Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Тема 6. Принципи формування та сутнiсть моделей зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiдприємств 6.1. Зовнiшньоторговельна модель ЗЕД пiдприємства : Зовнішньоекономічна діяльність підприємств : Бібліотека для студентів

Тема 6. Принципи формування та сутнiсть моделей зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiдприємств 6.1. Зовнiшньоторговельна модель ЗЕД пiдприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

магниевый скраб beletage

Зовнiшньоторговельна модель включає комплекс експортних та iмпортних операцiй, якi пов’язанi з торгiвлею товарами, послугами, продукцiєю iнтелектуальної працi (рис. 6.1).

Експортнi операцiї — це дiяльнiсть, яка пов’язана з продажем i вивезенням за кордон товарiв для передачi їх у власнiсть iноземного контрагента.

Здiйснення експортних операцiй передбачає:

—        подання митному органу документiв, що засвiдчують пiдстави та умови вивезення товарiв за межi митної територiї країни;

—        сплату податкiв i зборiв, установлених на експорт товарiв;

—        дотримання експортером вимог, передбачених законом.

При здiйсненнi реекспортних операцiй товари, що походять з

iнших країн, не пiзнiше нiж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територiю країни вивозяться з цiєї територiї в режимi експорту.

Реекспортнi операцiї здiйснюються за умов, якщо:

—        митному органу подано дозвiл уповноваженого органу, укла-деному в установленому законом порядку, на реекспорт товарiв;

—        товари, що реекспортуються, по-перше, перебувають у тому самому станi, в якому вони перебували на момент ввезення

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

на митну територiю країни, крiм змiн внаслiдок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберiгання; по-друге, не використовувалися з метою одержання прибутку; по-третє, вивозяться не пiзнiше нiж через один рiк з дня їх ввезення на митну територiю країни.

 

Торгiвля продукцiєю iнтелектуальної праці          

                                  

            Патентами     л

           

           

                       

            Лiцензiями    

           

           

                       

            Копiрайт        л

           

           

                       

            Товарними знаками

           

           

                       

            Ноу-хау         

           

           

                       

            Iнжинiринг    ^

           

                       

Комплектним устаткуванням

Рис. 6.1. Зовнішньоторговельна модель ЗЕД підприємства

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

До товарiв, що реекспортуються, не застосовуються заходи нета-рифного регулювання.

Iмпортнi операцiї — це дiяльнiсть, що пов’язана iз закупiвлею i ввезенням iноземних товарiв для наступної реалiзацiї їх на вну трiш-ньому ринку своєї країни.

Здiйснення iмпортних операцiй передбачає:

—        подання митному органу документiв, які засвiдчують пiдстави та умови ввезення товарiв на митну територiю країни;

—        сплату податкiв i зборiв, якими обкладаються товари пiд час ввезення на митну територiю країни вiдповiдно до її законiв;

—        дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходiв не та-рифного регулювання та iнших обмежень.

При здiйсненнi реiмпортних операцiй товари з країни їхнього походження та вивезенi за межi її митної територiї, згiдно з митним режимом експорту, не пiзнiше нiж у встановлений строк ввозяться на митну територiю цiєї країни для вiльного обiгу.

Товари можуть перемiщуватися через митний кордон країни в режимi реiмпорту, якщо вони:

—        походять з митної територiї цiєї країни i ввозяться не пiзнiше нiж через один рiк пiсля їхнього вивезення (експорту);

—        не використовувалися за межами країни походження з метою одержання прибутку;

—        ввозяться в тому самому станi, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крiм змiн внаслiдок природно-го зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберiгання.

У разi реiмпорту товарiв протягом одного року з дати їхнього експорту суми вивiзного (експортного) мита, сплаченi при їхньому експортi, повертаються власникам цих товарiв або уповноваженим ними особам на пiдставi їхнiх заяв.

Особа, що перемiщує товари в режимi реiмпорту, сплачує суми, одержанi експортером як виплати або за рахунок iнших пiльг, на да них пiд час вивезення (експорту) цих товарiв, а також вiдсотки з цих сум.

