1. Суть страхування підприємницьких ризиків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 

Загрузка...

Підприємницька діяльність у своїй основі є ризикованою, і підприємнщький ризик визначається як небезпека виникнення не передбачених проектним задумом матеріальних та фінансових втрат, збитків від проведення підприємнщької діяльності, здій-снення угод. Причиною тому є, насамперед, руйнівний вплив сти-хійних сил природи чи негативні наслідки інших надзвичайних подій (пожеж, вибухів, епідемій, травматизму та ін.). Тому про-вадження безперерної, успішної діяльності можливе не тільки за умов запобігання, подолання та локалізації стихійних та інших лих, а також при безумовному відшкодуванні нанесених збитків. Механізм такого відшкодування забезпечується страхуванням ви-значених ризиків. Воно дає можливість розподілити масштабні втрати в часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особа-ми, і чим більша їх кількість, тим дешевший і ефективніший для них страховий захист.

Одним з основних принципів і цілей підприємницького ме-неджменту є вдале подолання ризикових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість. Саме на це спря-моване страхування підприємницьких ризиків, зокрема страху-вання майна. В усіх розвинутих країнах для підприємців є нор-мою страхування найбільш небезпечних ризиків, пов’язаних з виробничою діяльністю, з метою запобігання шкоді від настання різних негативних подій. Це, в свою чергу, шляхом

відшкодування спричинених збитків сприяє відновленню вироб-ничого процесу.

Страхова теорія на основі критерію субстанції, що виступає носі-єм ризику виділяє ризики майнового походження, що покриваються страховим захистом у межах галузі майнового страхування.

Довідково: майнове страхування - це галузь страхового рин-ку. вякій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, кори-стуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного дого-вору між страховиком і страхувальником.

Принагідно нагадаємо, що майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких ві-дображається в самостійному балансі підприємства. Тобто під те-рміном "майно" слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, тра-нспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності. Відповідно до Закону України № 2745-III та Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затвердже-них розпорядженням Державної комісії з регулювання ринку фі-нансових послуг від 28.08.2003 р. № 40 та зареєстрованих у Мін'юсті України 15.09.2003 р. за № 805/8126, страхування май-на є переважно добровільним видом страхування.

Існує багато видів добровільного страхування майна підпри-ємств, традиційними з яких є:

. страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки);

. страхування майна застави (особливо в банківських опе-раціях);

. страхування предмета іпотеки;

. страхування електронних пристроїв;

. страхування будівельно-монтажних ризиків;

. страхування товарів на складах;

. страхування експонатів виставок тощо. У літературних джерелах [ 14; 25; 40] розглядаються різні ва-ріанти створення захисту майнової бази підприємства: організа-ція фонду самострахування; укладення договорів поруки; укла-дення договорів страхування з професійними страховиками.

Фонд самострахування є складовою частиною страхового фонду суспільства. Він формується із щорічних відрахувань до досягнення розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарюван-ня, а порядок використання коштів передбачається самими учасника-ми, які формують цей фонд. В умовах ринку підприємства функціо-нують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюєть-ся: зростають ціни на матеріальні ресурси, продущію, що виготовля-ється, переглядаються умови отримання банківських позик, колива-ється співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприєм-ства прагнуть забезпечити стійке становище, можливість працювати без фінансових та виробничих зривів, досягти оперативного подо-лання тимчасових ускладнень у процесі виробництва, зокрема за до-помогою самострахування. Тому нова модель фонду самострахування трансформується у фонд ризику який створюється суб'єктами підп-риємництва для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за постав-лену продущію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Але самострахування, при всій своїй привабливості з точки зо-ру економії коштів, має ряд недоліків. Зазначимо окремі.

1.         У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що спричинює загрозу вимушеної лік-відації підприємства.

2.         Самострахування потребує відволікання до резе,вів знач-них ресурсів, які перебувають у господарському обігу оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; на момент настання ризику в підприємства може не бути достатніх фінансо-вих можливостей на покриття збитків.

3.         Самострахування вимагає кваліфікованого управління ре-зервними фондами.

Фінансування ризику може бути також забезпечене за допо-могою укладення договорів поруки, згідно з якими на певних умовах ризик передається одним суб'єктом іншому Ця форма має обмежене застосування, оскільки вимагає надзвичайно високої довіри між суб'єктами. Крім того, вона містить елементи гри.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхо-вого захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страховики, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перерозподілити ризики між

багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й просторі, тобто серед суб'єктів певного середовища.