Колективне і підсвідоме у натовпу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Натовп є одним із способів формування колективного підсвідо-мого, змістом якого є почуття, що переживаються сумісно.

Підсвідоме у відношенні до натовпу визначається як характе-ристика психічних процесів, які відбуваються неявним способом, поза свідомістю. Підсвідоме охоплює когнітивні, емоційні і/або мо-тиваційні процеси, які відбуваються без усвідомлення їх людиною.

Колективне підсвідоме відкрив Г.Лебон. Він сформулював за-кон духовної єдності натовпу, який полягає в тому, що свідома осо-бистість зникає, підсвідома бере верх над свідомим. Домінування підсвідомого приводить до того, що відбувається орієнтування по-чуттів і думок людей в одному напрямку. Утворюється колективна душа, яка має тимчасовий характер і чітко визначені властивості.

Свідоме життя розуму, – зауважує Лебон, – складає лише дуже маленьку частку порівняно з його підсвідомим життям. Елементи підсвідомого утворюють душу натовпу.

Характерною рисою почуттів у натовпу є їх однобокість і пере-більшення. Однонаправлені почуття розповсюджуються у натовпу дуже швидко засобами зараження і навіювання, які сприяють пере-більшенню почуттів. Сила почуттів натовпу ще більше збільшується відсутністю відповідальності. Почуття відповідальності виникає під дією вольового зусилля, яке може здійснювати тільки ізольований індивід. Люди, збираючись у натовп, втрачають волю. Волю концент-рує у собі вождь, завдяки чому він стає здатним управляти натовпом.

Люди у натовпу свідомо не домовляються про правила, норми і закони поведінки. У натовпу у людини стають слабкішими такі механізми, що регулюють поведінку – ролі, статуси, цінності, ціннісні орієнтації, норми і правила етикету.

Натовп – аморальна маса, де ролі і статуси не розподілено, нор-ми і правила не обговорено, цінності не усвідомлено.

У той час як у суспільстві закони, правила і норми поведінки є результатом свідомого договірного процесу, більшість людей у момен-ти перебування у натовпу підпорядковуються владі інстинктів, які на деякий термін стають провідними регуляторами соціальної поведін-ки. Місце свідомої особистості займає колективна підсвідомість.

Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен

Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі пізнан-ня оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є інстинк-ти – це його глибинні, істотні мешканці, і почуття, що прийшли зі сфери свідомості, в якій вони довго існували.

Натовп – це один зі способів формування колективного підсвідомого в психіці людей. Він (натовп) є каталізатором взаєм-ного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідомим. Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка виконує функ-цію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюєть-ся. Мембрана стає прозорою, подоланою для взаємопроникнення інстинктів і почуттів.

Ізольований індивід володіє здатністю придушувати свої реф-лекси, тоді як натовп цієї здатності не має. Імпульси, яким підпо-рядковується натовп, є достатньо сильними, щоб знищити особисті інтереси. Натовп ніколи не розмірковує і не вчиняє умисно.

У натовпу у людини втрачається здатність контролювати свої інстинкти, імпульсивна, емоційна поведінка стає домінуючою.

Як зауважує Лебон, індивід у натовпу набуває, завдяки лише чисельності, усвідомлення нездоланної сили, і це усвідомлення доз-воляє йому підкорятися таким інстинктам, яким він ніколи не дає волі, коли буває наодинці. У натовпу він менш схильний приборку-вати ці інстинкти.

Питання про те, чому психіка людини так сильно реагує на при-сутність чисельної кількості людей, є принципово важливим.

Ще З.Фрейд неодноразово підкреслював, що в умовах стресу у натовпу на перший план висувається та форма свідомості людини, яка існувала ще у первісної людини, а саме: групова психологія. Кон-такт свідомості з первинним шаром свідомості випускає на волю енер-гію, що звичайно дрімає у нормальному стані людини. Енергія, що вирвалась на волю, визволяє психіку від тих стандартів і обмежень, які нав’язані їй культурою. В результаті цього людина стає у вищій мірі емоційною, керованою інстинктами, підвладною навіюванню.

