§ 4. Особливості педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 

Загрузка...

Проблема адиктивної поведінки (англ. Adict – «згубна звичка») – поведінка людини, яка відзначається залежністю від того, що їй шко-дить: алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, азартних ігор тощо.

Причиною виникнення адиктивної поведінки, окрім вживання зазначених речовин, бувають також порушення у психічному розви-тку дитини, зокрема, це: мінімальні мозкові дисфункції, психопатії, акцентуації характеру тощо.

У підлітків існує схильність до адиктивної поведінки. Така осо-бистісна схильність має певні компоненти, які проявляються посту-пово. До них належать:

-          відсутність мотивації досягнення аж до відмови вважати себе суб'єктом діяльності;

-          несформованість функції прогнозування поведінки;

-          низький рівень самоусвідомлення, а також відсутність навичок рефлексії;

-          низький рівень самоповаги аж до неприйняття образу власного «Я»;

-          самозахист від діяльності при появі труднощів;

-          суперечливість між самооцінкою та рівнем домагань;

-          схильність до втечі від реальності в ситуації фрустрації. Звичайно, своєчасна психолого-педагогічна корекція набуття і

прояву адитивної поведінки дозволяє уникнути ускладнень у жит-Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

тєдіяльності особистості, якщо з нею своєчасно організувати про-філактичну роботу.

На основі термінології ВОЗ у визначенні видів профілактики та особливостей об'єкту профілактичного впливу визначені види пе-дагогічної профілактики адиктивної поведінки.

Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання ан-тинаркогенної спрямованості особистості, її морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропо-зиції віднови психотропних речовин. Завданнями первинної профі-лактики є:

-          для молодшого шкільного віку:

1)         формувати моральні поняття, пов’язані з почуттями бережливо-го ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;

2)         виховувати вміння усвідомлювати себе частиною природи, осмислювати й оцінювати власні можливості;

3)         формувати уявлення щодо позитивного та негативного досвіду людської поведінки у ставленні до самої себе та інших людей;

4)         формувати необхідні початкові психологічні навички, що мають бути основою формування морально-психологічної стійкості людини;

5)         попереджувати ранні прояви неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички.

-          для учнів підліткового віку:

1)         формувати правильне розуміння особливостей психотропних речовин, їх впливу на центральну нервову систему людини, від-далених наслідків зловживань;

2)         формувати поняття про морально-психологічну стійкість осо-бистості як основу здорового способу життя;

3)         виховувати культуру потреб, інтересів, захоплень підлітків;

4)         формувати поняття про норми моралі у вихованні власної стій-кості до деяких шкідливих звичок – тютюнопаління, вживання алкоголю, наркоманії, токсикоманії;

5)         виховувати критичне ставлення до деяких атрибутів НМС;

6)         виховувати свідоме бережливе ставлення до власного здоров’я, власного організму, формувати уміння раціонально використо-вувати власні психологічні можливості;

7)         стимулювати саморегуляцію власних психо-фізичних можливостей особистості шляхом її включення у позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу;

8)         формувати науково обґрунтовані уявлення про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренін-гу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у по-ведінці;

9)         формувати основи моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань нарко-генними речовинами.

- для старшокласників:

1)         формувати досвід антинаркогенно-цілеспрямованої поведінки учнів, вироблення імунітету до негативного впливу наркогенної інформації та асоціально-спрямованих форм поведінки;

2)         формувати чіткі уявлення старшокласників про значущість власного життя, психо-фізіологічні можливості організму, на-слідки впливу наркогенних речовин;

3)         створювати умови для самореалізації та самоствердження осо-бистості шляхом її залучення до позитивно спрямованої альтер-нативної діяльності;

4)         формувати чіткі наукові поняття про природу психотропних ре-човин, біохімічні механізми їх вплив на організм; надавати нау-кову інформацію про стани наркотичної та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо;

5)         формувати психологічну готовність особистості до спілкування з близькими, фахівцями у ситуаціях можливої алкоголізації чи наркотизації;

6)         виховувати правильні уявлення особистості про моральнопсихологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації,

пов’язані зі зловживанням психотропних речовин.

Реалізація зазначених завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі

внесення до змісту навчального предмету відповідної антинаркогенної інформації та у позакласній виховній роботі.

