Передумови створення СП


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Досвід України останніх років підтвердив, що вітчизняним підприємствам, які переробляють продукцію сільського господарс-тва важко виживати в умовах ринкової конкуренції. Проблеми, спричинені природою цих підприємств, низька продуктивність праці, брак стимулів, низька рентабельність капіталу, неузгодже-ність соціальних та економічних цілей і функцій не дозволяють віт-чизняним суб’єктам бізнесу в сфері АПК ініціювати зовнішньоеко-номічні відносини з іноземними партнерами. Підприємства намагаються вижити в сучасних умовах та в довгостроковій перс-пективі перетворюватися на ринкові структури. Для цього вони мають стати вимогливими покупцями, ефективними розпорядника-ми коштів й одночасно успішними продавцями власних продуктів. Горизонтальна інтеграція з іноземними партнерами сприяє збалан-сованості та завоюванню конкурентноспроможних позицій як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку [66, 117].

Поряд з факторами, що зумовлюють привабливість прямих ін-вестицій у формі СП для сільського господарства України, існують і стримуючі фактори :

• збільшення виробничого апарату за рахунок іноземних інвести-цій доцільно розглядати лише з огляду їх стимулюючого впли-ву на економічний розвиток країни в цілому; S міжнародні спільні підприємства залучають ресурси, переслідую-чи цілі, які можуть не збігатися з національними. В таких ситуаці-ях не виключений конфлікт інтересів держави та іноземного інве-стора, в основі якого лежить дискримінація національного сектора; S СП, як канали надходження технологій, часто стають відносно закритими анклавами у національній економіці. При цьому кра-їна приймання отримує кінцевий результат нової технології і практично не бере участі в її створенні; ■S проникаючи на зарубіжний ринок, СП можуть справляти стиму-люючий вплив на національне підприємництво, поглинаючи фі-нансові нагромадження у вітчизняній та іноземній валюті та всту-паючи в угоди з діючою на місцевому ринку олігополією . Деякі вітчизняні аналітики стверджують, що на сучасному етапі не можна бути повністю впевненими у перспективності СП як важ-ливої ланки економічної життя України. Зокрема, В.В. Черкасов зазначає: «хоча перші успіхи й невдачі можуть слугувати основою для деяких оцінок попереднього характеру, але відносно обмеже-ний масштаб і досвід діяльності СП, а також постійно змінювані правові та економічні умови ускладнюють можливість будь-яких висновків щодо долі СП» .

В умовах ринку особливе значення надається проблемам ризи-ку в різних сферах суспільного виробництва. Використання такої форми співробітництва як спільна підприємницька діяльність знач-ною мірою збільшує ступінь ризику, адже поєднує партнерів з двох і більше держав .

Досліджуючи проблему вибору      партнера для СП,

О.І. Пестрецова вказує на існування реального ризику співпраці з іноземними партнерами, що переслідують суто корисливі цілі, ти-повими з яких є :

•          завищення реальної вартості частки іноземного партнера у ста-тутному фонді СП;

•          отримання за рахунок майна СП неоподаткованого прибутку;

•          вивіз та приховування на рахунках зарубіжних банків валютної виручки.

LB. Тодріна зазначає, що партнери дають згоду на співробітни-цтво у формі СП за умови отримання більшого економічного зиску за рахунок партнерства. При цьому вони погоджуються на певні взаємні обмеження економічної влади .

У вітчизняній та зарубіжній літературі досить широко висвіт-лені основні принципи створення і функціонування СП. 3 огляду на особливості сучасного стану в галузях АПК, доцільним є викорис-тання узагальнених принципів такої діяльності, запропонованих М.С. Брилем :

♦          залучення найсильніших з науково-технічної точки зору парт-нерів, що мають найкращі позиції на світовому ринку;

♦          максимальна забезпеченість достовірної інформації з українсь-кої сторони;

♦          максимум економічних гарантій з боку іноземного партнера;

♦          цілеспрямоване використання прибутку вітчизняним учасни-ком, включаючи валютні надходження, для підвищення ефек-тивності функціонування СП.

В аграрній сфері економіки СП можуть створюватись і функці-онувати у формі акціонерних товариств відкритого і закритого ти-пу, товариств з обмеженою відповідальністю, повних товариств, командитних товариств тощо.

