4.2. Активізація зовнішньоекономічної діяльності в молокопро-дуктовому виробництві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Посилення ролі України на світових ринках сільськогосподар-ської продукції та продовольства має виходити з її переваг у тери-торіальному поділі праці в сфері АПК. Реалізація експортних мож-ливостей, забезпечення максимального ефекту від міжнародного співробітництва повинні спиратися на ті порівняльні переваги, якими реально володіє даний комплекс, або які можуть бути суттє-во збільшені у найближчій перспективі.

В зовнішньоекономічній діяльності галузей АПК спостерігаєть-ся затяжна криза. її загальними ознаками є різке розбалансування між експортом й імпортом, деформація їх структури; стрімке па-діння обсягів експорту товарів; формування структури експорту під впливом стихійних процесів; обмежена відтворювальна можливість експорту та структурний стан імпорту; порушення антимонополь-ного законодавства; недобросовісна конкуренція та інші.

Вирішення проблем, які склались в зовнішньоекономічній дія-льності АПК України, повинно здійснюватися в контексті широко-го міжнародного співробітництва. Сфера зовнішньоекономічних відносин може й повинна відіграти важливу роль у відпрацюванні механізму господарювання національної економіки, що задає трає-кторію прискореного довгострокового економічного зростання [56, с. 142].

Протягом останніх років практика державного регулювання зо-внішньоекономічної діяльності грунтувалася на концепції «захисту внутрішнього ринку». Під цим поняттям розуміли цілий комплекс заходів, спрямованих на обмеження експорту. Це, зокрема, обкла-дання податком валютної виручки експортерів, обов'язкова умова

продавати частину валютної виручки за штучно завищеним курсом національної валюти та ін.

В Україні тривалий час фактично не були визначені пріоритети в експортній політиці, не розроблені механізми заохочення експор-ту товарів з високим рівнем переробки (кінцевого продукту). Тому, не маючи відповідного матеріального заохочення, виробники здебі-льшого експортували сировину, а внутрішній ринок насичувався імпортною продукцією з цієї ж сировини.

Нині існує ряд загальних причин, які зумовили значні проблеми у формуванні зовнішньоекономічної діяльності України. Серед них такі:

>          відсутність готовності до ринкової і радикальної «відкритості» щодо зовнішнього світу;

>          українська економіка не була готова до прискореної лібераліза-ції зовнішньоторговельних відносин;

>          у процесі економічної трансформації Україна наштовхнулась на дуалізм принципів її зовнішньоекономічної стратегії: з одного боку, вже на початку 90-х років було започатковано курс на ри-нкову трансформацію, складовою якої стала її лібералізація, а з іншого - побудова незалежної держави вимагала пильної уваги до питань її економічної та продовольчої безпеки [59, с. 52].

За таких несприятливих умов підвищити ефективність зовніш-ньоекономічної діяльності та успішно витримати конкуренцію на світових ринках, вистояти у боротьбі за ринки збуту своєї продукції дозволить реалізація таких заходів:

♦          підвищення ефективності економіки, яка базується на розвитку ринкових відносин;

♦          удосконалення концепції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

♦          впровадження нових ціноутворюючих принципів на підставі світових цін;

♦          збільшення експортної спрямованості в зовнішньоекономічній діяльності;

♦          скорочення обсягів бартерних операцій та забезпечення пере-ходу до розрахунків із зарубіжними партнерами у вільноконве-ртованій валюті;

♦          підвищення конкурентоздатності вітчизняної продукції та по-слуг, їх відповідності міжнародним стандартам.

Систематизація думок різних вчених дозволила виділити осно-вні напрями формування механізмів вирішення проблем експорту й імпортутоварів:

1)         важливим фактором зовнішньоекономічної діяльності в АПК стає регулювання відкритості внутрішнього ринку та пов'язаної з цим структури експорту й імпорту товарів;

2)         стабілізація виробничо-фінансового стану агропромислового комплексу України безпосередньо залежить від швидкості й спрямованості структурної перебудови експортно-імпортного потенціалу з стратегічною визначеністю на вивезення конкуре-нтноздатної продукції на світові ринки;

3)         стимулювання розвитку експортного потенціалу можливе лише на засадах сучасних структурно-трансформаційних перетворень з метою стабілізації та нарощування виробництва конкуренто-спроможної продукції.