Вторинна профілактика передбачає, переважно, діагностування та виявлення залежності підлітків від наркотичних речовин. Основними завданнями вторинної профілактики є:Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

1)         визначення рівнів поінформованості підлітків про дію нарко-тичних речовин на людський організм та можливі наслідки їх вживання;

2)         вивчення можливих умов та факторів, що сприяють розвитку схильності до адиктивної поведінки;

3)         виявлення таких індивідуально-психологічних станів особис-тості, що передують проявам адиктивної поведінки;

4)         вивчення зазначених умов і факторів прояву схильності особис-тості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують, і на цій основі виявляти осіб групи “ризику”;

5)         здійснення діагностики мотивів адиктивної поведінки підліт-ків;

6)         визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характе-ру, особливостей темпераменту, інтересів тощо). Визначені завдання обумовлюють різноманітність методів

психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:

-          вивчення особових справ учнів, у т. ч. довідки про стан здоров'я;

-          знайомство з сім’єю, вивчення в ній соціально-психологічного клімату;

-          бесіди з іншими вчителями, класним керівником;

-          спостереження за поведінкою підлітка на уроках та у позана-вчальній діяльності за такими параметрами: успішність, став-лення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у громадському житті класу, школи, прояв нави-чок культури поведінки;

-          організація безпосереднього спілкування фахівців з такими під-літками;

-          спостереження за індивідом групи “ризику” у соціально-значущих ситуаціях тощо. Третинна педагогічна профілактика адиктивної поведінки

-          учнів є системою заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, на переорієнтацію та реабілітацію хворих алко-голізмом та наркоманією. Цей етап базується на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики. Завданнями третинної профілактики є:на основі встановлених груп “ризику” здійснювати індивідуаль-ний виховний профілактичний вплив на особистість учня шля-хом використання доцільного та професійно виваженого арсе-налу відповідних педагогічних засобів;

-          створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття тощо. Зокрема, у загальноосвітній школі педагогічна профілактика

адиктивної поведінки учнів може здійснюватись успішно за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, а за необхідності і спеціалістами ме-дичних (лікар-нарколог) та правоохоронних (служба у справах не-повнолітніх, кримінальна міліція) служб.

При плануванні роботи з підлітками щодо профілактики вжи-вань наркогенних речовин необхідно враховувати:

1)         в які загальновиховні заходи доцільно включити елементи діагностико-профілактичного характеру (у цьому випадку за-гальновиховними вважаються такі заходи, під час проведення яких вирішуються завдання гармонійного розвитку особистості);

2)         яке місце відводиться спеціальним заходам (до спеціальних ми відносимо такі форми роботи, які передбачають вирішення за-вдань попередження адиктивної поведінки учнів);

3)         як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми ро-боти.

Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтов-но від 10–15 % для молодших школярів до 60-70 % для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загально-виховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змінюватись відповідно до потреб профілактичної роботи з конкретною особою.

Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає створен-ня відповідної комплексної методичної системи щодо попереджен-ня адиктивної поведінки учнів. Ця система представлена у моделі нижче.

Якщо говорити про школу, то особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів в умовах загально-освітньої школи на основі моделі конкретизують деякі організаційно-методичні положення комплексної системи педагогічної профілак-тики адиктивної поведінки учнів.Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

Стосовно організації заходів щодо попередження зловживань нарко-генними речовинами можна назвати такі соціально-виховні інститути:

а)         школу як головну організаційну ланку;

б)         сім’ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою;

в)         спеціальні служби: медичну (лікар-нарколог, шкільний лікар),

юридичну (служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи) та психологічну (шкільний психолог), що відіграють роль

як консультативних пунктів і посередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організації відповідних спостережень за

учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування тощо;

г)         громадські організації (шефські, за місцем проживання та ін.) як

консультанти та безпосередні учасники виховного процесу.

Методологічною основою діагностико-профілактичної діяльності педагога є ідеї гуманістичної філософії про цінність людської

особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманізацію умов розвитку і виховання.

Комплексне планування роботи по запобіганню зловживань під-літками наркогенних речовин має здійснюватись на основі спільно-го плану роботи інформаційно-методичного центру, школи, класу та інших соціально-виховних інститутів. Координація загальношкіль-них та класних виховних форм роботи, спеціальних навчальних го-дин та окремих інституцій передбачає обсяг, зміст, форми роботи безпосередніх організаторів та виконавців; визначення обсяг, зміс-ту, форм роботи з батьками; організацію спеціальної підготовки пе-дагогів у формі постійно діючого теоретико-методичного семінару.

Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування за-пропонованої системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки підлітків є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на основі спільної діяльності педагогічного колективу, психо-логічної та медичної служби, які забезпечують профілактичний моні-торинг (систематичний контроль і відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного ризику; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки, а також тих, що мають досвід нарковживання, забезпечуючи при цьому гарантію психо-соціального розвитку осо-бистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального і педагогічного середовища, інтелектуальне і духовне зрос-тання, саморозвиток і самореалізацію кожної особистості.Комплексна система педагогічної профілактики адиктивної по-ведінки учнів

Комплексна система соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів

Первинна профілактика

Вторинна профілактика

Третинна профілактика

 

Антинаркогенна освіта у навчальному процесі

Охорона життя Волеологія

Хімія, біологія

Історія, основи держави і права

Фізична культура, хо-реографія, плавання

Психологопедагогічний моніторинг адиктивності

дітей

Психолого

педагогічна діагностика умов і факторів

наркогенного “ризику”

Індивідуалізація

об’єктів корекційно

виховного впливу

Корекційно-виховна робота

Робота з сім’єю

Антинаркогенне ви-ховання

Класні, загальношкільні та позашкільні виховні заходи як альтернативна

виховна діяльність

Спортивно-масова оздоровча робота

Шкільна радіопро-грама “Твоє здоров’я”

Психологічний

факультет “Створи

себе сам”

Антинаркогенний лекторій

Діагностико-корекційне забезпечення системи педагогічної про-філактики адиктивної поведінки підлітків передбачає:

1)         створення високоякісних діагностико-моніторингових підсис-тем пофакторного вивчення адиктивності неповнолітніх;

2)         розробку і практичне впровадження інваріантних програм корекційно-виховного впливу на дітей різних вікових категорій та однотипних груп з відповідною наркогенною орієнтацією;

досконале володіння педагогом (на основі співпраці з психоло-гом) засобами психолого-педагогічної діагностики та корекції, уРозділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

т. ч. кваліфіковану постановку психолого-педагогічного діагно-зу, професійну інтерпретацію системних даних, використання необхідного корекційно-виховного інструментарію. Надзвичайно важливим питанням організаційно-методичного ха-рактеру у запропонованій системі є питання особистісно-професійного плану, тобто, адекватність того, хто у професійному плані має право працювати над реалізацією завдань соціально-педагогічної профілак-тики адиктивної поведінки дітей і підлітків. Однозначно, що цим по-винні займатись фахівці з відповідною підготовкою.

Звичайно, у шкільній практиці особливу роль мають відіграва-ти вчителі, спільно з психологічною та медичною службами (лікар, психолог). При цьому не виключається участь у цій діяльності спеці-альних підрозділів та структур, які покликані виконувати завдання соціальної адаптації дітей і молоді з урахуванням динаміки показ-ників психофізіологічного та соціального самопочуття особистості (фахівців наркологічної та юридичної сфери, співробітників ЦССМ та інших).

Зміст роботи школи щодо запобігання зловживань наркогенни-ми речовинами може бути представлений загальною інформацією, що має опосередковане відношення до адиктивної поведінки учнів; продуктивною пропедевтичною діяльністю, що не має суто анти-наркогенного інформаційного навантаження, а створює соціально-психологічні умови для особистісного саморозвитку, самореалізації особистості дитини, в межах яких відбувається процес її соціалізації на рівні засвоєння знань, норм, цінностей, позитивного досвіду по-ведінки та спеціальною інформацією, що розкриває особливості дії на організм молодої людини різноманітних наркогенних речовин, наслідки їх зловживання, способи попередження тощо.

Особливою ланкою у системі педагогічної профілактики адик-тивної поведінки учнів є планомірна і систематична робота з бать-ками. Ефективним в межах зазначеної проблеми, є використання різноманітних форм роботи: батьківських університетів, тематич-них батьківських зборів, колективних та індивідуальних бесід, спе-ціальних зустрічей з представниками медичних та правоохоронних органів, загальношкільних батьківських конференцій, диспутів, обговорення реальних ситуацій наркотизації на основі результатів психолого-педагогічної діагностики стилю взаємин у сім’ї, емо-ційного контакту з батьками тощо. Така робота має здійснюватись паралельно з відповідною профілактичною роботою з дітьми, адек-ватною рівню їх розвитку, віку, але дещо випереджати її за змістом. Такий підхід, без сумніву, є умовою успішної взаємодії школи і сім’ї у спільній профілактичній роботі антинаркогенного спрямування.