Принциповим є не кількість створених СП, а їх роль у регіональ-ному розвитку України. Українсько-зарубіжні СП здійснюють реаль-ний позитивний вплив на складні процеси, пов’язані з активізацією за-ходів по формуванню ринкового середовища через реформування сучасної системи організаційно-правових форм господарювання. Тому одним з напрямів економічного зростання АПК М.В. Зубець визначає надання переваги і підтримки тим суб’єктам господарювання, які в нинішніх умовах здатні забезпечити зростання ефективності виробни-цтва, високий рівень мотивації праці .

Економічною основою створення СП є дольова участь партнерів у формуванні матеріально-технічної бази та оборотних коштів для здійснення господарської діяльності. Важливо правильно визначити вартісну частку цієї участі кожного партнера, тим більше, що розпо-діл одержаного ефекту від спільної діяльності проводиться, як пра-вило, з урахуванням цих внесків. Партнери здійснюють їх у товарній або грошовій формі, з яких формується статутний фонд СП.

Складність вирішення питань формування статутного фонду здебільшого пов’язана з відсутністю обгрунтованих методів вартісної оцінки переданих у користування СП земельних ділянок, затрат праці українських партнерів. На цьому вони, як правило, програ-ють, оскільки їм не завжди вдається обґрунтовано визначити у вар-тісному виразі свою участь в організації спільної діяльності.

На основі техніко-економічного обгрунтування, або бізнес-плану, розробляють економічні, організаційні й правові положення статуту та інших установчих документів СП, які повинні повністю відповідати чинному законодавству України й разом з тим враховувати діюче за-конодавсгво зарубіжних країн, фірм, або компаній-інвесгорів спільної діяльності, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Після остаточних переговорів та підписання установчих доку-ментів проводиться реєстрація СП як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси СП). Державна реєст-рація іноземних інвестицій здійснюється місцевими органами влади до початку, в період, або після фактичного здійснення інвестицій шляхом подання іноземними інвесторами до зазначених органів ін-формації в трьох примірниках згідно з установленою формою.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію іноземних інвес-тицій, зобов'язані протягом трьох робочих днів з моменту одер-жання інформації, зазначеної у частині першій статті 14 Декрету «Про режим іноземного інвестування в Україні», зареєструвати іно-земні інвестиції чи повідомити про причини відмови і в десятиден-ний термін надіслати інформацію про здійснену реєстрацію інвес-тицій. Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом всього періоду функціонування.

Податкові та митні органи й банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов'язаних із фактич-ним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до встановлених форм та термінів зведену оперативну інформа-цію в Міністерство статистики України та органам, які здійсню-ють державну реєстрацію іноземних інвестицій. Матеріально-майнові та початкові фінансові умови господарської діяльності СП складаються в процесі формування його статутного фонду й залучення кредитів. На етапі створення СП в його документах порушуються питання управління та кадрового забезпечення, за-кладається організаційно-економічний механізм формування згі-дно з конкретними цілями СП, діючими нормативно-правовими регуляторами та домовленістю партнерів.

Вищим органом управління СП є рада учасників, членам якої надається кількість голосів пропорційно вартості їх часток у стату-тному фонді.

Чисельність персоналу не регламентується і є предметом узго-дження його засновників. Самостійно вирішуються питання найму та звільнення, форми і розміри оплати праці й матеріального заохо-чення.

Особливе місце в механізмі створення й функціонування СП займає розподіл одержаних результатів. Прибуток формується піс-ля завершення виробничо-господарської діяльності СП, відшкоду-вання матеріальних витрат, виділення коштів на оплату праці, спла-ти процентів за користування кредитними коштами банків, розрахунків з податковою службою, відрахування належних сум для створення й поповнення статутних фондів, відшкодування зби-тків від реалізації продукції. Решта надходжень - прибуток СП, який використовується за рішенням ради учасників.

Основними напрямами використання прибутків можуть бути розширення виробничої діяльності СП та розподіл коштів між його учасниками.

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що викорис-тання всього спектру видів, форм, напрямів міжнародного агробіз-несу, як сфери практичної реалізації міжнародних економічних від-носин, з урахуванням науково обґрунтованих внутрішньо- та зовнішньоекономічних пріоритетів, робить зовнішньоекономічну діяльність в АПК ефективною, значущою, перспективною з еконо-мічної і соціальної точки зору.