Таким чином, експортно-iмпортнi операцiї вважаються здiй сненими, якщо товар пропущено через державний кордон країни контрагента, для чого необхiдне виконання визначених митних фор мальностей i процедур.

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

Правовою форою проведення зовнiшнiх торговельних операцiй є мiжнародна торгова угода, пiд якою розумiється договiр мiж двома чи декiлькома контрагентами, що знаходяться в рiзних країнах, щодо постачання визначеної кiлькостi та якостi товарних одиниць, надання послуг, обмiну науково-технiчними знаннями, оренди.

Договiр вважається мiжнародним тiльки за умови, що його сторони перебувають у рiзних країнах. Якщо договiр укладений мiж сторонами рiзної нацiональної приналежностi, фiрми яких роз-ташованi на територiї однiєї країни, то в цьому випадку договiр не вважається мiжнародним. Якщо ж договiр укладений мiж сторонами однiєї нацiональної приналежностi, пiдприємства яких знаходяться на територiї рiзних країн, то договiр буде вважатися мiжнародним.

Мiжнародна торговельна угода залежно вiд об’єкта купiвлi-про-дажу оформляється у виглядi договору купiвлi-продажу товарiв у матерiально-речовiй формi, договору закупiвлi-продажу послуг, до-говору закупiвлi-продажу результатiв творчої дiяльностi.

Головною особливiстю зовнiшньоторговельної моделi є наявнiсть двох сторiн мiжнародної угоди: покупця та продавця, тобто одна iз сторiн виробляє продукцiю або здiйснює послуги, а друга – є їхнiм споживачем. У процесi торговельної операцiї здiйснюється перехiд власностi вiд однiєї сторони до другої. Зовнiшньоторговельна модель передбачає як самостiйну дiяльнiсть пiдприємця на зовнiшньому ринку, так i ви ко-ристання послуг спецiалiзованих фiрм, у тому числi посередникiв.

Зовнішня торгівля товарами

Торгiвля товарами залежно вiд характеру здiй снення зовнiшньо-торго вельних опе ра цiй по дi ляється на традицiйну та зу стрiчну.

Традицiйна торгiвля сировинними та промисловими товарами означає експорт та iмпорт товарiв, якi не зумовленi кооперацiйними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обмiну товарами, i регулюється Конвенцiєю ООН про договори мiжнародної купiвлi-продажу товарiв.

До сировинних товарiв належать: мiнеральна сировина та про-дукти її збагачення i переробки (чорнi i кольоровi метали), сiль сь-когосподарська сировина рослинного i тваринного походження й продукти їх первинної переробки, а також продовольчi товари. Торгiвля сировинними товарами характеризується рядом особливостей:

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

—        попит та пропозицiя на сировиннi товари залежать вiд клi-матичних умов, природних запасiв, полiтико-економiчних криз, особливо в найважливiших сировинних регiонах. Тому в цiлому мiжнародна торгiвля сировинними товарами характеризується нестабiльнiстю ринку;

—        спостерiгається довгострокове перевищення пропозицiї сиро-винних товарiв над попитом. Це призводить у рядi випадкiв до сировинної кризи в країнах, що розвиваються, з вузькою сиро-винною спецiалiзацiєю, оскiльки експорт сировинних ресурсiв забезпечує їм 50–100 експортних доходiв;

—        партнери прагнуть установити досить тривалi вiдносини на основi довгострокових мiжнародних контрактiв, в яких експор-теру забезпечується стабiльний збут, а iмпортеру – гарантоване регулярне постачання. На довгостроковi контракти припадає близько 30% свiтового сировинного експорту, при цьому на природний газ — 100, мiдi, олов’янi, свинцево-цинковi концен-трати — 90, кам’яне вугiлля — 75, залiзну руду — 60, марганцеву руду — 30%;

—        купiвля-продаж сировинних товарiв тiсно пов’язана з поста-чанням iнших видiв товарiв, є частиною комерцiйних операцiй, складних видiв зовнiшньоекономiчного спiвробiтництва (технiко-економiчного, науково-технiчного), великомасштаб-них угод на компенсацiйнiй основi;

