Розділ 3. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ § 1. Основні напрямки державної молодіжної політики в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

Молодь – це специфічна соціально-демографічна група суспіль-ства, яка за своїм складом є дуже неоднорідною, має внутрішню дифе-ренціацію, визначається особливостями діяльності, способом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом. Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь визначається не лише за віко-вими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структу-рі суспільства, за особливостями соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об'єктивно посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життєдіяльності конкретного суспільства. Це обумовлено, передусім, рядом об’єктивних обставин, серед яких основні це:

-          молодь, яка є достатньо великою суспільно-демографічною гру-пою, посідає важливе місце у народногосподарському виробни-цтві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів;

-          молодь є головним носієм інтелектуального та фізичного потен-ціалу свого народу. Вона має великі здібності до праці, технічної і культурно-художньої творчості, до продуктивної діяльності у всіх сферах життя;

-          молодь має досить велику соціальну і професійну перспективу. Вона спроможна швидше за інші соціальні групи оволодіти но-вими знаннями, професіями.

Взагалі, поняття «молодь» досить різнопланово трактується в ба-гатьох галузях науки – філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо. Зокрема, Перепелиця М. П. зазначає, що: «Молодь – це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється сукуп-ністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним устроєм, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства”.

Закон «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993 р.) визначав молодь як групу населення ві-ком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вважалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. – від 14 до 35 років.Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

Визначаючи роль молоді як суб’єкта та об’єкта в історичному процесі розвитку суспільства, варто зауважити що ця роль досить специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді, спочатку молода людина, вступаючи в життя, є об’єктом впливу соціальних умов, сім’ї, друзів, інститутів навчання й освіти, а потім у процесі до-рослішання та переходу від дитинства до юності вчиться й починає сама творити світ, тобто стає суб’єктом усіх соціально-економічних, політичних та суспільних перетворень.

Таким чином, молоде покоління, одночасно як об'єкт і суб'єкт бере участь у соціальних перетвореннях, оскільки воно саме нама-гається впливати на суспільне життя, згуртувавшись в об'єднання, громадські структури, і, власне, відчуває на собі вплив суспільних перетворень через політику, яку проводить держава стосовно моло-ді. Тому держава повинна здійснювати певну політику щодо молоді – державну молодіжну політику, яка покликана забезпечити реальні умови для всебічного розвитку кожної молодої людини, максималь-ного залучення молоді до політичного, соціально-економічного та духовного життя суспільства.

Серед причин, що визначають необхідність реалізації державної молодіжної політики на сучасному етапі, можна назвати такі:

-          необхідність створення нової системи навчання та професійної підготовки молодих громадян в умовах структурних і техноло-гічних виробничих змін, відмирання традиційних галузей ви-робництва, запровадження нових технологій, що забезпечуються сучасними інформаційними системами, збільшення безробіття, зниження зайнятості молоді;

-          криза інститутів соціалізації особистості (сім’ї, школи, закладів культури, відпочинку і т.п.). Переважно такі інститути не всти-гають сьогодні за реальними потребами молодої людини, оскіль-ки використовують старі прийоми впливу на особистість;

-          реальне відчуження молоді від політичних та суспільних процесів;

-          наявність у житті молоді ряду факторів і проблем, що знаходять-ся поза межами правового регулювання. Офіційно державна молодіжна політика в Україні оформилася

в цілісний державний процес з часу прийняття Декларації «Про за-гальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 pоку). З її прийняттям почався новий етап розвитку та розбу-дови оновленої держави. Молодь офіційно визнані рівноправним членом суспільства. На державному рівні визнані її проблеми і об-рані напрямки їх вирішення. Молодіжна політика виокремлюється з контексту соціальної та стає пріоритетним і специфічним напрям-ком діяльності держави. Відповідно до декларації, державна моло-діжна політика – це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що здійснюється в законо-давчій, виконавчій, судовій сферах. Вона ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, мо-рального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенці-алу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.

