2.2. Правова база функціонування спільних підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Регулювання діяльності спільних сільськогосподарських під-приємств як суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності АПК, вхо-дить до сукупності проблем сучасних аграрних перетворень в Укра-їні, які можна вирішити лише за умови створення надійної законодавчої бази, яка була б достатньо відпрацьованою, діяла без-відмовно і захищала селян .

Правове поле функціонування СП формується з врахуванням складності цієї організаційно-правової форми та включає два аспе-кти: національно-правовий і міжнародно-правовий . Функціо-нуючи в межах законодавчого простору України, спільні підприємства стають залежними від політики держави по відношенню до іноземного капіталу. Такий політичний підтекст особливо відчут-ний, коли мова йде про створення СП у сільськогосподарському виробництві, так як це передбачає використання основного багатс-тва України - земельних ресурсів.

У міжнародній практиці з метою забезпечення захисту інвести-цій від ризиків, пов'язаних з форс-мажорними обставинами та не-передбаченими діями законодавчої влади, у межах міжнародного правового регулювання практикується укладання спеціальних дво-сторонніх угод про інвестиції та включення норм про режим інвес-тицій в торгівельні договори.

Перші кроки до здійснення багатостороннього міжнародного регулювання іноземних інвестицій були зроблені ще в 1929 році, коли Ліга Націй виступила ініціатором проведення конференції по поводженню з іноземцями і їх власністю.

Основні віхи процесу створення законодавчої бази зовнішньо-економічної діяльності на міжнародному рівні викладені А.В. Омельченком у такій послідовності :

1.         1944 р. - створення Міжнародного Валютного Фонду і Між-народного Банку Реконструкції і Розвитку (МВФ, МБРР);

2.         1962 р. - прийнята Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Про постійний суверенітет над національними природними багат-ствами»;

3.         1965 р. - підписана Конвенція про розгляд суперечок по ін-вестиціях між державами і особами інших держав. Конвенцією пе-редбачено правила арбітражної процедури по вирішенню спірних питань, створення Міжнародного центру з вирішення інвестицій-них суперечок при МБРР;

4.         1967 р. - Рада Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) ухвалила проект Конвенції «Про захист іноземної власності»;

5.         1976 р. - ОЕСР прийняла Декларацію про міжнародні інвес-тиції і багатонаціональні підприємства, що носить добровільний характер. Визначено принципи поведінки багатонаціональних ком-паній: 1) дотримання міжнародного права; 2) підкорення праву кра-їн перебування; 3) врахування політики цієї країни в галузі розвит-ку і права; 4) співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу і субсидій; 5) обов'язок невтручан-ня у внутрішні справи;

6.         1979 p. - прийнято Кодекс іноземних інвестицій, який регу-лює основні протиріччя, які існують між розвинутими країнами й країнами, що розвиваються, у питанні про міжнародно-правове ре-гулювання діяльності ТНК;

7.         1985 р. - створено Агентство по страхуванню іноземних ін-вестицій від комерційних і некомерційних ризиків.

Всі документи міжнародно-правового регулювання зовнішньо-економічної, інвестиційної діяльності не носять примусового хара-ктеру, але враховуються при формуванні національного законодав-ства України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, в т.ч. -створення й функціонування спільних підприємств.

Процес правового забезпечення діяльності українсько-зарубіжних спільних підприємств історично веде свій відлік з 24 серпня 1991 року тобто з моменту проголошення Верховною Радою незалежності Укра-їни та застосування на її території виключно Законів України.

Основи правової системи, що включала можливість створення й діяльності спільних підприємств, були закладені 16 липня 1990 року, з прийняттям Верховною Радою УРСР Декларації про держа-вний суверенітет України. Поряд з іншими положеннями, Деклара-цією передбачалась можливість розміщення на території України та використання її природних ресурсів підприємствами, установами, організаціями інших держав.

Сьогодні діяльність спільних українсько-зарубіжних підпри-ємств з виробництва сільськогосподарської продукції регулюється системою правових актів, законів з відповідними змінами й допов-неннями до них, указів, постанов, інструкцій, листів тощо, основні з яких умовно можуть бути об'єднані в певні блоки:

I           блок. Базові закони формування ринкового механізму господарювання.

1.         Конституція України .

2.         Закон України «Про економічну самостійність України» .

3.         Закон України «Про власність» .

4.         Закон України «Про підприємництво» .

5.         Закон України «Про підприємства в Україні» .

6.         Закон України «Про господарські товариства» .

II         блок. Закони, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

1.         Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» .

2.         Закон України «Про інвестиційну діяльність» .

