Висновки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

1. В умовах сучасних процесів масовизації, що пов’язані, в пер-шу чергу, з урбанізацією і розвитком mass mediа, виникають різні форми масової поведінки людей.

Загальні характеристики масових форм поведінки такі:

– статистичний характер спільноти, який полягає в тому, що дана спільнота, збігаючись із чисельністю її дискретних «одиниць», складає самостійне, цілісне утворення, яке відрізняється за своїми закономірно-стями і властивостями від тих елементів, що її складають;

– стохастична (імовірна) природа спільноти, що знаходить вираження у тому, що «входження» індивідів у дану спільноту є «випадковим», неупорядкованим, здійснюється за формулою «може бути, а може й не бути». В результаті цього така спільнота завжди відрізняється відкритими, «розмитими» межами, невизначеним кількісним і якісним складом;

– ситуативний характер існування спільноти, який полягає в тому, що вона утворюється і функціонує виключно на базі і в межах тієї або іншої конкретної ситуації, в результаті чого є нестійким ут-воренням, що змінюється під дією випадковостей; 652

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

– виражена гетерогенність (різнорідність) складу спільноти, яка виявляється в «порушенні» меж між всіма існуючими в суспільстві соціальними, демографічними, політичними, регіональ-ними, освітянськими та іншими групами.

2.         Особливістю теорій, які отримали назву «психологія народів і мас» була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соц-іальні групи людей, масові рухи, механізми масового впливу. Ці теорії виникли в результаті потреб суспільства у дослідженні масо-вих явищ психіки, що супроводжували бурхливість соціальних відносин того часу. Найбільш відомими роботами з цієї проблема-тики є роботи французьких дослідників Г. Лебона і Г. Тарда.

3.         Г. Лебоном була розроблена концепція натовпу, в якій він трактує масову поведінку як аномальну, а головними ознаками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту та особистої відповідаль-ності, домінування почуттів. Він виокремлює такі чинники, що зу-мовлюють масову поведінку: душа раси, вплив вожаків, наслідуван-ня і взаємне зараження. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визна-чає психологічний механізм взаємодії мас, є «психічна інфекція». В концепції Лебона маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

4.         Г. Тард в основу своєї концепції поклав розробку механізму наслідування, яким він пояснював людські взаємовідносини. На його думку, завдання науки полягає у вивченні законів наслідуван-ня, завдяки яким суспільство, з одного боку, підтримує своє існу-вання у якості цілісності, з другого, розвивається завдяки виник-ненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів.

5.         Концепція «психології мас» розроблялася також З. Фрей-дом, зокрема у його дослідженнях міжособистісних та міжгрупових відносин, в яких він велику роль відводить навіюванню, насліду-ванню, підпорядкуванню лідерові (вождю), неусвідомленим колек-тивним уявленням. За основу інтерпретації бралися психологічні механізми такої групи як сім’я. Особливо це стосується аналізу взає-мин лідера і маси. Соціальна група розглядається З. Фрейдом як сукупність індивідів, які замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеа-лом, що втілюється у вожді. Згідно зі схемою З. Фрейда, відносини з лідером будуються за аналогією дитини з батьками.

6.         Головне питання, яке намагався вирішити С.Сигеле, це визначення міри відповідальності людини за злочин, який вона скоїла,

будучи частиною натовпу. С.Сигеле ставить дуже серйозне питання колективної відповідальності. Він звертає увагу на роль соціальної ситуації у регуляції поведінки людини і вважає відповідальним

за поведінку людини у натовпу не натовп, а індивіда. Засобом виявлення міри його відповідальності є його вразливість до навіювання.

С.Сигеле виділяє п’ять причин злочинів натовпу:

– Податливість членів натовпу до навіювання.

– Вплив чисельності, в результаті чого збільшується інтен-сивність негативних емоцій. Чисельність дає людям відчуття їх рап-тової і незвичайної могутності. Чисельність забезпечує анонімність злочину.

– Моральне сп’яніння, яке є результатом перемоги інстинктів над віковою працею виховання сили волі.

– Пробудження інстинктів вбивства.

– Специфічний склад натовпу (психічнохворі люди, авантю-ристи, бандити, люди з підмоченою репутацією, ті, що знаходяться у стані сп’яніння)

7.         Сучасні дослідження психології натовпу відмічають, що соціально-психологічні характеристики натовпу, які було зафіксовано

Г.ЛеБоном і Г.Тардом наприкінці ХІХ ст., залишились, по суті, такими ж самими. Отже, психологія натовпу конкретизується в системі ідей, найсуттєвішими з яких є такі:

– Психологічний натовп – це не збіговище людей в одному місці, а людська сукупність, яка має загальну психіку.

– Індивід ДІЄ, ЯК І маса, але перший – свідомо, другий – не-усвідомлено, оскільки свідомість індивідуальна, а безсвідоме колек-тивне.

– Натовп є консервативним, не зважаючи на його революцій-ний спосіб дій. Він завжди закінчує відбудовою того, що повалюва-ли, так як для них, як і для всіх, які знаходяться у стані гіпнозу, минуле є більш значимим, ніж сучасне.

