Строк дії протоколу.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Корисно передбачати положення про те, що протокол не є юри-дичною підставою для виникнення якихось майнових, фінансових та комерційних зобов'язань для сторін, які могли б бути предметом судового розгляду, а також про зобов'язання сторін по збереженню конфіденційності всього змісту переговорів або окремих питань, тому що сторони одержали визначену комерційну інформацію, роз-крили свої плани на майбутнє.

У процесі підготовки установчих документів (проектів) треба усвідомити важливість ретельної розробки статуту спільного під-приємства, що має визначити: предмет і цілі діяльності СП, його місцезнаходження, склад учасників; розмір статутного фонду і час-ток партнерів у ньому, порядок його формування; склад і компете-нцію органів управління, порядок прийняття рішень та коло за-вдань, розв'язування котрих вимагає одностайної думки; порядок припинення діяльності (ліквідації) СП .

Установчий договір і статут мають самостійне значення й одна-кову юридичну силу, повинні затверджуватись і змінюватись в од-ному й тому ж порядку. Вони не повинні текстуально дублювати один одного, хоча найбільш принципові положення текстуально треба формувати ідентично. Це відноситься до найменування підприємства і його місцезнаходження, розміру статутного фонду, розміру і складу внеску кожного учасника, порядку і строків вне-сення вкладів; порядку поділу прибутку, порядку формування і по-вноваження органів управління; умов ліквідації підприємства . При розходженні цих формувань вагомим є положення установчого договору, зареєстрованого нарівні з статутом.

Обов'язковим є визначення у статуті: прізвища власника та на-йменування підприємства; його місцезнаходження; предмету і ці-лей діяльності; органів управління, порядок їх формування і компе-тенції; повноваження трудового колективу та його виборних органів; органу, який має право представляти інтереси трудового колективу; порядок створення майна підприємства; умов реоргані-зації та ліквідації підприємства.

Отже, детальне фіксування перерахованих положень є прерога-тивою тільки статуту. Вони можуть бути викладені і в тексті уста-новчого договору, але у загальній формі.

Статут дає цілісне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного господарюючого суб'єкта, який має всі права юри-дичної особи, про його внутрішній механізм управління та самоуп-равління трудового колективу; про режим формування та викорис-тання майна підприємства, розпорядження його засобами та прибутками. Тому статут - це внутрішній регламентуючий до-кумент підприємства, який доповнює, конкретизує багато положень установчого договору. Таке призначення статуту відображає і його структура, яка, на відміну від договору, більш деталізована і скла-дається з окремих розділів: ^> загальні положення;

^ предмет, основні цілі і напрямки діяльності; ^ органи управління підприємством, порядок їх формування; ^ порядок утворення майна, засоби та прибуток підприємства; ^ умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

В додатку В наведено зразок Статуту підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Зміст установчого договору витікає із того, що він є різновидом угоди про спільну господарську діяльність зі створенням самостій-ної юридичної особи. Його мета - об'єднати майно (капітал) та під-приємницькі зусилля для одержання прибутку. Тому найважливіша роль установчого договору - визначення всіх основних параметрів

взаємовідносин між засновниками, перш за все, майнового та орга-нізаційного характеру (додаток Г).

В установчому договорі особливий наголос робиться на такі положення:

>          про конкретні розміри, строки і порядок участі учасників у форму-ванні майна підприємства;

>          про умови участі у розподілі прибутку і ризику підприємства;

>          про конкретні односторонні і двосторонні права та обов'язки учас-ників;

>          про порядок передачі прав на об'єкти промислової й інтелектуаль-ної власності та їх комерційне використання;

>          про відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх зобо-в'язань;

>          про форс-мажорні обставини, які звільнюють учасників від відпові-дальності в зв'язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов'язань;

>          про порядок вирішення суперечностей між учасниками;

>          про конфіденційність, яка гарантує нерозголошення партнерами інформації, одержаної ними в ході створення та діяльності підпри-ємства;

>          про строки діяльності підприємства (при відсутності передбачення строку вважається, що воно створено на невизначений строк).

Крім відмічених, в статуті та установчому договорі можуть бу-ти внесені інші положення, які не суперечать чинному законодавст-ву. В установчих документах необхідно фіксувати головним чином ті особливості правового статусу підприємства, які витікають із йо-го організаційної форми, або, коли є спеціальні вимоги закону, пе-редбаченні статутом.

