3.3. Валютне регулювання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 

Загрузка...

Система валютного регулювання – це регламентація режиму здій-снення валютних операцій, міжнародних розрахунків, визначення за-гальних принципів валютного регулювання, повноважень державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ у ре-гулюванні валютних операцій, прав та обов’язків суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Валютне регулювання здійснюється на міждержавному, регіо-нальному та національному рівнях.

Необхідність валютного регулювання на міждержавному та регі-ональному рівнях зумовлена процесом інтеграції та транснаціоналі-зації, розвитком міжнародних економічних відносин, становленням світогосподарського поділу праці. Міждержавне та регіональне ва-лютне регулювання орієнтовано на координацію валютно-фінансової політики окремих держав та економічних інтеграційних об’єднань, на розроблення ними загальних заходів щодо подолання валют-них криз, спільних підходів до вироблення валютної політики. Скоординоване міждержавне та регіональне валютне регулювання дозволяє знизити ступінь автономності національної економічної політики та збільшити взаємозалежність валютних сфер діяльності різних національних економік.

Валютне регулювання на національному рівні бере до уваги ви-моги МВФ та регіональних об’єднань, у які входять окремі держави. Його стратегія і тактика фіксуються у нормативно-правових та мето-дичних документах.

Системи національного валютного регулювання, як правило, ви-значають суб’єктів валютного регулювання, порядок здійснення опе-рацій з валютними цінностями, статус валюти та обмінний валютний

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

курс, повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

Усі суб’єкти валютного регулювання поділяються на резиден-тів та нерезидентів. Так, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів Украї ни № 15-93 від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регу-лювання та валютного контролю» під резидентами розуміють:

1)         фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

2)         юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з міс-цезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяль-ність на підставі законів України;

3)         дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні пред-ставництва України за кордоном, які мають імунітет та дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Під нерезидентами розуміють:

1)         фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, осо би без громадянства), які мають постійне місце проживання за ме жами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

2)         юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з міс-цезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, в тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України;

3)         розташовані на території України іноземні дипломатичні, кон-сульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

До учасників валютного регулювання відносять: Національний банк України, «уповноважений банк» (будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а та-кож здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів), різні

Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій, юридичні особи, що уклали агент-ські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют, кредитно-фінансові установи-нерезиденти, що одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що містяться на території України, здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених чинним законодав-ством. Резиденти мають також право бути власниками валютних цін-ностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбаче-них українським законодавством.

До валютних цінностей на території України належать:

—        валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казна-чейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

—        платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, чеки, акредити-ви, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

—        іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є за-конним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебу-вають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що пе-ребувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

—        платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, ку-пони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінан-сові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

—        банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до

світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Суб’єкти валютного регулювання виконують різноманітні ва-лютні операції щодо купівлі-продажу та надання в позику інозем-ної валюти.

Валютними операціями на території України вважаються опера-ції, пов’язані з:

—        переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

—        використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованості та інших зо бо-в’язань, предметом яких є валютні цінності;

—        ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію Укра-їни та вивезенням, переказуванням і пересиланням її за межі ва-лютних цінностей.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) кур-си іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цін-ностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на між-банківському валютному ринку України уповноважених банків та ін-ших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за ви-нятком операцій, пов’язаних зі строковими (ф’ючерсними) угодами.

Функціонування міжнародних товарно-грошових відносин здій-снюється за умови вільного обміну національної валюти на валюту інших країн, вільного обігу грошей за межами країни. Таким чином, ефективне включення у міжнародні економічні відносини можливе лише на основі конвертованої валюти.

Конвертованість або оборотність національної грошової одини-ці — це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод ле-гально обмінювати її на іноземні валюти і навпаки без прямого втру-чання держави в процес обміну.

Ступінь конвертованості обернено пропорційна обсягу і жор-сткості валютних обмежень, що практикуються в країні.

Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

Під обмеженнями варто розуміти будь-які дії офіційних інстан-цій, які безпосередньо призводять до звуження можливостей, збіль-шення витрат або появи невиправданих зволікань у здійсненні ва-лютного обміну і платежів згідно з міжнародними угодами.