Головні напрями активізації зовнішньоекономічної діяльності та реалізації експортного потенціалу АПК України , після їх узагальнення, представлені нарис. 4.5.

Підвищення ефекгивносгі зовнішньоекономічної діяльності спри-ятиме покращенню якосгі та конкурентоспроможності сільськогоспо-дарської продукції. Ця проблема формується на національних підхо-дах до стандартів якості й стосується, в першу чергу, використання стимуляторів росту та генетично модифікованих культур.

Наприклад, у США та Канаді сільськогосподарську продукцію, вироблену з генетично модифікованих культур та тваринницької продукції на основі стимуляторів росту, не забороняють до прода-жу, а у країнах ЄС, з мотивів побоювання їх негативного впливу на здоров'я людини, продаж таких продуктів харчування заборонено.

 

Напрями активізації зовнішньоекономічної діяльності та реалізації екс-портного потенціалу АПК України

           

            формування ефективного власника

           

 

           

            ствердження сучасних економічних механізмів

           

 

           

            налагодження політичних взаємовідносин як важливої умови розвитку зовнішньоекономічних зв’язків

           

 

           

            активізація інвестиційної діяльності

           

 

           

            розширення експортоорієнтованих виробництв і змен-шення імпортозалежності АПК України

           

 

           

            запровадження сучасної системи стандартизації і сертифікації у відповідності з міжнародними вимогами

           

 

Рис. 4.5. Напрями активізації зовнішньоекономічної діяльності АПК України.

Для України надзвичайно важливими і необхідними є розробка нових стандартів якості на продовольчі товари, які б відповідали ви-могам COT, удосконалення ветеринарно-санітарних і карантинних вимог, встановлення досить жорстких обмежень на імпорт трансген-ної продукції, забороненої до ввезення ЗГІДНО 3 чинним вітчизняним законодавством. Мають бути чітко розмежовані харчові продукти, що виробляються природним шляхом, без застосування хімічної оброб-ки, без змін у генній структурі, без хімічних домішок, які продовжу-ють термін їх зберігання, а також поліпшують смакові якості та зов-нішній вигляд від тих харчових продуктів, при виробництві яких усе це застосовується [106, 107]. Реалізація такої концепції сприятиме зростанню конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів на внутрішньому та зовнішньому ринках.

У ринкових умовах господарювання важливе значення має стимулювання цінами підвищення якості продукції. Основою фор-мування якості молока та продуктів його переробки є стандартизація, а її метою є поліпшення якості продукції та розвиток експорту згідно вимог світового ринку, забезпечення охорони здоров'я насе-лення.

Міжнародні стандарти якості молока стають дедалі жорсткіши-ми. Згідно з ними, для того щоб переробник молока міг реалізову-вати та експортувати молочні продукти до іншої країни, він має за-свідчити, що сировина, яка надходить до підприємства, відповідає міжнародним стандартам.

Порівняльна характеристика вимог стандартів якості молока в Україні та країнах Європейського Союзу засвідчили, що через ряд параметрів вимоги стандартів на молоко в Україні не відповідають вимогам в країнах Європейського Союзу. Така неузгодженість стає серйозним торгівельним бар'єром.

Нині одним з важливих показників якості молока є вміст бакте-рій та соматичних клітин. Допустимим вважається показник кіль-кості бактерій не нижче 100000 од., а соматичних клітин - не бі-льше 400000 од. на мілілітр молока [115, с. 120].

Співвідношення вартості жиру та білка в структурі ціни 1 т мо-лока встановлюється на рівні 40:60. Це зумовлено фактичними співвідношеннями вартості вмісту жиру та білка в молочній проду-кції з урахуванням ринкових цін. Воно відбиває напрям збільшення обсягів виробництва високоякісної молочної продукції й економіч-ну зацікавленість товаровиробників у підвищенні масової частки білкавмолоці[104, с. 120].

3 метою розробки механізму оплати поставленої продукції та стимулювання підвищення її якісних параметрів, в лютому 2002 року Департаментом ринків продукції тваринництва разом із Голо-вною державною племінною інспекцією, Департаментом форму-вання та функціонування аграрного ринку Міністерства аграрної політики України, Національною асоціацією молочників України «Укрмолпром», Національною асоціацією акціонерних товариств з виробництва молочних консервів «Укрконсервмолоко», Інститутом аграрної економіки УААН було розроблено Галузеві рекомендації щодо порядку оплати за молоко залежно від ґатунку, вмісту жиру та білка відповідно до вимог ДСТУ 3662-97 «Молоко коров'яче не-збиране. Вимоги при закупівлі» [61, с. 102].

Згідно із зазначеним стандартом, молоко, що приймається, за фізико-хімічними, санітарно-гігієнічними і мікробіологічними по-казниками поділяється на три сорти: вищий, перший та другий.

Молоко, яке не відповідає вимогам стандарту, відноситься до несо-ртового і оцінюється за значно нижчими цінами . Тобто, якщо товаровиробники не забезпечують високу якість молока, то його виробництво стає невигідним.

Необхідність доведення сирого молока до високих якісних пара-метрів зумовлена не тільки вимогами зовнішнього, а й внутрішнього ринку. Велика кількісгь бакгерій в молоці знижує якісгь продукту, створює ризик втрат на молокозаводах і загрожує здоров’ю людей. Під час пастеризації в молоці можуть залишитися певні небажані речови-ни бактеріального походження: ензими, токсини, спори [55, с. 95].

Отже, у високій якості молока зацікавлені і його виробники, і молокозаводи, і споживачі. Виробник молока намагається отримати оплату за молоко, яка забезпечить йому рентабельність розведення молочних корів. Збільшення прибутку від виробництва молока ви-магає систематичного поліпшення його якості, що поєднує інтереси виробника, молокозаводу й споживача. Молокозавод, щоб продати свій товар в умовах жорсткої конкуренції на ринку, повинен скупо-вувати й переробляти виключно сировину найвищого ґатунку. Пе-реробка молока середньої чи низької якості призводить до фінан-сової кризи, оскільки одержані з нього продукти важко реалізувати [96, с. 103]. Тому розвивати ринок молокопродуктів потрібно і сільськогосподарським виробникам, і переробникам, і державі.

Однією з важливих проблем у молокопродуктовому підкомпле-ксі України є державна підтримка виробництва та система її органі-зації. Стан, в якому опинився вітчизняний сільськогосподарський товаровиробник молока, зобов’язує економічну науку вивчити за-рубіжний досвід державної підтримки молоковиробництва, розроб-ляти та пропонувати прийнятний економічний механізм функціо-нування вітчизняного ринку молока й молочної продукції .

В нинішніх умовах актуальним є ознайомлення вітчизняних суб’єктів-учасників молочного ринку та державних органів з орга-нізаційною системою державного управління та координацією рин-ку молочних продуктів у країнах Європейського Союзу.

Вивчення досвіду Європейського Союзу стосовно організації та координації молочного сектора досить актуальне і своєчасне для України, тому проблема державної підтримки координації вітчизня-ного ринку молока і молочної продукції пов’язана з одним із напря-мів науково-технічної програми «Теоретичні та методичні основи ці-ноутворення та формування інфраструктури ринку продукції АПК».

Впровадження у дію системи підтримки виробництва молока в Європейському Союзі здійснюється складною мережею установ, разом із національними урядами та їхніми представництвами, тор-гово-збутовими організаціями Європейського Союзу кожної держа-ви-члена під контролем фермерів. Система підтримки виробництва молока базується на впровадженні ціни виробників залежно від на-ціональних формувань і збутових структур з урахуванням квот, які є частиною системи підтримки і діють у масштабі всієї країни.

