Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Історія дослідження психології мас : Соціальна психологія : Бібліотека для студентів

Історія дослідження психології мас


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

магниевый скраб beletage

Сто років тому на переломі ХІХ і ХХ ст. в полі зору соціальної науки опинилися факти сумісної поведінки людей, до яких критерії «класичного» групового підходу є неспроможними. Цей період мож-на назвати епохою відкриття психології мас.

Потреба у дослідженні психології мас зумовлювалась особлив-істю соціальних відносин того часу. Соціально-політичні події, що пов’язані з революціями у Франції, сколихнули суспільну думку. То була епоха масових рухів, революційного настрою мас. Саме цей динамізм суспільства, його бурхливість викликали інтерес до масо-вих явищ психіки, зумовили появу нових концепцій, в яких розроб-лялось нове коло проблем, пов’язаних з психологією мас. Ці кон-цепції визначили цілий етап розвитку соціальної психології.

У 1878 р. М.К.Михайловський у журналі «Отечественные за-писки» публікує статтю «Сила наслідування», яка була присвячена психології натовпу. Через шість років, в 1885 р. Г.Тард видав книгу «Закони наслідування», а в 1892р. – «Думка і натовп». В 1892 році французький юрист С.Сигеле видає книгу «Злочинний натовп», а в 1895р. Г.Лебон випустив у світ свою знамениту роботу «Психологія натовпу». Отже, незалежно один від одного в Росії і у Франції ви-никає нова наука – психологія натовпу.

Масові явища завжди привертали увагу політиків, представ-ників громадської думки. На зломі ХІХ-ХХ ст. предметом ретель-ного вивчення багатьох учених різних країн стали явища навіюван-ня, наслідування, поведінки особистості в натовпу, взаємодії лідера та маси. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є робо-ти французьких дослідників Г. Тарда і Г. Лебона.

Інтелектуальні та наукові підґрунтя психології мас не є одно-рідними. З одного боку, це – прийоми і концепції сугестії. Антон Месмер (1733-1815), який умів вводити людей в транс, об’явив, що може управляти універсальною силою («тваринним магнетизмом»), що зміцнює життєві сили і здоров’я. Гіпнотичне навіювання – як це було названо потім, повинно було знижувати рівень свідомості па-цієнта, роблячи його розум більш «примітивним». Гіпнотизм став однією з важливих моделей соціального навіювання і на ранньому етапі був запозичений психологією мас для пояснення ірраціональ-ності, емоційності і «примітивності» натовпу.

Інша медична модель, ще більш «патологічна» за своїм поход-женням і формою, була взята з епідеміології. Незадовго до цього було доведено факт передачі інфекції через посередництво вірусу завдяки дослідженням Луї Пастера (1822-1895) і Роберта Коха (1843-1910). Аналогічно цьому психічну інфекцію стали вважати відповідальною за розповсюдження афектів і «анамії» (упадок нравів) в людських збориськах або в будь-якому збудженому натовпі.

Ще одним науковим обґрунтуванням психології мас стала кри-міналістика. Те, що в медичній інтерпретації мало статус підсвідо-мого і афективного, з юридичної точки зору уявлялось як знижена відповідальність індивіда, який є включеним у натовп. Основним положенням цього медикоправового підходу було те, що у натовпі людина стає більш примітивною і інфантильною, а тому – менше розумною і менше відповідальною.

Психологія мас в концепціях Г.Лебона та Г. Тарда

Всі ці ідеї було викладено в серії італійських і французьких публікацій ще до 1895 року, але Г. Лебон (1841-1931) популярно виклав їх у своєму бестселері «Психологія народів і мас» (1895). У цій книзі Лебон виокремлює такі чинники, що зумовлюють на-прямок суспільного руху: душа раси, вплив вожаків, наслідуван-ня, навіювання і взаємне зараження. «Психічна інфекція» – це ключове поняття, яким Г. Лебон визначає психологічний механізм взаємодії мас. Головними ознаками маси, на думку Лебона, є знео-617

собленість, втрата інтелекту та особистої відповідальності, домі-нування почуттів.

Концепція натовпу виходить із ідеї аномальності, яка асоціюєть-ся або з хворобою, або зі злочинністю і в кращому випадку допуска-ються пом’якшувальні обставини.

