1. Деякі загальні положення морського страхування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Морське страхування - вид транспортного страхування, яке покриваєризики, пов'язані з торговельним мореплавством.

Термін «морське страхування» неможливо знайти в класифіка-ціях, пропонованих східноєвропейськими авторами. Пояснюється це тим, що йдеться про комплексне поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальності. Більше того, тут - у страху-ванні відповідальності судновласників - є також елементи особис-того страхування.

Більше ніж за три сторіччя розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які застосовуються й донині, іноді лише з невеликими змінами.

Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-х років, останнім часом в Україні спостерігаються тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит на пос-луги національних страховиків із боку власників річкових і морсь-ких суден, фрахтувальників, операторських компаній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери.

Можна виокремити два основні джерела морського страхового права: у міжнародному масштабі - англійський Закон про морське страхування (Marine Insurance Akt) 1906 року (далі - Закон), у на-ціональному - Кодекс торговельного мореплавання України 1994 року (далі - Кодекс).

У Кодексі найважливішим є розділ I «Договір морського стра-хування» частини VIII «Морське страхування». Окрім того, у роз-ділі IX «Надзвичайні морські події» розглядаються питання зага-льної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тематикою, а в розділі I «Межі відповідальності судновласника» части-ни X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

Зазначено, що за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі на-стання передбачених у договорі небезпечностей або випадковос-тей, яких зазнає об'єкт страхування (страхового випадку), відшко-дувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами укладаються страховиками, які визнані такими відпо-відно до законодавства України, одержали в установленому поряд-ку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Мор-ського страхового бюро.

Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представ-ляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворен-ня Морського страхового бюро та його державна реєстрація здій-снюються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Довідково. Постановою Кабінету Міністрів України № 561 від 27.04.98 р. створено Морське страхове бюро, яке, крім координа-ції діяльності страховиків у сфері страхування на морському транспорті, здійснює дослідження та прогнозування національ-ного ринку страхових послуг у сфері торговельного мореплавст-ва, перерозподіляє ризики між членами бюро всередині України тощо. На поточний момент членами Морського страхового бю-ро є 29 страхових організацій. Згідно зі статею 242 Кодексу то-рговельного мореплавства, тільки вони мають право займатися страхуванням морських ризиків.

Стаття 239 Кодексу говорить, що «за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (стра-хову премію) в разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відш-кодувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укла-дено договір, понесений збиток».

Об'єкти. В обох випадках визначення недостатньо конкретні. Тому статті 2 і 4 Закону і 242 Кодексу містять перелік об'єктів

морського страхування. Стаття 242 Кодексу до об'єктів морського страхування відносить будь-який пов'язаний з мореплавством май-новий інтерес, як-то:

•          судно, втому числі й таке, що будується;

•          вантаж;

•          фрахт;

•          плата за проїзд, орендна плата;

•          очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечу-ються судном, вантажем, фрахтом, заробітна плата, інші винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу

•          цивільна відповідальність судновласника й перевізника, а та-кож ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування).

Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі страху-вання.

Основна відмінність Закону й Кодексу така. У Законі гово-риться, що договір може поширюватися на внутрішні водні шля-хи та на перевезення суходолом, якщо останні є частиною морсь-кого перевезення, а Кодекс охоплює тільки «будь-які пов'язані з мореплаванням майнові інтереси», тобто має вужчу сферу дії.

Існують такі основні види морського страхування такі:

•          страхування каско суден на термін (Hull and Machinery);

•          страхування каско суден на період будівництва (будівель-ні ризики - Builders' Risks);

•          страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikes);

•          страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire);

•          страхування особливих майнових інтересів (Increased Value);

•          страхування додаткової відповідальності (Excess Liabili¬ties);

•          страхування контейнерів;

•          страхування відповідальності судновласників (Shipowners’ Liability або Р&І);

•          страхування відповідальності фрахтувальників (Charer-rers’ Liability);

•          страхування відповідальності суднових агентів (Ship’s Agents Professional Indemnity);

• страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker's Liability).

Деякі утруднення викликають види, які умовно можна назва-ти видами страхування, що їх покриває ТТ клуб (Throught Trans¬port Club) - один із перших страховиків тих підприємств, які пе-ребувають «між морем і землею»: портів, портової влади, опера-торів терміналів і складів, експедиторів тощо. Ці види традиційно перебувають на стику, тяжіючи все-таки до морського страху-вання.

У морському страхуванні існує Класифікаційне застережен-ня, яке свідчить про те, що договір морського страхування не може бути укладений, якщо судно не має певного класу, що від-повідає вимогам страховиків. Критерії у всесвітньому масштабі встановлювалися британським Класифікаційним застереженням 354, яке з 1 січня 2001 року чинне в новій редакції. Згідно з нею, для всіх суден, крім суден каботажного плавання, прийнятними визнаються лише класи товариств - членів МАКТ (Міжнародної асоціації класифікаційних товариств - IACS). За станом на поча-ток 2001 року до МАКТ входив Російський регістр судноплавст-ва, а Український ще не входив. Через це створюються певні тру-днощі для страхування на міжнародному ринку суден, які мають клас Українського регістру.

Важливо, що діючий клас має бути наявним не лише на мо-мент укладення договору страхування, а й протягом усього пері-оду його чинності.