Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Індивідуально-особистісні потреби трансформуються в соціаль-но-політичні за наявністю наступних умов: : Соціальна психологія : Бібліотека для студентів

Індивідуально-особистісні потреби трансформуються в соціаль-но-політичні за наявністю наступних умов:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

магниевый скраб beletage

1.         Якщо особистісна потреба набуває статусу суспільної, тобто коли її відчуває певна “критична маса” членів суспільства і вона набуває колективного, масового характеру.

2.         Коли особисті потреби адресуються суспільству та його інсти-туціям, на рівні яких люди шукають можливостей їх задоволення.

3.         Якщо потреби особистості є усвідомленими, пов’язаними зі знаннями про суспільство. Владу, державу, оскільки в процесі взає-модії цих знань з потребами, останні перетворюються в мотиви.

Як відомо, ієрархію потреб визначив А. Маслоу. В своїй кон-цепції він підкреслює, що на процес самореалізації та самоактуа-лізації у політиці суттєве значення має задоволення потреб більш низького рівня.

Д. Макклелланд та Дж. Аткінсон виділили три основних рівні мотивів у політичній діяльності особистості: мотив влади та конт-ролю, мотив досягнення та мотив аффіліації.

Мотив влади у різних людей різний, його вагомість в ієрархії мотивів однієї людини змінюється в залежності від життєвої ситу-ації. Прагнення контролю над ситуацією та людьми є певною мо-дифікацією мотиву влади. Американські дослідники Реншон та Р. Інгхарт зробили висновок, що потреба в особистому контролі над подіями, що відбуваються навколо разом з потребою у повазі та са-моактуалізації є провідними рушійними силами, що спонукають осо-бистість до політичної діяльності. Р. Інглхарт вважав, що за умови задоволення основних матеріальних потреб особистості, на передній план висуваються потреби у повазі та самоактуалізції в політиці.

Мотив досягнення виявляється у турботі про політичну май-стерність, організацію фізичного і соціального простору, у вста-новленні високих стандартів праці, у прагненні досягати постав-лених цілей з максимальним ефектом. У людей з високою потре-бою у владі виявляється тенденція орієнтуватись переважно на задачу. Неуспіх у розв’язанні задачі робить її ще більш приваб-ливою. Н. Фізер та Дж. Аткінсон виділили два мотиви, пов’яза-них з потребою досягнень – мотив досягнення успіху та мотив уникнення невдачі. Переважання одного з мотивів зумовлює ди-ференціацію політичної поведінки.

В основі мотиву аффіліації лежить потреба особистості у на-лежності до групи, отриманні схвалення з боку інших. Такий мо-тив зумовлює належність особистості до політичних організацій, забезпечує захист інтересів, дає відчуття єдності.

Мотивів, що зумовлюють політичну діяльність, багато. Їх взаємопов’язаність та взаємозумовленість створюють різні кон-фігурації мотиваційної системи політичної поведінки. В літера-турі на основі певної конфігурації елементів цієї системи визна-чено різні моделі системи мотивацій, а саме:

1.         Модель мотивації створення особистих анклавів. Ця мо-дель заснована на зацікавленості у встановленні контролю над тим, що відбувається, а також на культивуванні дружніх стосунків з тими, кого індивід контролює і над ким має владу.

2.         Модель імперської мотивації. Згідно з цією моделлю збільшення особистої влади суб’єкта відбувається в результаті зміцнення влади групи, яка стає владою суб’єкта.

3. “Модель мотивації конкістадора”. В цій моделі влада суб’єкта і його контроль ситуації встановлюється шляхом гру-бої сили. Ця мотивація має місце за високої потреби у владі і низької у аффіліації.

Соціолог Є. Вятр, розглядаючи мотиви політичної поведі-нки виділив два основних типи мотивів, що спонукають люди-ну домагатися влади або брати участь в її здійсненні: егоцент-ричні та соціоцентричні. До егоцентричних належать ті, що кон-центруються на власній особі того, хто діє. До соціоцентричних – ті, що концентруються на благові групи. Цю диференціацію мотивів Є. Вятр поклав в основу психологічної типології індивідів. Окремо він описує мотиви уникнення влади і, відпо-відно, відмови від участі в політичному процесі. Серед цих мо-тивів виділяються такі.

1.         Структурні, які випливають з реалістичної оцінки незначущості власних шансів у політичній діяльності. Ця оцінка базується на оцінці політичної системи суспільства, її

структурі, яка позбавляє індивіда можливості фактично брати участь у політичному житті.

2.         Психологічні, які зумовлено особливими рисами особистості.

Відмічають наступні особистісні риси: невпевненість у собі,

почуття власної некомпетентності, відсутність віри у власні сили і можливості. До психологічних мотивів відмови від участі у пол-ітичному житті відносяться також: особиста залученість до різних життєвих ситуацій або уникнення цього; аномія як відчуження індивіда від суспільної групи; мотив уникнення життєвих невдач, слабкість мотиву досягнення успіху; схильність до інтелектуаль-ного бачення світу; інтравертні схильності; сильна психічна на-пруга і сильна агресивність.

Особистісна мотивація формується в певних історичних, со-ціально-економічних умовах. Так, в умовах міжіндивідуального суперництва, представницької демократії (капіталістичне сусп-ільство) у людини зростає почуття самоцінності, власної індиві-дуальної гідності. В умовах традиційних суспільств, для яких є характерним інструментальний тип залучення індивіда до пол-ітики, домінують потреби у захисті, порядку, інтеграції в соціум,

що звільняє від особистої відповідальності та складностей осо-бистого вибору. Наведені групи мотивів взаємопов’язані і можуть складати різну ієрархію.

Визначені сфери (когнітивна, афективна, конативна), в яких розгортається процес політичної соціалізації особистості, існу-ють в єдності і взаємозалежності. Можна припустити, що на тому чи іншому віковому етапі політичної соціалізації домінуючим стає певний її компонент. Імовірно, що на етапі первинної пол-ітичної соціалізації домінує афективний її компонент, а на етапі переходу до дорослості – когнітивний і у зрілому віці – кона-тивний. Політичність особистості формується разом з форму-ванням досвіду її політичної діяльності, в ході розширення соц-іально-політичних зв’язків, з досягненням зрілості політичної ідентичності особистості.