—        знижуються темпи зростання експорту сировинних товарiв при абсолютному збiльшеннi розмiрiв торгiвлi даної товарної групи;

—        темпи зростання торгiвлi паливом i сировиною мiнерального походження випереджають темпи зростання торгiвлi продо-вольством i сiльськогосподарською сировиною;

—        зростає торгiвля напiвфабрикатами, виготовленими на основi мiнеральної i рослинної сировини, а також сировиною глибокої обробки/переробки i спецiально пiдготовленими матерiалами пiдвищеної якостi;

—        пiдвищуються вимоги iмпортерiв до екологiчної безпеки то-варiв, що поставляються;

—        високий ступiнь монополiзацiї. Найбiльшi торговельнi i промисловi компанiї прагнуть установлювати монопольно-високi

цiни на сировинних ринках. При цьому внутрiшньокорпораМодуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

цiйнi постачання сировини ведуться за зниженими трансферт-ними цiнами;

—        зростає державне втручання у визначення обсягiв, напрямiв,

форм i методiв торгiвлi сировинними i продовольчими товарами.

Торгiвля промисловими товарами включає торгiвлю:

а)         товарами широкого вжитку;

б)         машинно-технiчною продукцiєю, у тому числi:

—        готовою продукцiєю;

—        продукцiєю в розiбраному виглядi ;

—        комплектним устаткуванням.

Вiтчизнянi пiдприємцi, здiйснюючи зовнiшню торгiвлю промис-ловими товарами, повиннi враховувати такi її особливостi, якi зу-мовленi новими вимогами ринку:

—        зниження життєвого циклу бiльшостi видiв товарiв;

—        зростання виробництва високотехнологiчних виробiв;

 

—        спостерiгається процес постiйної диверсифiкованостi вироб-ництва на якомога дрiбнiшi галузi i пiдгалузi;

—        мiжнародна торгiвля готовими виробами однiєї й тiєї самої товарної номенклатури, торгiвля продукцiєю в розiбраному виглядi (вузлами, деталями, компонентами готових виробiв) по-роджує новий тип мiжнародного обмiну — внутрiшньогалузеву торгiвлю, що витiсняє традицiйну мiжгалузеву;

— зростання у верстатобудiвельнiй продукцiї частки вiдновленого устаткування;

—        перехiд вiд одиничних до системних продаж. Основний товар пропонується з комплектуючими i супутнiми виробами;

—        пiдвищення вимог до технiко-економiчних показникiв виробiв;

—        машинно-технiчна продукцiя повинна вiдповiдати вимогам Мiжнародної органiзацiї стандартiв;

—        зростання торгiвлi товарами виробничого призначення ви-переджає зростання торгiвлi машинно-технiчними виробами культурно-побутового призначення;

—        посилення тиснення соцiального фактору, який виявляється у дефiцитi i дорожнечi квалiфiкованої працi;

—        розроблення нових, бiльш ефективних iнструментальних кон-струкцiйних матерiалiв;

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

—        потреба швидкого виконання заходiв з передаванням креслень виробiв замовнику по Iнтернету i поставкою продукцiї за сис-темою «точно в термiн»;

—        гнiтюча частина свiтового експорту й iмпорту машинно-тех нiч-ної продукцiї зосереджена в iндустрiально розвинутих країнах;

—        торговельна полiтика держав спрямована на стимулювання експорту машинно-технiчної продукцiї i захист нацiонального товаровиробника;

—        зростання на свiтовому споживчому ринку частки контрафакт-ної (фальсифiкованої) продукцiї.

Сутнiсть зустрiчної торгiвлi полягає в тому, що експортно-iмпортнi операцiї доповнюються прийняттям партнерами зустрiчних зобов'язань щодо постачання (закупiвлi) погоджених товарiв i послуг. Мiжнародна зустрiчна торгiвля є якiсно новою формою органiзацiї комерцiйних операцiй, розвиток якої вiдзначається швидкими темпами. Вона спри-яє встановленню ефективного, довгострокового, взаємовигiдного спiв-робiтництва учасникiв безпосередньо в сферi виробництва. У мiж на-родному товарообiгу її частка становить близько 50%.

