5. Порядок укладання підприємцем договору страхування ризику втрати майна та припинення його дії


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Договір страхування може бути укладений на термін до одного року на один рік або на більший період. В останньому випадку стра-хові компанії щорічно переглядають страхову оцінку майна та кори-гують страхову суму адже страхування майна юридичних осіб нале-жить до сфери короткострокового ризикового страхування.

Підставою для укладення договору страхування є заява вста-новленої форми, підписана керівником підприємства чи його за-ступником та головним бухгалтером. Заява обов'язково скріплю-ється печаткою. Крім того, до заяви додається опис майна, що ро-зглядається як об'єкт страхування з визначенням його балансової (дійсної) вартості. Опис теж підписується керівником і головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Страховик має право оглянути майно, що страхується, та про-вести експертизу щодо оцінки ризику настання страхового випад-ку а також отримати від страхувальника всю необхідну інформа-цію про майно. Страхувальник несе повну відповідальність за до-стовірність наданої інформації. У випадку виявлення неправдивих даних страхова компанія має право відмовити у виплаті всьо-го або частини страхового відшкодування.

Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, вказа-ного в договорі, але не раніше дня, наступного за днем надхо-дження страхового платежу на розрахунковий рахунок страхової компанії.

Якщо в період дії договору страхувальник виявить намір змі-нити його умови (страхову суму, склад застрахованого майна в бі-льшу чи меншу сторону змінити адресу чи місцезнаходження за-страхованого майна), то в цьому випадку видається аддендум, який з моменту підписання його сторонами вважається невід'єм-ною частиною договору страхування.

Якщо страхувальник змінює рівень застрахованого ризику, то страхова компанія повинна бути про це проінформована в обов'я-зковому порядку. Відповідно, зміни в складі майна можуть відбу-тися внаслідок реконструкції виробництва, використання інших видів сировини, речовин, матеріалів, іншої послідовності техно-логічних операцій, схем та режиму процесів, передачі майна в оренду чи заставу передачі права на майно іншій особі, зупинки виробництва чи суттєвої зміни його характеру а також переобла-днання будівель, споруд, пошкодження чи знищення застрахова-ного майна незалежно від того, чи підлягають такі збитки відш-кодуванню страховиком. Приховування інформації про зміну сту-пеня ризику чи несвоєчасне її надання загрожує відмовою у ви-платі страхового відшкодування.

У випадку збільшення ступеня ризику страхове покриття за ук-ладеним договором може не припинятися за умови сплати додатко-вої страхової премії, визначеної страховиком. Якщо підвищення сту-пеня ризику потребує несення змін до договору страхування, то страховик на прохання страхувальника оформлює аддендум.

У період дії договору страхування страхова компанія контро-лює стан застрахованого майна, виконання страхувальником умов договору страхування, дотримання ним правил (стандартів) без-пеки, технології виробництва, а також достовірність наданих страхувальником відомостей. Право здійснення контролю може бути передано відповідним органам, наприклад, пожежним, ін-шим інспекціям, уповноваженим перевіряти ступінь безпеки майнових об'єктів.

Укладений договір страхування визначає коло обов'язків су-б'єктів страхових відносин (див. т.2 „Договори страхування").

Якщо в період дії договору настає страховий випадок, то всі зусилля - страхувальник повинен спрямувати на зменшення його негативних наслідків. Для страхової компанії однією з найсклад-ніших і найвідповідальніших операцій є визначення розміру зби-тку та розміру виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків з майном підприємства.

Термін повідомлення про страховий випадок, як правило, встановлюється в межах трьох робочих днів. Якщо випадок вима-гає втручання компетентних органів (пожежа, крадіжка), негайно треба повідомити їм про це. Страхувальник не повинен проводи-ти ніяких відновлювальних робіт на місці страхового випадку до прибуття представника страхової компанії, а також надати мож-ливість провести огляд та обстеження пошкодженого застрахова-ного майна для визначення причин і розміру збитків. У свою чер-гу страхувальник також повинен обґрунтувати розмір збитків, тобто надати необхідні бухгалтерські документи (наприклад, ви-писки з інвентарних книг чи рахунку і накладних на придбання майна; якщо майно зберігалось на складі - виписки з книг склад-ського обліку, тощо).