Конвертованість буває зовнішня, внутрішня, повна і часткова.

Зовнішня конвертованість національної валюти надає резидентам право здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами. Нерезиденти мають можливість вільно переводити та конвертувати кошти у даній валюті.

Внутрішня конвертованість національної валюти надає резиден-там право здійснювати операції з активами в іноземній валюті в се-редині країни. Вона передбачає можливість для громадян та органі-зацій здійснювати платежі за кордон і купівлю іноземної валюти без будь-яких обмежень.

При повній конвертованості всі вітчизняні та іноземні грома-дяни та організації, які володіють певною сумою грошей даної кра-їни, мають змогу без обмежень використовувати ці гроші на будь-які цілі.

При частковій конвертованості на операції купівлі та продажу за-стосовуються певні обмеження.

Основними інструментами впливу на паритет української націо-нальної валюти є:

—        інтервенція Центрального банку на валютному ринку для згла-джування короткотермінових коливань обмінного курсу;

—        заяви уряду щодо динаміки валютних паритетів та економіко-політичних заходів, які він має намір запровадити для її забез-печення з метою формування очікувань;

—        заходи грошово-кредитної політики, спрямовані на конт роль за ліквідністю комерційних банків через цінову (операції Цен траль-ного банку на відкритому ринку, механізм рефінансування комер-ційних банків, установлення облікової ставки) та кількісну (про-позиція національних грошей, норми резервування) стратегію;

—        валютний контроль.

При проведенні валютних операцій українські підприємства

та організації керуються Класифікатором іноземних валют (далі – Класифікатор), що перебувають в обігу, є законним платіжним за-собом на території відповідної іноземної держави та можуть бути

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

використані при здійсненні торговельних та неторговельних плате-жів суб’єктами підприємницької діяльності та банками України. Усі валюти у Класифікаторі поділяються на три групи:

1          група — вільно конвертовані валюти, які широко використову-ються для здійснення платежів за міжнародними операціями та про-даються на головних валютних ринках світу. Вони без обмежень об-мінюються на інші види валют, і курси їх котируються НБУ;

2          група — вільно конвертовані валюти, які широко не використо-вуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу (частково конверто-вані валюти). Ці валюти обмінюються на інші валюти з визначеними обмеженнями, і їх крос-курси визначаються НБУ;

3          група — неконвертовані валюти. Вони не обмінюються на інші валюти, і їхні курси не визначаються НБУ.

Офіційний курс гривні установлюється:

—        щоденно для вільно конвертованих валют (1-а група Кла си-фікатора іноземних валют) і для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України;

—        один раз на місяць — для інших іноземних валют;

—        один раз на місяць повторно — для спеціальних прав запозичення.

Офіційний курс гривні до іноземних валют розраховується Де-партаментом валютного регулювання та затверджується першим за-ступником Голови НБУ. Цей курс використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку опе-рацій з іноземною валютою.

Національний банк з метою забезпечення стабільності гривні може впливати на формування офіційного курсу в результаті купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Він установлює офіційний курс гривні до іноземних валют без зобов’язання здійснювати з ним операції з купівлі-продажу іноземної валюти.

Національним банком України введені граничні відхилення від офіційного курсу, які установлені в межах 5%. Ці відхилення стосу-ються виключно іноземних валют 1-ї групи Класифікатора.

Валютні операції здійснюються на основі індивідуальних та гене-ральних ліцензій, які видає НБУ.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних

Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Якщо генеральна ліцензія видана на здійснення операцій, по-в’язаних з торгівлею іноземною валютою, то суб’єкти підприємниць-кої діяльності мають право відкривати пункти обміну іноземних ва-лют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для її здійснення.

Операції на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) здійснюються лише суб’єктами цього ринку (далі — суб’єкти ринку), тобто учасниками валютного регулювання.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними особами здійснюється через уповно-важені банки та фінансові установи виключно на МВРУ. Ці банки та установи купують і продають іноземну валюту від свого імені за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Вони мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, а також продавати її фі-зичним особам-резидентам.