До основних функцій державної молодіжної політики належать:

-          створення гарантованих соціально-економічних, політичних та інших необхідних стартових умов для молоді;

-          реалізація проблем, інтересів та запитів молоді, враховуючи ана-логічні інтереси інших соціальних груп суспільства;

-          координація зусиль усіх державних органів, організацій, рухів, різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умов для розвитку і самореалізації молоді. Державна молодіжна політика в Україні в освітній, соціальній,

політичній, економічній сферах, а також в сфері розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування мо-лодіжних організацій здійснюється відповідно до чинного законо-давства України. Це обумовлюється тим, що саме через законодавчі акти регулюються взаємовідносини молодих людей з державою, їх права і обов’язки, створюються соціальні гарантії і т.п.

Нормативно-правовою основою державної молодіжної політи-ки України виступає певна законодавча база: «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (15 грудня 1992 pоку), Закон України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України» (1993 р.), які визначають загальні засади створен-ня та реалізації організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих гро-мадян України в інтересах особистості, суспільства і держави. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1 грудня 1998 року), визначає особливості організаційних і правових засад їхнього утворення та діяльності, а також державні гарантії щодо забезпечення їх діяльності. Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (21 червня 2001 р.) та Закон України „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки”Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

(18 листопада 2003 року) визначають організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Відповідно до законодавчої бази можна назвати суб’єктів дер-жавної молодіжної політики України:

-          держава, державні органи, що реалізують молодіжну політику;

-          Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство у спра-вах сім’ї, дітей та молоді, департамент молодіжної політики, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади;

-          Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України;

-          місцеві адміністрації (у складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю);

-          органи місцевого самоврядування;

-          політичні партії, суспільні рухи, об’єднання та організації (у

тому числі молодіжні), фонди тощо;

Державна молодіжна політика України ставить за мету ство-рення соціально-економічних, політичних, організаційних, право-вих умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуаль-ного, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. На основі цієї мети формулюються завдання державної молодіжної по-літики:

-          вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних органі-зацій з метою повноцінного соціального становлення та розви-тку молоді;

-          допомога молодим людям у реалізації та самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив;

-          надання державою молодим людям соціальних послуг з навчан-ня, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної під-готовки;

-          широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей;

залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України.Головні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні випливають із основних сфер життєдіяльності молоді – соціально-політичної, соціально-економічної, освітньо-культурної:

-          розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліп-шення умов і створення гарантій для отримання молоддю осві-ти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

-          забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з ураху-ванням економічних інтересів, професійних і соціальних мож-ливостей суспільства;

-          створення умов для оволодіння та безпосередньої участі моло-дих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навко-лишнього природного середовища;

-          формування у молоді почуття національної гордості, патріотиз-му, готовності захищати суверенітет України;

-          охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби в

духовному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика повинна розроблятися і реалізову-ватися з урахуванням інтересів як самої молоді, так і суспільства, в кон-тексті економічного, історичного, національного та культурного розви-тку України, а в центрі такої політики повинна бути молода людина незалежно від її походження, національності, віросповідання тощо.

Особливого значення набуває той факт, що молодіжна політика повинна реалізовуватися, передусім, за рахунок ініціативи і діяль-ності самого молодого покоління, оскільки, це стосується як влас-них, так і суспільних інтересів молоді.

Державна молодіжна політика, зазвичай, здійснюється за трьо-ма основними напрямками: соціально-економічним, політичним та освітньо-культурним.

Перший має охоплювати основні сфери життєдіяльності моло-дої людини – навчання, професійна освіта і праця, побут, дозвілля, тобто все, що сприяє соціалізації особистості. Що до другого, то він пов’язаний з формуванням громадянської позиції, активності моло-дих людей, їх ціннісних орієнтацій, стійких норм моралі. За таких обставин можна стверджувати, що державна молодіжна політика спрямована, з одного боку, на відтворення робочої сили, робочих рук, а з іншого – на громадянську соціалізацію особи. Наведемо характеристику реалізації державної молодіжної політики в різних сферах життєдіяльності молоді:Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

1)         Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері.

