5.3. Органiзацiйно-функцiональна структура ЗЕД пiдприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

Головною формою пiдприємницької дiяльностi є фiрма — госпо-дарче пiдприємство або окремий бiзнесмен, що є юридичною особою. За видами дiяльностi фiрми групуються таким чином:

1. Фiрми послуг. До цiєї групи входять фiрми, якi надають транс-портнi, банкiвськi, страховi, посередницькi, iнформацiйнi послуги, послуги зв’язку, технiчне обслуговування, туристське забезпечення.

Торговельнi компанiї.

Виробничi компанiї.

За формами власностi i правовим положенням фiрми подiляються на такi типи:

1.         Одноосiбне володiння — виробництво, що належить однiй особi, яка повнiстю контролює пiдприємництво i вiдповiдає по його зобов’язанням.

2.         Спiльна власнiсть може мати форму товариства; товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю; акцiонерного товариства.

Товариство визначається як асоцiацiя двох або бiльше осiб, що беруть участь у бiзнесi як спiввласники на основi партнерської уго-ди. Товариство не є об’єктом окремого оподаткування; кожний парт-нер об’являє свою частку в прибутку товариства й оподатковується iндивiдуально.

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю за заборгованiсть, як-що вона є, вiдповiдає всiм своїм капiталом, а вiдповiдальнiсть його членiв обмежується їхньою часткою в основному капiталi.

Акцiонерне товариство — основна органiзацiйна i правова фор-ма великої фiрми. Корпоративна власнiсть, виражена акцiонерним

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

товариством, є провiдною формою мiжнародного бiзнесу. Капiтал акцiонерного товариства утворюється шляхом об’єднання багатьох iндивiдуальних капiталiв i грошових доходiв за рахунок випуску акцiй i облiгацiй, за рахунок одержання прибутку.

3. Державнi пiдприємства звичайно утворюються в галузях, що мають характер суспiльної необхiдностi (енергетика, оборонна про-мисловiсть, транспортнi мережi, зв’язок тощо). На вiдмiну вiд при-ватних пiдприємств прибуток тут не є головною метою. Управлiння державними пiдприємствами здiйснюється персоналом, призначе-ним урядовими органами, на основi нацiонального законодавства.

Органiзацiйно-функцiональна структура зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiдприємства залежить вiд багатьох факторiв , серед яких [55, с. 65–73]:

—        масштаби ЗЕД. При невеликому масштабi зовнiшньо еко но-мiчних операцiй i малiй номенклатурi можна не створю вати спе цiальнi структурнi пiдроздiли. У рамках дiючої орга нi за-цiйної структури пiдприємства створюється тимчасова група управлiння проектом виходу на зовнiшнi ринки. Це зручний та легкий метод органiзацiйної перебудови, який дозволяє ке-рiвництву контро лювати мiжнародну дiяльнiсть. При виходi на ринок з iншою продукцiєю створюється iнша група. При великих масштабах ЗЕД пiдприємство може перетворювати-ся на мiжнародне зi своїми вiддiленнями, представництвами в iнших країнах;

—        витрати, якi пов’язанi з виробництвом за кордоном або з продажем продукцiї на зовнiшнiх ринках. При малому обсязi виробництва дешевше використовувати послуги сторонньої фiрми, яка займа-ється мiжнародним бiзнесом. При зростаннi обсягiв мiж народних операцiй менш дорогим варiантом стає ведення ЗЕД самостiйно;

—        складнiсть продукцiї. Чим складнiша технологiя виготовлен-ня продукцiї, тим iмовiрнiше, що компанiя створить своє пiд-приємство в iншiй країнi;

—        досвiд. На початкових етапах виходу на мiжнароднi ринки пiд-приємства ще не мають у своєму розпорядженнi необхiдних коштiв для здiйснення ЗЕД за кордоном. Тому вони свої ресур-си зосереджують передусiм у країнi базування i вибирають такi операцiйнi форми, якi пов’язанi з виконанням мiжнародних

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

операцiй зов нiшнiми органiзацiями. Iз розширенням закордон-ної дiяльностi пiдприємство обслуговує мiжнароднi операцiї вже власними силами. Починає зростати частка ресурсiв, якi розмiщуються в iншiй країнi. Важливу роль вiдiграє наявнiсть висококвалiфiкованих спецiалiстiв, добре знання природно-географiчних, економiчних, полiтичних, нацiональних особли-востей закордонних ринкiв;

—        контроль над гнучкiстю бiзнесу, прибутками i поводженням у конкурентному середовищi;

