змі-на, загін), так і різних масштабах (глобальному, локальному).

На основі визначеної мети та завдань діяльності в дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку можна сформулювати основні критерії щодо функціонування цих закладів: – структура зайнятості дітей (протягом зміни і протягом кожного

дня), її різноманітність; – рівень і характер взаємин у дитячому і дорослому середовищу і

між ними; – реальна дитяча самодіяльність (що дитина може запропонувати

і реалізувати); – творчий продукт дітей, їх особисті культурні досягнення (аль-боми про життя закладу, вироби, грамоти, призи, сертифікати досягнень, нові знання й уміння, приміром, нові пісні, ігри, ту-ристичний досвід тощо); – захищеність і комфортність дитини в закладі; – репутація закладу (команди, що проводить зміну).

Принципи діяльності в дитячих закладах оздоровлення та від-починку – це керівні положення, які виконують регулюючу роль. Серед них основними є: гуманізація, гуманітаризація, демократиза-ція, індивідуалізація і диференціація.

Гуманізація передбачає організацію взаємовідношень “діти– діти”, “діти–дорослі” з орієнтацією на загальнолюдські цінності, створення необхідних умов для перебування в закладі дітей різних вікових категорій, формування в них гуманної особистості.

Гуманітаризація означає формування у дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку цілісного ставлення до світу, культури.

Демократизація реалізує розвиток різноманітних форм співп-раці всіх учасників діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку на основі самовизначення видів діяльності.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Індивідуалізація і диференціація передбачає залучення дітей до оздоровчо–виховного процесу з урахуванням їх індивідуальних та психофізіологічних особливостей.

Зміст діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку базується на їх напрямках. Серед них основними є: соціально-педагогічна, рекреаційно-оздоровча, освітньо-розвиваюча діяль-ність.

Соціально-педагогічна діяльність дитячого закладу оздо-ровлення та відпочинку може бути представлена в двох аспектах – “широкому” і “вузькому”. У широкому аспекті така діяльність спрямована на соціалізацію особистості дитини, засвоєння нею осо-бистого соціального досвіду; у вузькому, – це спеціальний напрямок роботи закладу, який пов’язаний із наданням дітям кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації й інтеграції, створенням умов для їх творчого розвитку і самороз-витку.

Цей напрямок діяльності закладу є підставою для того, щоб будь-яку оздоровчу і виховну роботу вважати соціально-педагогічною. Але тільки підставою. Для того, щоб оздоровчо-виховний процес став соціально-педагогічною діяльністю, роботу закладу потрібно будувати на основі гуманістичного підходу.

Самоцінністю є лише дитина. Вона стає в центрі уваги всієї ді-яльності. Відповідно, не дитина – для педагогів, закладу, а педаго-ги, заклад – для дитини. Дитина обирає вид діяльності, а педагог допомагає їй, починаючи взаємодію зі спільного вироблення мети майбутньої діяльності.

Специфіка роботи закладу і тимчасового дитячого колекти-ву впливає на використання дітьми нових умов для їх самоствер-дження. Розвивається здібність дітей до вибору позиції, ціннісно-орієнтаційної діяльності. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – самовиз-начення дитини в ситуації вибору.

Варто відмовитися від поглядів на заклад тільки як на систему оздоровлення дітей. Необхідно бачити у ньому унікальну систему духовного і фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її ак-тивності, взаємозв’язок з іншими соціальними інституціями (сім’єю, школою, організаціями тощо).

Протягом декількох днів діти звикають один до одного, зна-йомляться із середовищем, набувають впевненості. У багатьох дітейвідбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього сте-реотипу поведінки, зазвичай, негативної. Це зумовлено тим, що нові умови, специфіка життя закладу сприяє тому, що людина дивиться на себе більш критично, і самооцінка стає більш адекватною.

Важливе значення у змісті дитячих оздоровчих закладів має рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона базується на двох осно-вних складових: оздоровлення і відпочинок. Перебуваючи в дитячо-му оздоровчому закладі, дитина знаходиться в середовищі, яке до-зволяє зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера закладу, його спрямованість дає можливість поновити фізичні та психологічні сили, зміцнити юний організм.

Концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має базува-тися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують всі працівники закладу. Кожен захід, який проводять соціальні пе-дагоги, повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямова-ність.

Освітньо-розвиваюча діяльність закладу здійснюється в ак-тивних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах робіт, матеріалізації результатів праці, діалозі. Вона забезпечує можливість дітей займатися улюбленими справами.

Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їх здібнос-тей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізич-ному і духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність. У дитячих оздоровчих закладах вона спрямовується на надання мож-ливостей дитині брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочи-нок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, мають компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги і відпочинок, дозволяючи відчути емоційний підйом.

Насиченість протягом усього періоду зміни і кожного дня різ-ноплановою цікавою діяльністю роблять заклад дуже привабливим для дітей, які завдяки своєму віку прагнуть “спробувати все і встиг-нути всюди”. У дитячому оздоровчому закладі діяльність будується за допомогою соціально-структурованого соціального середовища. Це дозволяє протягом невеликого проміжку часу здійснити досить масштабну корекційну роботу.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Усю діяльність у закладі пронизує спілкування. Недооцінка важливості спілкування в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку взагалі, і зокрема в загоні, призводить до того, що стосунки між учасниками оздоровчо-виховного процесу складаються зна-чною мірою стихійно. У результаті використовуються далеко не всі потенційні можливості спільної діяльності дітей. Тому, організову-ючи різноманітну діяльність учасників змін в закладі, соціальному педагогу необхідно бачити і використовувати всі можливості для спілкування учнів.

Не тільки різноманітний зміст, але й різні форми роботи (масо-ві, групові й індивідуальні) визначають діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

До масових форм належать свята, урочистості, ярмарки, фести-валі, акції, форуми та інші заходи, в яких є задіяними всі учасники оздоровчо-виховного процесу закладу. Саме в масових заходах вда-ється створити неповторну емоційну атмосферу радості, співпере-живання, азарту, єднання. Відмова від таких заходів обмежує мож-ливість вибору дитиною того виду діяльності і тієї форми, які для неї найбільш прийнятні.

Важливого значення в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку набувають групові форми. Серед них: групові заняття, міні-лекції, відеозаняття, диспути тощо. Вони дозволяють учасникам за-кладу займатися обраною справою собі на радість і з максимальною користю для себе.

Особливого значення для дитячих оздоровчих закладів мають індивідуальні форми: консультації, бесіди тощо. Проте вкрай важли-вим є баланс між всіма видами форм роботи.

Система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення пев-ного результату, утворюють процес оздоровлення та відпочинку. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріально-технічної і програмно-методичної бази дитячого закладу оздоров-лення та відпочинку.

Успішність здійснення процесу оздоровлення та відпочинку в закладі залежить від уміння керівництва і педагогів правильно ви-значити його етапи і відповідно до цього обрати адекватні цілі і засо-би педагогічної діяльності.

У практиці діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпо-чинку умовно можна назвати чотири етапи розвитку цього процесу:I етап – проектування; II етап – становлення; III етап – стабільне функціонування; IV етап – завершення функціонування.

I етап – це час пропедевтичної підготовки закладу й організа-ційний період зміни. Триває 3–5 днів. На цьому етапі переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних ха-рактеристик учасників зміни, проектування бажаного образу закла-ду (зміни), визначення перспектив діяльності дорослого і дитячого співтовариства в період проведення зміни.

На II етапі, який триває приблизно першу частину основного періоду зміни, особлива увага приділяється зміцненню міжособис-тісних відносин, напрацюванню традицій тощо.

На III етапі – друга частина основного періоду – активно розви-ваються реальні співуправлінські справи. Діяльність в закладі почи-нає відповідати проектному задуму її творців. У цей час з’являється “обличчя” кожного загону і закладу загалом.

Для IV етапу, що відповідає заключному періодові, характерна тенденція “доброго сліду” закладу в житті дітей (а також і дорослих). Водночас за об’єктивними обставинами діяльність завершується.

Якість розв’язання завдань, які постають перед дитячим оздо-ровчим закладом, залежить від всіх учасників процесу оздоровлен-ня та відпочинку дітей, до яких належать діти, їхні батьки (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) та працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Це зумовлено тим, що по-перше, всі вони беруть участь у створен-ні, управлінні та розвитку процесом, мають суб’єктні повноваження і безпосередньо впливають на його функціонування. По-друге, зміст і доцільність усієї діяльності закладу спрямовані на необхідність ре-алізації потреб кожного учасника зміни і всього співтовариства.

Особливу роль у побудові, функціонуванні і розвитку процесу оздоровлення та відпочинку відіграє керівництво – директор закла-ду. Існує прямий зв’язок між позицією директора і моделлю діяль-ності колективу закладу. Так, якщо директор займає активну життє-ву та педагогічну позицію, то і педагоги закладу, і діти відрізняються активністю й самостійністю.