Зустрiчна торгiвля характеризується такими рисами:

—        є важливим iнструментом регулювання мiжнародного товарооб-мiну, оскiльки укладання мiжурядових угод про товарообмiннi операцiї, а також угод про економiчне i виробниче спiвробiтництво на компенсацiйнiй основi дозволяє на кiлька рокiв уперед визна-чити види й обсяги товарiв взаємного постачання, їх загальну вар-тiсть i порядок розрахункiв, характер i вартiсть су путнiх чи окре-мо наданих технiчних послуг i науково-технiчних знань;

—        гнучкiсть, що дає змогу контрагентам пристосовуватися до умов, що змiнюються, на свiтових товарних ринках; дає мож ли-вiсть краї нам цiлеспрямовано диверсифiкувати свiй експорт, виходити на нетрадицiйнi ринки збуту, на важкодоступнi рин-ки розвинутих країн, обгородженi тарифними i нетарифними бар'єрами; створює умови для економiї валюти, прискорення процесу мiжнародного то варообмiну;

—        пов'язування експорту iз зустрiчними закупiвлями товарiв iм-портуючої фiрми чи країни-iмпортера, i навпаки.

Видами мiжнародної зустрiчної торгiвлi є бартернi операцiї, зу-стрiчнi закупiвлi, викуп технiки, що була у вживаннi, операцiї з да-Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

вальницькою сировиною, простi компенсацiйнi операцiї, складнi ком-пенсацiйнi угоди.

Зовнішня торгівля послугами.

Наступною складовою зовнiшньо тор го вельної моделi є торгiвля послугами.

Послуга — це виконання згiдно з договором однiєю стороною (виконавцем) за завданням другої сторони (замовника) певних дiй або здiйснення певної дiяльностi, що споживаються в процесi їхньої реалiзацiї. Послуги у ЗЕД — це економiчнi вiдносини мiж двома сто-ронами — резидентами та нерезидентами.

Послуги i торгiвля ними якiсно вiдрiзняються вiд товарiв i торгiвлi товарами.

Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна, на вiдмiну вiд товарiв, побачити i вiдчути на дотик; вони не пiддаються збереженню; торгiвля послугами пов'язана з їхнім виробництвом; екс-порт послуг означає надання послуги iноземцю, тобто нерезиденту, навiть якщо вiн перебуває на митнiй територiї країни. Однак вище-наведений опис характеристик має обмеження. Деякi послуги мож-на побачити (наприклад, звiт консультанта на дискетi), деякi з них зберiгаються (наприклад, система телефонного автовiдповiдача).

Рiзниця мiж товарами i послугами полягає також у тому, яким чином уряд надає захист власному виробнику. Якщо виробничi га-лузi промисловостi вiдгороджуються через установлення тарифiв, кiлькiсних обмежень тощо, то сфера послуг вiдгороджується голо-вним чином нацiональними нормативами i правилами вiдносно пря-мих iноземних iнвестицiй i участi iноземних постачальникiв послуг в дiяльностi нацiональних пiдприємств.

Захист сфери послуг не можна забезпечити заходами на кордо-нах через нематерiальний характер послуг, а також тому, що небагато операцiй з послугами пов'язанi з перетинанням кордонiв.

Рiзнi характеристики послуг впливають на спосiб, яким здiй сню ються мiжнароднi операцiї. Якщо мiжнароднi операцiї з товарами передбачають їхнє фiзичне перемiщення з однiєї країни до iншої, то тiльки деякi види операцiй з послугами передбачають рух через кордони. Од нак для бiльшостi операцiй у сферi послуг час i мiсце споживання не можна вiдокремити, що потребує наближення постачальника послуг до споживача.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Послуги на мiжнародному рiвнi надаються iз застосуванням чо-тирьох способiв, зокрема:

1)         транскордонне постачання, тобто надання послуг через кор-дон. Постачальник i споживач послуги не перемiщаються через кордон, його перетинає тiльки послуга. Прикладами транскордон-них операцiй можуть бути послуги, що передаються через засоби телекомунiкацiї (кон сультацiї по телефону або по факсу, постачан-ня послуг поштою, переказ грошей через банки), послуги, вкладенi в товари (технiчний звiт консультанта, програмне забезпечення на дискетi), транспортнi послуги;

