Багаторівневість соціального оточення особистості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Вважається, що на сьогоднішній день модель екологічних систем, яка запропонована американським психологом Урі Бронфенбреннером, є найбільш впливовою моделлю формуван-ня особистості. Бронфенбреннер вважає, що при аналізі соціал-ізації необхідно враховувати всю сукупність чинників навко-лишнього середовища і умов життя: мікро- і макросоціальне оточення, вплив засобів масової інформації, національні і куль-турні особливості, характеристики соціальних інститутів тощо. Розвиток особистості є результатом взаємодії об’єктивних особ-ливостей її соціального оточення і суб’єктивних процесів та пе-реживань. Оскільки соціальне оточення постійно змінюється, процес соціалізації не завершується ніколи. Розвиток людини – це динамічний, здійснюваний у двох напрямках реципрокний процес. Особистість, яка формується, активно реструктурує своє багаторівневе життєве середовище і в той же час на нього впли-ває це середовище, його елементи і взаємозв’язки між ними. Соціальне середовище має чотири рівні: 1) мікросистема (най-ближче оточення людини); 2) мезосистема (взаємовідносини між різними сферами мікросистеми); 3) екзосистема (елементи соціального середовища, до яких індивід безпосередньо не відно-ситься, але які впливають на нього, наприклад, адміністрація школи, міська влада тощо); 4) макросистема (соціокультурні норми, системи соціальних уявлень та установок, норми та пра-вила соціальної поведінки, що є характерними для певної суб-культури). Ці рівні змальовуються у вигляді концентричних кілець як вміщені одна в одну системи.

Характерною особливістю цієї моделі є гнучкі прямі і зво-ротні зв’язки між цими чотирма системами, через які й

здійснюється їх взаємодія. Якщо скористатися екологічною мо-деллю У. Бронфенбреннера, яку він зробив для дослідження со-ціальних впливів на особистість (Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development. Cambrige. MA. Harvard University Press), то найближчим оточенням, через яке індивід засвоює культуру, є мікросистема, тобто це всі ті, з ким він вступає в близький контакт. Для більшості людей первинною мікросис-темою культури є сім’я, за нею йдуть друзі і школа. Інші компо-ненти - це організації охорони здоров’я, релігійні групи, ігрові групи у дворі, інші соціальні групи, до яких належить осо-бистість. Всі вони мають суттєве значення у формуванні особи-стості, детермінуючи ті чи інші якості. Наприклад, розвиток дівчинки в сім’ї може підтримуватись чуттєвістю матері по відношенню до перших кроків дочки на шляху незалежності. У свою чергу, виявлення дитиною незалежності може спонукати матір до пошуків засобів підтримання розвитку такої поведін-ки. Коли індивід включається в яке-небудь соціальне оточення або виключається з нього, мікросистема змінюється. Наприк-лад, дитина може перейти в іншу школу, відмовитись від якого-небудь виду діяльності і зайнятись іншим.

Мікросистема

Мікросистема – це надзвичайно складний, різноманітний світ. Сукупність різних груп, які складають сферу спілкування індивіда, їх особливості, відмінності у рівні соціального розвит-ку, в практиці соціальних зв’язків і відносин всередині них, в різній психологічній атмосфері пред’являють особистості певні вимоги. Безпосереднє середовище – друзі, знайомі, сім’я, все, що складає сферу міжособистісного спілкування, здійснює вплив на розвиток особистості, формує її якості. Специфіка без-посереднього оточення індивіда полягає в тому, що воно опосе-редковує вплив соціальної системи як цілого на особистість, відбиває суспільні відносини, конкретизуючи їх, персоніфіку-ючи. Мікросистема – це рівень життєвого середовища, яке най-частіше досліджується соціальними психологами.

Мезосистема

Мезосистема, або другий рівень культури, з яким взаємодіє індивід, утворюється взаємозв’язками двох або більше елементів мікросистеми. Так, суттєвий вплив на розвиток здійснюють фор-мальні і неформальні зв’язки між сім’єю і школою або сім’єю, шко-лою і групою однолітків. Наприклад, постійне спілкування батьків з учителями може позитивно вплинути на успішність дитини в школі. Аналогічним чином, уважне ставлення учителів до цієї дитини, най-швидше, позитивно вплине на її взаємостосунки з членами сім’ї.