Укладення і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фі-нансовими установами) проводиться виключно під час проведення Торговельної сесії.

Торговельна сесія являє собою визначений проміжок часу, що вста-новлюється та змінюється на підставі постанови Правління НБУ.

Торговельна сесія проводиться за такою схемою:

1.         Оформлення Заявки на участь у Торговельній сесії, в яку упо-вноважений банк (фінансова установа) включає як потреби клієнтів, так і власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти за грив-ні. В Заявці по кожній іноземній валюті визначається обсяг її купівлі (продажу) , перевищення якого заборонено.

2.         Заявка подається в НБУ у день проведення Торгової сесії до її початку.

3.         Проведення торгів. При їх здійсненні повинні виконуватися такі вимоги:

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

—        операції виконуються із додержанням вимог правил здійснен-ня операцій на МВРУ;

—        вид операцій (купівля, продаж), який указаний у Заявці, не змінюється;

—        при купівлі або продажу валюти дозволяється міняти інозем-ну валюту тієї чи іншої групи Класифікатора тільки на валюту тієї самої групи;

—        уповноважений банк (фінансова установа) бере участь у Тор-говельній сесії тільки як продавець або як покупець іноземної валюти. При цьому гривневий еквівалент іноземної валюти, яку купили, не може перевищувати гривневого еквівалента ва-люти, яка заявлена.

 

4.         Здійснення розрахунків по операціях з купівлі-продажу іно-земних валют за гривні. Ці розрахунки здійснюються між банками тільки за підтвердженими угодами. Підтвердженою є угода, згідно з якою обидва її учасника під час Торговельної сесії одержали взаємні підтвердження засобами Системи підтвердження угод на міжбанків-ському валютному ринку України НБУ. Розрахунки за непідтвердже-ними угодами забороняються.

5.         Перерахування (зарахування) коштів при проведенні операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Кошти в іноземній валюті, які бу-ли зараховані на розподільний рахунок, банк перелічує на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше, ніж за п’ять днів після зарахування цих коштів на розподільний рахунок.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті банк здійснює не пізніше ніж за п’ять днів після дня списання цих коштів з поточного рахунка клієнта.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, яка була продана на МВРУ, зараховується на поточний рахунок власника коштів не пізні-ше ніж через два дні після зарахування відповідної суми у гривнях на кореспондентський рахунок уповноваженого банку.

Купівлю іноземної валюти на МВРУ здійснюють різні групи по-купців. Отже, їх цілі та підстави для використання такої операції нео-днакові (табл. 3.1).

До головних умов торгівлі іноземною валютою на МВРУ від-носять:

—        умови щодо купівлі іноземної валюти;

Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

—        умови щодо строку використання придбаної іноземної валюти;

—        умови щодо винагороди суб’єктів МВРУ та валютних бірж;

—        умови щодо курсу купівлі-продажу іноземної валюти. Порядок організації в Україні розрахунків в іноземній валюті

регламентується насамперед Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Таблиця 3.1

Підстави для купівлі іноземної валюти на МВРУ

 

Групи покупців         Мета купівлі іноземної валюти

1. Резиденти  Розрахунки з нерезидентами за тор го-вельними операціями

2. Резиденти юридичні та фі-зичні особи, які займаються під-приємницькою діяльністю без створення юридичної особи, крім постійних представництв не ре зи-дентів        Здійснення неторговельних операцій

3. Страховики, Моторне (тран-спортне) страхове бюро, страхові (перестрахові) брокери, постійні представництва страхових (пере-страхових) брокерів    Забезпечення виконання зобов’язань пе-ред нерезидентами

4. Постійні представництва не-резидентів, які здійснюють під-приємницьку діяльність       Проведення неторговельних операцій

5. Офіційні представництва, представництва юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності Здійснення неторговельних операцій

6. Фізичні особи-резиденти            Купівля іноземної валюти за гривні з їхніх власних рахунків для переказу за кордон за неторговельними операціями

7. Фізичні особи-нерезиденти        Купівля іноземної валюти за гривні з їхніх власних поточних рахунків для переказу за кордон за неторговльними операціями

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

Продовження табл. 3.1

8. Банки-нерезиденти          Купівля іноземної валюти з їхніх кореспондентських рахунків у гривнях

9. Уповноважені банки – члени міжнародних платіжних систем         Виконання власних зобов’язань за опе-раціями, пов’язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем

10. Уповноважені банки та фі-нансові установи  1.         Виконання власних зобов’язань за операціями, пов’язаними зі сплатою коштів

банкам-кореспон-дентам, міжнародним

системам зв’язку, інфор маційній агенції

REUTERS за користування їх послугами.

2.         Формування резервів під за бор гованість в іноземній валюті для від шкодування можливих втрат за кредитними

операціями комерційних банків.

3.         Виконання зобов’язань за валютними операціями резидентів (у тому числі за власними операціями банків),

по в’язаними з рухом капіталу, товарними кредитами, операціями щодо забезпечення виконання зобов’язань та

від повідними платежами за цими операціями (проценти, комісійні, неустойки

тощо) в іноземній валюті, а також за інвестиційними операціями

11. Державне казначейство Ук-раїни.       Проведення розпорядниками бюджетних коштів, переведеними на казначейське обслуг овування, видатків, пов’язаних з міжнародною діяльністю

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах тор го -вельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валю-та, під якою розуміється як іноземна валюта, так і банківські метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в інозем ній валю-ті або банківських металах. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України до-пускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

При укладенні контрактів резидент повинен використовувати форми розрахунків з нерезидентами, передбачені чинним законодав-Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

ством, з урахуванням обмежень, установлених НБУ на момент здій-снення розрахунків.

У разі експорту продукції виручка резидентів в іноземній валю-ті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення про-дукції, що експортується, а у випадку експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, послуг, експорт прав інте-лектуальної власності.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах від-строчки поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 кален-дарних днів з моменту здійснення авансового платежу або вистав-лення векселя на користь постачальника продукції (послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Початком відліку строку розрахунків в іноземній валюті при здій-сненні резидентами України експортно-імпортних операцій є:

а)         у разі експорту товарів — наступний календарний день після

дати митного оформлення (витягу вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується;

б)         у разі експорту робіт, послуг — наступний календарний день

після дати підписання акту, який засвідчує виконання робіт, послуг,

експорт прав інтелектуальної власності;

в)         у разі імпорту:

—        наступний календарний день після дати здійснення авансо-вого платежу або виставлення векселя на користь постачання продукції (робіт, послуг);

—        при розрахунках у формі документарного акредитиву – на-ступний календарний день після моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені бан-ки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, зобов’язані здійснити перерахування таких сум протягом п’яти днів з моменту зарахування їх на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами передбачених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної ви-ручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

перерахованої за офіційним поточним валютним курсом на день нара-хування пені. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати розміру заборгованості. Якщо резиденти порушують зазначені терміни, то придбана валюта продається уповноваженим банком протягом 5 ро-бочих днів на МВРУ. Якщо за такої операції виникає позитивна кур-сова різниця, то вона щоквартально спрямовується у Держбюджет, а від’ємна — відноситься на результати господарчої діяльності резидента. У разі перевищення зазначених термінів розрахунків у випадку вико-нання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комп-лексного будівництва, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення НБУ може надавати індивідуальні ліцензії.

Щоб забезпечити контроль за розрахунками за експортно-ім порт-ними операціями, своєчасністю повернення резидентами України ва лютних цінностей та запобігти незаконному відпливу їх за межі України, уряд розробив низку заходів.

У разі застосування на певний період до резидента спеціальної санк-ції — тимчасового зупинення ЗЕД — комерційні банки, які обслу говують такого резидента, не приймають у цей період від нього доручень на пере-рахування валютних цінностей на користь нерезидентів, у тому числі за рахунками типу «лоро» за зовнішньоекономічними договорами.

Перерахування валютних цінностей з рахунків резидентів на ко-ристь нерезидентів у разі застосування хоча б до одного з них на пев-ний період спеціальної санкції — індивідуального режиму ліцензу-вання — здійснюється уповноваженими банками у цей період тільки за наявності у резидентів разової (індивідуальної) ліцензії.

У разі ненадходження резидентам валютних цінностей у встанов-лені терміни уповноважені банки протягом трьох банківських днів повідомляють про це НБУ, органу державної податкової служби та відповідному резидентові. А якщо резидент не надав банку докумен-тів, що підтверджують повернення валютних цінностей або право-мірність продовження термінів їх повернення, уповноважені банки зупиняють перерахування валютних цінностей з рахунків резидентів на користь нерезидентів.

Підставою для переказування банкам коштів у національній та іноземній валюті на користь (на рахунок) нерезидентів як за дору-ченням резидентів юридичних осіб і фізичних осіб — суб’єктів під-приємницької діяльності, так і на виконання власних зобов’язань, за

Модуль І. Теоретичні основи зовнішньоекономічної діяльності

договорами, які передбачають виконання робіт та надання послуг не-резидентами, вважаються такі документи, що надаються резидентом:

—        договір з нерезидентом;

—        документи, які свідчать про фактично надані послуги чи ви-конані роботи;

—        індивідуальна ліцензія НБУ на переказування за межі України валютних цінностей.

У разі здійснення авансового платежу резидент зобов’язаний нада-ти документи банку в 90-денний термін з наступного календарного дня після дати здійснення авансового платежу. У разі невиконання резиден-том цих вимог банк зобов’язаний повідомити про це спеціальним під-розділам по боротьбі з організованою злочинністю за місцем державної реєстрації резидента як про операції, що мають сумнівний характер, від-повідно до законодавства про боротьбу з організованою злочинністю.

Проведення зазначених вище операцій протягом дня на користь однієї й тієї самої особи або споріднених осіб на суму, що не переви-щує 50 000 євро, здійснюється за умови, що загальна сума договору не перевищує 50 000 євро. Якщо сума договору перевищує 50 000 євро, то необхідно додатково ще подати:

—        акт цінової експертизи — офіційний висновок Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків щодо відповідності контрактних цін на по-слугу та/ або роботу, яка є предметом договору, індикатив-ним цінам або кон’юнктури ринку залежно від умов здій-снення контракту;

—        калькуляцію витрат за надані послуги, завірену нерезидентом;

—        якщо ціновою експертизою встановлено завищення контрак-тних цін, переказування коштів за цим договором дозволяєть-ся лише за наявності погодження НБУ.

Порядок та умови видачі резидентам погодження НБУ на пере-казування коштів за межі України такий:

—        Департамент валютного контролю НБУ (територіальне управління НБУ) розглядає отриманий від рецензента пакет документів для видачі погодження в порядку черговості його надходження. Строк розгляду документів не має перевищувати 7

робочих днів з дати його надходження;

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

—        перевірка Департаментом правильності та повноти платежу за видачу погодження;

—        видача резиденту погодження або письмове повідомлення йо-го про відмову у видачі. Погодження видається лише зазначе-ній у ньому особі без права передавання його іншим особам;

—        резидент пред’являє погодження до банку, через який має пе-реказуватися валюта. Банк здійснює контроль за виконанням вимог погодження.

Підставами для відмови у видачі погодження є:

—        відсутність або невідповідність вимогам відповідним норма-тивним актам;

—        порушенням умов погодження;

—        виявлення в документах, що були подані власником погоджен-ня, недостовірної інформації.

Якщо погодження анулюється, то його оригінал підлягає повер-ненню до НБУ, а резиденту забороняється подальше переказувати кошти на користь нерезидента в межах договору.

Семінар № 3. Основні підходи до регулювання зовнішньоекономічної діяльності у торговій та валютній сферах

Мета й завдання заняття: визначити цілі та завдання державного регулювання ЗЕД, з’ясувати інструменти, за допомогою яких здій-снюється регулювання ЗЕД у торговій та валютній сферах.