Такої ж думки дотримуються К.Г.Юнг, Г.Лебон. Вони стверд-жують, що індивід, опинившись у натовпу, впадає в емоційний стан, який є характерним для людини на примітивній стадії суспільства.

Аналізуючи цей стан людини у натовпу, К.Левін застосовує термін «регресія». Регресія – це феномен, який виявляється у зміні життєвого простору в цілому у напрямку, який є протилежним роз-витку. У натовпу життєвий простір людини дуже звужується і, відпо-відно, настає регресія. Таким чином, на психіку індивіда у натовпу сильно впливає ситуація, поведінка стає залежною від «поля».

У стані регресії свідомість кожної людини послаблюється, вона повертається в той стан, що нагадує стан примітивної людини. Звільнюється субстрат атавістичних інстинктів і звичок, який скла-дає основу підсвідомого.

Х.Ортега-і-Гасет у праці «Повстання мас» зауважує, що коли індивід стає частиною маси, він підпадає під владу певних ірраціо-нальних пристрастей, темних імпульсивних реакцій. Інтелект, ро-зум, логічна аргументація в масовій свідомості зникають.

Натовп в інтелектуальному відношенні завжди стоїть нижче ізо-льованого індивіда, бо в натовпу зникає свідома особистість. На її місці виникає колективне безсвідоме, яке виявляється в однаковій направ-леності почуттів, ідей. Ця направленість визначається навіюванням. Головні риси, що характеризують індивіда у натовпу, – це прагнення терміново перетворити ідеї, які навіяні, у дії. Індивід уже перестає бути самим собою і стає автоматом, у якого своєї волі не існує.

Відсутність волі заповнюється інстинктами. Як зазначає Лебон, людина, стаючи частиною натовпу, спускається на декілька сходи-нок нижче по сходах цивілізації. В ізольованому стані вона, можли-во, була б культурною людиною, в натовпу – це варвар, тобто єство інстинктивне.

Домінуюча роль інстинктів виявляється у схильності до сваві-лля, буйства, лютості, але також у схильності до ентузіазму і героїз-му, властивому первісній людині. Людина у натовпу легко підпо-рядковується словам і умовлянням, які не здійснили б на неї ніяко-го впливу в ізольованому становищі. Вона здійснює вчинки, які су-перечать її інтересам і звичкам.

Є.Мартін, розробляючи концепцію натовпу (на принципах психоаналізу), доводить, що в діях натовпу, особливо насильниць-ких, знаходять виявлення соціальні прагнення людини, які є при-душеними.

Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен

І.Джаніс застосовуючи психоаналіз до пояснення поведінки груп, що знаходяться в умовах небезпеки (солдати в бою), відмічає, що у людей у момент небезпеки різко підвищується почуття залеж-ності. На його думку, це почуття є у прихованій формі у людини у нормальному стані. В момент небезпеки воно активізується і про-ектується на значимих осіб (наприклад, командира в умовах бою, вождя натовпу та ін.)

А.Фрейд, висунувши концепцію захисних механізмів психіки, розповсюдила її на поведінку натовпу.

Ірраціональність поведінки людей у натовпу пояснюється тим, що захисні механізми виявляються в безсвідомій формі. Ці механізми пра-цюють як наслідок нерозуміння реальних глибинних причин ситуації, яка склалась, і направляють емоційну реакцію людей на зовнішні, інко-ли випадкові, об’єкти або як наслідок неможливості виступити проти тих сил, які є дійсними винуватцями несприятливої ситуації.

С.Московічі у своєму історичному трактаті «Вік натовпу» (1981) стверджує, що велика таємниця всякої поведінки – це сусп-ільна поведінка. Детально проаналізувавши погляди на натовп Г.Ле-бона, Г.Тарда, З.Фрейда він розкриває цю таємницю, формулюючи новий закон: «Все, що є колективним, – безсвідоме. Все, що безсвідо-ме, є колективним». Отже, було відкрито закон соціальної психо-логії. Натовп, як колективна форма поведінки, збуджує у людини безсвідоме. Прорив безсвідомого у свідоме спонукає людину до ко-лективних форм поведінки.