2)         споживання за кордоном, тобто перемiщення споживачiв до країни експорту. Постачальник не перемiщується (туризм, освiта, ме-дичнi послуги в лiкарнi iншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно однiєї країни вiдправляється до iншої для ремонту);

3)         комерцiйна присутнiсть, тобто створення комерцiйної при-сутностi в країнi, у якiй повиннi надаватися послуги (вiдкриття фi-лiї чи дочiрньої компанiї). Постачальник послуг перемiщується, а споживач не перемiщується (наприклад, прямi iноземнi iнвестицiї, тимчасова трудова мiграцiя, банкiвська послуга, що надається через фiлiю чи вiддiлення iноземного банку);

4)         присутнiсть фiзичних осiб, тобто тимчасовий переїзд фiзичних осiб до iншої країни заради надання там послуг (наприклад, га стролi театрiв, артистiв, лекцiї професорiв унiверситетiв, послуги архi тек то-рiв, юристiв, подорожування iноземного консультанта до країни для надання консультацiйних послуг).

Загальна кiлькiсть послуг, якими торгують останнiми двома спосо-бами, значно вища вiд тих, якими торгують у випадку застосу вання пер-ших двох. Однак новiтнi досягнення комунiкацiйних тех нологiй i роз-виток електронної торгiвлi створюють дедалi бiльше можливос тей для компанiй надавати послуги в режимi транскордонного перемiщення, не створюючи комерцiйної присутностi в країнi-iмпортерi.

Можливi випадки, коли для надання послуги може використо-вуватись не лише один спосiб постачання. Наприклад, певна кон-сультацiйна послуга може бути надана засобами телекомунiкацiї i безпосередньо присутнiми фiзичними особами.

В Українi дiє Державний класифiкатор ДК 012-97 «Класифiкацiя по-слуг зовнiшньоекономiчної дiяльностi» (КПЗЕД). Вiн є складовою час-Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

тиною державної системи класифiкацiї i кодування технiко-економiчної та соцiальної iнформацiї.

КПЗЕД призначено для використання органами статистики та тими пiдприємствами, органiзацiями, установами, що беруть участь у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi (пiдприємства, банки, бiржi, ко-мерцiйнi структури, будiвельнi та транспортнi органiзацiї, рiчковi та морськi порти, готелi, ресторани та заклади громадського харчування, вищi навчальнi заклади, туристичнi бюро, пошти, страховi компанiї та iншi органiзацiї й установи, якi здiйснюють експорт-iмпорт послуг).

Використання КПЗЕД забезпечує проведення статистичних об-стежень послуг зовнiшньоекономiчної дiяльностi та аналiзу статистич-ної iнформацiї щодо експорту-iмпорту послуг (складання платiжних балансiв України).

До КПЗЕД включено види послуг, що використовуються у звiтностi, облiку та статистицi експорту-iмпорту послуг.

КПЗЕД подiляється на 16 секцiй:

—        послуги, пов’язанi iз сiльським господарством, мисливством та лiсовим господарством;

—        послуги, пов’язанi з рибним господарством;

—        послуги у добувнiй промисловостi;

—        послуги в обробнiй промисловостi;

—        послуги у виробництвi електроенергiї, газу та води;

—        послуги, пов’язанi з будiвництвом;

—        послуги, пов’язанi з оптовою та роздрiбною торгiвлею, тор-гiвлею транспортними засобами, послуги з ремонту;

—        послуги готелiв i ресторанiв;

—        транспортнi послуги;

—        послуги, пов’язанi з фiнансовою дiяльнiстю;

—        послуги в операцiях з нерухомiстю, здаванням пiд найм та по-слуги юридичним особам;

—        послуги, пов’язанi з державним управлiнням;

—        послуги, пов’язанi з охороною здоров'я та соцiальною допо-могою;

—        колективнi, громадськi та особистi послуги;

—        послуги домашньої прислуги;

—        послуги, пов’язанi з екстериторiальною дiяльнiстю (з дiяльнiстю рiзних мiжнародних органiзацiй).