Щоб зрозуміти, чому колективна поведінка трактується як ано-мальна або навіть «анемічна», потрібно згадати соціальну і політич-ну ситуацію, в якій створювалися ці концепції, а саме: революції (1789, 1830, 1848, 1871 у Франції); радикальні економічні і соціальні зміни, які привели до урбанізації і індустріалізації; підйом «рево-люційного руху мас»; зростаюча роль профспілок і соціалістів, страй-ки і першотравневі демонстрації і т.ін. Все це загрожувало стабіль-ності політичномого, суспільного і етичного порядку. Як стверджує Берроуз (Barrows, 1981), в ті роки з’явилося загальне відчуття зане-паду у відсутності бажання нести за це відповідальність. Маси були «виявлені» (Московічі), їх стали боятись як причину всіх неприєм-ностей, і наука була зобов’язана проаналізувати випадкові зв’язки між феноменом мас і суспільними бідами.

І криміналістське, і психіатричне, і епідеміологічне тлумачен-ня однаково відповідало духові часу. Описуючи банди і присяжних засідателів, масові демонстрації і парламенти, злочинні і релігійні організації, Лебон підводив всі ці групи під категорію «натовпу».

Зазначимо, що сьогодні ми зовсім інакше тлумачимо поняття натовпу, соціальних рухів, аудиторій і суспільних інституцій. Але вже тоді, в кінці ХІХ ст., французьким соціологом Габрієлем Тар-дом (1843-1904) була проведена диференціація між натовпом і пуб-лікою. Якщо перше мало на увазі фізичні контакти і обмеженість місця у натовпу, то друге означало, що публіка не знаходиться у просторовій близькості і може створювати «суспільну думку» зав-дяки сучасним засобам комунікації.

Суспільні процеси Тард пояснював виключно дією механізму на-слідування, на якому будуються людські взаємовідносини. Завдання науки полягало у вивченні законів наслідування, завдяки яким сусп-ільство, з одного боку, підтримує своє існування в якості цілісності, з другого, розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів. Винаходи – це акт індивідуальної творчості.

Тард зробив значний внесок у розвиток науки про міжосо-бистісні стосунки та їх механізми, досліджував проблеми суспіль-ної думки, психології натовпу, механізми психологічного заражен-ня і навіювання. Тард сприяв також включенню в арсенал соціаль-но-психологічної науки емпіричних методів дослідження – аналізу історичних документів і статистичних даних.

Концепція психології мас З. Фрейда

Ідеї І. Тарда, Г. Лебона знайшли розуміння у З. Фрейда, який виклав свої погляди на соціально-психологічні явища в групах у роботі «Масова психологія і аналіз людського «Я». З. Фрейд актив-но використовував положення психології мас Г. Лебона. Для нього велику роль в соціальному устрої світу відігравало навіювання, на-слідування, підпорядкування лідерові (вожаку), неусвідомлені ко-лективні уявлення. Вплив З. Фрейда на розвиток соціальної психо-логії сьогодні визнається всіма значними науковцями, його звернен-ня до проблематики групової психології не було випадковим, а ба-зувалося на нагромадженому ним досвід.

З.Фрейд розмірковує над великими проблемами суспільства, виникненням світових релігій і суспільних рухів. Він намагається розв’язати проблему: чому індивід в умовах включення його у на-товп думає і поводиться зовсім інакше, ніж можна було б від нього очікувати. Сучасне суспільство придушує і витісняє природні інстинкти людини. У натовпу ж придушення безсвідомих тенденцій зменшується. Моральні заборони зникають, панують інстинкти і емоційність. Все це засвідчує регресію психіки у натовпу. Головне явище масової психології – несвобода в масі окремої людини. Ко-жен емоційно пов’язаний у двох напрямках, з одного боку, він по-в’язаний з вождем, з другого, – з іншими масовими індивідами.

На короткий період у масі зникає нетерпимість людей один до одного. В масі з’являється обмеженість себелюбства. Сутність маси полягає у новоутворених прив’язаностях учасників маси один до одного. Механізм емоційної прив’язаності Фрейд означив терміном «ідентифікація».

Термін «ідентифікація» перший раз Фрейд ввів у 1921 році, роздумуючи про взаємовідносини індивіда і маси. Ідентифікація означає почуття прив’язаності (прихильності, симпатії), спільності з іншими людьми.

«Кожен індивід – це складова частина багаточисельних мас, він з різних сторін пов’язаний ідентифікацією і створив свій «Ідеал «Я».

