З’ясовуючи причини виникнення зміненого стану свідомості А.Людвіг в 1968 році назв їх п’ять:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

– зниження стимуляції зовнішнього відчуття і моторної актив-ності;

– збільшення стимуляції зовнішнього відчуття і моторної ак-тивності;

– збільшення пильності і психічної включеності;

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

– зниження пильності і психічної включеності;

– група «соматопсихологічних» факторів.

Перша причина – зниження рівня зовнішньої стимуляції і ак-тивності – виникає в ситуації одиничного ув’язнення.

Вплив другого фактора – збільшення стимуляції зовнішніх подразників – спостерігається в умовах великого скупчення людей. Збільшена стимуляція і моторна активність включають такі стани, як «масове зараження», релігійна конверсія, лікувальні транси, танцювальний і музичний транс, що виникає у відповідь на джаз, рок-н-рол та іншу високо ритмічну музику.

Третя причина – збільшення пильності і психічної включеності – включає в себе тривалі безсоння військових і віруючих, що моляться.

Четвертий фактор – зниження пильності і психічної включеності – включає повну релаксацію або транс медіумів і стан медитації.

Ці причини лише на перший погляд здаються такими, що супе-речать одна одній. Насправді, вони призводять до схожих станів, а саме: зміни мислення, порушень відчуття часу, втрати самоконтро-лю, зміни у вираженості емоцій, зміни у відчутті тіла, перцептивних викривлень, відчуття невиразності, омолодження і гіпернавіюваності.

Соціально-психологічні дослідження показують, що змінені стани свідомості можуть виникати під впливом натовпу, що знахо-диться у збудженому емоційному стані. Людина може впасти в стан трансу, який підсилюється звуками барабанів, піснями, танцями, зараженням натовпу, наркотиками.

Вчені розрізняють два стани трансу: просто транс і транс одер-жимості. Для стану трансу є характерним пасивність і безпомічна залежність від оточуючих психічних впливів. Для трансу одержи-мості властиво включеність в активну виставу, виконуючи роль пе-ред глядачами.

Іншою причиною сильного впливу натовпу на поведінку лю-дини є деіндивідуалізація. Це такий стан, в якому людина втрачає уявлення про себе як окрему особистість. Оскільки деіндивідуалі-зація в умовах натовпу стирає межі дозволеного, то і підвищується імовірність імпульсивної або девіантної поведінки.

Деіндивідуалізація

Деіндивідуалізація – це втрата самоусвідомлення в ситуаціях, які забезпечують анонімність і не концентрують уваги на окремому індивідові.

Історія має багато прикладів, як групи людей здійснювали жах-ливі дії, які ніхто з цих людей ніколи б не здійснив наодинці.

У Європі натовпи футбольних фанатів періодично здійснюють напад один на одного і б’ють супротивників кийками. В США бо-жевільні фанати на рок-концертах іноді затоптували один одного на-смерть. І зовсім не так давно в США білі американці, ховаючи облич-чя під однаковими білими балахонами ку-клукс-клану, лінчували чорношкірих. Ті, хто знаходяться у натовпі, вірять, що їм вдасться уникнути покарання, вони сприймають свої дії як групові. Учасники вуличних безпорядків, що стали знеособленим натовпом, не сором-ляться красти, втрачаючи відповідальність. У 1967 році 200 студентів університету Оклахоми зібралися подивитися на свого товариша-сту-дента, який погрожував стрибнути з башти. Вони почали скандува-ти: «Стрибай, стрибай,…..». Він стрибнув і розбився. В цьому прикладі ілюструється розгальмованість поведінки під впливом натовпу.

У таких прикладах розгальмованої поведінки є щось спільне: вона якимось чином зумовлена впливом натовпу. Натовп може вик-ликати відчуття збудження або належності до чогось більшого, ніж «Я». У певних ситуаціях люди схильні до того, щоб відкинути нор-мативні обмеження, втратити відчуття індивідуальної відповідаль-ності, відчути те, що Л.Фестінгер, А.Пепінтоун і Т.Ньюкомб назва-ли «деіндивідуалізацією».

Звідки ж береться ця деіндивідуалізація, що змушує людей здійснювати імпульсивні, часто навіть насильницькі дії?

