Концепція Д. Фельдштейна


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Концепція Д.Б. Ельконіна отримала подальший розвиток в ро-ботах Д.І. Фельдштейна. Його періодизація є більш детальною. Ак-цент робиться на розвитку особистості, а не на пізнавальних проце-сах. Становлення особистості і її розвиток уявляється у вигляді по-ступового піднесення зі сходинки на сходинку. Протягом всього ди-тинства виділяються дві фази: від народження до 10 років і від 10 років до 17 років. Вони відповідно поділяються на три етапи від на-родження до 3 років, від 3-х до 10 років, від 10 років до 17 років. В свою чергу, перша фаза розподіляється на 4 періоди: 0-1 рік; 1-3 роки; 3-6 років; 6-10 років, а друга – на два періоди: 10-15 років; 15-17 років.

В середині кожного з шести виділених періодів є три стадії, які характеризуються зміною провідної діяльності та внутрішніми пе-ретвореннями, які за цей час відбуваються в особистості.

Як вважає Д.І.Фельдштейн, в процесі соціального розвитку дитини як особистості виявляються певні закономірності. Однією з них є зміна соціальної позиції особистості. Переходи з одного рівня на інший можуть відбуватися плавно і швидко, зі значни-ми якісними змінами в особистості. Під час плавних перехідних періодів дитина не дуже задумується над питанням про те, яка її позиція серед інших людей. У випадку різких змін соціальної позиції особистості на перший план в самосвідомості дитини ви-ходять саме ці питання.

В середині кожного періоду процес розвитку проходить че-рез наступні три стадії, які чергуються: розвиток певної сторони діяльності; максимальна реалізація, кульмінація розвитку дано-го типу діяльності; насичення цієї діяльності і актуалізація інших її сторін (предметний і комунікативний аспекти).

Загалом, у розвитку дитини, незалежно від того, в рамках якої періодизації ми його уявляємо, існує два чітко виявлених різких переходи. Перший характеризує перехід від раннього дитинства до дошкільного, відомий як “криза трьох років”, а другий – перехід від молодшого шкільного віку до підліткового, відомий як “криза підліткового віку” або “криза статевого дозрівання”. Вони завжди знаменують собою перехід дитини від одного рівня розвитку до другого, успішність якого залежить від того, наскільки вдало буде подолана криза. Таким чином забезпечується розвиток, перехід індивіда на нову позицію. Саме визначення цієї нової позиції, сво-го місця в світі, дає імпульс до розвитку потенцій індивіда, реалі-зації його можливостей.

Концепція критичних періодів і криз в розвитку особистості

Дослідження онтогенезу людини з точки зору особливостей психічного розвитку в певні вікові періоди, що було здійснено ви-датними зарубіжними та вітчизняними психологами, стали осно-вою розуміння соціалізації особистості як стадійного процесу.

Розглядання процесу соціалізації з точки зору стадій життєді-яльності людини дозволяє краще зрозуміти закономірності форму-вання особистості, складність цього процесу.