Паніка як феномен натовпу

Паніка – це один з видів поведінки натовпу і одночасно це особ-ливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефіциту інфор-мації про якусь незрозумілу ситуацію, або її надлишку, який вияв-ляється в стихійних імпульсивних діях.

Паніку можна визначити як стан жаху, що супроводжується різким послабленням вольового самоконтролю. Поведінка стає ан-тивольовою: еволюційно примітивні потреби, що пов’язані з фізич-ним самозбереженням, придушують потреби, що пов’язані з особи-стісною самооцінкою.

Л.Почебут відмічає такі передумови виникнення паніки.

– Фізіологічні причини: втома, голод, безсоння, депресія, стрес, наркотичне сп’яніння, які роблять людей слабкими фізично і псих-ічно, знижують їх здатність швидко і правильно оцінити ситуацію.

– Психологічні передумови (відчуття болю, здивування, не-впевненність, страх, жах, почуття ізольованості, безсилля) теж спри-яють виникненню і посиленню паніки.

– Соціально-психологічні передумови (відсутність групової солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівницт-ва, дефіцит інформації, панічні чутки).

Панічний стан часто буває зумовлено невротичними страхами, тобто такими, які неадекватні об’єктивній небезпеці і є, скоріше, озна-ками внутрішнього неблагополуччя. Як зазначає А.П. Назаретян, вир-ішальним фактором паніки практично завжди є психічний стан суб-’єкта, але паніка може бути зумовленою також і реальною загрозою.

У результаті аналізу етапів паніки Л.Почебут виявила цікаву закономірність. Панічна поведінка відрізняється від нормальної практично повною відсутністю когнітивних елементів психіки. Це було показано нею через описання етапів паніки, в якому емоції перемежовувалися з діями без будь-яких когнітивних процесів.

Психологічними факторами запобігання виникненню паніки є ступінь довіри людей один одному, здатність до співпраці, швидка і організована розробка рішень виходу з важкої ситуації.

Чутки як феномен натовпу

Чутки – це неточна, недостовірна інформація, що виникає в результаті багаторазової інтерпретації якогось факту, події чи яви-ща. У натовпу чутки є найбільш розповсюдженим типом інформації. Вони надають значення ситуації, яку люди не розумі-ють, і допома-гають їм підготуватися до дії.

Г.Г. Почепцов, характеризуючи чутки, відмічає наступне:

•          чутки подаються як інформація, що відповідає дійсності;

•          чутки – емоційно забарвлена інформація, оскільки у натов-пу тільки такий тип повідомлень є засобом впливу.

Глава 24. Натовп як соціально-психологічний феномен

Чутки, що розповсюджуються у натовпу, спрямовуються на те, щоб збуджувати або заспокоювати емоції. Вони не призначені для роздумів, а необхідні для короткочасного сплеску емоцій.

Чутки є також необхідною формою зв’язку у великій спільноті, постійним процесом інтерпретації подій, проти якої безсилі як за-соби масової інформації, так і система ідеологічного тиску.

Своєчасне виявлення емоційної насиченості чуток, визначен-ня меж їх розповсюдження, їх інтенсивності може допомогти зро-бити висновки про домінуючі настрої в конкретній соціальній спільноті.

Сам факт появи чуток є свідченням того, що існує інтерес лю-дей до даної соціальної проблеми і що цей інтерес не задовольняється засобами масової інформації.

Г.Олпорт виявив закономірність, згідно з якою інтенсивність чуток є функцією від ступеня зацікавленості людей в предметі чу-ток і рівня невизначеності інформації з питання, яке цікавить лю-дей.

Для виникнення чуток потрібно, щоб дана подія була достат-ньо важливою, відбувалася в ситуації, що турбує людей, являє заг-розу для їх безпеки. Інформація, яка передається у вигляді чуток, повинна бути незрозумілою і не доступною для перевірки.

У процесі передачі чуток використовуються два паралельних способи викривлення інформації.

1.         Чутки стають більш лаконічними, легко сприймаються і пе-редаються. Інформація стає конкретнішою, емоційнішою, втрачаєть-ся її точність.

