1. Загальні відомості про авіаційне страхування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Лвіаційне страхування - це загсшьна назва комплексу майно-вого, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з екстуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодав-ством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страху-вання. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумо-влена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Во-но поширюється на всіх авіаексплуатантів України як на терито-рії нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектр в основному страхування майна та страхування відповіда-льності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Поря-док та умови проведення авіаційних видів страхування є специ-фічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зу-мовлено такими чинниками:

•          авіаційне страхування має справу з особливими, що від-різняються від інших видів майна, ризиками;

•          значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;

•          авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;

•          авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;

•          авіаційне страхування регулюється національним і між-народним правом;

•          для проведення операцій з авіаційного страхування пот-рібна розвинута спеціалізована інфраструктура;

•          авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування досить складне за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне стра-хування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Наявність професійно підготовлених фахівців-експертів. Страхова компанія, що здійснює авіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, a й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітря-них суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як пра-вило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед ук-ладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причинно-функціональний зв'язок між еле-ментами сучасної авіаційно-транспортної системи цивільної авіа-ції потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.

Наявність широкої системи перестрахування. За розмі-ром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не ли-ше залучати фінансові можливості національного страхового ри-нку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Та-ку роботу неможливо здійснити без наявності договорів пере-страхування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхо-вого випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєст-рації авіаперевізника, країни - власника літака та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування по-трібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту - чітко визначену частку фінан-сових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визна-чення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику бе-реться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак - пошкоджене май-но (наприклад, 50 % від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5—7 осіб - 10 % від квоти), так і за загиблих пасажирів (АН-24 - 46/48 пасажирських місць, ТУ-154 -168 таких місць - наприклад, 20 % від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20 % від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

•          комплексність (майнове, особисте, відповідальності);

•          великі розміри страхових сум, визначених у валюті різ-них країн;

•          дія полісів за межами України;

•          значна кумуляція ризиків;

•          необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.