Глава 19. Перцептивна сторона спілкування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

Виникнення і успішний розвиток міжособистісного спілкуван-ня можливе лише в тому випадку, якщо між його учасниками існує взаєморозуміння. Те, якою мірою люди відображають почуття і риси один одного, сприймають і розуміють інших, а через них і самих себе, здебільшого визначає і сам процес спілкування, і стосунки, які ство-рюються між партнерами, і способи взаємодії. Процес розуміння і пізнання людиною іншого в ході спілкування є обов’язковою скла-довою спілкування. Умовно цей процес може бути названо перцеп-тивною стороною спілкування.

Поняття соціальної перцепції

Поняття “соціальна перцепція” вперше було введено амери-канським соціальним психологом Дж. Брунером в 1947 р. для ви-значення так званого “нового погляду” на сприйняття. Цей новий погляд полягав спочатку в тім, що під соціальною перцепцією розу-мілась соціальна детермінація перцептивних процесів. Далі дослід-ники, зокрема соціальні психологи, надали йому інший смисл: соц-іальною перцепцією стали називати процес сприйняття так званих “соціальних об’єктів”, під якими розумілись інші люди, соціальні групи, великі соціальні спільноти. Саме в цьому визначенні цей термін закріпився в соціальній психології. Отже, близькість понят-тя “соціальна перцепція” до загальнопсихологічного “перцепція” об-межується тільки звучанням, а також тим, що обидва вони мають відношення до механізмів і феноменів сприйняття людиною різних явищ. На цьому їх схожість і вичерпується.

Перцепція в загальнопсихологічному розумінні – це елемент цілісного процесу пізнання і суб’єктивного осмислення світу. Понят-тя “соціальна перцепція” відображає складний процес пізнання і розуміння людьми один одного, воно включає в себе все те, що в за-гальнопсихологічному плані визначається різними термінами і ви-вчається окремо. Соціальна перцепція – одне з найбільш складних і

 

Мал. Варіанти соціально-перцептивних процесів

важливих понять соціальної психології, воно є одним із найзначні-ших внесків соціальної психології в сучасну психологію людини.

В рамках традиції дослідження соціальній перцепції практично надано весь спектр проблем, які потім стали в ній розроблятись. Особ-ливо активно проблеми соціальної перцепції розроблялись в 70-ті роки, хоча проблематика існувала з перших років виділення соціаль-ної психології в самостійну науку, але не під цією назвою.

Процеси соціальної перцепції включають не тільки сприйняття людини людиною, вони включають також власне процес сприйняття спостережної поведінки, її інтерпретацію в термінах причин поведін-ки і очікуваних наслідків поведінки, що сприймається; емоційну оці-нку, побудову стратегії власної поведінки. Соціальна перцепція в по-вному обсягу представлена Г.М. Андреєвою у схемі варіантів соціаль-но-перцептивних процесів (див. мал.).

Ця схема включає різні варіанти не тільки об’єкта, але й суб’єкта сприйняття. Коли суб’єктом сприйняття виступає індивід, то він може сприймати іншого індивіда, який належить до своєї групи (1); іншого індивіда, який належить до “чужої” групи (2); свою власну групу (3); “чужу” групу (4). Якщо навіть не включати в перелік великі соціальні спільноти, які також можуть сприйматися, то і в цьому випадку виходить чотири різних процеси, кожен з яких має свої специфічні особливості. Ще складніша картина у випадку, коли в якості суб’єкта сприй-няття інтерпретується не тільки окремий індивід, але й група. Тоді до складного переліку процесів соціальної перцепції ще додається: сприйняття групою свого власного члена (5); сприй-няття групою представника іншої групи (6); сприйняття групою самої себе (7); нарешті, сприйняття групою іншої групи (8).

Отже, соціальна перцепція – складне, багатогранне явище, яке не вкладається в традиційні рамки вивчення перцептивних процесів. Це видно хоча б з того, що термін “сприйняття” в загальній і со-ціальній психології вживається в різних значеннях. Цю різницю можна бачити за такими параметрами.

1. На рівні описання предмета дослідження. В загальній пси-хології предметна область дослідження сприйняття має досить чіткі межі. Історія дослідження сприйняття в загальній психології починалась з “розведення” різних пізнавальних процесів, з вичленення сприйняття як одного з них, і лише потім було усві-домлено їх глибокий зв’язок між собою.

В соціальній психології вивчення соціальної перцепції розпочи-налось в рамках когнітивної традиції, а тому з самого початку акцент здебільшого робився на когнітивні процеси в сукупності: вони розг-лядались як єдине, недиференційоване ціле, соціальна перцепція се-ред них не була ясно вичлененою, сам термін часто вживався для оз-начення всієї сфери когнітивних процесів. Крім цього, галузь соціаль-ної перцепції включала в себе не тільки всі когнітивні процеси, але й сфери, що мають в системі загальнопсихологічного знання свій особ-ливий статус: мотивацію, емоції, особистість. В загальній психології, навіть за умови взаємозумовленості всіх цих сфер, їх якісна специф-іка очевидна. В соціальній перцепції когнітивні, мотиваційні, емоційні аспекти менше відособлені: вони виступають як невід’ємна змістов-на характеристика будь-якого соціально-перцептивного процесу.