2.         Збіднення інформації супроводжується деякими пере-більшеннями. Фраза стає коротшою, але погроза, що в ній містить-ся, підсилюється, початкові цифри виростають, термін розвитку подій збільшується.

Чим безпечніші і простіші чутки, тим більше шансів на їх роз-повсюдження у натовпу.

Чутки здійснюють сильний вплив на психіку людини і масову поведінку. За критерієм впливу виділяють такі типи чуток:

•          чутки, що збуджують суспільну думку;

•          чутки, що провокують асоціальну поведінку;

• чутки, що руйнують соціальні зв’язки, ведуть до масових без-порядків, агресії, вандалізму.

Для розробки профілактичних заходів А.П.Назаретян пропо-нує налагодити високу оперативність і систематичність офіційних повідомлень, високий ступінь достовірності повідомлень, система-тичний і добре налагоджений зворотний зв’язок між джерелом інформації і аудиторією.

 

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

Майже всі дослідники поведінки людини у натовпу відмічають, що вона не залежить ні від культури, ні від національності, ні від релігії. Поведінка в натовпу в одній країні є природною і не відрізняється від поведінки натовпу в інших країнах. Зокрема, Л.По-чебут перевіряла це експериментально. В результаті свого дослід-ження вона зробила такий висновок щодо характеристик поведін-ки «людини з натовпу».

Загальні характеристики поведінки людини у натовпу

– Зменшення або повне припинення спілкування на міжосо-бистісному рівні завдяки вербальній комунікації.

– Безцільність рухів і пересувань у натовпу, яка виявляється у підвищеній агресивності людей; психомоторному збудженні, в хаотичній, безцільній фізичній активності, низькому контролі і ко-ординації рухів і дій; схильності до однотипних рухів.

– Висока імпульсивність у діях учасників натовпу, швидкий відгук на накази і заклики лідера.

– Наслідування рухів і поведінки лідера та більш активних учасників натовпу.

– Високе емоційне збудження, що виявляється у частих вик-риках окремих слів, фраз, вигуків, незосередженому погляді, рух-ливих очах, у нервовості, поривчастості рухів.

– Емоційна лабільність, що виявляється у вигляді частої зміни настроїв, у легкості появи стану лютості, гніву або захоплення.

– Висока категоричність в оцінках, думках, судженнях. Відсутність почуття міри.

– Потреба в простих рішеннях, які не потребують тривалої розумової праці. В натовпу панує категоричний імператив поведін-ки: «Хай живе!», «Не допустити», «Примусити», «Геть», «Ганьба».

– Нездатність до творчої діяльності.

– Можливість виникнення у деякої частини членів натовпу слухових, зорових, нюхових галюцинацій. Поведінка людей, які мають такі ілюзії, змінюється наступним чином: часто оглядаються навкруги, ухиляються від неіснуючих перешкод, часто перепитують у людей, що знаходяться поруч, уточнюють своє сприйняття. Це є одним з механізмів зараження ілюзіями інших.

– В окремих членів натовпу (психічнохворих) можуть виник-нути напади із судорожним синдромом.

– Схильність учасників натовпу збиватись у більш щільну групу.

Наведені характеристики людини у натовпу стосуються поведі-нки людини в будь-якому натовпі, незалежно від причин його виник-нення, соціально-демографічного складу і культурної належності.

Індивіди утворюють натовп незалежно від їх способу життя, заняття, характеру чи розуму. Одного факту перетворення у натовп достатньо для того, щоб у людей утворився вид колективної душі, що примушує їх відчувати, думати і діяти зовсім інакше, ніж відчу-вав би, думав і діяв кожен з них окремо.

Якщо люди знаходяться у збудженому стані, їх почуття і дум-ки спрямовано в одному напрямку, одна ідея розділяється всіма. Тоді расові, етнічні і культурні відмінності стираються, люди демонст-рують однотипні форми поведінки. Попадаючи у натовп, людина немовби випадає із культури, приходить до первісного стану, коли психікою володіли інстинкти.

Зміна психічних процесів людини у натовпу

Дослідники пов’язують зміну психічних процесів у людини в натовпу з процесом соціальної фасилітації. Е.Аронсон пояснює ви-никнення цього феномена трьома обставинами.