3.         Закон України «Про режим іноземного інвестування» .

4.         Закон України «Про правовий статус іноземців»

5.         Закон України «Про міжнародні договори України» .

III        блок. Система аграрного законодавства.

1.         Земельний кодекс України .

2.         Закон України «Про форми власності на землю» .

3.         Закон України «Про плату за землю» .

IV        блок. Податкове та митне законодавство.

1.         Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про систему оподаткування» .

2.         Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

3.         Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість» .

4.         Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» .

5.         Закон України «Про Єдиний митний тариф» .

6.         Закон України «Про державне мито» .

V         блок. Закони фінансово-кредитного і валютного регулювання.

1.         Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» .

2.         Закон України «Про заставу» .

3.         Закон України «Про банкрутство» .

4.         Закон України «Про товарну біржу» .

5.         Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в інозе-мній валюті» .

6.         Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

VI        блок. Інші закони.

1.         Закон України «Про інформацію» .

2.         Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування» .

3.         Закон України «Про авторське право і суміжні права» .

4.         Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і по-слуг» .

5.         Закон України «Про загальні засади створення і функціону-вання спеціальних (вільних) економічних зон» .

6.         Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і стратифікацію» .

Законодавство України щодо зовнішньоекономічної діяльності по кількості й взаємозв'язку правових норм та структурі текстів формує виключно складний масив даних. Він являє собою загаль-ний регулюючий інструмент, ефективне застосування якого зале-жатиме значною мірою від супроводжуючих його підзаконних но-рмативних актів.

Зовнішньоекономічна діяльність сільськогосподарських під-приємств - одна із специфічних сфер господарської діяльності, здійснення якої стало можливим після розробки та прийняття Вер-ховною Радою України пакету законодавчих актів, що створюють умови для функціонування ринкової економіки.

Законом «Про економічну самостійність України» проголошу-ється повна господарська самостійність та свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб, зокрема вступати у прямі госпо-дарські зв'язки і співпрацювати з підприємствами та організаціями інших держав.

Крім того, Закон України «Про власність» визначає суб'єктами права власності в Україні інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, які можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчи-ми документами, правовий режим якої визначається законодавчими актами України. Одночасно в ст. 2 Закону України «Про підприєм-ства в Україні» зазначено, що СП, засновані на базі об'єднання майна різних власників, в т.ч. юридичних осіб інших держав, вхо-дять до переліку видів підприємств, що можуть діяти в Україні. За-кон гарантує забезпечення самостійності СП як одного із рівнопра-вних підприємств. Визначає їх права й відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підпри-ємств з іншими підприємствами й організаціями, органами держав-ного управління.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономіч-ну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту на-буття ними статусу юридичної особи. Фізичні особи, ЗГІДНО 3 поло-женнями Закону «Про підприємництво», набувають цього права з моменту набуття ними цивільної дієздатності. Іноземні громадяни мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської дія-льності за законом держави, у якій вони мають постійне місце про-живання, або громадянами якої вони є. При цьому іноземні підприємці користуються такими ж правами та мають ті ж обов'язки, що й громадяни України.

Діяльність господарських товариств, у формі яких створюється переважна більшість СП, регулюється Законом України «Про гос-подарські товариства». В законі визначені поняття й види това-риств, правила, за якими вони створюються, права й обов'язки їх учасників. Вітчизняним та іноземним юридичним особам і грома-дянам надаються права щодо заснування й участі в господарських товариствах. Внески засновників і учасників товариства можуть бу-ти здійсненні у вигляді будівель, споруд, обладнання та інших ма-теріальних цінностей, цінних паперів, майнових прав, грошових коштів, в т.ч. в іноземній валюті.

В умовах ринкової економіки й рівноправності різних форм власності Закони України, що є базою для створення і діяльності спільних господарських підприємств, не обмежують прав цих орга-нізаційно-правових структур щодо господарської, комерційної, фі-нансової діяльності на території України.

Основним нормативним актом, що регулює діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з яким даний вид ді-яльності - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на вза-ємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Стратегічна мета зовнішньоекономічної діяльності та її основні напрямки визначені, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України, Закону «Про економічну самостійність України». Основними принципами даного виду діяльності є:

-          суверенітет народу України у здійснені зовнішньоекономічної діяльності;

-          свобода зовнішньоекономічного підприємництва;

-          юридична рівність і недискримінація; верховенство закону;

-          захист інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-          еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу при ввезені

та вивезені товарів.

