Загальні питання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Хоча багатьма дослідниками підкреслюється послаблення впливу психоаналітичних теорій на розвиток психологічної дум-ки, все ж неможливо було б дати оцінку сучасним соціально-пси-хологічним теоріям, не визначивши в них належним чином ста-тусу психоаналізу. Неможливо заперечити той факт, що вплив Фрейда на західну цивілізацію ХХ століття був глибоким і міцним. У всій історії людства дуже небагато ідей здійснили та-кий широкий вплив на культуру суспільства як ідеї, розроблені в психоаналітичній теорії.

Психоаналітична теорія базується на уявленні, згідно якого люди є складними енергетичними системами. У кожної людини є певна обмежена кількість енергії, яка підтримує психічну активність. Фрейд стверджував, що будь-яка активність людини (мислення, пам’ять, уявлення) визначається інстинктами. Вплив останніх на поведінку може бути як прямим, так і непрямим, замаскованим. У пошуках розгадки внутрішньої природи людини Фрейд звертаєть-ся до дитинства. Він робить акцент на тому, що переживання ран-нього дитинства відіграють критичну роль у формуванні дорослої людини. “Психоенергетична людина” формується в ранньому ди-тинстві. У спробах вирішити конфлікт між інстинктами і безкомп-ромісною реальністю у неї в цей період формується “его” – опосе-редковане кільце між соціальними обмеженнями і інстинктами. Лю-дина знаходиться не тільки у постійному внутрішньому, але й зов-нішньому конфліктові зі своєю групою і суспільством, які, в свою чергу, виникають як результат відтворення лібідних зв’язків індив-іда зі своїми батьками. Сім’я є прототипом для всіх наступних со-ціальних зв’язків, а батьки – прообразом майбутнього лідера. Со-ціальні інститути – це засіб захисту людини від його власних агре-сивних, ворожих, безсвідомих імпульсів. Поведінка людини детер-мінується скоріше генетичними і історично попередніми умовами, ніж актуальною ситуацією. Вона регулюється розподіленням пси-хічної енергії в системі особистості.

Соціально-психологічні теорії, що побудовані на психоаналі-тичній моделі, виділяють якийсь один аспект цієї концепції. Наприк-лад, Біон розглядає групу як аналог індивіда і наділяє її власними потребами і мотивами (Ід), цілями, механізмами їх досягнення (Его) і межами дії (суперего). Вона проходить на різних етапах через кон-флікти, які пов’язані з особливостями розвитку. Думка про те, що індивід проектує на групу свій досвід стосунків у сім’ї, лежить в ос-нові тримірної теорії міжособистісних відносин Шутца.

Соціально-психологічна психоаналітична концепція Шутца

Згідно з цією теорією типи відносин людей в групі можуть бути класифікованими на основі трьох соціальних потреб: потре-би у включенні в соціальну спільноту, потреби в контролі (жес-том, словом) і потреби в позитивній емоційній оцінці. Атмосфе-ра в групі залежить від здатності і можливостей членів групи за-довольняти ці основні потреби.

Останнім часом прибічники психоаналітичного напрямку в соціальній психології приділяють більше уваги інтерперсональним зв’язкам. В цілому в соціальній психології вплив ідей фрейдизму не дуже великий, хоча в неофрейдистській моделі людини моти-ваційний її аспект досліджено досить ретельно зі своєї, зрозуміло, точки зору. Пояснення малої популярності моделі “психоенерге-тичної людини”, можливо, потрібно шукати в невизначеності ка-тегоріального апарату, в труднощах, що пов’язані з їх операціона-лізацією, недоступності основних теоретичних посилок для тра-диційних форм емпіричної перевірки. Крім того, ця модель вима-гала повернення до старих положень. Крім того, індивідуально-пси-хологічний підхід виявився недостатнім у дослідженні соціально-психологічної реальності.

Однак, слід зауважити, що логіка дослідження соціально-пси-хологічного об’єкта – психічного відображення системи соціаль-них зв’язків і відношень штовхала прибічників цього напрямку звер-нутись до інших схем у поясненні моделі “суспільство-людина”. До таких, перш за все, відносяться неофрейдисти.

Уже через 20 років після появи фрейдизму від нього відділилось багато напрямків, що між собою конкурували. Це були так звані “відступники” (К. Юнг, А. Адлер, К. Хорні), які відділились від Фрей-да, покинули його школу і створили власні теорії. Були також і такі “спадкоємці” фрейдівської школи, яких не можна назвати відступни-ками від нього, оскільки вони ніколи не були правовірними фрейдис-тами, а лише безпосередньо спирались на роботи Фрейда (Е. Еріксон).

Найбільших змін у поглядах послідовників психоаналітично-го напрямку зазнало поняття “его”. Права “его” було суттєво роз-ширено, і його роль була визначена інакше. “Его” не тільки не підпо-рядковувалось “ід”, воно стало більш незалежним, воно було на-ділено власною енергією і функціями, які не зводились до енергії і функцій “ід”. Більш того, багато хто з неофрейдистів висловлював-ся з приводу того, що “его” є незалежним від тих конфліктів, які виникають у сфері “ід”.

Як відомо, з точки зору Фрейда, “его” завжди підпорядковано “ід” і не може бути вільним від його імпульсів. В новому варіанті психоаналізу “его” може функціонувати незалежно від “ід”, що бе-зумовно, є значним відходом від ортодоксальної позиції.

Ще однією суттєвою новацією неофрейдизму можна назвати переоцінку впливу біологічних факторів на розвиток особистості на користь підсилення ролі соціальних і психологічних сил. Було переглянуто також роль психосексуальності і поняття Едипова ком-плексу. Згідно з новою точкою зору, вплив цих факторів є мінімаль-ним. Розвиток особистості визначається не психосексуальними, а переважно психосоціальними факторами. Соціальний вплив у ди-тячому розвитку має значно більше значення, ніж сексуальність.

Соціально-психологічна концепція К. Юнга

Одним із лідерів неофрейдистської его-психології, який най-більше зробив для розвитку соціальної психології, був Карл Гус-тав Юнг (1875-1961). Свою теорію він назвав аналітичною тому, що в ній надається великого значення протиборчим силам всере-дині особистості і прагнення до знайдення самості (індивідуаль-ності) шляхом процесу індивідуації (інтеграції).