Вивчення системи підтримки молокопродуктового виробництва в країнах ЄС розглядається кожного року з позицій підтримки цін. Рекомендації Комісії оголошуються її представником з питань сіль-ського господарства, як відправної точки консультативного проце-су з Радою Міністрів, Парламентом ЄС, Комітетом з соціально-економічних питань. Комісія подає Раді Міністрів свої офіційні пропозиції для їх узаконення у вигляді Постанов. Такі рекомендації з питань виробництва молока є частиною пакету пропозицій всіх видів сільськогосподарської продукції, на які встановлена система підтримки ціни, допомоги у вигляді грандів. Часто урегулювання є результатом багатьох двосторонніх обговорень. Політичні супереч-ки і обговорення з метою одержання односторонніх переваг можуть тривати досить довго.

Загальні правила щодо інтервенційних заходів сільськогоспо-дарських товарів в країнах ЄС регламентуються Постановою Ради Міністрів. Тут визначається молочний продукт, який може надхо-дити до інтервенційних запасів (наприклад, вершкове масло з міні-мальним вмістом жиру 82%, максимальним вмістом вологи 165, вироблене із вершків або сметани); інтервенційна ціна повинна за-стосовуватися на продукцію, доставлену до холодосховищ. У По-станові формулюються правила, наприклад, щодо розмірів упако-вок, виду пакування, дати, кількості упаковок, мінімальної кількості продукту, який можуть купувати в одній партії, порядку проведення вибіркових обстежень, термінів платежів постачальни-кам, температури зберігання і багато інших питань. Комісія при-ймає рішення з виробництва вершкового масла та вершків.

Важливою сферою у реалізації молочної політики в Європейсь-кому Союзі, яка, безсумнівно, впливає на політику поставок моло-ка, є значний розмах діяльності, до якої залучена певна частина пе-рсоналу з об’єднань молочної промисловості.

Існує ряд міжпрофесійних неурядових промислових організацій для обговорень, наприклад, союзи фермерів за посередництвом СОРА, COGECO, EDA, які мають свої офіси у Брюсселі і часто стан молочної промисловості обговорюють з персоналом Комісії. За роки існування Комісія стала відкритою установою, а її управ-ління підтримує тісні зв'язки з цими функціонально спеціалізова-ними організаціями, що представляють приватні інтереси в молоч-ній галузі. Такі організації здатні діяти як канали швидкого обміну інформацією із членами агентств по збуту або національними сою-зами.

Таким чином, структура виконання системи підтримки молока в ЄС є, по суті, триярусною.

На першому рівні знаходяться установи, які залучені у процес прийняття політичних рішень і постановку завдань, а також у процес виконання системи. ^> На другому рівні - урядові установи держав, кожна з яких має

обмежену гнучкість у своїй діяльності. ^ На трегьому рівні розташовані агенгства збуту, які відповідають за стратегічну політику на конкурентному ринку, і які зазнають впливу за схемою структура - поведінка - впровадження між інве-стиціями, економією за рахунок масштабу виробництва, диферен-ціацією виробництва продуктів, рекламою та прихильністю спо-живачів до даного продукту, дослідженням і розвитком споживчого попиту на молочні продукти [105, с. 160]. Напрями розвитку зовнішньоекономічної діяльності у моло-копереробній сфері АПК України після їх систематизації представ-ленінарис. 4.6.

Результати проведених досліджень дозволяють зробити ряд ви-сновків стосовно вдосконалення взаємовідносин молокопереробної галузі з державою.

По-перше, навіть високопродуктивне підприємство може бути збитковим, якщо воно самотужки змушене розв'язувати проблему кредитування. Тобто, українським товаровиробникам молочної про-дукції при одержанні ними кредитів необхідна державна підтримка.

По-друге, враховуючи досвід розвинених країн, можна зробити висновок, що тільки великотоварне підприємство може бути при-бутковим, тобто всі зусилля держави в аграрному секторі доцільно спрямувати на підтримку існуючих великих підприємств, водночас надаючи допомогу і невеликим.

Напрями розвитку зовнішньоекономічної ді-яльності у молокопродуктовому виробництві

Підвищення конкурентоспро-можності