-          створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації підготовки молоді до праці;

-          запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді;

-          встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, техніку-мів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, пев-них гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві);

-          стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують ма-теріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, на створення і організацію діяльності молодіжних організацій, які дбають про надання допомоги молодим;

-          розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних під-приємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні, кредитуванні тощо);

-          стимулювання молоді, молодіжних організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (МЖК, Центрів науки, творчості, дозвілля тощо);

-          вирішення житлових проблем молоді (зокрема, створення сис-теми пільгового кредитування для молодих сімей);

-          державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.

2)         Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері.

Беручи до уваги, що найважливіше значення для соціального,

громадського становлення молоді має її безпосереднє залучення до участі у багатогранному політичному житті в Україні та за її меж-ами, державна молодіжна політика передбачає:

-          широке залучення молоді до формування усіх органів народо-владдя, державного управління знизу доверху, для вирішення усіх державних і суспільних справ;

-          створення умов для формування і розвитку політичної культу-ри молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах широкого політич-ного плюралізму, гуманізму та демократії;надання усім молодим людям, їх організаціям широких можли-востей для користування інформацією, в тому числі і можливос-тей мати власні засоби інформації;

-          стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських ор-ганізацій, рухів, об’єднань, що займаються введенням молоді до політичних процесів, які відповідають інтересам громадян і сус-пільства.

Варто наголосити, що в основі політики держави стосовно моло-ді у суспільно-політичній сфері має бути повага до ідей, тверджень, політичної, життєвої позиції самої молоді.

3)         Державна молодіжна політика у галузі освіти і культури.

Орієнтуючись на те, що поступово буде створена демократична,

самооновлювальна, безперервна система освіти, державна молодіж-на політика передбачає:

-          розвиток і удосконалення всієї системи освіти, створення фун-даментальної сучасної педагогічної і професійної бази, новітніх навчальних планів і методик;

-          надання усім молодим людям рівного права на отримання обов’язкової середньої освіти, матеріальної допомоги молоді, котра вчиться у ВУЗах і технікумах, на рівні прожиткового міні-муму;

-          створення необхідних умов і стимулювання розвитку і реаліза-ції творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки, літератури і мистецтва, художньої народної творчості, забезпе-чення доступу до вітчизняних і світових духовних цінностей;

-          розвиток спортивного руху, туризму, інших форм відпочинку молоді; підтримка і збереження здоров’я юнаків та дівчат, в тому числі і за рахунок охорони навколишнього середовища; створен-ня мережі профілактичних та медико-оздоровчих закладів для молоді; формування у молоді здорового способу життя; розши-рення виробництва і поліпшення якості товарів спортивного і туристичного призначення.

4)         Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері.

-          Введення додаткових пільг стосовно підтримки молодої сім’ї, стимулювання дітонародження та виховання дітей;

реалізація заходів, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум молодої людини;Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

-          розробка та встановлення системи пільгового довгострокового кредитування молоді з метою забезпечення її потреби, придбан-ня житла, товарів першочергового вжитку, будівництва житла;

-          введення для певних категорій молоді, за досвідом інших країн, так званих “молодіжних карток”, що дають пільги на користу-вання транспортом, закладами культури і спорту, інші послуги;

-          використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвіду щодо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залу-ченням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громад-ських організацій;

-          підтримка соціально незахищених категорій молоді.

5) Державна молодіжна політика стосовно молодіжних організацій.

Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулюва-ти діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюва-тися матеріально, організаційно, а також шляхом:

-          звільнення молодіжних організацій, створених ними підпри-ємств, закладів і установ від оподаткування;

-          безоплатного передавання молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молод-дю;

-          звільнення молодіжних організацій від внесення плати за ко-ристування землею;

-          надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різнома-нітних видів кредитів і субсидій;

-          створення молодіжним організаціям умов для здійснення об-мінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і територій.

Існують різні суб’єкти що розробляють та практично здійсню-ють державну молодіжну політику.

