2. Зарубіжні концепції страхового продукту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Останнім часом страховики стали застосовувати західний тер-мін страховий продукт, витіснивши більш звичне поняття - стра-хова послуга. В економічній літературі паралельно використовуються обидва ці терміни, часто підмінюючи один одного. Зокрема, в джерелі [14 ] читаємо, що „ страховий продукт (послуга) - це комплекс циві-льно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів грома-дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страховш випадків), визначених договором страхування або чинним законо-давством". Один із провідних дослідників сучасного страхового маркетингу - О.Зубець пропонує таке визначення страхового продукту: „Страховий продукт - це набір основних та допоміж-них послуг, що надаються страхувальникові під час укладання договору страхування” [37, с.136]. Для з'ясування методологічної суті цього поняття звернемося до зарубіжних концепцій страхово-го продукту, розглянутих у джерелі [25].

Компенсаційна концепція. Згідно з нею, основою страхо-вого продукту є ризикова компенсація з боку страховика. Вона полягає в тому що ризик випадкового погіршення матеріального стану страхувальника компенсується ризиком (можливістю) ви-падкової виплати.

Інформаційна концепція (автор - німецький учений Во-льфганг Мюллер). Послуга, що надається страхувальникові, поля-гає не у виплаті, а в наданні гарантії. Будь-який страховий про-дукт є певним обсягом інформації, що містить умови видачі стра-хової гарантії.

Страховий продукт є матеріальним, послуга ж (а не продукт, як вважає Мюллер) є переважно наперед визначеним набором ін-формації; вона може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку.

Отже, використання терміна "страховий продукт" не виклю-чає поняття "страхова послуга", оскільки обидва вони мають pis-He значення.

У загальному вигляді страховий продукт можна визначити як таке поєднання факторів виробнщтва, яке дозволяє страхо-викові надавати страхувальникові послугу

Концепція 3-рівневого продукту за Халлєром (німецький дослідник). Він виділяє три підсистеми: фінансову технічну та

соціальну. Із соціальної точки зору, страховий продукт дає мож-ливість розпоряджатися страховим забезпеченням, з фінансової -виражається страховим полісом і діями страховика впродовж те-рміну чинності договору страхування, з технічної - забезпечує необхідне співвідношення між преміями та виплатами.

Ризики є природним наслідком існування динамічного сере-довища й процесів, що в ньому діють. На основі цього ризик ви-значається як можливість того, що очікування стосовно певної системи не здійсняться. Виконання цих очікувань відображає, за Халлєром, сутність страхового захисту і є базовим рівнем страхо-вого продукту.

Концепція Д. Фарні - одного з провідних теоретиків Німе-ччини. Цей автор вважає, що страховий продукт є системою, яка містить у собі ризикову нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми. Його корисність частіше усвідомлюється клієнтом не на основі інтелекту а на основі досвіду й довіри, тому велика увага надається етапу продаж. При цьому продукт повинен задо-вольняти не тільки клієнта, а й канали розповсюдження.

Ризикова підсистема страховика складається з прийому ймо-вірного розподілу збитку, покриття ризику шляхом видачі зобов'я-зання та здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку вирівнювання ризику в просторі та часі. Нагромаджува-ну підсистему страхової компанії утворює можливість вкладання вільних коштів з метою нагромадження, а забезпечувальна підси-стема гарантує консультаційну підтримку стосовно ризикової та нагромаджувальної підсистем.

Ризикову підсистему страхувальника формує передача ймо-вірного розподілу збитку, збереження фінансового стану шляхом прийняття зобов'язання від страховика та отримання страхової виплати при настанні страхового випадку. Нагромаджувана під-система забезпечує здійснення планомірного нагромадження ко-штів (страхування життя). Для забезпечувальної підсистеми влас-тивим є одержання підтримки від страховика при настанні стра-хового випадку.

Перед потенційними клієнтами страхової компанії відкри-ваються широкі можливості вибору конкретних страхових проду-ктів, порівнюючи які, вони оцінюють відповідність між своїми бажаннями (страховими інтересами) та гарантіями, що пропонуються страховиком. У результаті цього аналізу формуються певні переваги страхувальника перед конкретною страховою компанією та її страховими продуктами.