3 метою забезпечення успішного функціонування запропонова-ної системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів та координації зусиль різноманітних державних, адміністративних, ві-домчих відділів та структур (наркологічної служби, служби у справах неповнолітніх, Центру соціальних служб для молоді тощо), що мають відношення до вирішення питань профілактики адиктивної поведін-ки молоді, позитивну роль може відіграти інформаційно-методичний центр педагогічної профілактики адиктивної поведінки.

Робота центру має будуватися на основі комплексного плану, компоненти якого диктуються життєвою необхідністю та інформа-цією щодо проявів адиктивної поведінки молоді, що надходить від різних відомств та ланок загальної, середньої спеціальної, системи профтех освіти.

Враховуючи, що педагогічна профілактика сьогодні має дещо ситуативний характер, що виключає системність і послідовність у її здійсненні, що дає високу результативність, завданням центру є надання необхідної організаційно-методичної, інформаційної, кон-сультативної, психолого-педагогічної допомоги психологам, вчите-лям, сім’ям, особам, що мають досвід адиктивної поведінки, громад-ським організаціям.

Програма вивчення особистості, поєднуючи найбільш загальні питання характеристики підлітка і спеціальні, що орієнтують вихо-вателя на визначення та розуміння можливих умов та факторів роз-витку у підлітка схильності до адиктивної поведінки, може надати допомогу педагогові у плануванні його діяльності профілактичного характеру, доборі пакету методичних матеріалів відповідного зміс-ту, доцільних форм роботи у певному напрямку, педагогічно обґрун-тованих методів виховного впливу на особистість підлітка. Залежно від особливостей його поведінки і розвитку та обставин педагогічної ситуації під відповідним кутом зору може використовуватись оцін-ка інформації для будь-якого вікового періоду.

Програма вивчення особистості школяра (різного віку) має такі розділи: І. Особливості соціально-психологічного клімату сім’ї:

1)         склад сім’ї (повна, неповна);

соціально-професійний статус сім’ї (професії батьків);Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

3)         матеріально-економічні умови сім’ї:

-          матеріальний добробут сім’ї;

-          побутові умови;

4)         умови навчання та розвитку дітей:

-          санітарно-гігієнічні умови;

-          харчування;

5)         культурно-освітній рівень сім’ї:

-          освіта батьків;

-          взаємовідносини в сім’ї (між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і членами сім’ї похилого віку);

-          сімейне дозвілля;

-          ставлення сім’ї до соціально-культурних цінностей (книг, творів мистецтва, музики, спорту, сімейних традицій);

-          ставлення сім’ї до наркогенних речовин;

6)         тип сімейного виховання.

II.        Індивідуально-типологічні особливості школяра:

1)         стан здоров’я учня (здоровий, хворіє іноді, хворіє часто, опера-тивні втручання, травми, інфекційні хвороби, стан психіки, фі-зичні вади);

2)         спадковість (можливі ускладнення, пов’язані зі зловживанням батьків наркогенних речовин);

3)         психологічні особливості особистості:

 

-          тип темпераменту;

-          характерологічні риси;

-          інтелектуальний розвиток;

-          цінності та інтереси;

-          альтернативні цінності та інтереси.

III.       Соціально-психологічний статус у колективі:

1)         положення у формальній групі;

2)         характер спрямованості неформальної групи;

3)         положення у неформальній групі. Особливість роботи та визначені завдання зумовлюють різно-манітність методів психолого-педагогічної діагностики. У цьому ви-падку рекомендується використовувати такі:

 

-          повікову стандартизовану анкету В. М. Бенюмова для вивчення особливостей сімейного оточення учня;

-          спостереження за спеціальною індивідуальною програмою на предмет визначення можливих умов і факторів адиктивної по-ведінки;невербальну тестову методику Ровена для вивчення інтелекту;

-          методику ПДО А. Є Лічко для визначення типу акцентуації ха-рактеру;

-          методику вивчення інтересів за К. К. Платоновим;

-          методику вивчення інтересів школярів за О. Я. Польською;

-          методику визначення самооцінки за А. В. Петровським;

-          методику вивчення поведінки учня на уроці за Д. В. Ніколенко;

-          методику вивчення особливостей міжособистісних стосунків в учнівському колективі за А. В. Петровським А. Л. Коломин-ським;

