Глава 3. Соціальна психологія як наука: історичний аспект Психологія народів і мас


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Психологія народів і мас – це особлива сторінка в розвитку со-ціальної психології. Вона виникла на рубежі ХІХ-ХХ ст. і складає передісторію наукової соціальної психології. Коли мова йде про пе-редісторію науки, то підкреслюється, що розроблені в той час поло-ження не були соціально-психологічними в сьогоднішньому ро-зумінні слова, проте вони сприяли становленню сучасної науки.

Особливістю теорій, які отримали назву “психологія народів і мас” була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соціальні групи людей, механізми масового впливу та інші соціальні явища “крупного калібру”. Г.М. Андрєєва називає цей етап розвитку со-ціальної психології описовим, тобто теорії цього періоду за типом дос-лідження були споглядальними, містили загальні оцінки і прогнози.

Психологія народів і мас по-своєму намагалась відповісти на запитання, які ставило суспільство перед наукою. Потреба у досл-ідженнях психології мас зумовлювалась особливістю соціальних відносин того часу. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість вик-ликали інтерес до масових явищ психіки, зумовило появу нових концепцій, в яких розроблялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці концепції визначили цілий етап розвитку со-ціальної психології.

Масові явища завжди привертали увагу політиків, представ-ників громадської думки. На зломі ХІХ-ХХ ст. предметом ретель-ного вивчення багатьох вчених різних країн стали явища навіюван-ня, наслідування, поведінки особистості в натовпі, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо-ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.

Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології мас не є од-норідними. З одного боку, це – прийоми і концепції сугестії.

Антон Месмер (1733-1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що може управляти універсальною силою (“тварин-ним магнетизмом”), що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпно-тичне навіювання – як це було названо потім – повинно було знижувати рівень свідомості пацієнта, роблячи його розум більш “примітивним”. Гіпнотизм став однією з важливих мо-делей соціального навіювання і на ранньому етапі був запози-чений психологією мас для пояснення ірраціональності, емо-ційності і “примітивності” натовпу.

Інша медична модель, ще більш “патологічна” за своїм поход-женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки дослідженням Луі Пастера (1822-1895) і Роберта Коха (1843-1910). Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною за розповсюдження афектів і “анамії” (занепад моралі) в людських збориськах або в будь-якому збудженому натовпу.

Ще одним науковим обгрунтуванням психології мас стала кри-міналістика. Те, що в медичній інтерпретації мало статус підсвідо-мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена відповідальність індивіда, який є включеним у натовп. Основним положенням цього медико-правового підходу було те, що у натовпі людина стає більш примітивною й інфантильною, а тому – менш розумною і менш відповідальною.

Всі ці ідеї було викладено в серії італійських і французьких пуб-лікацій ще до 1895 року, але Г. Лебон (1841-1931) популярно виклав їх у своєму бестселері “Психологія народів і мас” (1895). В цій книзі Лебон виокремлює такі чинники, що зумовлюють напрямок суспіль-ного руху: душа раси, вплив вожаків, наслідування, навіювання і взає-мне зараження. “Психічна інфекція” – це ключове поняття, яким Г. Лебон визначає психологічний механізм взаємодії мас. Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знеособленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домінування почуттів.