– Перша полягає в тому, що присутність інших людей робить людину більш настороженою, що й викликає збудження нервової системи.

– Друга ситуація пов’язана з тим, що люди стурбовані з при-воду того, що про них подумають інші. Стурбованість оцінкою зму-шує людину нервувати і підвищує її збудженість.

Глава 25. Специфіка поведінки людини у натовпу

– Третя ситуація полягає в тому, що присутність інших людей є відволікаючим фактором.

Акцентуючи увагу на останньому моменті, Л.Почебут зауважує, що людині важко направляти свою увагу одночасно всередину са-мих себе і ззовні на оточуючий світ. Роздвоєність уваги викликає стан конфлікту, присутність інших викликає настороженість. У ре-зультаті дії цих факторів людина вибирає зовнішню, а не внутріш-ню направленість свідомості.

У натовпу в людини багаторазово підсилюється процес соціаль-ної фасилітації. Люди, що оточують індивіда, є найбільш значним стимулом, оскільки вони – діючі суб’єкти з непередбачуваною по-ведінкою. Присутність людей створює нервово-психічне збуджен-ня в корі головного мозку і підсилює домінантну реакцію.

Виникає підвищене соціальне збудження, людина не реагує ні на які стимули, що йдуть ззовні, з оточуючого середовища, або зсе-редини її власної особистості. Вона повинна утримувати в полі сво-го зору дії багатьох інших індивідів. Виникає домінуюча реакція, що пов’язана з вирішенням простих завдань.

Алгоритм вирішення цих завдань прописано у стародавніх ша-рах нашої протопсихіки. Поведінка стає однотиповою, набуває ха-рактеру наслідування.

Спираючись на ці положення, було зроблено припущення, що людина у натовпу, який знаходиться у певному збудженому стані, зазнає серйозних змін у психічних процесах.

Для підтвердження цього припущення було здійснено соціаль-но-психологічне дослідження специфіки протікання психічних про-цесів людини, яка знаходиться під впливом особливого емоційного стану натовпу. Дослідження проводилося на вибірці студентів трьох груп у 2000 р. і здійснювалося наступним чином.

На святі грала бадьора музика. Студенти були в доброму на-строї, співали пісні, танцювали, кричали гасла. Через дві години одна група студентів була несподівано запрошена на заняття, які прово-дились у вигляді заповнення тестів. Заняття проводилися в ауди-торії, що виходила вікнами у двір, гомін натовпу було добре чути. Таким чином, у досліджуваних постійно підтримувався той емоційний стан, заряд якого вони отримали у натовпу. Потім через два тижні у спокійному стані вони заповнювали тести знову.

Результати досліджень показали відмінності між відповідями досліджуваних, які знаходяться під впливом натовпу, і їх відповідя-ми в нормальному, спокійному стані протягом практичних занять через два тижні.

По-перше, у досліджуваних під впливом натовпу зросла пол-ізалежність. Це означає, що стійкість до перешкод у натовпу різко спадає. Люди в основному орієнтуються на основні сигнали, однак можливості об’єктивного сприймання ситуації у них обмежені.

По-друге, спостерігається різке зниження рівня суб’єктивного контролю в екстерналів. У інтерналів відмінності у рівні суб’єктив-ного контролю у натовпу і в нормальному стані є незначними. Це означає, що під вплив натовпу підпадають люди з екстернальним локусом контролю. Люди з інтернальним локусом контролю є більш стійкими до впливу натовпу.

По-третє, у натовпу в людей значно збільшується показник схильності до ризику.

Причини зміненого стану свідомості

Досліджуючи вплив натовпу на психіку людини, американсь-кий культурантрополог Є.Бургиньон дійшла висновку, що у натов-пу в людини виникає змінений стан свідомості. Це чисельні, різно-манітні стани в яких змінюються відчуття, сприйняття, емоції і ког-нітивна сфера. Вони змінюють відношення індивіда до самого себе, свого тіла, почуття тотожності власного «Я» і сприйняття часу, про-стору та інших людей. Правила сприйняття, які властиві людині в нормальному стані, у зміненому стані свідомості викривляються.