-          методику визначення типу темпераменту за Айзенком. Діяльність педагога на першому етапі профілактики адиктивної

поведінки учнів було б доцільно завершити включенням отриманих показників вказаних параметрів у повікову методичну систему-програму:

 

Вік       Можливі умо-ви та фактори

адиктивної поведінки під-літка       Мотиви

проявів

адиктивної

поведінки       Рівень інформова-ності підлітків щодо наслідків вживання наркогенних речовин     Найбільш чут-ливі до вихов-ного впливу особистості

Другим етапом профілактичної діяльності педагога є визначен-ня мети і завдання. Вони висуваються відповідно до вікових осо-бливостей розвитку дітей та молоді та найбільш загальних вимог до виховання сьогодні.

На основі чітко сформульованих та усвідомлених завдань про-філактики адиктивної поведінки школярів формується відповідна система адекватних засобів, форм та методів роботи, визначаються місце, час, умови, за яких будуть реалізовані поставлені завдання, тобто моделюється третій етап профілактичної діяльності вчителя.

Роботу на цьому етапі доцільно зосередити на складанні науково-мотивованої програми індивідуальної роботи з підлітками, котрі є групою “ризику”; що мають досвід адиктивної поведінки; з різним рівнем антинаркогенної інформованості. Керуватись у створенні такої програми педагог може повіковою методичною системою-програмою профілактики адиктивної поведінки учнів.

Методика профілактичної діяльності фахівців на цьому етапі може мати такі її напрямки:Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

1)         здійснення антинаркогенного виховання дітей і підлітків;

2)         організація альтернативної діяльності неповнолітніх;

3)         проведення антинаркогенного навчання батьків;

4)         психолого-педагогічноа допомога учням, що набули досвіду вживання наркогенних речовин та корекція їх поведінки. Система-програма орієнтована на її творче використання та пе-редбачає широку варіативність причин адиктивної поведінки та ме-тодів її профілактики.

Методика реалізації складеної науково-мотивованої програми індивідуальної роботи зі школярами може мати два аспекти:

1)         профілактичну роботу з класним колективом загалом чи мікроколективом, деякі члени якого мають досвід адиктивної поведінки;

2)         індивідуальну роботу з окремими особами групи “ризику”.

Найважливішою особливістю етапу реалізації програми виховного впливу на особистість є його тісний зв’язок з етапом вивчення

особистості. Початковий етап профілактики не тільки забезпечує

збір необхідної для вихователя інформації про індивіда, визначає

спрямованість і специфіку профілактичних заходів, він частково

реалізує виховний вплив на особистість школяра. Адже у процесі

бесіди, анкетування та інших методів вивчення особистості активізуються процеси самоконтролю, що сприяє перегляду та переоцінці

деяких її поглядів та переконань, почуттів і звичок, взаємовідносин

з оточуючими, що є важливою передумовою для розвитку у вихованця психологічної готовності до сприйняття виховного впливу,

дотримання таких правил поведінки, які диктуються загальними завданнями і умовами профілактики. Непорозуміння між педагогом

та вихованцями, що пов’язані з деякими педагогічними вимогами,

корекцією поведінки школяра, спостерігаються у практиці виховної

роботи і пояснюються саме тим, що у процесі організації навчальновиховної діяльності та відпочинку школярів перед ними ставляться

вимоги, які сприймати психологічно вони не готові.

Отже, на першому етапі профілактичної роботи особистість під-літка не тільки вивчається, але й певною мірою постійно перебудо-вується. А програма індивідуальної роботи з учнями на четвертому етапі профілактичної діяльності не тільки реалізується, але й вдо-сконалюється під час подальшого вивчення особистості і визначен-ня результативності виховного та корекційного впливів на неї.Особливого значення для реалізації програми індивідуальної роботи зі школярами має уміння вихователя знайти, побачити, від-чути домінанту у складній системі життєвих планів та інтересів дитини. Такою домінантою може бути її бажання досягти якихось результатів, знайти себе, своє місце, улюблену справу тощо. Якщо така домінанта відсутня, педагогу необхідно створити її у процесі індивідуальної роботи, навчити вихованця критично оцінювати свої можливості, побачити власні недоліки, активізувати нові позитивні інтереси. Це може надати педагогові суттєвої допомоги у ломці ста-рих негативних і вихованні нових позитивних якостей особистості.