Якщо випадок непростий, наприклад, вибух на підприємстві, то страхувальник на вимогу страховика надає технічний акт із ви-кладенням деталей.

Для підтвердження факту настання страхового випадку стра-хувальник формує пакет відповідних документів: документи ком-петентних органів за встановленою формою та інші необхідні до-кументи відповідно до запиту страховика.

Коли подію, що настала, не було передбачено договором, во-на не є страховим випадком, і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку.

Статею 25 Закону № 2745-ІП встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування прова-диться страховиком згідно з договором страхування або законо-давством на підставі заяви страхувальника (його правонаступни-ка або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або

уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до за-гибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти-десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, зазначивши в ньому факт, при-чини та наслідки страхового випадку, а також розмір ма-теріального збитку.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо - на основі вар-тості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми.

До суми збитку входять також втрати внаслідок вжитих за-ходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядку-вання застрахованого майна після настання страхового випадку.

У разі виникнення суперечок між сторонами щодо причин та розміру збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що ви-магала її проведення.

Після всіх розрахунків матеріального збитку страховик скла-дає розрахунок розміру страхового відшкодування, який є додат-ком до страхового акта.

Зауважимо, що, відповідно до ст. 9 Закону № 2745-III, стра-хове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Слід також зазначити, що договір страхування, за яким ви-плачено страхове відшкодування в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхово-го відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому терміну. Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі пов-ної страхової суми, то чинність договору припиняється.

Крім того, страхувальник зобов'язаний інформувати страхо-вика про всі договори страхування з іншими страховими ком-паніями, укладені стосовно майна, що страхується у страховика. Якщо в момент настання страхового випадку щодо застраховано-го у страховика майна діяли також інші договори страхування, в яких майно застраховане кожним страховиком, відшкодування

збитку розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, а страховик виплачує відшкодування тільки в частині, що припадає на його частку.

Термін виплати страхового відшкодування вказується в дого-ворі страхування. У більшості випадків він не перевищує 15 днів від дня складання страхового акта та отримання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випад-ку. Днем виплати вважається день перерахунку грошей з розраху-нкового рахунка страхової компанії на розрахунковий рахунок пі-дприємства. Страхове відшкодування виплачується на умовах пропорційної відповідальності, але в будь-якому випадку воно не буде перевищувати страхової суми. Якщо в договорі вказана без-умовна франшиза, то сума відшкодування коригується на величи-ну франшизи.

Можуть бути ситуації, коли за фактами знищення (пошко-дження) майна чи його крадіжки відкрита кримінальна справа. Тоді страхова компанія виплачує 30 % страхового відшкодування, а решту суми підприємство отримає після закінчення (припинен-ня) розслідування.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки повні-стю відшкодовано винною особою. У випадку часткового відшко-дування збитків страхова компанія виплачує різницю між сумою завданих збитків та сумою. виплаченою винною особою.

Якщо викрадене майно повертається страхувальникові, то страховик має право вимагати повернути суму виплаченого відш-кодування за вирахуванням витрат, пов'язаних з упорядкуванням майна.

На суму виплаченого страхового відшкодування страховик має право подати позов до суду про стягнення суми завданих зби-тків з винної особи.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшко-дування, якщо страхувальник порушив терміни повідомлення про страховий випадок, унаслідок чого неможливо визначити факти-чний розмір збитків, а також у випадку непідтвердження органа-ми міліції факту крадіжки майна.

He відшкодовуються додаткові збитки, спричинені бездіяльні-стю страхувальника до страхового випадку та після нього.