12.4. Перестрахування ризиків у ЗЕД


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

Перестрахування — це система економічних відносин, відповідно до якої страховик передає частину прийнятих до страхування ризиків іншим страховикам (у власній країні та за кордоном), щоб забезпечити надійність та рентабельність страхових операцій. Таким чином, пере-страхування — це вторинне страхування, коли первинний (оригіналь-ний) страховик виступає в ролі перестрахувальника. Перестрахування є механізмом перерозподілу ризиків у масштабі національного, регіо-нального та світового ринку страхових послуг, що сприяє підвищенню фінансової стійкості страхових операцій. Враховуючи масштабність та високу збитковість (завдяки ефекту кумуляції збитку) операцій ЗЕД, перестрахування (особливо, міжнародне) стало невід’ємним атрибу-том страхування зовнішньоекономічних ризиків.

Перестраховиками виступають як самі страхові фірми, так і спе-ціалізовані компанії такі, наприклад, як всесвітньо відомі «Munich Re», «Swiss Re», «Colonia Re» та ін. На сьогодні у світі діє майже 250 професійних перестрахувальників.

У сучасній світовій практиці існують різні методи та форми пере-страхування.

Перестрахування може бути факультативним (для одинич-них угод) та договірним (облігаторним) (для довгострокових дого-ворів). Останнє вимагає від сторін перестрахувального договору обо-в’язкового виконання домовленостей щодо перестрахування. Так, у договірному перестрахуванні мають бути чітко обумовлені: форми перестрахування, ліміти відповідальності страховика, частки його

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

участі в договорі, принципи розрахунків по премії та збиткам, пере-страхувальна комісія та інші умови.

У договірному перестрахуванні можна визначити дві основні форми укладання договорів: пропорційне та непропорційне, які роз-різняються за принципом розподілу ризиків між перестрахувальни-ком (первинним страховиком) та перестраховиком.

Пропорційне перестрахування здійснюється на підставі пропорцій-ного розподілу ризиків між перестрахувальником та перестраховиком. Це відбувається при квотній системі, коли страховик визначає частку перестрахування у фіксованому відсотку від кожної страхової суми, та при ексцедентній системі, коли перестраховується частина страхової суми, що перевищує певний розмір для даної категорії ризиків.

Непропорційне перестрахування означає відшкодування збитку лише тоді, коли він перевищує певну суму або загальна сума збит-ків за певною групою ризиків перевищує встановлений рівень збит-ковості. Відповідно розрізняють перестрахування на базі ексцеденту збитку та ексцеденту збитковості. Непропорційне перестрахування спрямоване на захист страховика від великих збитків для забезпечен-ня гарантії рентабельності особливо небезпечних видів страхування.

Правові заходи проведення перестрахування в Україні визна-чають Закон України «Про страхування» та Постанова КМУ «Про затвердження положення про порядок здійснення операцій з пере-страхуванням» [13,21]. Ці документи визначають перестрахування необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страхови-ків та надійності, безпечності і диверсифікованості розміщення стра-хових резервів страховика у випадку, якщо:

—        страховик бере на себе страхові зобов’язання в обсягах, що мо-жуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок влас-них активів;

—        страхова сума за окремим об’єктом і видом страхування пе-ревищує 10% суми сплаченого страхового фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату;

—        перестрахування є передумовою здійснення інших видів ді-яльності (міжнародні перевезення, експлуатація об’єктів під-вищеного ризику, великомасштабні інвестування тощо).

При укладанні договору перестрахування необхідно звернути ува-гу на два моменти:

Модуль ІІІ. Функціональне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства

—        процес перерозподілу частини страхової відповідальності за каналами перестрахування іноді може починатися ще до укла-дання договору прямого страхування, тобто на етапі проведення переговорів між страхувальником і страховиком (так зване по-переднє розміщення ризику). У певних випадках, коли страху-ється великий ризик або особливо небезпечний об’єкт, це просто необхідно. Умови, на яких перестраховик згоден укласти договір перестрахування, можуть істотно позначитись на умовах прямо-го договору страхування. Здебільшого це стосується суми стра-хової премії, порядку її сплати, а також обов’язків клієнта;

—        істотною умовою надійності перестрахувального захисту є пра-вильний вибір перестраховиків, критеріями якого можуть бути:

•          розмір статутного капіталу та інших власних засобів перестраховика;

•          спеціалізація;

•          платоспроможність і фінансова стійкість перестраховика;

•          стан страхових резервів та їхнє розміщення;

•          структура активів і рівень їхньої ліквідності;

•          положення в рейтингах за різними показниками (зокрема, за

надходженнями, виплатами);

•          репутація на перестрахувальному ринку;

•          відомості про своєчасність виплат страхових відшкодувань за

іншими договорами перестрахування;

•          досвід роботи на ринку;

•          персональний авторитет керівників і провідних спеціалістів;

•          участь у великих перестрахувальних пулах;

•          наявність зв’язків з міжнародними перестрахувальними організаціями;

•          ступінь розвитку регіональної мережі представництв (для закордонних перестраховиків) тощо. Українські страховики активно перестраховують ризики ЗЕД за кордоном. Так, іноземним перестраховикам надається до 90% страхо-вої премії за авіаційними та морськими ризиками, ризиками здоров’я осіб, які виїжджають за кордон; до 60% — за «автокаско», до 50% — за великими майновими ризиками [54, с. 665].

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Семінар № 12. Основні види страхування у зовнішньоекономічній діяльності підприємств

Мета й завдання заняття: визначити сутність страхування ЗЕД підприємств та ризиків, від яких надається страховий захист, роз-глянути основні випадки страхування при зовнішньоторговельній та виробничо-інвестиційній моделях ЗЕД.