Системи менеджменту безпечності харчових продуктів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

 

Назва стандарту        Зміст

ISO/TS 22004 Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Настанова із застосування ІSO 22000:2005. Документ містить провідні вказівки, покликані допомогти малим і великим організаціям в усьому світі розібратися із застосуванням основного стандарту сімейства 22000:2005

ISO/TS 22003 Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до органів, що здійснюють аудит і сертифікацію систем менеджменту безпеки харчових продуктів. У документі представлений гармонізований посібник з акредитації органів по сертифікації по стандарті ІSO 22000 і визначені правила проведення аудита систем менеджменту безпеки харчових продуктів

ISO 22000:2005         Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга. Простеження у ланцюзі поставок кормів і харчових продуктів. Загальні принципи й посібник із проектування й розробки системи

Одна слабка ланка в такому ланцюжку здатна привести до псування продукції, зро-бивши її небезпечною для здоров’я споживачів, що дорого обходиться постачальникам всього ланцюжка. Оскільки загроза безпеки продовольчої продукції може виникнути в будь-який момент і на будь-якій стадії поставки, необхідне введення процедур контро-лю, що відповідають установленим вимогам. Солідарну відповідальність за безпеку хар-чових продуктів несуть всі учасники ланцюжка поставки, що також жадає від них об’єд-наних зусиль.

ІSO 22000 і ІSO/ТУ 22004 є плодом діяльності Робочої групи 8 «Системи менедж-менту безпеки харчових продуктів» ISO/ТК 34 «Харчові продукти». У проекті брали участь експерти з 23 країн при безперервній взаємодії з Експертною Комісією з продово-льства при ООН «Кодекс Алиментариус» (Codex Alimentarius Commission — САС), Всесвітньою організацією охорони здоров’я (World Health Organіzatіon — WHO), Конфе-дерацією галузей промисловості по виробництву харчових продуктів і напоїв Європей-ського союзу (CІAA) і Всесвітньою організацією з безпеки продовольчих товарів (WFSO). У ході розробки ІSO/ТУ 22003 до роботи приєдналися експерти з Комітету ІSO з оцінки відповідності (КАСКО), Міжнародного форуму по акредитації (ІAF) і Міжнаро-дної мережі оцінки й сертифікації систем якості (ІQNet).

Головним достоїнством документа є його здатність полегшити організацію впрова-дження системи ХАССП, вимоги якої гармонізовані для застосування на підприємствах харчової промисловості будь-якої країни, і не залежать від виду продукції. Розроблений фахівцями харчової галузі, стандарт ІSO 22000 гармонійно сполучає у собі принципи ХАССП і вимоги ключових стандартів, розроблених найбільшими торговельними син-дикатами.

Важливу роль у підвищення якості продукції (послуг) відіграє гармонізована серії стандартів ISO/ІЕС 80000 «Розміри й одиниці», яке порівняно недавно запропонувало випустити Технічне керівне бюро ISO (ТМВ) (див. табл. 1.6.6).

За структурою ISO/ІЕС 80000 і ISO 31 досить близькі один одному. Існують станда-рти для підтвердження вірогідності випробувань, компетентності перевірочних лабора-торій (стандарт ISO/ІЕС 17025), виготовлювачів зразкових матеріалів (Керівництво ISO 34). Широке поширення одержали Міжнародний словник метрологічних термінів і Посі-бник з вираження невизначеності у вимірах і таке інше.

Слід зауважити, що з початку 1970-х рр. у міжнародному співтоваристві метро-логів поступово накопичувалося незадоволення прийнятими уявленнями щодо вира-ження якості вимірювання, їх невідповідності сучасним вимогам. Останнє призвело до розроблення «нового підходу» оцінення якості вимірювання, результатом якого стала поява «Настанови з подання невизначеності вимірювання», яка містить єдині у міжнародній практиці правила подання невизначеностей вимірювань та їх підсумову-вання, стандартизації, калібрування засобів вимірювальної техніки, акредитації мет-рологічних служб, вимірювальних лабораторій тощо. Концепція невизначеності спирається на результат вимірювання та Баєсовський підхід до статистичних оцінок параметрів. Таблиця 1.6.6

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 80000 «Розміри й одиниці»

 

Назва стандарту        Зміст стандарту

ISO 80000-1   «Загальні положення» (замість ISO 31-0)

ISO 80000-2   «Математичні знаки й символи для застосування в природничих науках і технологіях» (замість ISO 31-11)

ISO 80000-3   «Простір і час» (замість ISO 31-1 і ISO 31-2)

ISO 80000-4   «Механіка» (замість ISO 31-3)

ISO 80000-5   «Термодинаміка» (замість ISO 31-4)

ІЕС 80000-6   «Електромагнетизм» (замість ISO 31-5)

ISO 80000-7   «Світло»

ISO 80000-8   «Акустика»

ISO 80000-9   «Фізична хімія й молекулярна фізика»

ISO 80000-10 «Атомна і ядерна фізика» (замість ISO 31-9 і ISO 31-10)

ISO 80000-11 «Характеристичні числа» (замість ISO 31-12)

ISO 80000-12 «Фізика твердого стану» (замість ИСО 31-13)

ІЕС 80000-13 «Інформаційні науки й технології» (нова)

ІЕС 80000-14 «Телебіометрія стосовно до фізіології людини» (нова)

Створення Настанови було зумовлене гострою практичною необхідністю. Варто на-гадати, що одним з чинників розроблення була невідповідність метрологічних характе-ристик однорідних еталонів різних країн у ході міжнародних звірень. Таким чином, На-станова стала значним кроком у здійсненні процесу міжнародної стандартизації у сфері оцінювання якості вимірювання і подання їхніх результатів. Зміцненню цього процесу сприяло прийняття в 1999 р. низки таких документів:

•          угода про взаємне визнання (The Mutual Recognition Arrangement –МРА) національних етало-нів і сертифікатів стосовно калібрування і вимірювання, що випускаються національними ме-трологічними інститутами, підготована Міжнародним комітетом з мір і вагів (МКМВ);

•          стандарт ISO/ІЕС 17025:1999 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», розроблений ISO та ІЕС на заміну ISO/ІЕС Guidt 25:1990;

•          настанова щодо вираження невизначеності у процесі калібрування ЕА 4/02, розроблена Європейською асоціацією з акредитації лабораторій (ЕАL) на заміну директиві

Doc. 19-1990 Західноєвропейського Калібрувального Союзу (WЕСС).

Як бачимо, інтенсивний розвиток нової філософії управління якістю, а також практичний досвід випробувальних лабораторій у рамках вимог до компетентності, сформульованих в стандартах ISO/ІЕС 17025:1999, дозволив ISO прийняти нову версію ISO/ІЕС

17025:2005, підготовлену CASCO (див. табл. 1.6.7).

Таблиця 1.6.7

Основні міжнародні стандарти ISO/ІЕС 17025 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

 

Назва стандарту        Зміст стандарту

ISO/IEC 17025:1999  «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

ISO/ІЕС 17025:2005 (Друга редакція 2005-05-15) «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій»

Адже, перш ніж продукт або послуга дійдуть до споживача, вони повинні пройти випробування на відповідність технічним вимогам документованих стандартів, а по суті, вимогам до якості. У більшості країн випробування здійснюються в мережі лабораторій, які під час акредитації та перевірки на якість виконання випробувань продемонстрували свою спроможність для компетентної й незалежної оцінки якості, прийнятної для всіх зацікавлених сторін. Не можна провести випробування без визначення характеристик продукту або послуги шляхом порівняння з фізичними або хімічними зразками відомого розміру. Тому адекватні методи виміру властивостей продуктів і послуг становлять ос-нову процесу оцінки на відповідність.

Відомо, що людство використовує розміри й одиниці з тих пір, як за 2000 років до н. е. вавілоняне стали застосовувати спосіб виміру на основі множника 60. Багато пізні-ше в Європі були створені одиниці для виміру довжини, площі, об’єму, маси й часу, а системи для вимірів з’явилися лише 200 років тому. У Китаї, Індії, Японії й інших краї-нах миру використовувалася безліч одиниць, які іноді відрізнялися від села до села. Пер-шу спробу створити систему одиниць здійснив в XVII в. швед Георг Стирнхилм. Пізніше у Франції була введена нова метрична система одиниць, яку в 1870-х роках французький уряд домігся прийняття її як міжнародної.

Метричну конвенцію (Metre Convention) було підписано у 1875 р. на міжнародній конференції в Парижі. Її результатом стало також створення Міжнародного бюро мір і вагів (BIPM), роботою якого керує Генеральна конференція по мірах і вагам (CGPM), що скликається раз на чотири роки. Нині до Метричної конвенції приєдналася 51 країна.

З метою розробки універсальної системи для електромагнітних одиниць і правил безпеки для електричного обладнання на початку XX в. в Лондоні було створено Між-народну електротехнічну комісія (ІЕС). головним підсумком її роботи стало за-твердження МКСА-Систему (MKSA-system) — ядро нинішньої Міжнародної системи одиниць (СN).

З 1947 р. проблеми гармонізації вимірів та випробувань стали органічною складо-вою діяльності ISO (ТR 12). Активність в цій царині проявляє й Міжнародна організа-ція законодавчої метрології (ОIML.), яка прагне, щоб правові аспекти метрологічного управління в кожній країні мали єдину міжнародну основу для створення інфраструк-тури, що гарантує еквівалентність національних систем вимірювань всіх країн.