—        економiчна свобода, яка включає пряме замiщення окремих форм дiяльностi, визначення ставок податкiв, розмiри коштiв, що ре па-трiюються, вимоги дотримання умов антимонопольного законо-давства, висунення умов, за яких актив, що є приватною власнiстю, потрапляє в суспiльний сектор i стає доступним для iнших;

—        конкуренцiя, вплив якої за кордоном можна зменшити, якщо пiдприємство має дефiцитнi, важковiдтворюванi ресурси, вибе-ре стратегiю прискореного розширення закордонних операцiй шляхом укладення вiдповiдних угод з iншими фiрмами або буде укладати угоди про спiвробiтництво щодо дiяльностi на конкретних ринках з метою перешкоджання виходу нових конкурентiв на ринок;

—        присутнiсть у країнi. Якщо спецiалiзацiя дiючої закордонної фiрми вiдповiдає тому виду продукцiї (послуг), що передаєть-ся за кордон, то нове виробництво буде освоюватися власними силами, а якщо не вiдповiдає, то продукцiю легше випускати за допомогою до свiдченої сторонньої фiрми;

—        ризики. У мiжнародному пiдприємництвi полiтичнi та еко-номiчнi змiни найбiльше впливають на зниження активiв пiдприємства та одержування прибуткiв. Засоби зменшення ступеня ризикiв: мiнiмiзацiя їх за кордоном, укладення угод, заснованих на подiлi активiв з iншими фiрмами, розмiщення зовнiшньоекономiчних операцiй у декiлькох країнах.

Органiзацiйно-функцiональна структура ЗЕД пiдприємства зале жить i вiд методiв виходу на зовнiшнi ринки — через власну фiр му (прямий метод) або за допомогою посередникiв (непрямий метод). Створення власних зовнiшньоекономiчних служб на пiд-приєм ствi виправдано, якщо продукцiя фiрми вiдзначається високою

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

конку рентоспроможнiстю, частка експорту в загальному оборотi зна-чна, рiвень конкуренцiї на ринку невисокий, на пiдприємствi є фахiвцi iз зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть пiдприємства може здiй сню-ватися зовнiшньоторговельною фiрмою, яка є звичайно самостiйним пiдроздiлом пiдприємства або вiддiлом зовнiшньо економiчних зв’яз-кiв пiдприємства.

Отже, при прямому методi передбачається встановлення прямих зв'язкiв мiж виробником (постачальником) i кiнцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кiнцевому споживачу, а за-куповується — безпосередньо у самого виробника на основi договору закупiвлi-продажу. Близько 50 % мiжнародного товарообмiну вiд-бувається на основi прямих зв'язкiв [60, с. 385].

Прямий метод, як правило, використовується:

—        у разi продажу ТНК великогабаритної i дорогої продукцiї про-мислового призначення. У деяких фiрмах на частку прямих про-дажiв припадає близько 70% всiєї експортної продукцiї промис-лового призначення. Це пов'язано з пiдвищенням технiчного рiвня i складнiстю товарiв, що випускаються на ринок; зростан-ням частки унiкального устаткування, устаткування комплек-тних пiд приємств, новiтнiх суден, лiтакiв. Для врахування вимог покупця виникає необхiднiсть установити прямi контакти мiж експортером та iмпортером, починаючи зi стадiї проектування продукцiї i закiнчуючи введенням її в експлуатацiю. Покупець часто сам визначає обсяг постачання, технiко-економiчнi харак-теристики про дукцiї, термiни виготовлення;

—        у разi здiйснення експортно-iмпортних операцiй мiж велики-ми ТНК з постачання сировини, напiвфабрикатiв, комплекту-ючих частин i деталей тощо;

—        у разi поставок товарiв через закордоннi пiдроздiли ТНК, що

володiють роздрiбною мережею. Створенi ТНК, збутовi i виробничi закордоннi фiлiї i дочiрнi компанiї стають на ринках

iнших країн контрагентами. Вони вступають у безпосереднi

вiдносини з кiнцевим споживачем, як промисловим, так i роздрiбним на ринку країни мiсцезнаходження i на ринках iнших

країн. Це змiнює характер прямих зв'язкiв, оскiльки вони

орiєнтованi на реалiзацiю безпосереднiх контактiв з конкретМодуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

ними споживачами. Створення закордонних збутових i вироб-ничих пiдроздiлiв i встановлення безпосереднiх мiжфiрмових зв'язкiв обумовлює змiни у спiввiдношеннi мiж традицiйними методами здiйснення зовнiшньоторговельних операцiй;

—        у разi здiйснення експорту-iмпорту промислової сировини на основi довгострокових контрактiв;

—        у разi закупiвель сiльськогосподарської сировини у фермерiв країн, що розвиваються;

—        у разi здiйснення зовнiшньоторговельної дiяльностi держав-них пiдприємств i установ країн, що розвиваються, шляхом органiзацiї i проведення торгiв.

Прямий метод торгiвлi припускає постачання заздалегiдь погодже-них видiв продукцiї, що орiєнтована на специфiчнi вимоги конкрет-ного iноземного споживача. Прямi зв’язки мають цiлеспрямований характер, тому що ґрунтуються на системi попереднiх замовлень i характеризуються тривалiстю i стiйкiстю вiдносин споживача з по-стачальниками необхiдного для виробництва сировини, матерiалiв, комплектуючих виробiв з метою безперебiйного забезпечення ви-робничого процесу ресурсами. Мiж постачальниками i споживачами укладаються довгостроковi контракти, згiдно з якими упродовж вста-новленого в контрактi термiну передбачається регулярне постачання погоджених кiлькостей товару.

Прямий продаж має ряд переваг: дає змогу експортерам встанов-лювати тiснi контакти з iноземними споживачами, здiйснювати жор-сткий контроль над торговими операцiями; одержувати бiльш ви-сокий прибуток за рахунок зменшення витрат на суму комiсiйної винагороди посереднику; краще вивчати стан i тенденцiї розвитку ринку; швидше пристосовувати свої виробничi програми до попиту i вимог зовнiшнього ринку; знижувати ризик i залежнiсть результатiв комерцiйної дiяльностi вiд несумлiнностi посередницької органiзацiї.

До недолiкiв прямого методу торгiвлi можна вiднести: наявнiсть високого ступеня ризику, що зумовлено вiдмiнностями економiчних, правових i соцiальних умов у рiзних країнах, а також необхiднiсть за-лучення персоналу високої комерцiйної квалiфiкацiї (в iншому ви-падку фiнансовi витрати можуть значно зрости).

При непрямому методi здiйснюється купiвля i продаж товарiв че-рез торговельно-посередницьку ланку на основi укладання дого вору

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

з торговельним посередником, що передбачає виконання останнiм визначених зобов'язань у зв'язку з реалiзацiєю товару продав-ця. Торговельнi посередники — це юридичнi особи (фiрми, орга-нiзацiї, установи i т. iн.), що сприяють обмiну товарiв i незалежнi вiд виробникiв i споживачiв. Їх безпосередня функцiя – поєднання продавцiв i покупцiв, пов'язування попиту та пропозицiї [60, с. 389]. Торговельне посередництво охоплює широке коло послуг:

—        пошук iноземного контрагента;

—        пiдготовка i укладання договору;

—        кредитування сторiн i надання гарантiй оплати товару по-купцем;

—        здiйснення транспортно-експедиторських операцiй;

—        страхування товарiв при транспортуваннi;

—        виконання митних формальностей;

—        проведення рекламних та iнших заходiв щодо просування то-варiв на зовнiшнi ринки;

—        здiйснення технiчного обслуговування та iншi послуги.

Торговельний посередник несе певнi витрати при здiйсненнi своєї дiяльностi, основними з яких є:

—        заробiтна плата управлiнського персоналу i працiвникiв сер-вiсних служб;

—        амортизацiйнi вiдрахування на будiвлi, спорудження, канце-лярське устаткування, машини;

—        витрати на пiдтримку будiвель, споруджень, на зв'язок, рекла-му, представницькi витрати;

—        митнi та транспортно-експедиторськi витрати;

—        витрати на пiдтримку субагентської мережi;

—        податки i збори.

До використання торговельно-посередницької ланки звертаються:

—        у разi збуту стандартного промислового устаткування i спо-живчих товарiв;

—        у разi реалiзацiї великими фiрмами другорядних видiв продукцiї;

—        у разi реалiзацiї продукцiї на вiддалених, важкодоступних i слаб-ко вивчених ринках, ринках малої ємностi;

—        у разi просування нових товарiв;

—        у разi вiдсутностi в країнах-iмпортерах власної збутової мережi;

—        у разi монополiзацiї великими торговельно-посередницькими

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

фiрмами ввезення в країну певних товарiв;

—        великi фiрми у разi невеликого обсязгу експортно-iмпортних операцiй;

—        у разi здiйснення епiзодичних зовнiшньоторговельних операцiй дрiбними i середнiми фiрмами.

Переваги непрямого методу торгiвлi полягають у тому, що:

—        фiрма-експортер не вкладає коштiв в органiзацiю збутової ме-режi на територiї країни-iмпортера, оскiльки торговельно-по-середницькi фiрми володiють власною матерiально-технiчною базою (складськими примiщеннями, ремонтними майстерня-ми). Це полегшує освоєння нових ринкiв;

—        експортер звiльняється вiд дiяльностi, пов'язаної з реалiзацiєю товару (доставка iмпортеру, упакування, пристосування до ви-мог мiсцевого ринку, оформлення документацiї);

—        посередники мають у своєму розпорядженнi великi можливостi в органiзацiї реклами, виставок, ярмаркiв;

—        з’являється можливiсть використовувати капiтал торговельно-посередницьких фiрм для фiнансування угод на основi корот-кострокового i середньострокового кредитування;

—        торговельнi посередники мають стiйкi дiловi зв'язки з банка-ми, страховими i транспортними компанiями;

—        на ринки окремих товарiв, монополiзованих торговельно-по-се редницькими фiрмами, можна потрапити тiльки при ви ко ри-станнi посередницької ланки.

Недолiком непрямого методу торгiвлi є позбавлення експортером безпосереднiх контактiв з ринками збуту, а також залежнiсть його вiд сумлiнностi й активностi торгового посередника.

Торговельно-посередницькi операцiї — це операцiї, якi пов`язанi з купiвлею-продажем товарiв, що виконуються за дорученням ви-робника-експортера незалежним вiд нього торговим посередником на основi укладеної мiж ними угоди чи окремого доручення.

Види торговельно-посередницьких операцiй класифiкуються за-лежно вiд характеру взаємин мiж виробником-експортером i торговим посередником, а також функцiй, виконуваних торговим посередни-ком, на: операцiї з перепродажу; комiсiйнi; агентськi; брокерськi.

Найбiльш ефективна функцiональна структура ЗЕД пiдприємств наведена на рис. 5.1 [54, с. 190].

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Зовнішньоекономічна діяльність підприемства

Функції підприємотва

Виробничо-гооподароькі

Організаційно-економічні

Комерційні

 

Вибір експорт-ної стра-тепї

Виробниц-тво експор-тної проду-кщї

Вибір форм та методів роботи на зовншшьому ринку

Процес виходу на зов-ншшй ринок

Плануван-ня зовнш-нвоторго-велвних операцш

Орга-шзація рек-лами

 

Виробничі зв'язки 3 внутршшши партнерами

Зовншшьо-торговелв-на діялвH1CTB

Міжнародна швестицш-на діялв-ніств

Виробни-ча коопе-рацш

 

Експортні

Імпортні

Зовншнвоторговелвні

угоди

Допоміжні операції

 

Транспортні

Страхові

Валютні та фшансово-кредитні

Рис. 5.1. Функцiональна структура ЗЕД пiдприємства

Органiзацiйно-функцiональна структура ЗЕД пiдприємства може змiнитися в разi його реорганiзацiї. При реорганiзацiї не вiдбувається погашення всiх прав i обов’язкiв пiдприємства, що реорганiзується, перед кредиторами та бюджетом, а вiдбувається їх перехiд до iншої особи або декiлькох осiб.

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

Види реорганiзацiї:

—        злиття, тобто припинення дiяльностi двох або бiльше пiд-приємств та перехiд їхнього майна, майнових прав, зобов’язань до пiдприємства правонаступника, що виникло в результатi ре-органiзацiї;

—        приєднання, тобто припинення дiяльностi пiдприємства i пе-редача всiх його прав та зобов’язань iншому пiдприємству;

—        перетворення, тобто змiна органiзацiйно-правовiй форми ве-ден ня пiдприємницької дiяльностi або форми власностi;

—        подiл, тобто припинення дiяльностi одного пiдприємства з пе-редачею всiх його прав та зобов’язань декiльком пiдприємствам-правонаступникам, що виникли в результатi реорганiзацiї;

—        видiлення, тобто до одного або декiлькох нових пiдприємств-правонаступникiв переходить частина прав i зобов’язань пiд-приємства, що реорганiзується.

Для здiйснення ЗЕД необхiдно:

—        вiдкрити власний валютний рахунок у банку;

—        одержати необхiднi лiцензiї на рiзнi види i форми ЗЕД, якщо вони пiдлягають лiцензуванню;

—        укласти контракти на рiзнi види дiяльностi з фiрмами закор-донних країн та на право здiйснення операцiй, пов’язаних з одержанням iноземної валюти;

—        ознайомитися з правилами митних процедур i дотримуватися їх.