– Маси, якими б не була їх культура, доктрина або соціальне становище, потребують вождя. Він переконує їх не за допомогою доводів розуму чи сили, а як гіпнотизер своїм авторитетом.

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

– Пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу, колективні переконання і такий інструмент, як навіювання. Більша частина наших дій є наслідком переконань. Критичний розум, відсутність переконання і пристрасті є перешкодами до дії. Навію-вання може їх подолати, саме тому пропаганда, що адресована ма-сам, повинна використовувати мову алегорій – енергійну і образну, з простими наказовими формулюваннями.

• Політика, ціллю якої є управління масами (партією, класом, нацією), за необхідністю не є сторонньою до фантазії. Вона повин-на спиратись на якусь вищу ідею (революції, батьківщини), яку втілюють і врощують у свідомість кожної людини маси, поки не на-віюють її. Згодом вона перетворюється в колективні образи і дії.

8.         Велике значення має чисельна характеристика натовпу. По

кількості людей, які намагаються вийти одночасно з приміщення у випадку пожежі, можна прогнозувати ймовірність виникнення паніки.

На оцінку точності людей у натовпу впливає форма натовпу і умови простору. Виявлено, що всі натовпи мають тенденцію набу-вати кільцеподібної форми.

9.         У натовпу є певні рухи. Найбільш активні люди тяжіють до

центру натовпу, більш пасивні – до периферії. У зв’язку з цим виділяється феномен поляризації, який полягає у зіставленні щільності

збіговища людей у центрі натовпу і відносно розрядної їх концентрації навколо центру.

10.       Хоча структура натовпу має тенденцію утворювати гомогенну масу, у натовпу є групи, що об’єднані особистими і умовними зв’язками. Можуть виникати антагоністичні групи, що є передумовою переходу натовпу у стан агресивності. У натовпу спостерігається рольова диференціація. Люди у натовпу можуть виконувати такі ролі:

– зачинателі або організатори натовпу;

– агресори – найбільш активно і агресивно діючі члени натовпу;

– послідовники – люди, що наслідують агресорам;

– допитливі, які попали у натовп з-за своєї орієнтувальної реакції;

– обивателі – люди, що попали у натовп випадково.

11.       Натовп має потребу у вожді. У відсутності вождя натовп більш

схильний до паніки, агресії, ніж до геройства. Щоб бути вождем, потрібно мати не стільки інтелект, скільки високу чутливість до настрою

натовпу. Вождь натовпу повинен бути дуже пильним до свого іміджу, бо любов натовпу не є стійкою. Будь-яке послаблення волі вождя може привести до того, що він легко перетвориться у антивождя.

12.       Важливим для розробки заходів профілактики противоправної поведінки у натовпу і способів конструктивного впливу на нього є вивчення умов, що сприяють виникненню натовпу та етапів його

формування.

Виділяються такі етапи формування натовпу.

– Перший – це виникнення приводу. Натовп утворюється не випадково, потрібен зовнішній поштовх.

– Другий – виникнення сумнівів у правдивості офіційної інформації, поява тривожних чуток, які провокують людей вийти на майдан масово та згуртовано і вимагати своїх прав.

– Третій – збори людей на майдані та інтенсивний обмін інфор-мацією і емоціями.

– Четвертий – поява лідера натовпу, його виступ, що дуже ча-сто супроводжується підвищенням емоційного збудження натовпу, повторенням гасел і рухів лідера.

– П’ятий – протиставлення лідером когнітивних категорій «ми-вони», наприклад, «ми»-народ, «вони»-влада, створення образу ворога.

– Шостий – активізація натовпу лідером, визначення на прямку дій.

– Сьомий – груповий ексцес, активні, часто агресивні дії натовпу.

13.       Г.Лебон відкрив психологічний закон духовної єдності натовпу. Цей закон виявляється в тому, що свідома особистість зникає, а почуття і ідеї індивідів , що утворюють натовп, приймають

одну й ту ж направленість. Утворюється колективна душа, яка має

тимчасовий характер і чітко визначені властивості. Ця колективна

душа є колективним підсвідомим.

14.       Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі

пізнання оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є

інстинкти і почуття, що прийшли зі сфери свідомості.

Натовп – це один зі способів формування колективного підсвідомого в психіці людей. Натовп є каталізатором взаємного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідомим.

Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка виконує функцію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаб-656

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

люється. Мембрана стає прозорою, подоланою для взаємопроник-нення інстинктів і почуттів.

С. Московічі формулює такий закон соціальної психології: все, що є колективним, – безсвідоме, а все, що безсвідоме, є колективним.

15.       Паніка – це один з видів поведінки натовпу і одночасно це

особливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефіциту

інформації про якусь незрозумілу ситуацію, або її надлишку, який

виявляється в стихійних імпульсивних діях.

Відмічаються такі передумови виникнення паніки:

– Фізіологічні причини: втома, голод, безсоння, депресія стрес, наркотичне сп’яніння, які знижують здатність людей правильно оцінити ситуацію.

– Психологічні передумови: відчуття болю, здивування, не-впевненність, страх, жах, почуття ізольованості, безсилля.

– Соціально-психологічні передумови: відсутність групової солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівницт-ва, дефіцит інформації, панічні чутки.

16.       Найбільш розповсюдженим типом інформації у натовпі є

чутки.

Г.Олпорт виявив закономірність, згідно з якою інтенсивність чуток є функцією від ступеня зацікавленості людей в предметі чуток і рівня невизначеності інформації з питання, яке цікавить людей.

Для виникнення чуток потрібно, щоб дана подія була достат-ньо важливою, відбувалася в ситуації, що турбує людей, являє заг-розу для їх безпеки. Інформація, яка передається у вигляді чуток, повинна бути невиразною і не доступною для перевірки.

17.       За критерієм впливу на людей виділяють такі типи чуток:

•          чутки, що збуджують суспільну думку;

•          чутки, що провокують асоціальну поведінку;

•          чутки що руйнують соціальні зв’язки, ведуть до масових без-порядків, агресії, вандалізму.

18.       Поведінка людини у натовпу характеризується такими загальними особливостями.

– Зменшення або повне припинення спілкування на міжосо-бистісному рівні завдяки вербальній комунікації.

– Безцільність рухів і пересувань у натовпу, яка виявляється у підвищеній агресивності людей; психомоторному збудженні, в хаотичній, безцільній фізичній активності, низькому контролі і ко-ординації рухів і дій; схильності до однотипних рухів.

– Висока імпульсивність у діях учасників натовпу, швидкий відгук на накази і заклики лідера.

– Наслідування рухам і поведінці лідера та більш активних учасників натовпу.

– Високе емоційне збудження, що виявляється у частих вик-риках окремих слів, фраз, вигуків; не зосередженому погляді, у не-рвовості, поривчатості рухів.

– Емоційна лабільність, що виявляється у вигляді частої зміни настроїв, у легкості появи стану гніву або захоплення.

– Висока категоричність в оцінках, думках, судженнях. Відсутність почуття міри.

– Потреба в простих рішеннях, які не потребують тривалої розумової праці. В натовпу панує категоричний імператив поведін-ки: «Хай живе!», «Не допустити», «Примусити», «Геть», «Ганьба».

– Нездатність до творчої діяльності.

– Можливість виникнення у деякої частини членів натовпу слухових, зорових, нюхових галюцинацій.

– Схильність учасників натовпу збиватись у більш щільну групу.

19.       Зміна психічних процесів людини у натовпу пов’язується з

процесом соціальної фасилітації. Виникнення цього феномену зумовлено трьома обставинами.

– Перша полягає в тому, що присутність інших людей робить людину більш настороженою, що й викликає збудження первинної системи.

– Друга ситуація пов’язана з тим, що люди стурбовані з при-воду того, що про них подумають інші. Стурбованість оцінкою зму-шує людину нервувати і підвищує її збудженість.

– Третя ситуація полягає в тому, що присутність інших людей є відволікаючим фактором.

20.       У натовпу в людини виникає змінений стан свідомості. Він

полягає у зміні мислення, порушень відчуття часу, втраті самоконтГлава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

ролю, зміні вираження емоцій, зміні відчуття тіла, у перцептивних викривленнях, гіпернавіюваності.

21.       Деіндивідуалізація – це такий стан, в якому людина втрачає уявлення про себе як окрему особистість. Оскільки деіндивідуалізація в умовах натовпу стирає межі дозволеного, то підвищується ймовірність до імпульсивної або девіантної поведінки. Деіндивідуалізація – це втрата самоусвідомлення в ситуаціях, які забезпечують анонімність і не концентрують уваги на окремому індивідові.

Причину деіндивідуалізації дослідники бачать в знеособленості, фізичній анонімності, яка приводить до того, що люди починають відчувати себе менш відповідальними за свої дії, оскільки знижуєть-ся ймовірність того, що кожна окрема людина буде виділена із на-товпу і покарана.

22.       Соціальна занепокоєність – це характеристика емоційного

стану натовпу, яка виникає в результаті «кільцевої реакції».

Кільцева реакція – це такий тип емоційного збудження, в рам-ках якого реакція одного індивіда відтворює збудження іншого. Так взаємне збудження набуває кільцевої форми.

Основні терміни і поняття

Масові явища, процеси масовизації, форми масової поведінки, теорія мас, гіпнотичне навіювання, навіювання, наслідування, пси-хологічне зараження, натовп, публіка, аудиторія, гетерогенність, стохастичність, статистичний характер спільноти, ситуативність, колективна поведінка, ідентифікація, еротична ідентифікація, міме-тична ідентифікація, злочинний натовп, добровільність членства, анонімність, кільцеподібна форма натовпу, рольова диференціація натовпу, зачинателі натовпу, агресори, послідовники, допитливі, обивателі, етапи формування натовпу, колективне підсвідоме, ко-лективна душа, закон духовної єдності натовпу, регресія, паніка, чутки, соціальна фасилітація, змінений стан свідомості, деіндивіду-алізація, фізична анонімність, «кільцева реакція», штовханина, соц-іальна занепокоєність, перевантаження.