Спільні підприємства як суб'єкти господарювання, створені українськими та іноземними суб'єктами господарської діяльності, зареєстровані як такі, що мають постійне місцезнаходження на її

території, визнані рівноправними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Одночасно до її видів включено створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарсь-ких операцій, спільне володіння майном на території та за межами України. Форми власності та інші ознаки суб'єктів зовнішньоеко-номічної діяльності не можуть бути перешкодою для здійснення будь-яких її видів, прямо не заборонених законами України. Зазна-чене право може бути реалізоване лише після державної реєстрації учасників зовнішньоекономічної діяльності Міністерством зовніш-ньоекономічних зв'язків України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності у всіх її формах здійснюється органами державного регулювання й місцевого управління відповідно із визначеними у Законі принципами, вклю-чаючи оподаткування, розподіл виручки, митне регулювання, ве-дення розрахунків, кредитування, страхування, ліцензування і кво-тування, облік тощо.

Функціонування спільних підприємств у сільському господарс-тві пов'язане з міжнародною виробничою науково-технічною коо-перацією, експортом та імпортом продукції й, передусім, з інозем-ним інвестуванням. Отже, СП виступають суб'єктами інвестиційної діяльності, загальні правові, економічні та соціальні умови якої ви-значає Закон України «Про інвестиційну діяльність».

Інвесторам надається право визначати цілі, напрями, види й об-сяги інвестицій. При цьому держава гарантує захист інвестицій. Ін-вестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані, або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідка-ми. А.В. Шаповалов стверджує, що «сьогодні можна не говорити про актуальність питань вдосконалення матеріальних норм права, що регулюють режим іноземного інвестування, але не можна не сказати про процесуальні норми, тобто ті, що мають забезпечувати реалізацію ефективного захисту прав іноземних інвесторів та під-приємств з іноземними інвестиціями» .

Створення в Україні сприятливого клімату для залучення іноземних інвестицій є основною метою розробки й прийняття Закону України «Про іноземні інвестиції». Дотримання інозем-ними інвесторами законодавства України гарантує державний захист їх інвестицій, прибутків, законних прав та інтересів. Цим Законом усунені перешкоди щодо перерахування за кордон

отриманих на законних підставах прибутків, їх реінвестування на території України.

Особливості іноземного інвестування визначені у Законі Украї-ни «Про режим іноземного інвестування». Законом передбачено право здійснення іноземних інвестицій у формі:

-          конвертованої валюти;

-          валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвес-тування та за умов сплати податку на доходи від інвестицій в будь-які інші об'єкти реінвестування;

-          будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, споруд, обладнання та матеріальних цінностей, крім споживчих товарів, призначених для продажу) та пов'язаних з ним майнових прав;

-          акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також інших корпора-тивних прав, виражених у конвертованій валюті за їх ринковою вартістю;

грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зо-бов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають ва-ртість у конвертованій валюті;

-          будь-яких прав інтелектуальної власності, включаючи авторські права, права на винаходи, торговельні знаки, фірмові наймену-вання, промислові зразки, „ноу-хау" тощо;

-          прав на здійснення господарської діяльності.

Законом передбачено право здійснення іноземних інвестицій у формі часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними й фізичними особами, або придбання частки у діючих підприємствах.

Шдприємством з іноземними інвестиціями вважається підпри-ємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, ство-рене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фонді є кваліфікована іноземна інвестиція.

IV розділ Закону присвячений безпосередньо підприємствам з іноземними інвестиціями. Слід зазначити, що законодавством не встановлено особливих обмежень щодо видів діяльності, умов реа-лізації продукції, робіт і послуг, інших прав підприємств з інозем-ними інвестиціями.

Пріоритетною сферою для іноземного інвестування визнаний агропромисловий комплекс за такими напрямами:

впровадження високопродуктивних агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби;

-          оновлення та модернізація на базі новітніх технологій підпри-ємств переробної та харчової промисловості, що займаються за-готівлею та зберіганням сільськогосподарської продукції;

-          створення потужностей і сировинної бази для виробництва тари та пакувальних матеріалів;

-          розвиток сільськогосподарського машинобудування;

-          випуск обладнання для масложирової, м'ясо-молочної, борош-номельно-круп'яної та хлібопекарської промисловості, фермер-ських господарств;

-          налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту ро-слин і сільськогосподарських тварин.

Одночасно інвестиційні проекти повинні сприяти створенню нових робочих місць, супроводжуватись впровадженням перспек-тивних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій, орієнтуватися на найбільш раціональне використання сировинної бази АПК України, сприяти зниженню енергоспоживання на оди-ницю продукції до рівня міжнародних ринків. Розвиток законодав-ства щодо іноземних інвестицій в Україні, як свідчать дослідження Є.С. Янковоїта Є.В. Ковалевської, ілюструє відсутність продуманої перспективної політики на державному рівні з цього питання - з одного боку, та переоцінку зацікавленості іноземних держав у збе-реженні економічного потенціалу України - з іншого .