Після завершення всіх переговорів і підписання установчих до-кументів обох сторін, проводиться реєстрація СП в валютно-економічному управлінні Міністерства фінансів України. Для дер-жавної реєстрації засновники СП подають відомості й документи, передбачені Положенням про державну реєстрацію суб'єктів під-приємницької діяльності, затверджені Постановою Кабінету Мініс-трів від 29.04.1994 року № 276 (в редакції Постанови Кабінету Мі-ністрів №125 від 25.01.1996 року) : V резиденти - рішення власників про створення суб'єкта підприємни-цької діяльності (таким рішенням є установчий договір); статут (якщо він необхідний для створення організаційної форми суб'єкта

підприємництва); реєстраційна картка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію; документ, який підтверджує сплату реєстра-ційного збору (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1996 року №406 розмір збору за державну реєстрацію для підприємств з іноземними інвестиціями й акціонерних товариств, складає від 4 до 10 неоподатковуваних мінімумів, в залежності від сфери підприємницької діяльності; для товариств з обмеженою від-повідальністю, командитних і споживчих від 2 до 8 неоподаткова-них мінімумів. Якщо в реєстраційній картці вказуються види діяль-ності, які стосуються декількох сфер підприємницької діяльності, то розмір реєстраційного збору встановлюється в залежності від ті-єї сфери, по якій розмір збору є найбільшим); документ, що підтве-рджує сплату засновниками внеску у статутний фонд підприємства, що створюється (в розмірі, передбаченому законодавчими актами); рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення спіль-ного підприємства, якщо законодавчі акти України передбачають таку згоду;

V         юридичні особи-засновники додатково до вказаних документів подають нотаріально завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи;

V         нерезиденти - документ, який свідчить про його реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути завіре-ний згідно із законодавством країни, в якій його видали, пере-ведений на українську мову і легалізований в консульській установі України або завірений у посольстві відповідної держа-ви в Україні і легалізований в Міністерстві іноземних справ. Якщо засновниками є фізичні особи, їх підписи на установчих

документах повинні бути нотаріально завірені. Місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства може бути квартира (дім), але тільки в тому випадку, якщо за цією адресою прописаний один із засновників — фізична особа, або приміщення, яке орендується, при наявності договору оренди (перед реєстрацією підприємства до реєстраційного органу повинно бути подано гарантійний лист про згоду власника здати в оренду приміщення). Крім грошових коштів, внески учасників можуть бути у вигляді рухомого і нерухомого майна, інших матеріальних цінностей і майнових прав. Порядок оцінки внесків визначається в установчих документах створювано-го підприємства .

При створенні спільного підприємства укладаються договори оренди майна і землі, приклади їх оформлення наведені в додатках Д, Ж, а також проводиться ґрунтовний аналіз виробничо-ресурсного потенціалу українського учасника (зразок систематиза-ції матеріалів для характеристики підприємства представлений в додатку 3).

Вищим органом управління СП є збори учасників або призна-чених ними представників (нотаріально засвідченою довіреністю). Представники учасників призначаються на постійний або на визна-чений строк. Учасник може у будь-який час позбавити свого пред-ставника участі у зборах учасників, повідомивши про це інших уча-сників. Він також може передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або його представнику. Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх часток у статутному фонді СП.

Збори учасників вибирають свого головуючого на постійний строк, або передбачають черговість головування учасників в алфа-вітному порядку. Вони також самостійно визначають регламент своєї роботи. До виключної компетенції зборів учасників відносяться :

V         визначення основних напрямків діяльності СП;

V         затвердження планів і звітів про їх виконання;

V         внесення змін в Статут і Установчий договір;

V         вибори (призначення) і відкликання дирекції (директора) і реві-зійної комісії;

V         затвердження річних результатів діяльності СП, включаючи його філії, затвердження звітів і висновку ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків;

V         створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження положень (статуту) про них;

V         винесення рішень про притягнення до майнової відповідально-сті посадових осіб СП;

V         затвердження правил процедури та інших внутрішніх докумен-тів СП;

V         вибори головуючого зборів учасників;

V         визначення порядку розподілу прибутку, основних напрямків інвестиційної політики СП;

V         встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових внесків;

V         рішення питань про придбання СП частки учасника;

V         визначення умов оплати праці посадових осіб СП, його філій та представництв дочірніх підприємств;

V         затве__дження договорів, укладених на суму більш як    грн.;

V         прийняття рішень про припинення діяльності СП, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

V         виключення учасника із СП.