Чисельним способом індивід пов’язаний з масою через іденти-фікацію. Він побудував свій ідеал «Я» за різними зразками. Окрема людина – учасниця багатьох масових душ: своєї раси, церковної гро-мади, стану, державності і т.ін. Але володіючи часткою багаточи-сельних душ мас, переборюючи їх, індивід може піднятися до рівня незалежності і оригінальності.

З.Фрейд виділяв два типи ідентифікації: еротичну і міметичну.

Еротична означає ідентифікацію з людьми, якими ми бажаємо володіти. Міметична – це ідентифікація з людьми, які втілюють те, якими ми хотіли б бути. Ерос не залежить від Мімесиса, а Мімесис – від Ероса. В психіці індивіда еротична ідентифікація переважає над міметичною. В психіці маси – навпаки. Отже, сутність маси і її здатність впливати на психіку людини Фрейд пояснює через про-цес ідентифікації.

Фрейд підкреслює, що попадаючи у натовп, окрема людина відмовляється від свого «Ідеалу «Я» і замінює його масовим ідеа-лом, який втілено у вожді. В масі виникає подвійний вид зв’язку – ідентифікація і заміщення «Ідеалу «Я» особистістю вождя.

Отже, основна ідея психоаналітичної концепції в тім, що маса людей виникає і функціонує через механізм міметичної ідентифікації людей між собою і вождем. Психічне перетворення людини в масі полягає в тім, що вона відмовляється від прав на власну особистість, передає її функції вождеві. В результаті цього контроль свідомості над безсвідомим слабшає, витіснені раніше елементи психіки і інстин-кти вириваються на свободу і регулюють поведінку людини.

Розглядаючи питання групової психології, З. Фрейд та його послідовники виходили з розробленої ними методології психоана-лізу, екстраполюючи поняття та принципи, розроблені в практиці лікування неврозів, на сферу соціально-психологічних явищ. За основу інтерпретації міжособистісних і міжгрупових відносин бра-620

лися психологічні механізми такої групи, як сім’я. Особливо це сто-сується аналізу взаємин лідера та маси. Соціальна група розглядаєть-ся як сукупність індивідів, які вважають лідера своїм ідеалом. Інди-віди замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеалом, що втілюється у вожді. Якщо вождь у психології натовпу є суб’єктом своїх дій, свідо-мий вольовий акт якого полягає в нав’язуванні іншим свого образу, то стає можливим, за особливого стану людей у натовпі нав’язати свій образ через ідентифікацію себе з лідером як своїм ідеалом. Відбувається ідентифікація одного індивіда з іншим. Згідно зі схе-мою З. Фрейда, відносини з лідером будуються за аналогією дити-ни з батьками.

У концепції «психології мас» маса протиставляється вождю, еліті, лідеру, які здатні навести порядок у масі, повести її за собою.

Розглядаючи натовп як сліпу, некеровану силу, Г. Тард, Г. Ле-бон, З. Фрейд шукали шляхи перетворення його на таку спільноту, яка позбулася б своїх негативних руйнівних сил. Окрім волі, інте-лекту, свідомості лідерів, вони бачили й інші можливості подолати суперечності між індивідом і суспільством. Так, ефективним засо-бом коригування психічних дефектів натовпу вони вважали його організацію, об’єднання в групу.

Ідея наслідування як основи соціального життя наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. була дуже поширеною. Відомий російський пси-холог і фізіолог В.М. Бехтерєв теж відводив механізмові насліду-вання суттєву роль у своїх наукових поглядах.

Один з видатних соціальних психологів М. Болдуін сприяв широкому розповсюдженню ідеї наслідування в США. Для нього наслідування виступало основою всякого навчання. Ця ідея набула нового і стійкого звучання в теоріях необіхевіоризму, потім – соц-іобіхевіоризму, що розглядав наслідування моделі як основний шлях соціального учіння (А. Бандура).

Концепція «психології мас» стає підґрунтям для створення пер-ших підручників із соціальної психології, якими були «Соціальна психологія» – підручник американського соціолога Е. Росса та анг-лійського психолога В. Мак-Даугалла «Вступ до соціальної психо-логії», які вийшли друком у 1908 р. Дата виходу цих підручників вважається роком виникнення соціальної психології як науки.

С.Сигеле про злочинний натовп

По-новому була поставлена і розв’язувалася проблема психології мас юристом С.Сигеле в його книзі «Злочинний натовп. Досвід ко-лективної психології», яка вперше вийшла в 1892 році в Парижі. Го-ловне питання, яке він намагався вирішити, – це визначити міру відпо-відальності людини за злочини, які вона скоїла, як частка натовпу.