Висновки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

1.         Поняття “соціалізація” має декілька визначень в залежності від аспекту та сторони дослідження. Під соціалізацією здебільшого розуміють процес, в ході якого людська істота з певними біологіч-ними задатками шляхом засвоєння системи знань, норм і цінностей набуває якостей, необхідних для її життєдіяльності в суспільстві. В такому розумінні соціалізація – це процес розвитку людини як со-ціальної істоти, становлення її як особистості. Сутність процесу со-ціалізації полягає в тому, що людина, засвоюючи соціальний досвід, включається в життя суспільства.

2.         Соціалізація – результат взаємодії численних чинників. Ба-гатофакторність і складність процесу соціалізації зумовлює на-явність різних підходів, теорій, а також різних визначень процесу соціалізації.

Серед підходів найпоширенішими є такі: 1) розглядання соціа-лізації як процесу інкультурації, тобто трансляції культурно зада-них моделей поведінки, цінностей із покоління в покоління; 2) роз-глядання соціалізації як інтерналізації, тобто як процесу засвоєння різних модусів соціального досвіду; 3) визначення соціалізації як адаптації. В цьому підході акцентується на результаті соціалізації як досягненні потрібної соціалізованості. Всі ці підходи визначають різні моменти єдиного процесу соціалізації.

3.         Поняття “соціалізація” відрізняється від поняття “соціаль-ний розвиток” тим, що в ньому акцентується увага на конкретно-історичній формі виявлення соціальності людини, на становленні у людини тих властивостей, які обумовлені конкретно-історичним типом соціальної системи. З цієї точки зору людина первинного сус-пільства буде недостатньо соціалізованою відносно сучасного сере-довища (як і навпаки), незважаючи на те, що там і тут відбувається її соціальний розвиток.

4.         В зв’язку з тим, що соціалізація – це процес, який детермі-нується конкретними соціально-історичними умовами, його не мож-на вважати завершеним на якомусь етапі життєдіяльності людини. Соціалізація – це не тільки формування закінченості і зрілості осо-бистісних рис, але й розвиток і модифікація зрілих форм соціаль-ності особистості в ході включення її в систему наявних зв’язків і залежностей. Для розуміння безперервності соціального розвитку особистості важливим є розрізнення понять “соціалізація” і “”со-ціалізованість”. Останнє визначається як відповідність людини со-ціальним вимогам, які пред’являються до даного вікового етапу, як наявність особистісних і соціально-психологічних передумов, які забезпечують нормативну поведінку, або процес соціальної адап-тації. Порівняно з поняттям “соціалізованість”, “соціалізація” є більш широким поняттям, яке включає в себе, окрім соціалізованості, го-товність допереходу в нові ситуації соціального розвитку.

5.         Зміна соціально-економічних умов вимагає від особистості сформованої готовності до переходу в нові ситуації соціального розвитку, тобто “вторинного” входження особистості в суспільні відносини. В соціальній психології таке “вторинне входження” виз-начається терміном “ресоціалізація”.

6.         Поняття “соціалізація” відрізняється від поняття ”форму-вання особистості” тим, що воно відображає більш універсальні процеси становлення і розвитку особистості у порівнянні з по-няттям “формування”. В той час як поняття “формування особи-стості” відображає процес становлення і розвиток особистості під кутом зору породження, складання, набуття закінченості і зрілості її особистісних рис, поняття “соціалізації” фіксує не тільки про-цес складання, становлення, але й розвиток зрілих форм соціаль-ності індивіда, їх модифікацію в ході включення особистості в систему нових зв’язків і залежностей.

7.         Необхідно розрізняти також поняття “соціалізація” і “вихо-вання”. Поняття “виховання” вживається в широкому і вузькому значенні. У вузькому значенні виховання означає процес цілеспря-мованої дії на розвиток особистості. Смисл поняття “соціалізація” розповсюджується не тільки на цілеспрямовані, але й на стихійні процеси, які діють на особистість.

В широкому значенні виховання – це вплив на людину всієї системи соціокультурного середовища. Відмінність понять “соціа-лізація” та “виховання”, коли останнє розуміється в широкому смислі, полягає в тім, що в понятті виховання акцентується увага на ролі зовнішнього впливу у розвитку особистості, мається на увазі відтінок односторонності. В понятті “соціалізація” підкреслюється двосторонність процесу, взаємодія індивіда і соціальних умов жит-тя людини і суспільства, внаслідок чого відбувається розвиток як окремої людини, так і людства в цілому.

8.         Оскільки процес соціалізації особистості включає як соціально-контрольовані цілеспрямовані процеси, які впливають на особистість, так і стихійні, спонтанні впливи, то потрібно розрізняти

направлену і ненаправлену (стихійну) форми соціалізації.

Направлена форма соціалізації (виховання) – це спеціально роз-роблена певним суспільством система засобів впливу на людину з метою формування її у відповідності з інтересами цього суспільства.

Ненаправлена, або стихійна форма соціалізації – це, так би мовити, “автоматичне” виховання певних соціальних якостей у зв’язку з постійним перебуванням індивіда в безпосередньому соціальному оточенні.

9.         Зовнішній вплив на індивіда соціокультурного середовища

в процесі соціалізації здійснюється через інститути (агенти) соціалізації, якими є перш за все сім’я, система освіти і виховання, ідеологія, засоби масової інформації.

10.       Процес соціалізації розгортається в трьох сферах, які тісно

взаємопов’язані: діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

В діяльнісній сфері процес соціалізації відбувається як розши-рення “набору” діяльностей, як засвоєння все нових і нових форм і моделей рольової поведінки, в результаті чого у індивіда поступово формується орієнтація в існуючій системі соціальних ролей і фор-мування його як соціального суб’єкта діяльності.

Формування особистості як суб’єкта діяльності стає можливим завдяки розгортанню процесу соціалізації в сфері спілкування, в якій відбувається розвиток і примноження його контактів з іншими людь-ми і в умовах суспільнозначущої сумісної діяльності.

Зі сферою спілкування тісно пов’язана третя сфера соціалізації – сфера самосвідомості. Завдяки спілкуванню відбувається формуван-ня у людини певних структур індивідуальної самосвідомості, яке по-в’язане з процесом самовизначення і становлення соціальної ідентич-ності особистості.

Основні терміни і поняття

Соціалізація, соціалізованість, ресоціалізація, десоціалізація, соціальний розвиток, формування особистості, виховання, форми соціалізації, стадії соціалізації, інститути соціалізації, механізми соціалізації, адаптація, інкультурація, соціальна ідентичність осо-бистості, ідентифікація.