Рішення з питань визначення основних напрямків діяльності СП і

затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення

змін в установчі документи, а також виключення учасника СП

може прийматися одноголосним рішенням учасників зборів.

По всіх інших питаннях рішення приймаються простою більшістю голосів. Збори учасників скликаються в міру необхідності, але

не менше двох разів на рік. Керує зборами головуючий. Збори учасників приймають рішення на своїх засіданнях. В окремих випадках, передбачених в установчому договорі, допускається прийняття

рішень методом опитування. У цьому випадку проект рішення розсилається учасникам, які повинні у письмовій формі повідомити

про свою позицію. На протязі 10 днів з часу одержання інформації

від останнього з них, всі вони повинні бути повідомлені головуючим про прийняття рішення. Рішення методом опитування вважаться прийнятим при відсутності заперечення будь-якого із учасників.

Збори учасників вважаються правоздатними, якщо в них беруть участь у сукупності більше як 60% голосів, а з питань, які вимага-ють одноголосності - всі учасники. Будь-який із учасників має пра-во вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, що він заявив про це не пізніше, як за 25 днів до початку зборів.

Головуючий зборів учасників веде протокол в спеціальній Кни-зі протоколів, яка повинна на вимогу надаватись учасникам у будь-який час, а за їх вимогою повинні видаватися засвідчені витяги із книги протоколів.

Позачергові збори учасників скликаються головуючим, якщо цього вимагають інтереси СП в цілому (загроза значного скорочен-ня статутного фонду, неплатоспроможності та інше), а також за ви-могою директора (директорії); ревізійної комісії СП. Учасники СП, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право ви-магати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час та з будь-якого приводу. Якщо на протязі 25 днів головуючий не виконав цієї вимоги, збори можуть скликати інші учасники. Про про-ведення зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не пізніше, як за 30 днів до початку зборів з вказівкою про час та місце їх проведення, а також порядку денного.

Для керівництва поточною діяльністю СП вищий орган управ-ління (збори учасників) обирає або призначає виконавчий орган управління - колективний (дирекцію), або одноосібний (директора) . Дирекція (директор) самостійно вирішує всі питання діяльнос-ті СП, крім тих, які відносяться до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу частини своїх прав до компетенції директора (дирекції).

Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Вона (він) не може приймати рішення, обов'я-зкові для учасників. Директор (члени дирекції) не може бути одно-часно головуючим зборів учасників.

При обранні директора СП на посаду з ним укладається контракт, де визначаються строки найняття, права, обов'язки та відповідальність директора перед зборами учасників і колективом СП, умови його ма-теріального забезпечення та звільнення з посади з врахуванням гаран-тій, передбачених контрактом та чинним законодавством.

Міжнародні СП самостійно здійснюють стратегічне і пото-чне планування виробництва, визначають порядок реалізації продукції та послуг. Планування виробництва базується на ре-зультатах маркетингових досліджень і портфеля замовлень, сфо-рмованого укладенням вітчизняних і міжнародних угод (догово-рів, контрактів). СП реалізують власну продукцію, використовуючи вітчизняні системи збуту, оптову і роздрібну торгівлю, зовнішньоторговельні організації .

Спільні підприємства особливо ретельно мають підходити до проблеми розподілу і використання прибутку. Балансовий (вало-вий) прибуток визначають відрахуванням із загальної виручки від реалізації витрат на виробництво, суми виплати відсотків за кредит, а також величини штрафів, пені, неустойки. 3 балансового прибут-ку створюють резервний і фонд відтворення. Частина прибутку ви-користовується на погашення страхових платежів. Решта суми при-бутку підлягає оподаткуванню. Цей прибуток є джерелом відповідних платежів у бюджет та створення фонду коштів, спря-мованих на матеріальне заохочення працівників і соціальний розви-ток підприємства.

