§ 2. Характеристика окремих технологічних напрямків соціально-педагогічної роботи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

Соціальний супровід – технологія, спрямована на здійснення со-ціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених кате-горій людей з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу . Соціальний супровід розгля-дається як один із напрямків соціальної підтримки, що передбачає впродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання кон-кретній особі чи сім’ї комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інфор-маційних послуг соціальним працівником, а також, за потреби, спільно з іншими фахівцями (психологами, педагогами, юристами, медичними працівниками тощо) з різних установ та організацій. Мета соціального супроводу/супроводження – поліпшення життє-вої ситуації, мінімізація негативних наслідків чи повне розв’язання проблем отримувачів послуг [1]. Основними ознаками соціального супроводу є: комплексність послуг, що надаються; їх тривалий тер-мін; залучення соціальним працівником, за потреби, до здійснення супроводу інших фахівців, використання ним потенціалу громади; згода отримувача послуг на соціальний супровід та його активна по-зиція щодо здійснення спільними зусиллями змін на краще.

Соціальний супровід та соціальне супроводження – тотожні за змістом терміни, які знайшли своє відображення у відповідних нормативних документах. За своїм змістом соціальний супровід ви-ходить за межі індивідуальної або групової роботи. Технологія со-ціального супроводу наближена до методики довготермінового „ве-дення випадку” стосовно конкретного клієнта.

Основними завданнями соціального супроводу є: ефективне ви-користання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації клієнта метою вирішення його проблем ; надання допомоги клієн-там для того, щоб подалі вони могли вирішувати проблеми шляхом мобілізації власних ресурсів; забезпечення партнерських стосунків між клієнтом, соціальною службою, іншими державними і громад-ськими установами для комплексного забезпечення захисту прав особистості.

Термін ”соціальний супровід” в соціальній роботі використову-ється переважно стосовно супроводу прийомної сім’ї. Термін був введений в обіг після вивчення досвіду роботи соціальних працівників з фостерними сім’ями у Великій Британії в 1998 році. Соці-альний супровід прийомної сім’ї – це діяльність соціального праців-ника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних ді-тей та дітей – вихованців у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу. Завдання соціального супроводу прийомної сім’ї: створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, належних умов для розвитку дітей з урахуванням індивідуальних потреб кож-ної дитини, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечен-ня оптимальних умов життя та захисту прав дітей.

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними педагога-ми, з одного боку, виступає як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини у сім’ї, з другого – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов’язаних із влаштуван-ням у сім’ї дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціаль-ний педагог надає практичну соціальну допомогу, здійснює соці-альну опіку, виступає посередником між батьками та державними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечен-ня дітей. Одним з напрямків роботи соціального педагога є налаго-дження співпраці усіх служб, які захищають права дітей, з метою – забезпечення як найкращих умов виховання та розвитку дитини у сім’ї [4, с. 59–60].

Технології соціальної профілактики – сукупність форм, методів, прийомів, соціальної роботи, спрямованих на запобігання виникнен-ню, поширенню чи загостренню негативних соціальних явищ та їх небезпечним наслідкам.

Соціальна профілактика – це один з напрямків реалізації соці-альної політики, який здійснюють шляхом прийняття відповідного законодавства, економічними заходами, діяльністю установ освіти, охорони здоров’я, соціальної роботи культури, правоохоронних ор-ганів, засобів масової інформації тощо. Предметом соціальної профі-лактики в соціально-педагогічній діяльності виступає незайнятість молоді, бездоглядність дітей і жорстоке поводження з ними, проти-правна, агресивна, адиктивна та ризикована поведінка, насильство в молодіжному середовищі, захворювання, спричинені соціальними умовами, способом життя та поведінкою людей, та їх наслідки, суї-цидальна поведінка, молодіжний екстремізм і звернення молоді до деструктивних релігійних течій та антисоціальних субкультур тощо.Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи

Мета соціальної профілактики – не тільки попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціону-вання суспільства та життєдіяльності окремих осіб. Основні напря-ми профілактики: виявлення, усунення чи нейтралізація чинників, що породжують негативні соціальні явища та соціальні проблеми, сприяють їх загостренню та заважають розвитку людини, а також формування в людей якостей, необхідних для подолання проблем і задоволення потреб нешкідливим чином. Цільові групи соціаль-ної профілактики – це окремі особи, соціальні групи, верстви на-селення, які страждають або можуть постраждати від проблем чи негативних явищ, ті, що своїми діями, поведінкою, способом життя спричиняють проблеми, а також особи, соціальні групи й організа-ції, від дій яких залежить подолання причин негативних явищ та їх наслідків. Загальна профілактика охоплює широкі верстви суспіль-ства загалом. Її мета – подолання загальних, універсальних причин негативних явищ. Спеціальна профілактика спрямована на ті групи, які перебувають в особливих умовах, що збільшують ризик виник-нення та загострення проблеми чи формування в них небезпечної поведінки (групи ризику). Таким чином, соціальна профілактика має за мету зусилля, спрямовані на превенцію соціальних проблем чи життєвих криз клієнтів, окремих груп або попередження усклад-нення вже наявних проблем. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соці-альному середовищі [5, С. 207–208].

Технології соціальної профілактики забезпечують своєчасне ви-явлення й виправлення негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних, факторів, що зумовлюють відхилен-ня в психологічному та соціальному розвитку підлітків та молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. Нами визначений перелік найпоширеніших організа-ційних форм соціально-педагогічної роботи за напрямком соціаль-ної профілактики:

•          анімаційні (фестивалі, концерти, марафони, форуми, змагання, конкурси агітбригад, плакатів, листівок);

•          інформаційні (зібрання, прес-конференції, презентації, виставки);

•          навчальні (бесіди, лекції, практикуми, заняття, тренінги);

•          методичні (семінари, круглі столи);

дослідницькі (опитування, анкетування, тестування).Технології соціальної вуличної роботи – сукупність організацій-них форм та методів соціальної та соціально-педагогічної роботи, що здійснюються в умовах соціального середовища вулиці.

Діяльність соціальних працівників в умовах вуличного простору спрямована на діагностичну, профілактичну, консультативну та аніма-ційну роботу з дітьми та підлітками, що більшість свого вільного часу перебувають на вулиці, з безпритульними та бездоглядними дітьми. Це один із небагатьох видів „польових” технологій, що забезпечують природність, щирість взаємодії соціального педагога та клієнта. Осо-бливості соціальної роботи в умовах вуличного простору полягають: у можливості встановлення інформаційного та особистісного контакту соціального педагога зі значною кількістю людей; здійсненні більш ре-альної діагностики соціальної ситуації (визначення кількості представ-ників окремих категорій, їх реальних проблем та потреб); здійсненні соціальної допомоги на території клієнта, в умовах близького для ньо-го середовища; пропаганді та популяризації системи соціальної роботи серед населення, залученні потенційних волонтерів.

Основною структурною одиницею діяльності соціальних праців-ників та педагогів стає мобільна група вуличної роботи. Очолюють її, зазвичай, соціальні педагоги Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, координатори програми “Ігротеки на вулицях”. Су-часна практика соціальної роботи дозволяє назвати такі типові орга-нізаційні форми вуличної соціальної роботи: рейд, ігротека, дискотека, вуличний театр, мітинг, маніфестація, вулична хода, робота виїзного пункту соціальної підтримки (консультування), пункти інформаційно-консультативної роботи з наркозалежними тощо. До складу брига-ди (групи) соціальних працівників, що працюють на вулиці, можуть увійти: керівник, координатор, відповідальний за зв’язки підрозділів, ігротехніки, група інформаційно-рекламної роботи, відповідальні за техніку безпеки, за зв’язки з іншими соціальними установами, залучені фахівці (лікар, психолог, представники громадськості), волонтери.

Успішна реалізація завдань вуличної соціальної роботи зале-жить від системи співпраці з основними партнерами Центрів соці-альних служб для сім’ї, дітей та молоді, а саме: державними уста-новами та організаціями, які вже працюють з певними категоріями клієнтів; недержавними організаціями; колективами педагогів се-редніх загальноосвітніх навчальних закладів та вищих навчальних закладів; релігійними громадами, службами церкви; комітетами міс-цевого громадського самоврядування.Розділ 8. Технологічний аспектсоціально-педагогічної роботи