Дослідники вказують на обставини, коли присутність інших (або однакова уніформа і маскувальний одяг) приводить до того, що люди починають відчувати себе менш відповідальними за свої дії, оскільки знижується імовірність того, що кожна окрема людина буде виділена із натовпу і покарана.

Філіп Зімбардо припустив, що знеособленість у великих містах сама по собі означає анонімність і передбачає норми поведінки, що дозволяють вандалізм.

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

Фізична анонімність

Зімбардо провів експеримент, в якому одягав жінок в одяг, схо-жий на одяг ку-клукс-клану. Отримавши команду нанести одній жінці удар током, ці піддослідні тримали палець на кнопці вдвічі довше, ніж ті, у яких можна було бачити обличчя і табличку з ім’ям. Було зроблено висновок, що анонімність провокувала жорстокість. Це ж саме було доведено в експерименті Мілграма. Досліджувані діяли з меншим співчуттям до тих учнів, яких не бачили. Те ж саме відбувається у повсякденному житті, коли з’ясовується, що легше виявляти жорстокість до того, хто знаходиться на відстані або де-персоналізований. Тоді люди можуть бути байдужими навіть до ве-ликих трагедій. Кати деперсоналізують тих, кого катують, одягаю-чи їм на голови мішки. Військова частина дозволяє бомбардувати беззахисне село з висоти 40 тис. футів (12 км), але не дозволяє роз-стрілювати в упор таких самих беззахисних селян. Коли в бою мож-на побачити віч-на-віч своїх ворогів, багато солдатів або не стріляє, або стріляє не цілячись.

Люди більше співчувають тим, хто є персоналізованим. Саме з цієї причини заклики до спасіння ненароджених дітей або голоду-ючих майже завжди персоналізуються, для чого супроводжуються наочними фотокартками або описаннями.

Майєрс у зв’язку з експериментами фізичної анонімності по-цікавився ефектом носіння уніформи. Готуючись до бою, воїни де-яких племен деперсоналізують себе, розфарбовують обличчя і тіло, надівають спеціальні маски. Антрополог Роберт Уотсон дослідив, що в культурах, в яких воїни деперсоналізують себе, з полоненими обходяться жорстоко, вбивають. Може це пояснює те, чому ношен-ня чорної форми, яка традиційно асоціюється зі злом і смертю, яку носили середньовічні кати, дає ефект, протилежний ефектові від носіння одягу медсестри.

Лабораторні експерименти виявили той факт, що просто на-дягнувши чорний светр, людина вже може бути схильною до агре-сивної поведінки.

Американські соціальні психологи Ю.Рем, М.Стейнейтнер і В.Ліллі (1987 р.) провели дослідження з метою перевірки того, чи

дійсно уніформа, яку носять, наприклад, члени однієї спортивної команди призводить до підвищення агресивності.

Вони шляхом випадкового підбору сформували із п’ятиклас-ників декількох шкіл команди з п’яти учасників кожна, потім спос-терігали, як ці команди грали одна з одною в ручний м’яч. У кожній грі члени однієї команди були одягнені в однакові помаранчеві со-рочки, члени іншої виходили на поле в своєму звичному одязі. В результаті діти, на яких були оранжеві сорочки (отже їх було важко відрізнити один від одного) грали помітно більш агресивно, ніж їх ровесники, які були одягнені в свій повсякденний одяг (так що виз-начити, хто є хто було досить легко).

Леон Манн (1981) провів аналіз 21 випадків, коли хтось у при-сутності натовпу погрожував стрибнути із хмарочосу або з мосту, і виявив, що коли натовп маленький і освітлюється денним світлом, то, як правило, спроб спровокувати самогубство не робилося. Але коли розмір натовпу або нічна темрява забезпечували анонімність, люди провокували самогубця. Братан Мадлен повідомляє про подібні ефекти в шайках лінчувальників: чим більша шайка, тим більше її члени втрачають почуття самоусвідомлення і з більшою готовністю погоджуються на насильство.

Залежність сили впливу від чисельності натовпу

Соціальні психологи провели численні експерименти, в яких виявлялася залежність між кількістю людей у натовпу і силою його впливу на людину. Зокрема, С.Мілграм провів дослідження притя-гування груп різного розміру. Була створена стимулююча група, в якій кількість учасників коливалася від 1до 15 осіб. Помічники ек-спериментатора – члени стимулюючої групи – протягом хвилини дивилися на вікно одного з будинків Нью-Йорка. Реакція прохо-жих знімалася на кіноплівку.

У результаті з’ясувалося, що якщо до стимулюючої групи, яка складалась з однієї людини, приєднувалось 4% прохожих, то до сти-мулюючої групи, яка складалася з 15 осіб, приєднувалось 40% про-хожих. Отже, чисельність стимулюючої групи здійснювала суттє-вий вплив на кількість тих людей, хто зупинився і подивився на вікно будинку. 646

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

С.Мілграм робить такі висновки.

По-перше, привабливість натовпу залежить від кількості лю-дей, що його складають. Причому, ця кількість не була постійною, вона зростала з кожним прохожим, який зупинявся.

По-друге, приваблива сила натовпу залежить від характеру сти-мулюючої події. Чим цікавішою є подія, тим швидше росте чи-сельність натовпу.

По-третє, присутність інших знижує рівень усвідомлення люди-ною своїх вчинків, відволікаючи її увагу від власних моральних прин-ципів. Як вже про це йшлося, людині важко спрямовувати увагу од-ночасно і всередину себе, і ззовні, на оточуючий світ. Тому в кожен конкретний момент людина вибирає певний рівень самосвідомості.

Коли ми фокусуємо увагу всередині себе, це, зокрема, приво-дить до того, що ми краще пам’ятаємо про свої моральні цінності, і це робить нас менш схильними здійснювати девіантні або антисоц-іальні вчинки (наприклад: «Я вважаю, спричиняти людям біль – погано; я не буду лупцювати цього хлопця»).

Якщо ми фокусуємо увагу на оточуючому середовищі, рівень самосвідомості спадає, і ми скоріше готові забути про свої моральні стандарти і діяти імпульсивно.

Хоча деіндивідуалізація часто є причиною агресивних і жорсто-ких вчинків, вона також може виражатись і в інших імпульсивних діях, наприклад, коли людина самозапально танцює на дискотеці.

Уявіть собі, що ви знаходитесь на дискотеці, і всі навкруги ша-лено танцюють під гучну музику. Як добре ви будете усвідомлюва-ти себе в цій ситуації? Чим більше впливів із оточуючого середови-ща приваблює вашу увагу, тим нижчим є рівень самосвідомості, що й може привести до деіндивідуалізації. Коли ваша увага спрямова-на на зовнішнє середовище, ми менше думаємо про наші моральні цінності, що може змусити нас діяти більш імпульсивно.

Проте, як визначити, до якого результату приведе деіндивідуа-лізація, чи стане вона причиною аморальних вчинків або зовсім ней-тральних дій?

Відповідь імовірно така: все залежить від контексту або ситу-ації, яка сприяє виявленню тих чи інших потягів. Якщо людина роз-сердилася на когось, то деіндивідуалізація послаблює її стримуюче

начало, і вона стає схильною діяти агресивно. І навпаки, в спокійній, доброзичливій ситуації, деіндивідуалізація може не привести до якихось асоціальних вчинків.

Самосвідомість і деіндивідуалізація – дві сторони однієї медалі. Підмічено, що ті люди, у яких підвищується самосвідомість через спостереження за собою перед телекамерою, перед дзеркалом, де-монструють підвищений самоконтроль, і їх дії більш безпосередньо відповідають їхнім настановам. Так само правильно і щодо людей, які сильно відчувають власну індивідуальність і незалежність. Ці люди стають більш вдумливими і тому менш вразливими до зак-ликів, які суперечать їх системі цінностей.

Анонімність, деіндивідуалізація звільняють людські імпульси. Група може викликати почуття збудження або приналежності до чогось більшого, ніж «Я». Важко уявити одинокого рок-фаната, який галасує на рок-концерті, одинокого оклахомського студента, який підбурює когось на самогубство, або навіть одинокого поліцейсько-го, який б’є беззахисну людину. Психологи говорять про існування у людини задоволення від того, щоб здійснювати імпульсивний акт, спостерігаючи, як оточуючі здійснюють теж саме дійство. Більше того, імпульсивні групові акти захоплюють увагу людини. Іноді людина сама шукає можливості деіндивідуалізуватися в групі – на дискотеці, на війні, у вуличних безпорядках – скрізь, де вона може віддатися сильним позитивним емоціям і відчути спільність з ото-чуючими. Результатом цього можуть бути дії, що варіюють від лег-кого порушення заборон (розкидання їжі в їдальні, викрики під час рок-концерту) до імпульсивного самовираження (груповий ван-далізм, оргії, крадіжки) і навіть до руйнівних соціальних вибухів (вуличні безпорядки, поліцейська жорстокість).

