Ліцензуванню підлягають:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

—        надання послуг з користування залізничними коліями та ін-шими об’єктами інфраструктури залізничного транспорту за-гального користування;

—        міжнародні (в межах країн СНД) перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом;

—        надання спеціалізованих послуг транспортних терміналів, пор-тів, аеропортів.

Щоб отримання ліцензії на здійснення транспортно-експеди-ційних перевезень зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, за-явник може звернутися до асоціації «Укрзовніштранс». Для отриман-ня ліцензії юридичною особою, їй необхідно подати до компетентних органів заяву з переліком видів транспортно-експедиційних послуг, що будуть надаватися; реєстраційну картку за встановленою формою; копії статуту та засновницької угоди (якщо засновників або уповнова-жених органів двоє і більше); свідоцтво про державну реєстрацію.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Можливість надання послуг, здійснення яких підлягає ліцензуванню, підтверджується також угодами з організаціями, які отримала ліцензію Національного банку України на розрахунки у валюті між резидентами, фрахт суден, страхування вантажів, здійснення митної очистки, брокер-ську діяльність. У разі здійснення перевезень залізницею обов’язково є наявність угоди між експедитором і Українською залізницею.

Питання ліцензування міжнародних перевезень регламентує Інструкція про порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на надання транспортно-експедиційних послуг, умови здійснення та контроль за їх дотриманням при перевезеннях зовнішньоторговель-них і транзитних вантажів, що затверджена наказом Міністерства зо-внішніх економічних зв’язків України від 17 лютого 1994 р., а також Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяль-ності (ліцензійні умови) з внутрішніх і міжнародних перевезень паса-жирів і вантажів залізничним транспортом та контроль за їх дотриман-ням, затверджена наказом ліцензійної палати України, Міністерством транспорту України від 11 травня 1999 р. за № 45/249.

Транспорт є головним засобом зв’язку між експортером та імпор-тером. Своєчасна доставка вантажу в кінцевий пункт призначення у доброму стані є метою транспортування. Завдання транспортування:

—        перевезення за безпечним маршрутом;

—        якісне сервісне обслуговування;

—        мінімальні витрати.

При виборі транспорту беруться до уваги: географічне положен-ня країн-експортерів та імпортерів; відстань між країнами; характер товару, що перевозиться та його вартість, вартість перевезення, без-пека транспортування.

Для острівних країн (Великої Британії, Японії та багатьох інших) основними, а то й єдиними видами міжнародних перевезень є мор-ський або авіаційний транспорт. В окремих випадках можуть засто-совуватися інші (наприклад, завдяки тунелю під Ла-Маншем Велика Британія сполучається з континентальною Європою залізницею та автотранспортом; трубопроводами, що прокладаються по дну морів, перекачуються газ і нафта). У багатьох країнах, а також і в Україні, на-впаки, більша частина міжнародних перевезень здійснюється назем-ними видами транспорту. Дуже часто доводиться використовувати різні види транспорту для перевезення одного й того самого вантажу.

Модуль ІІІ. Функціональне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Так, континентальні країни Центральної Африки головними своїми партнерами мають європейські країни, а виходу до моря в них немає; тому вони вимушені комбінувати автомобільний (або залізничний) і морський транспорт. В аналогічному становищі перебувають країни Центральної Азії (в тому числі країни СНД).

Відстань між країнами-партнерами також має значення при вибо-рі транспортного засобу. На далеку відстань, що вимірюється тисяча-ми кілометрів, невигідно користуватись автомобільним транспортом, тому що перевезення невеликого за масою вантажу обійдеться дуже дорого; тут краще застосовувати залізничний або морський тран-спорт, що має велику вантажопідйомність.

Вибір виду транспорту здебільшого залежить від властивостей і вартості товару, що транспортується. Відносно дешеві товари не можна перевозити дорогим видом транспорту, бо транспортна складова стано-витиме надто велику частку в кінцевій вартості товару. Найдешевшим є водний транспорт (якщо не брати до уваги трубопроводів), найдо-рожчим — авіатранспорт. Тому такі вантажі, як зерно, руда, вугілля, нафта, доцільно перевозити морем, річкою або залізницею. Навіть автотранспорт для цих вантажів не підходить. Автотранспортом пе-ревозяться відносно коштовні речі. Найкоштовніші товари можна транспортувати літаками, тому що навіть висока вартість авіапереве-зень не стане великою часткою в кінцевій вартості товару. Крім того, авіатранспортом доцільно перевозити речі, які швидко псуються або потребують термінового доставлення з інших причин.

Щодо пасажирських перевезень, то перевага останнім часом на-дається автомобільному й повітряному транспорту як більш швид-кісним видам порівняно з водним і залізничним; правда, й вартість поїздки в цьому разі вища.

Дороге, крихке устаткування найчастіше перевозиться авіатран-спортом, що забезпечує певну безпеку транспортування. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки висока (запчастини автомобілів, контор-ське автоматизоване і звичайне обладнання, фармацевтичні товари й ме-дикаменти тощо), доставляються, як правило, традиційним способом — морем, в основному в контейнерах, хоч коштує це дорожче. Відправники також враховують швидкість доставлення, частоту відправок (за планом на добу); надійність (додержування щодо графіків доставки); перевізну спроможність (спроможність перевозити різні вантажі).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс