Форми державного нагляду


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

При усіх видах перевірок особливу увагу приділяють метрологічному забезпечен-ню. Якщо під час перевірки виявлено, що випуск продукції відповідає усім вимогам ста-ндарту і технологія виробництва, що використовується, забезпечує її стабільну якість, то вважається, що стандарту додержуються.

Перевірки здійснюють головні державні інспектори з нагляду за стандартами і засо-бами вимірювань, їх заступники, державні інспектори. За потребою до перевірок можуть залучатися спеціалісти сторонніх організацій.

За результатами перевірки складається акт, який є юридичним документом. Ос-новні вимоги до акту — достовірність, обґрунтованість встановлених фактів порушень стандартів і причин їх виникнення, стислість викладання. Відповідальність за повноту, достовірність і об’єктивність викладених у акті результатів перевірки несе керівник з пе-ревірки. Акт перевірки може бути підставою для прийняття правових санкцій.

На основі акта перевірки головний державний інспектор (його заступник) й держав-ні інспектори приймають заходи і видають розпорядження (приписи) щодо:

•          припинення виробництва продукції;

•          заборони випуску і реалізації продукції чи надання послуг;

•          заборони використання продукції (послуг);

•          ліквідування порушення стандартів, метрологічних правил і причин їх виникнення;

•          введення на підприємстві особливого режиму приймання готової продукції за умов система-тичного порушення стандартів під час її випуску;

•          вилучення з використання засобів вимірювання, які не пройшли державних випро-бувань, метрологічну атестацію, неповірені чи несправні;

•          застосування економічних санкцій згідно з чинним законодавством. Використовуються й інші правові санкції відповідно до існуючого порядку. За результатами перевірки керівництво підприємства забезпечує розробку плану

організаційно-технічних заходів щодо усунення порушень стандартів та причин, які їх викликали. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень стандартів, норм і правил та виданих приписів здійснюється під час повторної перевірки.

На сучасному етапі нагальною стає проблема підвищення якості планування робіт із стандартизації. Адже ефективність та якість планування, пов’язані з низкою невиріше-них питань, серед яких слід виділити такі, як:

•          низька динамічність стандартизації, що пов’язана, передусім, з процесом швидко-го старіння Національного фонду стандартів внаслідок як недостатніх темпів осво-єння міжнародних, регіональних (у першу чергу, європейських) і національних ста-ндартів інших країн, так і практично через відсутність своєчасного перегляду чин-них національних стандартів;

•          недостатня ефективність планів національної стандартизації. Плани розроблю-ють на один рік, тоді як потрібна ще й система трьох- та п’ятирічного програмного планування. Під час планування робіт із стандартизації не в повній мірі використову-ються прогнози розвитку науки і техніки, недостатньо враховуються потреби у стан-дартах як на внутрішньому ринку, так і на експортну продукцію. Довгострокове про-грамно-цільове планування робіт із стандартизації є ускладненим не в останню чергу внаслідок непрогнозованого та неритмічного фінансування робіт із стандартизації; •     досить низька продуктивність та якість роботи ТК. На жаль, лише третина ТК працює з більшою чи меншою ефективністю, а інші (і то не всі) виконують роботи лише за наявності бюджетного фінансування. Структура ТК та методи їхньої діяль-ності потребують удосконалення;

•          недостатній рівень взаєморозуміння та взаємодії між різними центральними орга-нами влади, що призводить до паралелізму, суперечливості у діях, акцентуванні на галузевих пріоритетах;

•          слабкий потенціал служб стандартизації на підприємствах;

•          обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення суб’єктів госпо-дарювання, в першу чергу малого та середнього бізнесу, до фінансування розроб-ляння національних стандартів та участі у створенні стандартів. Головна ж проблема всієї національної стандартизації та планування, як одного з

основних її складників, — відсутність розвиненого технічного законодавства у сфері стандартизації. Законодавчі акти, які стосуються стандартизації, характеризує, зазвичай, суперечливість їхніх вимог. Це не тільки ускладнює роботу, а призводить до її дублю-вання і розпорошення ресурсів.

Розв’язання цих нагальних проблем та реалізація пріоритетів потребує покращання координації роботи суб’єктів стандартизації задля узгодженості політики у сфері станда-ртизації та ефективності використання бюджетних коштів, зокрема, через розроблення адекватних сучасним потребам економіки планів стандартизації.

Отже, планування діяльності в галузі стандартизації потребує, передусім, реалізації за-ходів щодо завершення вступу України до СОТ та реалізації пріоритетних положень Програ-ми інтеграції України до ЄС. З метою дотримання цих принципів в Україні складено план, що передбачає першочергове впровадження директив ЄС, зокрема директив «нового підхо-ду», та розроблення технічних регламентів. Показовим в цьому плані є започаткування здій-снення перспективних планів — цільових державних програм: «Державної програми стан-дартизації на 2006–2010 роки» та «Державної програми розвитку еталонної бази на 2006–2010 роки». Це дає нашій країні шанс на входження до Європейського Співтовариства саме на рівні стандартизації та технічного регулювання. І цей шанс ми маємо використати.