Вибуху агресії у великих групах передують малозначущі реакції, які збуджують і відволікають увагу. Групи скандують, плескають в до-лоні, танцюють, і це потрібно для того, щоб одночасно викликати у людей збудження і знизити самосвідомість. Майєрс наводить приклад деіндивідуалізації одного із очевидців секти Муна: «Всі брати і сестри взялися за руки і кричали зі зростаючою інтенсивністю: чу-чу-чу! Яа! Яа! Пау! Це дійство об’єднало нас у групу, буцімто ми загадковим спо-собом разом пережили дещо важливе. Влада «чу-чу-чу» злякала мене,

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

проте вона дала мені відчуття комфорту, було щось надзвичайно розс-лаблюючим у цьому накопиченні і звільненні енергії».

Експерименти інших дослідників показали, що такі дії, як ки-дання камінців, спів у хорі, можуть підготувати групу для більш роз-кутої поведінки. Коли високий рівень соціального збудження комбі-нується з розмиванням відповідальності, люди можуть відкинути свої звичайні обмеження і втратити почуття індивідуальності. Така «деі-ндивідуалізація» є особливо ймовірною після збуджуючих занять, що відволікають увагу, і сприяє тому, що люди відчувають анонімність через належність до великої групи або через маскуючий одяг. Резуль-татом може бути пониження самосвідомості і самообмежень і зрос-тання сприйнятливості негативної або позитивної ситуації.

Обставини, що знижують самоконтроль, такі як алкогольне сп’яніння, відповідно підвищують деіндивідуалізацію. Деіндивіду-алізація, навпаки, знижується в обставинах, що підвищують само-свідомість: перед дзеркалами і камерами, в маленьких поселеннях, на яскравому світлі, при носінні нестандартного одягу або іменних табличок, при відсутності стимулів, що відволікають увагу, у незви-чайних обставинах.

«Кільцева реакція» у натовпу

Пояснюючи причини зміни психіки людини у натовпу, Ф.Ол-порт запропонував ідею «кільцевої реакції».

Кільцева реакція – це соціальна взаємодія, яка стосується та-кого типу емоційного збудження, в рамках якого реакція одного індивіда відтворює збудження іншого. Так взаємне збудження на-буває кільцевої форми.

Г.Блумер, аналізуючи кільцеву реакцію, показує її роль у зміні психіки людини на прикладі розвитку соціального неспокою як та-кого емоційного стану, що виникає на фоні тривожності в резуль-таті кільцевої реакції. Він показує, що почуття тривожності серед багатьох індивідів лише тоді стає соціальним неспокоєм, коли це почуття втягнуте в кільцеву реакцію. Якщо індивідуальне почуття занепокоєння не має ефекту взаємного збудження і підкріплення, воно не є ні розділеним, ні колективним.

Соціальна занепокоєність буває там і тоді, коли люди мають підвищену чутливість один до одного або охоче вступають у кон-такт, а також там, де вони разом відчувають порушення свого звич-ного життєвого розпорядку. Ці умови зустрічаються в таких випад-ках соціальної занепокоєності, як революційні заворушення, релігійні моральні заворушення, трудові конфлікти. Ці випадки виявляють фундаментальний розлад емоцій, свідомості і поведінки людей, що викликано значними змінами в їх життєвих укладах.

Соціальна занепокоєність – це характеристика емоційного ста-ну натовпу, яка виникає в результаті «кільцевої реакції». Характер-ними ознаками цього стану є:

По-перше, безладний характер поведінки людей. Відсутність зрозумілих цілей пояснює тривожну поведінку. Люди знаходяться в стані напруги і відчувають сильний потяг до дії. Цей потяг до дії у відсутності цілей приводить до безцільної і безладної поведінки. Метушня і штовханина може розумітись як кругова реакція в чис-тому вигляді. В штовханині люди безцільно і безладно крутяться один біля одного подібно рухам овець в стані збудження.