Після цих операцій формується чистий прибуток, котрий має бути розподілений між партнерами пропорційно внеску до статут-ного фонду СП. При цьому можуть передбачатись різні варіанти використання прибутку зарубіжного учасника: трансферт (репатрі-ація) всього або частини прибутку, купівля товарів для власних по-треб; по імпортозамінюючій продукції - трансферт прибутку через закупівлю товарів або згідно з конкретними домовленостями.

Види конкретних фондів, спрямовуваних на відтворення мате-ріально-технічної бази та соціальний розвиток підприємства, поря-док їх утворення і використання фіксуються в установчих докумен-тах. Обов'язковою умовою є формування резервного фонду в розмірі не менше 25 % статутного фонду, який використовується для забезпечення функціонування СП та можливості здійснення го-сподарського маневру, інших нагальних потреб. За умови досяг-нення зазначеного нормативного рівня відрахування прибутку в ре-зервний фонд припиняються. Зі зміною величини статутного фонду коригується й резервний фонд.

У цілому система оподаткування СП в Україні відповідає чин-ному законодавству. СП сплачують податок на прибуток, податок на трансферт розподіленої частини прибутку за кордон, податок на додану вартість, акцизний збір, місцеві податки і збори.

Розрахунково-кредитні операції (відносини) регулюються від-повідними нормативними актами, діючими у процесі формування банківської системи ринкового типу. Грошові кошти МСП зарахо-вуються на його поточний або валютний рахунок відповідно у На-ціональному банку України і банку для зовнішньоекономічної дія-льності. Спільному підприємству нараховуються певні проценти на кошти депозитних рахунків. За потреби йому можуть надаватись кредити вітчизняними або зарубіжними банками на комерційних умовах.

Фінансові результати діяльності СП залежать від прийнятої ним системи обліку та якості звітності. СП несуть відповідальність за дотримання встановленого порядку ведення та правильність об-ліку і звітності. Документи, що регулюють окремі аспекти обліко-во-аналітичної діяльності спільних підприємств, враховують їхні певні особливості, зокрема щодо складу витрат, які формують собі-вартість продукції (послуг). Виокремлюються і деталізуються ви-трати на рекламу й участь у виставках та ярмарках; витрати, пов'я-зані з експортом продукції, зарубіжними відрядженнями,

представницькими функціями, аудиторськими послугами, іннова-ційною та маркетинговою діяльністю, валютними операціями тощо. Для функціонування СП важливе значення має страхування підприємницького ризику. Обов'язкове його страхування здійсню-ється державними і приватними компаніями. Чинним законодавст-вом передбачене страхування: основних засобів (активів); частини оборотних коштів (виробничих запасів на складах СП, напівфабри-катів власного виробництва); збитків від стихійного лиха; вантажів у процесі транспортування; майна від крадіжки зі зломом. Спільні підприємства зобов'язані оперативно інформувати страхову компа-нію про істотні зміни щодо об'єктів страхування, розмірів страхо-вих сум та ступеня ризику.

вихід в зовнішній простір

/ крок

мета створен-няСП

підвищення ефекшвносгі виробницгва

- розробкановихвидівпродукігії,послуг

 

           

                                                          

2 крок             напрямки діяльності                        

                       

           

           

           

                                  

           

3 крок

організація виробництва

організаційна політика внутрішньо-виробничої структури

_ на обсяги виробництва

4 крок

аналіз впливу

НТП на стратегію розвитку

назабезпечення конкурентоспроможності

Рис. 2.3. Структура розробки стратегії управління СП

Спираючись на досвід зарубіжних країн та особливості функ-ціонування СП в Україні, основними функціями стратегії в управ-лінні діяльністю СП є : ^> визначення перспектив розвитку СП, зосередження уваги керівництва на його окремих напрямках, які можуть забезпечити

досягнення поставлених цілей та завдань; ^ виборі напрямів, які забезпечують зростання та закріплення позицій для СП у перспективі; ^ отримання необхідної інформації для прийняття управлінських

рішень керівництвом СП.

Таким чином, завданням стратегічних розробок є формування перспективи розвитку СП і своєчасне внесення необхідних корек-тив відповідно до змін економічної ситуації в країні, зокрема у сфе-рі зовнішньоекономічної діяльності.

Стратегія розвитку СП має формуватись на основі глобальної стратегії зовнішньоекономічної діяльності, маркетингової, виробни-чої, фінансової та стратегії науково-дослідницьких робіт (рис. 2.3).