На загальнодержавному рівні:

-          молодіжне (ювенальне) законодавство або певні Закони та рі-шення Уряду щодо молоді, її прав, обов’язків, соціалізації тощо;

-          комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді;

-          міністерство (чи департамент, комітет і т. ін.) у справах молоді як виконавчий орган;установи (інститути, центри), які займаються дослідженням мо-лодіжних проблем, підготовкою соціальних працівників;

-          різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної моло-діжної політики. На місцевому регіональному рівні:

-          постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (на сьогодні – в Раді народних депутатів міста, району, області);

-          управління (комітети) у виконавчих органах;

-          соціальні служби (громадські, державні) для молоді;

-          філії республіканських установ, закладів по вивченню проблем молоді та підготовці соціальних працівників;

-          фонди (чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики. Основним ядром реалізації державної молодіжної політики в

Україні є цільові комплексні програми, що розробляються під па-тронатом Верховної Ради, уряду України, місцевих органів влади, міністерств і відомств, громадських організацій. Можливим є при-йняття і реалізація у майбутньому таких державних і регіональних програм, як: духовного і фізичного розвитку молоді; підготовки її до праці; випуску товарів і надання соціальних послуг молоді; підтрим-ки молодих сімей; житлового будівництва для молоді; громадської реабілітації молодих інвалідів; розвитку молодіжного підприємства; розширення міжнародних та регіональних зв’язків молоді тощо. До найбільш нагальних сьогодні належать розробка та реалізація таких програм:

-          формування та розвиток економічної самостійності молоді;

-          розвиток підприємницької ініціативи молоді;

-          створення соціально-економічного механізму захисту молоді від безробіття;

-          забезпечення духовного та фізичного здоров’я молоді;

-          створення умов для зміцнення молодої сім’ї;

-          підтримка обдарованої молоді; захист інтелектуального потен-ціалу країни;

-          формування системи надання соціальних послуг молоді;

-          підтримка молодіжного руху;

-          правове забезпечення державної молодіжної політики. Реалізація зазначених вище програм має сприяти забезпеченню

оптимальних умов соціалізації особистості молодої людини, тобто створенню соціально-економічних, політико-правових, організаційРозділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

них гарантій з метою успішного входження особистості в суспіль-ство та реалізації творчого потенціалу особистості.

Основою соціально-педагогічної роботи є визнання людини найвищою цінністю. Соціальний педагог орієнтує свою діяльність не на одночасну допомогу всім верствам суспільства, а на допомо-гу конкретній людині, що потребує опікування з боку держави. На-вчити молоду людину бути самодостатньою у вирішенні особистих проблем, створити умови і гарантії для її позитивної самореалізації – ось спільне завдання соціального педагога і державних органів у процесі реалізації державної молодіжної політики.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.         Визначити причини виокремлення державної молодіжної полі-тики в специфічний напрямок діяльності держави.

2.         Охарактеризувати основні соціальні та особистісні проблеми молоді в Україні на сучасному етапі.

3.         Визначити роль молодіжних організацій в реалізації державної молодіжної політики в Україні.

4.         Розробити таблицю основних напрямків України.

5.         Які існують соціальні механізми вирішення молодіжних про-блем безробіття. Скласти таблицю законів, на яких базується державна молодіжна політика.

6.         Проаналізувати сучасну систему цінностей української молоді: її сутність, особливості формування та прояву.

Література

1.         Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми онов-лення/ Укр. НДІ проблем молоді. – К.: Наукова думка, 1993.

2.         Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політи-ки в Україні”. – Закон України від 15 грудня 1992 року.

3.         Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. – К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997.

4.         Соціальні проблеми працевлаштування молоді: Аналітичний звіт / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко та ін. – К., 2004.

6.         Онікієнко В. В. Ткаченко Л. Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення. – К.: Рада з вивчення продуктив-них сил України НАН України. Український інститут соціаль-них досліджень, 2003.Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (ре-гіональний аспект). – К.: Укр. ін-т соц. досліджень, Укр. центр політичного менеджменту, 2001.

7.         Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: – МАУП, 2002.

8.         Соціальна політика щодо сімей, які опинилися в складних жит-тєвих обставинах: Збірка: – К.: ГРЦСССДМ, 2008.