Види уніфікації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 

Загрузка...

Найбільш елементарним видом уніфікації є симпліфікація — усунення невиправ-даної різноманітності однойменних об’єктів шляхом простого скорочення кількості їх різновидів до технічно і економічно необхідної з точки зору задоволення існуючих потреб суспільства. Симпліфікація використовується для раціонального обмеження номенклатури об’єктів при розробці обмежувальних стандартів. Робота з симпліфікації основана на статистиці, яка виявляє типорозміри і типові конструкції виробів, що найчастіше вико-ристовуються. Симпліфікація веде до спрощення виробництва шляхом виключення зай-вих типорозмірів деталей, особливо в галузі технологічного оснащення, зайвих видів зві-тів та документації, об’єднання норм запасів матеріалів та інше.

Типорозмірна уніфікація здійснюється у виробах однакового функціонального при-значення, які відрізняються один від одного числовим значенням головного параметра.

Внутрішньотипова уніфікація здійснюється у виробах одного й того ж функціо-нального призначення, що мають однакове числове значення головного параметра, але відрізняються конструктивним виконанням складових частин. Міжтипова уніфікація здійснюється у виробах різного типу і конструктивного виконання.

Робота з уніфікації може здійснюватись на різних рівнях: міжгалузевому, галузево-му і заводському. Міжгалузева уніфікація проводиться в масштабі декількох галузей промисловості; галузева — в рамках однієї галузі промисловості; заводська — прово-диться в рамках одного підприємства. Останнім часом успішно розвивається міжнародна уніфікація.

Робота з уніфікації виконується у певній послідовності. У першу чергу слід визна-чити напрямок, вид і рівень об’єкта уніфікації, потім провести збір і аналіз уніфікованих виробів, класифікувати елементи відповідно до поставлених завдань. Далі розробляють-ся: нова конструкція чи вибирається одна з існуючих уніфікованих конструкцій якості, яка може замінити всі раніше використовувані; стандарт на необхідні елементи чи дета-лі. Завершальним етапом роботи з уніфікації є організація спеціалізованого виробництва згідно з розробленим стандартом.

Рівень уніфікації виробів або їх складових частин визначається за допомогою сис-теми показників, із яких обов’язковим є коефіцієнт застосування на рівні типорозмірів.

Під коефіцієнтом застосування розуміють відношення кількості запозичених, ку-пованих і стандартизованих типорозмірів до загальної кількості типорозмірів виробу. Коефіцієнт застосування по типорозмірах КТзс розраховується за формулою, %:

n

де n — загальна кількість типорозмірів виробу;

n0 — кількість оригінальних типорозмірів. До оригінальних належать складові час-тини, розроблені для одного виробу.

Агрегатування — метод стандартизації, який полягає в утворенні виробів шляхом компонування їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих деталей, вузлів і агрегатів, що мають геометричну та функціональну взаємозамінність. Агрегатування забезпечує поширення області застосування машин шляхом заміни їх окремих вузлів і блоків, можливістю компонувати машини, прилади, устаткування різного функціональ-ного призначення з окремих вузлів. Цей метод дає змогу також збільшити номенклатуру виробляємих машин і устаткування за рахунок модифікації їх основних типів і утворен-ня різних виконань.

Метод агрегатування використовується при створенні контрольно-вимірювальних при-ладів, які можуть компонуватись із уніфікованих блоків, датчиків, вимірювальних головок, елементів пневматичних приладів; у радіоелектроніці — при проектуванні різноманітної ра-діоелектронної апаратури на основі прогресивного функціонально-вузлового методу.

Типізація — метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктив-них, технологічних, організаційних й інших рішень на основі загальних технічних харак-теристик для деяких виробів, процесів, методів управління. Цей метод називають мето-дом «базових конструкцій», адже у процесі типізації вибирається об’єкт, найбільш хара-ктерний для цієї сукупності, з оптимальними властивостями. При визначенні конкретно-го об’єкта-виробу, технологічного процесу чи організаційного питання вибраний об’єкт (типовий) може зазнавати лише деяких часткових змін чи доробки. Типізація є поширен-ням великої кількості функцій на малу кількість об’єктів, тому що забезпечує зберігання тільки типових об’єктів із цієї сукупності.

Типізація технологічних процесів включає аналіз можливих технологічних рішень при виготовленні деталей класифікаційної групи та проектування оптимального типового проце-су для кожної групи. Основним методом типізації технологічних процесів слід вважати ме-тод технологічної послідовності, який оснований на загальності технологічних процесів.

У результаті робіт з типізації виробляються і закріплюються в нормативному документі відповідні характеристики тих чи інших процесів, виробів та організаційно-методичних пи-тань. Типізація дає змогу скоротити час на проектування і розробку тих чи інших рішень.

Взаємозамінність — це придатність одного виробу, процесу, послуги для викорис-тання замість іншого виробу, процесу, послуги з метою виконання одних і тих же вимог. Взаємозамінність досягається за рахунок обробки креслень виробу шляхом розмірних роз-рахунків, підбору необхідних матеріалів, установлення відповідних технічних вимог, а та-кож застосування таких методів обробки, при яких розкидання розмірів деталей вкладаєть-ся в поле допуску. Взаємозамінність забезпечується шляхом установлення у стандартах, кресленнях та іншій нормативній документації єдиних номінальних розмірів для сполу-чення деталей та виробів, відповідних допустимих меж розмірів, геометричних форм і рег-ламентації вимог щодо якості матеріалів за механічними, фізичними та хімічними вимога-ми тощо. Усе це дає змогу незалежно використовувати деталі та вузли, посідати своє місце у складальній одиниці та забезпечувати нормальну, безперебійну роботу готового виробу.

Розвиток типізації