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Зовнішня торгівля продукцією інтелектуальної праці

До третьої складової зовнiшньо тор говельної моделi належить торгiвля продукцiєю iнтелектуальної працi (мiжнародний техно ло-гiчний об мiн). Продукти iнтелектуальної працi мають не тiльки на-укову, а й комерцiйну цiннiсть. Серед них розрiзняють:

—        патент — свiдоцтво, яке видається вiдповiдною державною установою винахiднику, i засвiдчує його монопольне право на використання цього винаходу;

—        лiцензiя — дозвiл, який видається власником технологiї (лi-цензiаром), захищеної чи незахищеної патентом, зацiкавленiй сторонi (лiцензiатовi) на використання цiєї технологiї упро-довж визначеного часу i за визначену плату;

—        копiрайт — ексклюзивне право автора лiтературного, аудiо – чи вiдеопродукту на показ i вiдтворення своєї роботи;

—        товарний знак — символ (малюнок, графiчне зображення, сполу-чення букв тощо) визначеної органiзацiї, що використовується для iндивiдуалiзацiї виробника товару i який не може бути використа-ний iншими органiзацiями без офiцiйного дозволу власника;

—        ноу-хау — надання технiчних знань, практичного досвiду тех-нiчного, комерцiйного, управлiнського, фiнансового й iншого ха-рактеру, що представляють комерцiйну цiннiсть, застосовуванi у виробництвi i професiйнiй практицi i не забезпеченi патент-ним захистом [60, с. 332].

До форм торгiвлi продукцiєю iнтелектуальної працi належить також торгiвля науково-технiчними послугами (iнжинiринговi, кон-сультацiйнi, навчання персоналу).

При зовнiшнiй торгiвлi продукцiєю iнтелектуальної працi пiд-приємцям варто брати до уваги такi її особливостi:

1.         Розвиток ринку наукоємних технологiй. Зараз прогресивною вважається тенденцiя не просто зростання експортного потенцiалу країни, а його «iнтелектуалiзацiя», тобто збiльшення частки науко-ємних високотехнiчних товарiв у загальнiй структурi експорту. Це є чинником економiчного зростання.

Монополiя найбiльших фiрм на ринках технологiй. Науково-дослiднi розробки концентруються в найбiльших фiрмах промислово роз-винутих країн, оскiльки тiльки вони володiють достатнiми фiнансовими коштами для проведення дорогих дослiджень. Транснацiональнi кор по-Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

рацiї активно залучають у проведення НДДКР свої закордоннi фiлiї, дочiрнi компанiї, для яких характерне пiдвищення частки витрат на науковi розробки в загальнiй сумi цих витрат ТНК.

3. Технологiчна полiтика ТНК. Останнiм часом вiдбулися змiни в напрямах НДДКР, проведених ТНК. Дослiдження змiщуються в галузi, що визначають успiх у виробничiй i збутовiй дiяльностi:

—        удосконалювання традицiйних видiв виробiв для їх кращо-го пристосування до вимог свiтового ринку за показниками матерiалоємностi, енергоємностi, безпеки, надiйностi тощо;

—        створення принципово нових товарiв, дослiдження ринкiв, де можна очiкувати високих прибуткiв;

—        удосконалювання iснуючої i створення нової технологiї.

—        ТНК використовуються новi пiдходи до передачi науково-технологiчних досягнень:

—        продаж лiцензiй на початкових етапах життєвого циклу товарiв, щоб устигнути окупити частину витрат на НДДКР до-ходами вiд реалiзацiї їх результатiв;

—        установлення монопольно високих цiн на запатентовану продукцiю й обмеження виробництва i випуску нової продукцiї покупцями лiцензiй;

—        укладання угод мiж ТНК для одержання ексклюзивного права на блоки патентiв на найбiльш важливi винаходи. Укладаються угоди мiж окремими ТНК з метою утворення патентних пулiв1. Права на винаходи здобувають усi учасники пула шляхом видачi взаємних лiцензiй. Використання нових винаходiв, створених поза пулом, припиняється;

—        використання патентiв для контролю за розвитком технiки або для гальмування цього розвитку;

—        позбавлення дочiрнiх компанiй ТНК самостiйностi у виборi технiки i технологiї. Вони повиннi керуватися загальною лi-цен зiйною полiтикою в рамках ТНК;

—        передача ТНК лiцензiй на некомерцiйних умовах своїм фiлiям i дочiрнiм компанiям, що ставить останнiх у переважне станови-ще на ринку, сприяє пiдвищенню конкурентоспроможностi їх

1 Пул — форма монополії, особливий вид картелів, які відзначаються тим, що при-буток всіх учасників надходить в загальний фонд, а потім розподіляється між ними згідно раніше встановленої пропорції.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

продукцiї. Внутрiшньокорпорацiйний обмiн технологiєю дозво-ляє закордонним фiлiям швидше налагодити виробництво нових товарiв i органiзувати їхнiй збут; обiйти митнi бар'єри i валютнi об-меження iнших країн; знижує ступiнь ризику при укладаннi угод i гарантує нерозголошення промислових секретiв третiм країнам. Важливе мiсце в технологiчнiй полiтицi ТНК займає мiжнародне науково-технiчне спiвробiтництво шляхом створення стратегiчних альянсiв мiж ТНК рiзних країн для спiльного рiшення науково-технiчних проблем.

4.         Взаємини ТНК iз країнами, що розвиваються. ТНК намага-ються створити таку структуру мiжнародного подiлу працi, що забез-печувала б економiчну i технiчну залежнiсть країн, що розвиваються.

5.         Участь у мiжнародному технологiчному обмiнi «венчурних» фiрм (дрiбних i середнiх фiрм iз числом зайнятих до 1 тис. чол.).

Перевага цих фiрм на ринку технологiй полягає у вузькiй спецiалiзацiї. Випускаючи обмежену номенклатуру товарiв, цi фiрми отримують доступ на вузькоспецiалiзованi свiтовi ринки; не несуть додаткових витрат на вивчення ринку; рекламу; придiляють бiльше уваги безпо-середньому вирiшеннi науково-технiчних завдань.

Продаж лiцензiй є для венчурних фiрм найбiльш конкурентною формою передачi технологiї, тому що вони не можуть суперничати з великими корпорацiями нi в масштабi експорту високотехнiчної продукцiї, нi у вивезеннi пiдприємницького капiталу.

Розвиток мiжнародної технiчної допомоги. Ця допомога нада-ється розвинутими країнами країнам, що розвиваються, i країнам з перехiдною економiкою в галузi передачi технiчних знань, досвiду, технологiї, технологiчноємної продукцiї, навчання персоналу. Мiж-народнi програми технiчної допомоги спрямованi на пiдвищення технiчного рiвня країн-одержувачiв i здiйснюється на багатостороннiй основi, у тому числi по лiнiї мiжнародних органiзацiй (наприклад, МВФ, Всесвiтнього банку, ОЕСР та iн.) чи на двостороннiй основi.

Зовнiшня торгiвля лiцензiями є основним економiчним ме ха-нiзмом мiжнародного технологiчного обмiну i наразi набула широко-го i швидкого поширення.

Зростання зовнiшньої торгiвлi лiцензiями зумовлене рядом чин-никiв, що стимулюють фiрми продавати i купувати лiцензiї на свi-товому ринку:

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

—        комерцiйна зацiкавленiсть у здiйсненнi технологiчного трансфер-ту як з боку лiцензiара (продаючи лiцензiю, вiн за короткий термiн окуповує витрати на НДДКР, дiстає додатковий прибуток за раху-нок швидкого освоєння винаходу i випуску на його основi нових видiв продукцiї), так i з боку лiцензiата (купуючи лiцензiю, вiн еко-номить на НДДКР, має доступ до передових науково-технiчних до-сягнень, одержує доходи вiд використання новiтнiх технологiй);

—        посилення конкурентної боротьби на свiтовому ринку;

—        прискорення випуску на ринок нової продукцiї;

—        одержання доступу до додаткових ресурсiв;