Найбільш значущою і важливою складовою частиною процесу оздоровлення та відпочинку є діти – вихованці закладів. Саме від їх індивідуальних, психолого-педагогічних особливостей залежить своєрідність оздоровчо-виховного процесу. Вікова структура, стате-ве співвідношення, діапазон інтересів, соціальний статус, наявністьРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

досвіду життя в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку – усе це і багато іншого повинно враховуватися педагогами при виборі оптимального варіанту побудови оздоровчо-виховного процесу в закладі.

Домінуючими мотивами участі дітей у діяльності дитячих за-кладів оздоровлення та відпочинку є (подається за значущістю для дітей від найбільш бажаного): задоволення бажань та інтересів; сто-сунки з друзями, спілкування; творча робота, яка дає можливість проявити себе і вимагає самостійного виконання; перевірка знань, вмінь; робота, яка допомагає обрати майбутню професію; бажання з інтересом провести вільний час.

Важливою складовою процесу оздоровлення та відпочинку в закладі є педагоги (соціальні педагоги), які працюють вихователями загонів, керівниками гуртків, психологами тощо. Специфіка діяль-ності соціального педагога вимагає чіткого розподілу сил, визначен-ня функцій, організації взаємодії із широким соціальним середови-щем.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку в межах покладених на них обов’язків несуть персональну відпові-дальність за безпеку життя і здоров’я дітей, що оздоровлюються та відпочивають в такому закладі. Вони мають право на:

-          внесення пропозицій щодо поліпшення оздоровчо-виховного процесу, процесу відпочинку, подання на розгляд керівництву та педагогічної ради пропозицій про моральне та матеріальне за-охочення дітей, застосування стягнень до тих, хто порушує пра-вила внутрішнього розпорядку закладу;

-          вибір форм підвищення кваліфікації, необхідної для продовжен-ня трудової діяльності у такому закладі;

-          участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів, інших ор-ганів самоврядування дитячого оздоровчого закладу, у заходах, пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

-          вибір форм, методів, засобів роботи з дітьми тощо. Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку

зобов’язані: дотримуватися вимог статуту (положення) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, виконувати правила внутріш-нього розпорядку та посадові обов’язки; берегти життя та здоров’я дітей, захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя; ви-конувати накази і розпорядження керівника закладу.Певний вплив на процес оздоровлення та відпочинку дітей у закладах мають батьки. Цей вплив не є прямим, він здійснюється опосередковано, переважно, через дітей, які відпочивають. Приїж-джаючи провідати своїх дітей, батьки зосереджують увагу на питан-нях організації харчування, дозвілля, міжособистісних стосунках. Колективу закладу варто звертати увагу на реальні пропозиції бать-ків щодо удосконалення роботи, які, зазвичай, стосуються органі-заційного, матеріально-технічного і змістовного аспектів діяльності закладів.

Однією із важливих умов, що забезпечує успішне розв’язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах, є правильна організація режиму дня, що передбачає раціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечу-вати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, пра-вильний вибір годин харчування протягом дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни – це найважливіші атрибути життя закладу. Він дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці і відпочинку, до чіткого і точного виконання трудових завдань, дотримання встановлених норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями.

Ефективне використання режиму дня в дитячих закладах оздо-ровлення та відпочинку базується на положеннях, основними з яких є: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарно-гігієнічного режиму; організація повноцінного харчування; органі-зація сну.

Неодмінною умовою побудови правильного режиму дня стає раціональна організація діяльності дітей. Режим дня має бути орга-нізований так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірного наростання втоми, сприяв підтриманню працездатності на належно-му рівні. Тому велике значення має раціональне чергування різних видів діяльності, зміна роботи відпочинком і навпаки.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку показує, що у структурі дня ви-окремлюються три блоки: перша половина дня, друга та вечір. Від-повідно до цих блоків основні види діяльності доцільно групувати таким чином: у першій половині дня проводити освітню й трудовуРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

діяльність; у другій – спортивну та пізнавальну діяльність; у вечір-ньому блоці – дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілку-вання з однолітками і наставниками.

У плані на день важливо відводити час для “відпочинку один від одного”, тобто давати можливість дітям побути наодинці з собою. Загалом режимні моменти можуть (і повинні) варіюватися, зміню-ватися по ходу зміни залежно від конкретних умов.

Успішне розв’язання завдань процесу оздоровлення та відпочин-ку значною мірою залежить від правильного планування. Плануван-ня роботи – це складання комплексу конкретних взаємопов’язаних дій у закладі на конкретний період.

Плани роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку ра-зом із програмами, правилами, інструкціями, методиками регламен-тують процес перебування дітей у закладі (надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення). Вони допомагають відстежувати, ана-лізувати, систематизувати досвід роботи, ефективність та інтенсив-ність оздоровчо-виховного процесу для подальшого вдосконалення та проведення.