Первісна ціль штовханини полягає в тім, щоб зробити індивідів більш сприйнятливими і чутливими один до одного, щоб вони ста-вали ще більш зайнятими один одним і все менше відгукувалися на звичайні об’єкти збудження. Це є саме тим станом, до якого нале-жить термін контакт.

Увага людей фокусується один на одному і все менше – на об’єктах і подіях, які заволоділи б увагою людини у звичайних умовах. В тій мірі, в якій індивід поглинається якимось об’єктом, він підпадає під його контроль. У стані колективного збудження люди втрачають нормальний контроль.

Друга ознака соціальної занепокоєності, що зумовлюється кільцевим збудженням – це збуджені почуття, як правило, у формі невиразного передчуття, неспокою, страхів, невпевненості, прагнен-ня або підвищеної агресивності. Такі збуджені почуття сприяють розповсюдженню чуток і перебільшень. Подібні риси поведінки, як правило, виявляються у всіх обставинах соціальної тривожності. У натовпу відбувається емоційне кружіння, взаємне зараження, тоб-то передача емоційного стану на психофізіологічному рівні контак-650

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовп

ту між організмами. В той же час знижується комунікація, тобто контакт на семантичному рівні – люди стають більш емоційними і більш схильними до збудження і відчуттів, стають менш стійкими і більш безвідповідальними.

У колективному збудженні особистий характер індивідів руй-нується дуже легко, складаються умови для реорганізації і органі-зації нових форм поведінки, про які вони раніше і не підозрювали.

Третьою важливою ознакою соціальної занепокоєності, що ви-никає на основі «кільцевої реакції» збудження людей, є роздрато-ваність і підвищена сугестивність людей.

У стані соціальної тривожності люди є психологічно нестійки-ми, підвладні дії безладних потягів і емоцій. Їх увага стає мінливою і нестійкою, позбавляється звичайної послідовності. Їх стан робить їх більш сприйнятливими у стосунках з іншими, але також і менш постійними і твердими у своєму настрої і способі дій.

Усвідомити цю зростаючу нестійкість і почуття неспокою – значить зрозуміти, чому люди в стані соціальної тривоги є такими сугестивними, так легко відкликаються на різні нові стимули і ідеї, а також більш податливі.

Отже, кільцеве збудження є дуже важливим фактором впливу натовпу на психіку людей.

Особливості зміни психіки людини у натовпу С.Мілграм пояс-нює завдяки поняттю «перевантаження». Перевантаження означає нездатність нервової системи обробляти дані, які поступають із зов-нішнього середовища, тому що цих даних так багато, що система не може з ними справитися.

За наявністю перевантаження починають діяти процеси адап-тації, за якої деформується виконання ролей, еволюція соціальних норм, когнітивне функціонування.

Існує декілька когнітивних реакцій на перевантаження.

Перша – це коли кожній одиниці інформації, що надходить, приділяється менше часу.

Друга – це нехтування тією інформацією, яка є першочерговою.

Третя – це коли перевантажена когнітивна система перекладає частину вантажу на іншого учасника взаємодіяльності, наприклад, на лідера.

Четверта – це коли система блокує доступ інформації уже на самому вході.

П’я та – інте нсивність інфо рмації знижується за допомогою ф ільтрів так, що допускаються лише поверхневі форми взаємодії між людьми.

Перезбудження нервової системи приводить, по-перше, до емо-ційного збудження. Когнітивна і інтелектуальна сфери опиняють-ся під владою емоцій. По-друге, за умови великої кількості стимулів наша свідомість здійснює помилки у розрізненні стимулів. Підси-люється ідентифікація за схожістю ознак, послаблюється ідентифі-кація відмінностей. Тому люди у натовпу інстинктивно поводяться однотипово, здійснюють однакові рухи, різко знижується спілку-вання на міжособистісному рівні і т.ін. Вони інстинктивно знають, що будь-яка протидія натовпу буде сприйнята людьми як відмінність, яку необхідно швидко усунути, щоб створити макси-мально однорідну масу ідентичних один одному людей. Такими є основні феномени психіки людини у натовпу.