—        проникнення i завоювання важкодоступних ринкiв у країнах, де широко використовуються тарифнi i нетарифнi бар'єри;

—        одержання прибутку вiд продажу лiцензiй на продукцiю, що не вiдповiдає новим стратегiчним прiоритетам. Так, фiрми з ди версифiкованим виробництвом постiйно коригують асор-тимент продукцiї, переключаючи ресурси на виробництво найбiльш прибуткових виробiв. При цьому «за бортом» можуть виявитися види продукцiї чи технологiї, якi для самих фiрм уже не мають iнтересу, але можуть бути з вигодою переданi за-кордонним пiдприємствам, зацiкавленим у їхньому продажу;

—        країни з обмеженими ресурсами науково-технiчного розвитку, беручи участь у мiжнародному технологiчному обмiнi, мають можливiсть зайняти тверду позицiю на свiтовому ринку без до-даткових витрат;

—        за допомогою лiцензiй створюється реклама вiтчизняної про-дукцiї i завдяки цьому зростає попит на неї в iнших країнах, а також вивчаються закордоннi ринки;

—        полiтичнi i правовi мотиви. Так, лiцензування є бiльш ви гiд-ним способом iнтернацiоналiзацiї при бажаннi лiцензiара за-хистити свої активи в умовах недосконалого законодавства, нестабiльної полiтичної ситуацiї в країнi-лiцензiатi, що до то-го ж проводить полiтику з обмеження панування iноземного капiталу i змiцненню державної власностi.

Поширеною формою торгiвлi продукцiєю iнтелектуальної працi є iнжинiринг.

Iнжинiринг — це комплекс iнженерно-консультацiйних послуг що-до використання технологiчних та iнших науково-технiчних розробок.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Сутнiсть мiжнародної торгiвлi iнжинiринговими послугами поля-гає в наданнi однiєю стороною iншiй на основi договорiв комерцiйних iнженерно-розрахункових, консультацiйних, iнженерно-будiвельних послуг щодо:

—        пiдготовки виробництва:

а)         передпроектнi послуги (соцiально-економiчнi дослiдження, польовi дослiдження, топографiчна зйомка, розвiдка корисних копалин,

пiдготовка технiко-економiчних обґрунтувань, консультацiї i нагляд

за проведенням цих робiт);

б)         проектнi послуги (складання генеральних планiв, схем, робочих креслень, технiчних специфiкацiй, консультацiї, нагляд тощо);

в)         пiсляпроектнi послуги (пiдготовка контрактної документацiї,

нагляд за здiйсненням робiт, керування будiвництвом, приймальноздавальнi роботи i т. iн.);

—        забезпечення процесу виробництва (послуги з органiзацiї проце-су виробництва, керування пiдприємством, навчання персоналу);

—        забезпечення реалiзацiї продукцiї;

—        обслуговування будiвництва й експлуатацiї промислових, iн-фраструктурних, сiльськогосподарських та iнших об'єктiв.

Усi цi послуги iнтелектуальнi i спрямованi на оптимiзацiю iн-вестицiйних проектiв на всiх етапах їхньої реалiзацiї.

До особливостей ринку iнжинiрингових послуг як ринку тех-нологiй належать:

—        результати торгiвлi iнжинiринговими послугами втiленi не в речовиннiй формi продукту, як це має мiсце у випадку торгiвлi технологiєю, а в деякому корисному ефектi, що може мати чи не мати матерiальний носiй, тобто iнжинiринг є непрямою формою передачi технологiй. Наприклад, послуги за навчання фахiвцiв, керування процесом будiвництва не мають матерiальних носiїв;

—        iнжинiринговi послуги пов'язанi з пiдготовкою i забезпеченням процесу виробництва i реалiзацiї, розрахованих на промiжне споживання матерiальних благ i послуг. Послуги виробничого характеру не вiдносяться до iнжинiрингових послуг;

—        об'єктом купiвлi-продажу є послуги, пристосованi до ви-користання в конкурентних умовах i передачi в середньому доступних науково-технiчних, виробничих, комерцiйних та iнших знань та досвiду.

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності