Тема 5. Базовi органiзацiйно-правовi умови здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi пiдприємства 5.1. Стимулювальнi фактори ЗЕД пiдприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

Одним iз головних суб’єктiв ЗЕД є пiдприємство. Пiдприємство – це самостiйний суб’єкт господарської дiяльностi, який виготовляє продукцiю або надає послуги з метою задоволення потреб суспiльства та одержання прибутку.

—        До причин, що спонукають пiдприємство займатися зовнiшньо-економiчною дiяльнiстю, належать:

—        особливостi розвитку внутрiшнього ринку, до якого вигiднiше вкладати капiтал за кордоном. Це — насиченiсть ринку това-рами; посилення тиску конкурентiв; зростання залежностi

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

вiд посередницької торгiвлi, особливо в питаннях якостi, цiн, капiталовiддачi та розширення виробництва; зростання зборiв, пов’язаних iз захистом навколишнього середовища; труднощi дотримання соцiального законодавства;

—        нестабiльнiсть полiтичного та економiчного становища в країнi: погiршення iнвестицiйного клiмату, низькi темпи еко-номiчного зростання;

—        недосконалiсть нацiональної законодавчої бази, що регулює ко мерцiйну дiяльнiсть. Пiдприємницьке середовище в рiзних країнах неоднакове. Пiдприємцi намагаються здiйснювати свою дiяльнiсть у тих країнах, якi характеризуються лiберальними по-датковими та митними режимами;

—        нестабiльнiсть нацiональної валюти, можливiсть отримання прибутку в твердiй iноземнiй валютi i компенсацiя коливань валютного курсу шляхом органiзацiї часткового виробництва i збуту у вiдповiдних країнах;

—        конкуренцiя зi сторони iноземних компанiй, що дiють на внутрiшньому ринку;

—        можливiсть зниження ризику втрати доходу за рахунок змен-шення залежностi вiд внутрiшнього ринку i „розсiювання” його шляхом завоювання iноземних ринкiв, в тому числi розв’язання проблеми залежностi фiрми вiд сезонних коливань попиту на внутрiшньому ринку;

—        пошук унiкальних ресурсiв, яких немає у власнiй країнi;

—        вигiдне географiчне положення. Метою перебування в якiй-небудь країнi пiдприємство може вибрати її економiчно вигiдне мiсце розташування (мiж континентами, мiж морями, на пере-сi каннi великих транспортних магiстралей);

—        можливiсть отримання бiльшого прибутку вiд кращого викори-стання виробничих потужностей. Так, розширення ринку дає змогу завантажити наявнi або додатково створенi потужностi;

—        отримання доступу до новiтнiх технологiй завдяки дiяльностi з iноземними партнерами;

—        зростаючий попит потенцiйних зарубiжних клiєнтiв;

—        можливiсть придбання на зарубiжних ринках дешевших ре сур-сiв, диверсифiкацiя джерел постачання, зниження загального

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

ризику шляхом їх вiднесення на бiльший обсяг продукцiї, час-тина з яких виготовляється на власних зарубiжних фiрмах.

У сучасних умовах суттєво змiнюється роль та мiсце пiдприємства у ЗЕД країни. На це впливає як характер внутрiшньої сфери дiяльностi пiдприємства, так i зовнiшнього середовища.

Внутрiшня сфера дiяльного українського пiдприємства визначаєть-ся перехiдним характером економiки країни. Вже створена визначена ринкова iнфраструктура, сформованi основи нормативно-правового се-редовища та пiдприємницького клiмату. Однак багато елементiв ринку поки ще не можуть бути впровадженi через обставини технiко-еко но-мiчного, валютно-фiнансового, соцiально-полiтичного характеру.

До факторiв зовнiшнього середовища, що впливають на розвиток ЗЕД українських пiдприємств можна вiднести такi:

—        змiна впливу факторiв часу та простору. ЗЕД, як правило, по-в’язана з подоланням великих вiдстаней. Високi темпи тех нiч-ного прогресу в галузi комунiкацiй та транспорту дають змогу значною мiрою економити час i кошти, якi витрачають на пере-давання iнформацiї, транспортування товарiв, перемiщення лю-дей. Досягнення в галузi комунiкацiй прискорюють взаємодiю та дозволяють здiйснювати бiльш оперативний контроль за будь-якими мiжнародними операцiями. Швидкий обмiн iнформацiєю щодо нової продукцiї приводить до збiльшення обсягiв продажу на iноземних ринках. Завдяки технологiчним нововведенням у транспортнiй сферi з’явилася можливiсть перемiщувати вироб-ництво з країни в країну, подiляти виробництво компонентiв або цiлих виробiв мiж країнами з метою оптимiзацiї витрат;

—        розвиток iнституцiйних механiзмiв: удосконалюється дiяльнiсть суспiльних iнститутiв, iнфраструктура бiзнесу. Це стосується насамперед лiквiдацiї торговельних бар’єрiв, створення нових та розвиток iснуючих економiчних iнтеграцiйних угруповань;

—        змiна конкуренцiї в свiтовому господарствi. У зв’язку iз зрос-танням конкуренцiї на свiтовому ринку, розвитком системи ко-мунiкацiй, iнформацiї, транспорту, лiбералiзацiєю торгiвлi пiд-приємства вiдчувають все бiльший вплив мiжнародних ринкiв. На свiтових ринках мiжнародна конкуренцiя характеризуєть-ся жорстким загостренням. У зв’язку з цим слiд мати на увазi, що українськi пiдприємства не мають такої широкої державної

Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

пiд тримки, як захiднi фiрми, а можливостi економiчних угру-повань (ЄС, НАФТА, АТЕС тощо) значно бiльшi, нiж мож-ливостi СНД;

—        недостатнi ресурснi можливостi бiльшостi українських пiд-приємств для широкої дiяльностi на зовнiшнiх ринках;

—        недостатнi знання свiтової практики та вiдносне вiдставання у ефективному використаннi ринкових механiзмiв у ЗЕД;

—        високий рiвень агресивностi захiдних фiрм як на свiтовому так i на внутрiшньому ринку України.

Для українських пiдприємств створено певнi умови для здiйснення ЗЕД: їхня органiзацiя має повiдомний, а не дозвiльний характер; вони самостiйно визначають свiй органiзацiйно-правовий статус, форми та методи ЗЕД, а також формують пiдприємницьку стратегiю, товарну, фiнансову, цiнову та iншу полiтику. Це дає пiдприємствам можливiсть комплексно та ефективно використовувати свої переваги та регiону, в якому воно розташоване, а також зовнiшнi фактори у виглядi iнве-стицiй, нових технологiй тощо; оперативно та з бiльшою вiддачею ви-рiшувати виробничо-економiчнi, науково-технiчнi та соцiальнi питан-ня; одержувати додатковi переваги вiд самостiйної ЗЕД.

У той же час iснують обставини, якi негативно впливають на ха-рактер та ефективнiсть функцiонування пiдприємства. До них слiд вiднести такi:

—        пiдприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових можливос-тях як всерединi країни, так i за кордоном;

—        державна пiдтримка пiдприємства деякою мiрою носить де-кларативний характер;

—        рiзнi елементи ринкової економiки України розвиваються та фор-муються рiзними темпами та неадекватно свiтовим процесам;

—        нормативно-правове регулювання дiяльностi пiдприємства, як правило, розвивається випереджаючими темпами порiвняно з iн шими елементами ринкової iнфраструктури;

—        використання пiдприємцями недозволених методiв кон ку-ренцiї, неправових дiй;

—        зростання ризику банкрутства, оскiльки самостiйно формує полiтику збутову, матерiально-технiчного забезпечення, ва-лютно-фiнансову, цiнову та товарну.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Iснує багато обставин, якi заважають успiшнiй дiяльностi пiд-при ємств у зарубiжних країнах i негативно впливають на її результати. Основнi з них [46, с. 51–55]:

1.         Воєннi конфлiкти, стихiйнi лиха, полiтичнi реформи, економiчнi блокади, страйки тощо.

2.         Вiдсутнiсть збалансованого механiзму державного регулюван-ня та гнучкого управлiння в умовах кон’юнктури внутрiшнього та свiтового ринкiв, яка постiйно змiнюється. Це зумовлено недо ско-налiстю законодавчої бази регулювання ЗЕД, системи кредитування та страхування промислового експорту, митно-тарифного та нета-рифного регулювання, недолiками системи банкiвського обслугову-вання, слабким розвитком транспортної iнфраструктури, що повинна забезпечувати потреби експортно-iмпортних перевезень.

