Феномен групової поляризації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Досліджуючи проблему групового рішення, соціальні психоло-ги відкрили феномен групової поляризації. Суть його полягає в тім, що в процесі дискусії, що спрямована на виробітку значущого для групи рішення, відбувається своєрідна екстремалізація групової думки. Вона починає тяжіти до тих виборів, до яких спочатку були схильні члени групи: до більшого ризику або до більшої обережності, якщо до цього вони були схильні з самого початку. Кількість се-редніх, проміжних рішень суттєво скорочується.

Поляризація відбувається в повсякденному житті, наприклад, в громадських об’єднаннях населених пунктів. Під час конфліктів се-ред населення відбувається об’єднання однодумців. Це підсилює за-гальні для них тенденції. Злочинність виникає в процесі взаємного підсилення думок сусідніх банд, члени якої мають однакове соціаль-но-економічне і етнічне походження. На основі аналізу терористсь-ких організацій всього світу американські соціальні психологи Кларк Мак-Клі і Марі Сегал (1987) зробили висновок, що тероризм не ви-никає на пустому місці. Він виникає серед людей, яких об’єднують образи. При взаємодії в ізоляції від стримуючих впливів їх настрій стає все більше екстремістським. На виході соціального підсилення виникає могутній сигнал. Результатом стають акти насильства, які індивідууми у відриві від групи, можливо, ніколи б не здійснили.