Створення нормативних


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Стандартизація         документів, які запроваджують

типових         порядок проведення будь-яких

технологічних           робіт, розрахунків,

процесів         випробувань тощо

56

Рис. 1.5.3.

Розвиток типізації Функціональні вимоги найбільш повно враховуються при застосуванні методу фун-кціональної взаємозамінності. Під цим методом розуміють визначення точності геомет-ричних та фізико-хімічних параметрів деталей і вузлів на основі суворо встановлених зв’язків між цими параметрами та експлуатаційними показниками.

Види взаємозамінності представлені на рис. 1.5.4.

Повна взаємозамінність забезпечується додержанням параметрів з такою точністю, яка допускає складання і заміну будь-яких пов’язаних деталей, вузлів і агрегатів без додаткових заходів — обробки, регулювання. При повній взаємозамінності спрощуються процеси скла-дання та ремонту і створюються умови для автоматизації, спеціалізації. Неповна взаємоза-мінність характеризується можливістю проведення таких додаткових заходів при складанні, як груповий підбір деталей, використання компенсаторів, регулювання положень, припасу-вання. Зовнішня взаємозамінність — це взаємозамінність купованих, кооперованих деталей та вузлів за експлуатаційними показниками, а також розмірами і формою приєднаних повер-хонь, за якими взаємопов’язані вузли основного виробу поєднуються між собою, а також ку-пованими і кооперованими. Внутрішня взаємозамінність — це взаємозамінність деталей, що складають окремі вузли, складові частини і механізми, що входять у виріб.

Рівень взаємозамінності виробництва характеризується коефіцієнтом взаємозамін-ності, який дорівнює відношенню трудомісткості виготовлення взаємозамінних деталей і частин до загальної трудомісткості виготовлення виробу. Він є показником технічного рівня виробництва. Взаємозамінність дає змогу організовувати серійне та масове вироб-ництво на основі кооперації, розвивати спеціалізоване виробництво окремих деталей, ву-злів і агрегатів, впроваджувати автоматизацію і механізацію виробничих процесів. Нор-мативною базою взаємозамінності є стандартизація.

З розвитком економічних зв’язків між країнами і поширенням міжнародної торгівлі великого значення набуває забезпечення взаємозамінності у міжнародному масштабі. У зв’язку з цим велика увага приділяється питанням взаємозамінності у діяльності міжна-родних організацій зі стандартизації. Уніфікація, агрегатування, типізація і взаємозамін-ність є базою для розвитку робіт зі спеціалізації.

Повна

Неповна

Види взаємозамінності        j>

>г        Зовнішня

Внутрішня

Рис. 1.5.4.

Види взаємозамінності

Спеціалізація — це організаційно-технічні заходи, спрямовані на створення вироб-ництв чи підприємств з реалізації однотипної продукції в масовому чи великосерійному масштабі з використанням оптимальної технології при мінімальній собівартості й най-кращій якості.

Види спеціалізації представлені на рис. 1.5.5. Залежно від об’єктів спеціалізації вона може бути предметною, подетальною, технологічною і функціональною (див. табл. 1.5.2). А залежно від галузі розповсюдження спеціалізація може бути заводською, галузевою, міжгалузевою і міжнародною.

Варто зазначити, що з розвитком науково-технічного прогресу більш тісним стає органічний зв’язок стандартизації з технікою та економікою народного господарства на базі впровадження нових стандартів. Постійний розвиток науки і техніки, а також зміна вимог споживачів обумовлюють моральне старіння об’єктів стандартизації. Показники якості продукції та послуг, правила проведення тих чи інших видів робіт змінюються з часом. Виникає старіння стандартів чи іншої нормативної документації, яку необхідно оновлювати. Тому при створенні продукції та розробці нормативних документів на об’єкти стандартизації використовують такі форми стандартизації, як комплексну, випе-реджаючу, параметричну.

Так, науково-технічний прогрес вимагає постійного скорочення термінів створення нової продукції з більш прогресивними технічними характеристиками. Провідна роль у вирішенні цих завдань належить комплексній стандартизації. Комплексна стандартизація — це цілеспрямова-не та планомірне встановлення і застосування системи взаємопов’язаних вимог як до об’єкта комплексної стандартизації в цілому, так і його основних елементів.

Комплексна стандартизація почала використовуватися у колишньому СРСР на початку 1930-х рр. Однак широке впровадження у практику теоретичних і методичних основ комплексної стандартизації почалося з 1965 р. Комплексна стандартизація викорис-товується також у міжнародній практиці.

Види спеціалізації

Залежно від об'єктів

Залежно від розповсюдження

 

Предметна

Заводська

 

Подетальна

Галузева

 

Технологічна

Міжгалузева

 

Функціональна

Міжнародна

 

58

Рис. 1.5.5.

Види спеціалізації Таблиця 1.5.2

Види спеціалізації залежно від об’єктів застосування

 

Вид спеціалізації       Зміст

Предметна спеціалізація      Полягає у тому, що на окремих підприємствах зосереджують випуск певної продукції, яка відповідає профілю підприємства. Наприклад, спеціалізація заводу з випуску м’ясних виробів, кондитерських виробів, телевізорів, пральних машин тощо. Предметна спеціалізація — це початкова форма спеціалізації виробництва

Подетальна спеціалізація     Полягає в тому, що у процесі виготовлення виділяється виробництво окремих деталей, вузлів чи складальних одиниць. Цей вид спеціалізації економічно найбільш вигідний

Технологічна спеціалізація   Виділення окремих стадій технологічного процесу в спеціалізовані заводи, цехи, ділянки. Наприклад: виробництво відливок, штамповок; організація прядильних, ткацьких і оброблюваних фабрик в текстильній промисловості; забійний, ковбасний та інші цехи в м’ясопереробній промисловості та ін. При технологічній спеціалізації збільшуються масштаби виробництва, підвищується продуктивність праці, знижується собівартість продукції, раціонально використовуються засоби виробництва

Функціональна спеціалізація           Виникла як наслідок розподілу і кооперування праці у галузі допоміжного обслуговування виробництва. Наприклад, спеціалізований ремонт холодильників, автомобілів, побутової техніки тощо

Якість продукції залежить від багатьох факторів: властивостей вихідних матеріа-лів, конструкції, виконання технологічних операцій і процесів, умов і методів ви-пробувань, транспортування, експлуатації та ін. Таким чином, для підвищення якості продукції недостатньо встановити стандарти на кінцеві параметри готової продукції, потрібно ще стандартизувати усі об’єкти і процеси, які впливають на якість готового виробу (рис. 1.5.6).

Для вирішення проблеми підвищення якості продукції слід не тільки визначити оп-тимальні показники якості кінцевої продукції, але й пов’язати їх з усім комплексом фак-торів, які впливають на якість виробу. Це можливо лише за умови здійснення комплекс-ної стандартизації.

Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв’язок і взаємозалежність суміжних галузей зі спільного виробництва готового продукту, який відповідає вимогам держав-них стандартів. Наприклад: норми, вимоги, які містяться в стандарті на автомобіль, сто-суються металургії, хімічної, електротехнічної та інших галузей промисловості. Якість сучасного автомобіля визначається якістю більше ніж двох тисяч виробів і матеріалів — металів, пластмас, електротехнічних виробів, лаків, фарб, палива та ін. У таких випадках окремі стандарти, навіть якщо в них закладені перспективні показники, не завжди можуть забезпечити потрібні результати.

Сировина

Матеріали

Напівфабрикати

Вузли

Комплектуючі вироби

 

1

н

Запасні частини

Стандартизований виріб

 

к

Допоміжні матеріали

 

Рис. 1.5.6.