3.         Недостатнiсть договiрно-правового механiзму торговельно-еко-номiчних вiдносин iз зарубiжними країнами, спiвробiтництва з мiж-на родними економiчними органiзацiями та з промислово розвину-тими країнами.

 

4.         Технiчна вiдсталiсть виробництва, низька якiсть продукцiї, застарiла система органiзацiї управлiння виробництвом, слабкий роз-виток виробничо-кооперацiйних зв’язкiв, недостатнiй рiвень еко но-мiчних норм продукцiї, яка постачається на експорт тощо.

5.         Не завжди українськi пiдприємцi додержуються мiжнародних домовленостей, правил та норм торгiвлi, враховують iнтереси парт-нерiв та особливостi зарубiжного законодавства.

6.         Економiчнi обмеження та заборони з боку iнших країн, що зу-мовлено конкуренцiєю (дискримiнацiйнi тарифи, квоти, санкцiї). Вони установлюють обмеження щодо iноземних пiдприємств порiв няно з нацiональними, незважаючи на додержування принципу нацiонального режиму. Це можуть бути обмеження у сферi прямих iнвестицiй, якi виражаються у вимогах в одержаннi дозволу на здiйснення ПII на їх територiї. Так, у деяких країнах дозвiл потребується тiльки в окремих випадках, наприклад, переважно для вкладення в галузi, де присутнiсть iноземних компанiй обмежена, у iнших країнах дозволи необхiднi в усiх випадках, за винятком незначних iнвестицiй.

У всiх країнах є галузi, де iснує заборона або обмеження на ПII, наприклад, добувна, воєнна промисловiсть, сфера банкiвських, стра-хових послуг, транспорту, зв’язку тощо. Доступ у цi галузi може бу-Модуль ІІ. Підприємство як головний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності

ти повнiстю зачинений для iноземних компанiй або можливий при наявностi вiдповiдного договору, або у випадку, коли iноземнi ком-панiї виступають партнерами нацiональних фiрм.

У деяких країнах iснують галузi, де взагалi заборонено функ цiо-нування зарубiжних пiдприємств (пошта, телеграф, телефон, теле-радiомовлення, транспорт, енергетика, тютюнова та вино-горiлочна промисловiсть).

В окремих галузях iснують вимоги взаємностi, якi передбачають видавання дозволiв на iнвестування тiльки у тому випадку, якщо в країнi походження цих iнвестицiй дозволяється аналогiчна дiяльнiсть iнвесторiв приймаючої країни.

У деяких країнах уряд та мiсцевi органи влади можуть забороня-ти перехiд нацiональних пiдприємств пiд контроль iноземних фiрм, якщо це суперечить iнтересам країни. Такi заходи iснують у Нi меч-чинi, США.

У деяких країнах дiють правовi норми, за якими у випадку, коли iноземний iнвестор прагне придбати у нацiональнiй компанiї частку, що перевищує установлену, йому необхiдно одержати дозвiл властей. Наприклад, частка у фiрмах Австралiї дорiвнює 15, Фiнляндiї – 40%.

До українських пiдприємств, якi використовують заходи недо-бросовiсної конкуренцiї, iноземнi країни можуть застосовувати анти-демпiнговi, антисубсидицiйнi, спецiальнi розслiдування.

7.         Пiдприємцi на зарубiжних ринках можуть стикатися iз неформальними обмеженнями: багатоступiнчатiсть процедури одержання

дозволу на iнвестицiйну дiяльнiсть; можуть висуватися умови щодо

прийняття в частку мiсцевих пiдприємцiв, використання мiсцевих

ресурсiв, розвиток постачання на експорт тощо; створення бюрократичних перешкод у дiяльностi українських компанiй, одержаннi

кредитiв, державних замовлень тощо.

8.         Недостатнє володiння українськими пiдприємцями iнформацiєю щодо економiчних, органiзацiйно-правових умов роботи на

зарубiжних ринках. Вони повиннi знати гарантiї прав та iнте ресiв

iноземних iнвесторiв за кордоном. Якщо не володiти цiєю iнформацiєю, можуть виникнути певнi труднощi щодо використання їхнього майна з метою пiдприємницької дiяльностi (одержання прибутку вiд його використання, внесення в якостi вкладу при органiзацiї

комерцiйних структур тощо), приватизацiї та iн.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс