РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ СШЛЬНИХ ШДПРИЄМСТВ 13 ЗАЛУЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ 2.1. Спільні підприємства як форма зовнішньоекономічної діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Процес інтернаціоналізації виробництва та капіталу супрово-джується створенням нових форм світогосподарської взаємозалеж-ності між країнами, що здійснюються через спільні форми госпо-дарської діяльності.

Перспективи розвитку спільних підприємств (СП) обумовлені значною мірою розширенням процесу формування загальноєвро-пейського ринку праці, політичними і економічними зрушеннями у східноєвропейських державах, включаючи Україну, посиленням технологічної та господарської взаємозалежності, конкуренції то-що.

Розглядаючи СП як самостійний вид зовнішньоекономічної ді-яльності АПК слід зважати, що вони, в той же час, виступають од-нією із форм здійснення іноземних інвестицій у галузь та міжнаро-дної виробничої кооперації. Специфіка виробничої, комерційної, фінансової діяльності СП, відносно новий тип соціальної спільності визначають потребу дослідження особливостей функціонування СП.

До недавнього часу вітчизняні вчені не мали єдиної думки що-до тлумачення поняття «спільне підприємство». Зокрема, В.П. Мозолін доводив, що СП - це фірма, створена за участю ви-ключно національних юридичних осіб й організацій .

Сьогодні більшість економістів схиляються до визначення, за яким СП - це фірма, де об'єднується національний та іноземний капі-тал. Таким чином, цей термін відповідає загальноприйнятому в світо-вому господарстві терміну «міжнародне спільне підприємство».

Експерти Секретаріату Європейської Економічної комісії ви-значили п'ять принципових ознак СП:

>          наявність двосторонньої угоди про довгострокове співробітни-цтво;

>          об'єднання активів двох сторін;

>          оцінка об'єднаних активів як капітальних вкладень сторін;

>          створення спільних органів управління для здійснення узго-джених завдань .

Отже, слушним, на нашу думку, є визначення: спільне підпри-ємство - це різновид міжнародних господарських організацій, що передбачає здійснення спільної виробничо-господарської діяльно-сті за участю підприємств, фірм, об'єднань, компаній двох або бі-льше країн [53, 125]. СП створюють на умовах дольового форму-вання капіталу та передбачають спільне управління, розподіл прибутків та ризиків у відповідності з установчими документами [36, 38, 121].

Порівняння різних форм зовнішньоекономічної діяльності до-зволяє визначити незаперечні переваги спільних підприємств, що поєднують найбільш ефективні елементи науково-технічного та ви-робничого потенціалу обох партнерів. Найбільш повне технологіч-не й організаційне об'єднання та організаційне співробітництво, ви-користання широкого спектру методів маркетингу передбачає розробку стратегічної концепції господарської діяльності спільних підприємств в АПК та реалізацію її на практиці з метою вирішення складних завдань науково-технічного й соціального розвитку.

Доцільність створення спільних підприємств (СП) зумовлена рядом переваг, що мають дані підприємства порівняно з викорис-танням інших форм міжнародного економічного співробітництва, a саме:

S обмеження підприємницького ризику (учасники СП ризикують не всім капіталом, а тільки часткою, обмеженою внеском у ста-тутний фонд); S СП є часто єдиною можливістю проникнення іноземної фірми на місцевий ринок, спрощення процесу організації справи, за-безпечення зв'язків з місцевими постачальниками, органами влади, банківськими структурами; S СП кооперують фінансові та матеріальні ресурси партнерів, що формують оптимально поєднану матеріально-технічну базу, яку не спроможні самостійно створити ні вітчизняні, ні іноземні учасники. Це забезпечує гнучкість та мобільність підприємства й дозволяє оптимізувати весь ланцюг виробничого циклу, який включає техніко-технологічне забезпечення, безпосередньо процес виробництва та комерційну діяльність; • СП гарантує найбільшу соціальну ефективність співробітницт-ва, оскільки його працівники мають, як правило, більшу соціа-льну захищеність порівняно з працівниками національних під-приємств (відбувається це завдяки відсутності обмежень на підвищення заробітної плати працівників СП, уважнішому під-ході до проблем персоналу з боку іноземних засновників; фон-ди, що формуються на великих спільних підприємствах, дозво-ляють вирішувати житлові проблеми тощо). Головна перевага СП полягає в тому, що матеріально-технічне постачання виро-бництва, збут продукції, фінансування поточних та інвестицій-них операцій, добір персоналу, повне соціальне забезпечення своїх працівників вони здійснюють на основі принципів коопе-рації, що передбачає комплексне використання зусиль партне-рів для взаємодії в усіх виробничих та збутових сферах. Крім того, учасники підприємства вкладають у процес виробництва власний капітал, і тому виникають вимоги гарантії, що забезпе-чують захист вкладеного капіталу і можливість його повернен-ня завдяки спільним економічним інтересам . Головними мотивами використання СП як стратегії входження

в зарубіжний ринок є наступні складові:

■ зниження капітальних витрат і ризику при створені нових по-тужностей;

-          придбання джерел сировини чи нової виробничої бази, розши-рення діючих виробничих потужностей;

-          нижча вартість факторів виробництва, особливо трудових ресур-сів;

-          можливість уникнення циклічної та сезонної нестабільності ви-робництва;

-          отримання нових каналів реалізації продукції;

-          можливість проникнення на конкретні географічні ринки та на-буття управлінського досвіду на них.

Гнучкість і мобільність цієї форми залучення іноземних інвес-тицій дозволяє оптимізувати увесь ланцюг виробничого циклу в га-лузях АПК, який включає техніко-економічне забезпечення товаро-виробників, безпосередньо процес виробництва продукції та комерційну діяльність.

Крім того, участь вітчизняних товаровиробників надає керівникам і спеціалістам можливісгь оволодіти сукупнісгю відповідних знань, прийомів і навичок, тобто комерційною майсгерністю. Л.В. Чернишова включає її до складу вміння укладати контракги й розраховувати ціни, правильно обирати час і способи виходу на ринок, розробляти систему комерційних переговорів, вести ділове листуван-ня, володіти знаннями особливостей ділового протоколу тощо .

Посилаючись на міжнародний досвід зазначимо, що в умовах глибокої економічної кризи макроекономічні інтереси повинні бути пріоритетними й вирішальними в будь-якій сфері діяльності.

Актуальним у цьому контексті стає визначення макроекономіч-ної діяльності розвитку спільних підприємств у секторі АПК Укра-їни.

В літературі розглядається низка макроекономічних цілей при-ймаючоїкраїни щодо створення спільних підприємств [59, 112].

Для України перехідного періоду в узагальненому вигляді їх можна представити таким чином :

1.         Спільні підприємства (СП) відкривають простір для реконстру-кції та модернізації виробничого апарату без нової заборгованості. Вони можуть стати каталізатором розвитку приватного підприєм-ництва.

2.         СП означають надходження додаткових коштів для вкладання капіталу в економіку України й зумовлюють позитивні тенденції економічного росту.

3.         СП сприяють залученню сучасних технологій, ноу-хау у сфері менеджменту та маркетингу, а також створенню нових та збере-женню існуючих робочих місць.

4.         Іноземний партнер залучається до економічного життя країни. Він зацікавлений у якнайвищій продуктивності та рентабельності капіталовкладень. Завдяки перспективним чи ретроспективним зв’язкам з’являються важливі імпульси для вітчизняного виробниц-тва.

5.         СП стимулюють інтеграцію в систему міжнародного поділу праці. Завдяки цьому вони сприяють підвищенню конкурентоспро-можності й створюють для партнера з України трамплін для експо-рту.

Стратегічні цілі сектору АПК, як пріоритету економіки Украї-ни, аналогічні макроекономічним. Крім того, СП покликане вико-нувати поточні невідкладні завдання, до яких слід віднести залу-чення іноземної валюти у галузь; розвиток конкуренції; скорочення дефіциту на ринку матеріальних ресурсів і послуг; створення дода-ткових робочих місць у галузях АПК.

Характерною особливістю спільних підприємств і, водночас, принциповою перевагою для України є розподіл ринку виключно між учасниками-засновниками.

3 цих причин в деяких державах СП - єдина або найбільш за-охочувальна форма проникнення підприємницького капіталу, яка забезпечує довготривалість угод, комплексність співробітництва, спільну відповідальність партнерів за ефективність використання інвестиційних ресурсів та діяльність підприємства в цілому .

Ефективне здійснення господарської діяльності в ринкових умовах значною мірою залежить від оволодіння законами маркети-нгу як комерційного мистецтва в сфері збуту та, що особливо важ-ливо, в сфері виробництва.

Проведення маркетингових досліджень в межах СП в АПК до-зволяє у мінімальний строк залучити до наукового пошуку біль-шість працівників на основі використання методів творчої активі-зації, постійно підвищувати їх кваліфікаційний рівень .

Специфічною особливістю підприємств є те, що вони виникають на технологічній основі, тобто іноземний партнер надає нову техно-логію та часткове її забезпечення. СП в цьому плані мають певні пе-реваги у порівнянні з іншими комплексними формами кооперації: пе-редача патентів, ліцензій, «ноу-хау» тощо. Вони забезпечують більш швидке запровадження нової технології у виробництво, дозволяють гнучко регулювати передачу технологій, гарантують жорсткий конт-роль за використанням економічних ресурсів .

На нашу думку, приватні іноземні інвестори прагнуть до по-ступового запровадження прозорих проектів з вітчизняними прива-тними партнерами, базою яких мусять бути загальновизнані рамко-ві умови та відсутність прямої залежності від окремих державних органів або їх представників.

Процес створення в Україні СП розпочався з появою необхід-них для цього передумов правового, політичного, економічного та соціально-психологічного характеру (рис. 2.1).

Формування СП здійснюється у відповідності до діючого зако-нодавства України, відображає логіку і порядок аналітико-організаційних робіт, охоплює узгодженні у часі етапи .

Для українського учасника процес створення СП відбувається у дещо «спрощеному» варіанті. Однією з причин цього явища є історич-на «спадщина» - багатолітній досвід функціонування адмінісгративно-командної системи управління економікою, яка не передбачала творчо-го ініціативного мислення . Тому навіть незаперечні переваги іс-нуючих в Україні СП не спонукають керівників різних рівнів до пошу-ку потенційних іноземних партнерів та спільної виробничої діяльності.

1) Правові: правове поле ЗЕД, прийняття загальних і спеціальних законів, поста-нов тощо, щодо юридичного статусу СП та регулювання їх діяльності

2) Політичні: демократія, ринкові перетворення, лібе-ралізація економічних від-носин, рівність форм влас-ності

Спільне підприємство

3)Економічні: спільність економічних інтересів парт-нерів, забезпеченість ресурсами, можливості щодо створення економічного механізму господарювання

4)Соціально-психологічні: позитивне сприйняття сус-пільством та працівниками підприємства ідеї зовніш-ньоекономічної діяльності у формі СП та усвідомленіш вигод такої діяльності

Рис. 2.1.