Спеціалізовані соціально-психологічні методи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 

Загрузка...

До спеціалізованих соціально-психологічних методів належить перш за все соціально-психологічний експеримент. Він відрізняється від спостереження (емпіричного методу) активним втручанням в ситуацію з боку спостерігача.

Експериментальні методи різноманітні за організацією їх проведення.

Лабораторний експеримент

В загальній психології за допомогою цього методу в спеціально обладнаних лабораторіях досліджуються пам’ять, сприйняття, увага, термін протікання психічних процесів, швидкість реакції і багато іншого за допомогою спеціальних приладів. Суть метода полягає у порівнянні результатів суб’єктивних, існуючих у свідомості людини еталонами, з об’єктивними, що знаходяться поза свідомістю людини.

Якщо проаналізувати публікації в західних журналах за ос-танні десятиліття ХХ ст., то в них доля публікацій з лабораторним експериментом переважає, складаючи 84-85 %. З цього факту більшість дослідників робить висновок, що критерієм науковості в соціальній психології вважається застосування лабораторного експерименту. Таким же обов’язковим критерієм вважається зас-тосування статистичних методів.

Соціальні психологи експериментують, утворюючи ситуації, які імітують важливі особливості нашого повсякденного життя. Д. Ма-йерс дає таке визначення експериментальному дослідженню: це є дослідження, в якому виявляється інформація про причинно-на-слідкові зв’язки через маніпуляцію одним або декількома фактора-ми (незалежними змінними) і контроль інших. Основними факто-рами, які застосовуються в лабораторному експерименті, є незалеж-на змінна і залежна змінна.

Незалежна змінна – це експериментальний фактор, яким маніпу-лює дослідник, виясняючи, як зміни цього фактору впливають на нас. Залежна змінна – це вимірювана змінна, яка отримала свою назву від того, що вона може залежати від маніпуляцій незалежної змінної.

Для того, щоб проілюструвати лабораторний експеримент, роз-глянемо один із них, який вважається класичним. Його проводили американські соціальні психологи Аронсон і Карлсміт. Експеримен-татори ставили перед собою задачу – перевірити гіпотезу, згідно з якою індивіди, що пройшли більш сувору процедуру ініціації (прийом в групу), будуть вважати цю групу більш привабливою для себе (більше дорожити нею), ніж індивіди, які пройшли не таку су-вору процедуру ініціації, або були прийняті в групу без ініціації. Для участі в експерименті було запрошено студенток одного з коледжів. Їм було об’явлено, що вони будуть приймати участь у серії групо-вих дискусій з проблеми психології статі. Кожна зі студенток, при-бувши в лабораторію, проходила бесіду з експериментатором, який повідомляв їй, що мета експерименту – вивчення динаміки групо-вої дискусії, а тема “психологія статі” вибрана спеціально, щоб за-цікавити якомога більше учасників. Далі він зізнавався в тому, що велика незручність, яка пов’язана з темою, полягає в тім, що багато досліджуваних соромляться говорити на ці теми. Після цього екс-периментатор запитував студентку, чи може вона (на відміну від інших) вільно обговорювати психологічні проблеми статі. Як пра-вило, відповіді були позитивними.

Після цього досліджуваних розбивали методом випадкової ви-бірки на три групи: тих, хто пройшов сувору ініціацію, помірно су-вору і тих, хто обійшовся без цієї процедури. В останній групі дос-ліджувані отримали інструкцію розпочинати дискусію відразу ж. Досліджуваним двох інших груп експериментатор говорив, що для більшої впевненості необхідно спочатку перевірити, чи дійсно вони здатні відверто обговорювати такі інтимні проблеми.

Під цим приводом їх просили пройти “тест” немов би для відсіва сором’язливих. В групі суворої ініціації студентки повинні були прочитати вголос експериментатору-чоловікові 12 нецен-зурних слів і два яскравих описування сексуальних сцен з сучас-них оповідань. В групі помірно суворої ініціації дівчат просто просили прочитати голосно слова, пов’язані з сексом, але цен-зурні. Далі кожна з досліджуваних займала місце в ізольованій кабіні, де через навушники прослуховувала “дискусію” немов би дійсно присутніх учасників, а насправді – запис дискусії (чим

досягалась одноманітність стимулу для всіх досліджуваних). Після прослуховування експериментатор просив кожну з дослі-джуваних оцінити дискусію і якість виступів за підготовленою шкалою. Отримані результати підтвердили гіпотезу. Студентки в групі з суворою ініціацією оцінили групу (існуючу лише на па-пері) як більш привабливу, ніж студентки з помірно суворою ініціацією і без ініціації.

Описаний експеримент відповідає більшості стандартів, які прийняті в соціальній психології: в ньому чітко сформульована гіпо-теза, її перевірці підпорядкована вся процедура експерименту, смисл якої полягає в ізоляції двох експериментальних змінних – незалеж-ної (ступінь жорсткості ініціації) і залежної (привабливість групи), у встановленні між ними причинно-наслідкового зв’язку і, що є най-головнішим – у забезпеченні суворого контролю більшої частини супровідних умов. Саме в цьому контролі полягає основна перева-га лабораторного експерименту.

Метод лабораторного експерименту є коректним, але дос-ліджуваний знає, що він іде на дослідження, і результати можуть бути не дуже достовірними, оскільки існує магія прибору, перед яким одні поводяться зібрано, інші розслабляються і показують гірші результати. Досліджуваних може бентежити також штучність середовища.

Природний експеримент проводиться в природних умовах. Досліджувані не підозрюють, що над ними відбувається експе-римент, і поводяться звичайно. Метод використовувався в Росії ще в 1910 році психологом Лазурським для вивчення поведінки школярів. Його можна застосовувати також для індивідуально-го спостереження за іншими, для вивчення можливостей колек-тиву. Давно відомий спосіб перевірки на чесність робітника, коли йому підкидають гроші або речі. Роботодавець часто непо-мітно перевіряє, яку нагрузку може витримати робітник – за кількістю годин робочого дня, за часом роботи без перерви, за реакцією на несподівані ситуації. За допомогою цього методу можна створювати робочі колективи, спираючись на те, що гру-пи можуть утворюватись стихійно за інтересами, запропонува-ти вирішити два різних види задач