2. Друга відмінність виявляється при характеристиці струк-тури перцептивного процесу. В ній можна виділити чотири скла-дових: суб’єкт сприйняття, об’єкт сприйняття, власне процес сприй-няття і результат цього процесу – образ. В загальній психології зде-більшого вивчаються процесуальні характеристики, а аналіз суб’єкта і об’єкта сприйняття представлено лише в тій мірі, в якій це необхі-дно для вивчення процесу, тобто процес вивчення перцепції закін-чується створенням образу, який далі не досліджується (наприк-лад, смислова його сторона).

В соціальній психології, навпаки, акцент зроблено на аналізі ха-рактеристик суб’єкта і об’єкта сприйняття. Психічні процеси розгля-даються тільки як умова побудови образу, фоном досліджень соціаль-ної перцепції є образ як елемент структури перцептивного процесу. Зокрема, О.М. Леонтьєв розглядав образ сприйняття як “орієнтовну основу поведінки”. Образ як “результат” соціально-перцептивного про-цесу функціонує далі у всій системі взаємовідносин людей. “Образи” іншої людини відіграють важливу роль у спілкуванні, інколи навіть більшу, ніж самі об’єкти спілкування. У сприйнятті складних соціаль-них об’єктів перцептивна задача полягає в тім, щоб дати одночасно оцінку і об’єктивно, і суб’єктивно значущих характеристик цих об’єктів.

3. Третя відмінність підходів загальної і соціальної психології до проблем перцепції стосується детермінант перцептивного процесу.

В загальній психології культурно-історична (соціальна) зу-мовленість перцептивних та інших психологічних процесів висту-пає як методологічний принцип. В соціальній психології процес детермінації досліджується більш детально: сама діяльність як де-термінант перцептивного процесу визначена в її конкретній формі – “сумісна групова діяльність”. Виявлені також параметри діяль-ності, які детермінують процес сприйняття (рівень її розвитку: тіснота кооперативних зв’язків, її успішність або неуспішність та ін.). Також більш детально досліджені конкретні параметри сприй-няття, на які впливає сумісна діяльність (повнота і точність сприй-няття, його динаміка, змістовні характеристики, як, наприклад, “набір” якостей іншої людини, які сприймаються суб’єктом сприй-няття). Тому для соціально-психологічних досліджень перцептив-них процесів є більш важливим, ніж в загальній психології, вив-чення їх в умовах реальної соціальної групи.

Названі відмінності в розумінні перцепції в загальній та со-ціальній психології свідчать, що в останній сприйняття більшою мірою включено в спектр інших пізнавальних процесів, а також більш безпосередньо пов’язано з широким колом “чисто” соціаль-них проблем. В соціально-психологічній літературі висловлюються думки щодо пошуків більш точного поняття для характеристики процесу сприйняття людини людиною. Мета цього пошуку поля-гає в тім, щоб включити в процес сприйняття іншої людини в більш повному обсязі деякі інші когнітивні процеси, а саме – в цілому процес пізнання іншої людини. У вітчизняній літературі, наприк-лад, в дослідженнях О. Бодальова часто як синонім “сприйняття іншої людини” вживається вираз “пізнання іншої людини”. Це більш широке розуміння терміна зумовлено дослідженнями спе-цифічних рис сприйняття соціальних об’єктів, до яких відносить-ся сприйняття не тільки фізичних характеристик об’єкта, але й по-ведінкових його характеристик, формування уявлень про його на-міри, думки, емоції, здібності, установки та ін. Крім того, в зміст цього поняття включається формування уявлень про ті відношен-ня, які пов’язують суб’єкт і об’єкт сприйняття.

Брунер висловив думку про те, що у сприйнятті соціальних об’єктів особливо велике значення мають ряд додаткових факторів, які не відіграють суттєвої ролі у перцептивних процесах взагалі. Так, наприклад, така характерна риса, як селективність сприйнят-тя тут виявляється дуже своєрідно, оскільки в процес селекції включено значимість цілей суб’єкта, який пізнає, його минулий досвід. Нові враження про об’єкт сприймаються, категоризуються на основі схожості з минулими враженнями. Активна участь суб’єк-та сприйняття у транзакціях передбачає роль очікувань, намірів, побажань як специфічних детермінант перцептивної ситуації. Вра-хування всіх цих обставин є дуже важливим, коли пізнання іншої людини розглядається як складова частина процесу спілкування, як основа не тільки для розуміння партнера, але й для встановлен-ня з ним узгоджених дій.

В загальному розумінні соціальна перцепція – це бага-тофункціональний психологічний процес сприйняття іншої людини, її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з її особистіс-ними характеристиками і інтерпретація та прогнозування на цій основі її вчинків. Дослідження процесу соціальної пер-цепції включає характеристику суб’єкта і об’єкта сприйняття, вивчення механізмів процесу міжособистісної перцепції, а та-кож ефектів, що супроводжують цей процес. У об’єкта сприй-няття доступними для спостереження є лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативні зовнішній вигляд (фізичні дані, одяг) і поведінкові (дії, експресивні реакції). Сприймаю-чи ці ознаки, спостерігач (суб’єкт сприйняття) оцінює їх і ро-бить деякі висновки (іноді неусвідомлено) про внутрішні пси-хологічні властивості партнера. На основі цього він сформовує певне ставлення до об’єкта сприйняття. Це ставлення здебіль-шого є емоційним (подобається – не подобається). На основі тих властивостей, які передбачено спостерігачем у об’єкта спосте-реження, суб’єкт робить певні висновки відносно того, якої по-ведінки можна очікувати від об’єкта спостереження і, спираю-чись на ці висновки, створює власну стратегію поведінки по відношенню до об’єкта сприйняття.