Специфіка господарської діяльності спільних сільськогоспо-дарських підприємств, пов'язаних з використанням земельних ре-сурсів, вимагає виділення окремого законодавчого блоку, який за-безпечує майнові права на землю та її використання.

Земельним кодексом України визначено, що виключне право приватної власності на землю мають громадяни України. Інозем-ним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаці-ям з участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, земе-льні ділянки надаються у постійне або тимчасове користування Рада-ми народних депутатів із земель, що перебувають у державній влас-ності та передаються на умовах оренди сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів і власниками землі.

Як землекористувачі спільні підприємства сплачують земель-ний податок на загальних засадах. За орендовані землі справляється орендна плата (Закон України «Про плату за землю»).

Маючи статус юридичної особи України, спільні сільськогос-подарські підприємства зобов'язані діяти в національному право-вому режимі щодо сплати податків і зборів на рівні з іншими агро-промисловими товаровиробниками, з врахуванням передбачених законодавством пільг. Для іноземних інвесторів це принципово ва-жливе питання, адже податкова система України побудована за принципом: високі податкові ставки та наявність системи пільг. Тому законодавча нестабільність і непослідовність з цього питання шкодить репутації України, як держави, що заслуговує на довіру іноземних інвесторів. Планування західних компаній на довгостро-кову перспективу, координація планів на найближчі п'ять років та інтеграція їх у загальну стратегію компанії, вимагають стабільності законодавства і виконання урядом взятих на себе зобов'язань.

Територія України становить єдиний простір дії митних правил України, що включають порядок декларування товарів, сплати мита та митних зборів, надання митних пільг тощо.

Згідно з Законом України «Про єдиний митний тариф» ставки Єдиного митного тарифу однакові для всіх суб'єктів зовнішньоеко-номічної діяльності незалежно від форм власності, організації гос-подарської діяльності та місцезнаходження, крім передбачених за-конами випадків.

Законом визначений порядок нарахування та сплати мита, та-рифні пільги, а також митні заходи до суб'єктів зовнішньоекономі-чної діяльності, які проводять демпінг або дискримінаційні дії що-до України.

Законодавчими актами, що об'єднані в V блок, регламентується комерційна та фінансова діяльність СП.

Усі валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, ви-трати у валюті, пов'язані з господарською діяльністю СП, здійсню-ється у відповідності з валютним законодавством України та є сфе-рою валютного контролю, головним органом якого виступає Національний банк України.

Відповідні Постанови Кабінету Міністрів України регулюють експорт та імпорт СП. Крім того, державними органами України запроваджується ліцензування і квотування експорту та імпорту у передбачених законодавством випадках. В тому числі ліцензуванню підлягають товарообмінні операції в разі негативного сальдо балансу розрахунків суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередній фінансовий рік.

Правила ведення бухгалтерського обліку та звітності спільних підприємств встановлюється законодавством України, що не забо-роняє додатково запроваджувати правила, які діють у країні інозе-много інвестора.

Закон України «Про заставу» дозволяє використання майна та майнових зобов’язань підприємства з іноземними інвестиціями як застави для забезпечення за всіма видами своїх зобов’язань, вклю-чаючи залучення позикових коштів.

Українсько-зарубіжні підприємства створюються, як правило, на базі колективних сільськогосподарських підприємств із сформо-ваним трудовим колективом. Законодавством передбачено заклю-чення колективного й трудових договорів, в яких визначаються правила прийняття на роботу й звільнення, оплати праці, часу ро-боти і відпочинку, гарантій і компенсацій тощо. Умови праці в СП повинні бути узгоджені з законодавством України про працю.

Спільні підприємства, що не можуть задовольнити зо-бов’язання кредиторів та перед бюджетом, визнаються банкрутами в порядку, передбаченому Законом України «Про банкрутство».

В цілому законодавче регулювання зовнішньоекономічної дія-льності розвивалось дещо однобічно. Переважна більшість норма-тивних актів у цій галузі затверджені різними державними відом-ствами з точки зору їхніх вузько специфічних інтересів, тому відсутня осмислена законодавча стратегія, підпорядкована спільній меті. В таких умовах актуальним стає створення належних умов го-сподарювання для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, «що є ефективнішим, ніж «заганяти» їх у тінь податками, нестабі-льністю законодавства тощо» .