Планування роботи в закладі вимагає певної послідовності, сис-темності, має забезпечувати на практиці єдність мети, завдань, зміс-ту і форм роботи.

У кожному закладі складають комплексний план перспективної роботи на літо, який може такі розділи: характеристика природно-кліматичних та регіональних особливостей, матеріально-технічної бази, виховні завдання, зміст виховної роботи та її основні напрямки.

Умовно планування можна поділити на дві частини: організація ді-яльності закладу і організація процесу оздоровлення та відпочинку.

Перша група планів належить до компетенції організаторів ди-тячого оздоровлення та відпочинку – засновників та керівництва – і може мати плани:

•          розвитку та вдосконалення матеріально-технічної бази; забез-печення всім необхідним для ефективної роботи та організації процесу відпочинку та оздоровлення;

•          роботи з працівниками всіх категорій (педагогічного, медично-го, технічного, кухонного персоналу), в тому числі з формування позитивного психологічного та емоційного клімату в колективі;

•          вдосконалення та розширення роботи з надання послуг, забезпе-чення безпеки життєдіяльності, формування документальної бази;

менеджмент-план.Друга група планів стосується організації процесу оздоровлення та відпочинку і має:

•          календарні плани роботи закладу на кожну зміну;

•          плани-сітки справ загонів;

•          плани роботи спеціалістів: методиста, психолога, лікаря, куль-торганізатора, інструктора з фізичної культури і спорту, керів-ників гуртків тощо.

Календарні плани складаються на одну зміну з урахуванням за-вдань, зазначених у перспективному плані роботи закладу та про-позицій загонів. Вони обговорюються і затверджуються педаго-гічною радою. В календарних планах чітко визначається порядок, тема, форма роботи, відповідальні. У додатках до плану подається розклад занять гуртків, секцій, клубів за інтересами, роботи спеці-алістів, оздоровчих та загартовуючих процедур, екскурсій, походів, періодичність проведення дискотек, перегляду відео тощо.

На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу та окремих загонів, які вивішуються у видному місці для загального ознайомлення. Календарні плани закладу та загонів можуть коригу-ватись, тому широко використовується щоденне планування роботи на день, де вносяться відповідні корективи та узгоджуються плани і розклад роботи всіх ланок.

При плануванні роботи треба враховувати такі фактори: корот-кочасність функціонування; відносна автономність існування; ко-лективний характер діяльності; ритм життя; принципи добровільної участі в різних справах, виборі занять.

Планування має сприяти оптимізації процесу оздоровлення та від-починку дітей, тому його слід розглядати не з точки зору насиченості заходами, а з точки зору ефективності, мобільності й керованості.

Успішність реалізації планів роботи залежить від: особливостей контингенту учасників літніх змін (віку, статі, соціального стату-су дітей, їх психологічних характеристик, розумових здібностей та пізнавальної діяльності, практичної активності, рівня морального розвитку); особливостей колективу дітей, складу конкретних заго-нів, груп за інтересами; наявності чи відсутності органів дитячого самоврядування, інших форм суспільної активності вихованців; за-цікавленості дітей; особливостей, пов’язаних із рівнем професійної компетентності педагогів, які працюють з дітьми (їх досвід, рівень кваліфікації, стиль взаємодії з дітьми тощо); специфіки системи ді-яльності закладу, пріоритетних напрямків роботи, ідей, що лежать вРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

основі програм (варіативність програм колективної творчої діяль-ності, багаторівневий та різноспрямований характер тимчасових об’єднань, можливість зміни видів діяльності тощо).

Написанню плану повинен передувати ресурсний аналіз. Слід враховувати всі чинники, що впливають на функціонування закладу:

•          наявність концепції, програм, проектів діяльності;

•          особливості й можливості матеріально-технічної бази;

•          наявність різноманітних майданчиків, приміщень, споруд;

•          наявність ігрового, спортивного, туристичного обладнання;

•          наявність методичної та художньої літератури, аудіо-, відеофонду;

•          наявність реквізиту та костюмів;

•          можливість запросити до співпраці спеціалістів та рівень їх ква-ліфікації.

Корекцію планів слід робити після ознайомлення з континген-том дітей, які будуть втілювати його у життя.

Таким чином, діяльність дитячих закладів оздоровлення і відпо-чинку є феноменальною соціально-педагогічною системою, в якій про-цес соціалізації індивіда здійснюється в умовах мобільності, сприят-ливого простору для ініціативи, вияву власних здібностей та інтересів, пошуку нових технологій роботи, цікавих і корисних сучасним дітям.